Стислі підсумки Energy Meeting Online #7

Як відноситься сьогодні держава до власного видобутку, до збільшення видобутку, я би сказав, вона ніяк не відноситься. Остання постанова Кабінету міністра була видана в 1997 році, де було вказано, наскільки потрібно збільшити видобуток, і що для цього потрібно видати. А в пізніший час, до та після революції, з паном Проданом ще в 2005 році розробляли таку стратегію, і тоді питання стояло, як збільшити видобуток. Ми дуже багато працювали над тим. І після цього все закінчилось і видобуток ніколи ніхто не збільшував.

Завжди стояла і буде стояти задача — купувати газ… Купують його на Заході… І всім вигідно це робити. Всі говорять, що треба збільшити власний видобуток. І на цьому все закінчується.

Населенню повинно бути приємно, що ціна на газ падає, однак для газовидобувних компаній прийшли нелегкі часи. За тої кон’юнктури, яка сьогодні існує на ринку, видобувати газ є для нафтогазових компаній приватних збитково. Вони вирішили, що варто зараз сфокусуватись на тому, що зараз видобувається, і заморозити поки що нові програми.

Коли мова йде про те, підвищувати чи не підвищувати видобуток, можна ще зважувати, що нам дешевше для країни — інвестувати мільярди доларів у власний видобуток за рахунок збільшення видобутку Укргазвидобування чи можливо, коли набагато дешевше закуповувати газ за кордоном, робити це за кордоном. І в цій, і в цій ідеї багато є плюсів і мінусів. Якщо ми відмовляємося від видобутку, ми втрачаємо спеціалістів, ми втрачаємо знання, що нам на майбутнє може набагато дорожче коштувати, ніж, наприклад, закуповувати газ за кордоном.

В 2014 році… з самого початку моє бачення як міністра було посилення енергетичної безпеки країни. Це була стратегічна мета. Я вважаю, це повинна бути стратегічна мета будь-якого міністра, тому першим було питання нашої енергетичної безпеки і питання збільшення видобутку газу… Було б добре, якби ми могли самі себе забезпечити газом, але для цього нічого на професійному рівні не робиться… Були відповідні завдання, які ставились в енергетичній стратегії, ніхто цього не аналізував на рівні міністерства, на рівні уряду. Куди пливе НАК «Нафтогаз», і що він робить на сьогоднішній день? Моє бачення і вихід із ситуації - розглянути це питання хоча б на РНБО.

Є проєктні показники роботи свердловин, тобто кожну добу можна видобути не більше певних обсягів газу. Перевірка, яка проводилась геологічною службою України, показала, що по деяких свердловинах перевищення було в 5−6 разів. До чого це призводить? Це призводить до обводнення родовищ і до того, що життєвий цикл цих родовищ скорочується в рази. Є дійсно природнє падіння видобутку, але є те падіння, яке спричинене непрофесійними чи просто волюнтариськими діями тих, хто експлуатує ці свердловини… До речі, оператори ГТС кажуть, що якість газу погіршилась.

Нам для того, щоб зберігати в перспективі хоча б те, що маємо зараз, треба прирощувати запас на 20−30 мільярдів кубометрів на рік. Цим треба займатись. Питання газовидобутку не повинно замикатись Укргазвидобуванням. Це проблема всієї держави. Це проблема енергетичної безпеки України. Ці проблеми потрібно обговорювати… Безумовно, треба знижувати рентні платежі, і це треба робити якомога швидше, це трохи підтримає газовидобувну галузь.

Зменшення фінансування відносно планових показників призведе до зменшення обсягів видобутку. За даними звітів правління ПАТ «Укргазвидобування» середньорічна потреба у фінансування капітальних інвестицій складала понад 30 млрд грн, але дані фінансової звітності свідчать про те, що фактичне фінансування капітальних інвестицій у 2016 році склало 5 млрд грн, у 2017 році - 12,7 млрд грн. За підсумками перших років програми, коли закладались її основи, вона була профінансована лише на 25%. Незадовільне фінансування капітальних інвестицій пояснюється тим, що за рішенням акціонера (НАК «Нафтогаз України») із ПАТ «Укргазвидобування» у перші роки виконання програми вилучався весь прибуток у вигляді сплати дивідендів безпосередньо на рахунки НАК «Нафтогаз України»).

Я думаю, що газовидобувна галузь зобов'язана розвиватись в Україні. В нас дефіцит газу біля 10 млрд кубометрів, який ми закупаємо на сьогодні. І газова енергетика буде розвиватись. Стоїть питання взагалі в енергетиці. Європа переходить на маневрові потужності, переходить з вугільних ТЕЦ на газ. В нас та сама тенденція буде відбуватись в перспективі, так що газ не знімається з порядку денного, і розвиток газовидобувної галузі, мені здається, закономірний. Звичайно, що треба розвивати власний газовидобуток, а не розвивати газовидобуток сусідніх держав. І, я переконаний, що ми пройдем цей кризовий час — рік-два — і далі знову піде активний пошук і видобуток всіх компаній.

Україна — це частина великого глобального світу з точки зору нафтогазової діяльності. Наразі ми бачимо, що видобувні компанії на ринку нафти й газу в світі зіткнулись з величезними проблемами. Ми бачимо тенденцію щодо значного зменшення активних бурових станків у світі. У США зниження здійснюється майже в 2 рази. В чому причина? В першу чергу, це низькі ціни на вуглеводні, які спричиняють збитки для компаній. Собівартість природного газу не можна назвати уніфікованим поняттям. Залежно від свердловини, типу родовищ, від компанії ця собівартість буде різною.

Щодо тієї ситуації, яку ми маємо по вітчизняній галузі, минулого року Україна видобула трошки менше газу, проте приватники наростили видобуток більш ніж на 5%. Щодо цього року, не зважаючи на низькі ціни, приватники демонструють зростання. За перший квартал цього року серед найбільших приватних газовидобувних компаній ми бачимо зростання на 8,2%. Окрім того Укрнафта, яка має свої особливості і об'єктивні причини неможливості інвестиційної діяльності, також стабільно збільшує видобуток — збільшувала минулого року, і збільшує сьогодні. За цей квартал вони здійснили збільшення на 2,6%. Укргазвидобування, на жаль, зменшило свої показники більш ніж на 6%. Наразі компанії досі обережно ставляться до своїх інвестиційних проєктів. І низькі ціни спричиняють те, що компанії відверто скорочують свої інвестиційні плани.

У загальному і цілому, потрібно нарощувати мінерально-сировинну базу, і зокрема, з вуглеводнів, тому без розвідки, без буріння не буде в нас ніякого приросту. Природний газ подешевшав за останні 3 роки більш ніж в 3 рази.

Ми розуміємо, що на сьогодні це рівень роботи компаній, які працюють на низькодебітних родовищах на Заході України. У них, дійсно, йде боротьба за нуль. Там про якийсь плюс зараз не йдеться. Як правило, постійно потрібні постійні сервісні роботи, дожимні компресори і так далі. Все це коштує грошей і, природно, впливає на собівартість. А при малих дебітах це обвалює економічну складову в район нуля.

Що стосується компаній, які працюють з високодебітними родовищами, за нашими підрахунками, та й по заявах самих компаній, при діючій ціні на газ у них рентабельність близько 10−15%, тому там теж про якісь надприбутки мова не йде. Всі знаходяться в складних умовах, і про якісь масштабні програми розвитку при такій вартості вуглеводнів не йдеться.

Якщо говорити про прийнятий у 2015 році закон про ринок газу, то суть цього закону в тому, що всі учасники ринку повинні мати рівний доступ до ресурсу вітчизняного видобутку. Якщо б Укргазвидобування вийшло в ринок і саме продавало свій ресурс за ринковими цінами, то воно б мало кошти для свого розвитку, буріння нових свердловин і т.д. Ми як великий постачальник газу готові купувати ці ресурси на конкурентному ринку за ринковими цінами. З огляду на те, що рівень розрахунків населення і юридичних осіб за газ на сьогодні становить близько 98%, то акумульованих коштів від продажу населенню газу цілком вистачило б компанії на те, щоб вийти в плюс і фінансувати свій розвиток. Вільний доступ всіх постачальників газу до ресурсу Укргазвидобування дав би більше можливостей компанії розвиватися і розвивати видобуток. Саме вільний доступ постачальників газу до ресурсу, що добувається в країні, є однією з ключових передумов для лібералізації ринку і скасування спецобов'язків.

Які причини того, що в нас відбулося? Їх декілька, і їх всі сьогодні називали. Я згоден з тим, що Укргазвидобування в останні роки працювало неефективно. Чому? В перше чергу, це корупція і бюрократія. Як ми бачимо вона (ред. — корупція) ніколи не припинялася.

Скільки я спілкувався з менеджментом, вони кажуть, що дуже важко з Києва керувати свердловинами, які розкидані по всій країні…

Якщо брати в цілому, не тактично, а стратегічно, то мені здається, одна з найбільших проблем, яка є в цій галузі - це монополія. Ми бачимо, що відбувається на ринку електроенергії, і теж, я думаю, там, великою часткою, причиною цьому є монополізм… Як ми знаємо, держава контролює близько 70% виробітку електроенергії, якщо брати дві групи, двох гравців — державу і ДТЕК — це понад 90% всієї електроенергії… Ринок з такою концентрацією взагалі не можна називати ринком.

І в сфері видобутку газу ми бачимо приблизно те ж саме, коли у нас Укргазвидобування забезпечує видобуток більше 70% взагалі в країні. При тому, що вона може більш дешево розробляти свої свердловини за рахунок масштабу, вона є менш ефективною порівняно з приватними газовидобувними компаніями.

Дякую за запрошення. Я вперше беру участь, і мені було дуже цікаво. Найголовніше, що ми обговорили не тільки питання «що було», але й «що буде». Для нас, для ЄС, це найважливіше питання. Від цього залежить наша енергобезпека. Скільки видобувається газу в Україні, це теж важливий фактор. Які є сховища, потоки, трубопроводи і т.д. Ми намагаємося разом з Мінекоенерго допомогти сектору в розробці нових надр, щоб в секторі дійсно було стабільно, тому що без стабільних правил дуже важко інвестувати.

Ми вітаємо активності асоціацій, які відкрито з нами працюють. Якщо ми, ця громада, не беремо участі в розробці, продукт буде не придатний для використання, не буде стабільним, буде спірним. Ми не хочемо, щоб був спірний продукт. Ми думаємо, це не політичне питання, це питання національної та енергетичної безпеки, яке стосується не тільки України, але і її сусідів.

Ми хочемо брати участь в цьому процесі. Я дуже вдячний, що можу брати участь в цьому обговоренні.