Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
«В первую очередь компания "Нефтегаз" всегда рассматривалась как элемент своеобразного глубинного государства, такой ее видели глубинные основатели. Это прежде всего был инструмент государственной политики, в том числе в сфере энергетики и в сфере тарифообразования для населения. Таким образом, если сейчас "Нефтегаз Украины", который практически отрезается от государственного суверенитета, в том числе и с помощью действия наблюдательных советов, прекращает быть таким инструментом, то функционал этой компании существенно падает, она уже не выполняет социально значимые функции. По большому счету все стратегические цели и задачи, которые ставились перед компанией при ее создании, сейчас практически полностью уже трансформированы и утратили свою функциональность. Если мы говорим о целесообразности сохранения "Нефтегаза" как целостной структуры, значит нужно говорить о восстановлении государственного суверенитета над этой компанией.
Одно из негативных воздействий "Нефтегаза" заключается в том, что есть риск утраты возможности получения транзитной ренты. Мы видели, что последние годы Украина фактически ничего не предложила с точки зрения создания удобных моделей транзита газа для своих партнеров, в том числе и в Европе.
Как Украина могла бы сохранить свой газотранспортный потенциал? Прежде всего путем создания своего газового хаба. Прежде всего это перенос узлов учета транзита газа с западной границы на восточную, это передача наших подземных хранилищ и части газотранспортной системы в управление крупнейшим европейским операторам и трейдерам, которые закачивают газ на европейский рынок.
В мире нигде нет единой газовой цены, в каждой стране есть свои модели ценообразования. Если в Украине создать внутреннюю рыночную модель, которая разбавляла бы, условно говоря, газ собственной добычи с низкой себестоимостью с дорогим импортным газом, то и цена на украинский газ для бытовых и промышленных потребителей у нас была бы на 30-40% ниже, чем в Европе. За счет того, что нет такой логистики, как это показано в формуле, когда через импортный паритет определяется цена, потому что газ добывается в Украине; и за счет того, что происходило бы смешение украинского и импортного газа, и все это должно быть без права экспорта газа за пределы Украины. Такая модель могла бы быть создана в рамках этого газового хаба, специальной газовой биржи. Но для этого нужно было заставить компанию "Укргаздобыча" продавать весь объём добытого ею газа на специальной газовой бирже, для того чтобы определялась вот эта сбалансированная взвешенная цена.
"Нефтегаз" сейчас превращается в определенный анахронизм прошлого, а попытки использовать его в новой системе координат приводят к еще более негативным последствиям».
Євген Палєнка, екскерівник видобувних компаній, незалежний енергетичний експерт
«Коли ми говоримо про "Нафтогаз", то зараз маємо такого супер монополіста, який з одного боку має фактично 75% видобутку газу в країні, контролює зараз газовидобуток ГВ "Чорноморнафтогазу" і отримав фінансову допомогу від держави компенсацію за різницю в тарифах, 32,5 млрд грн у 2020 році, і за рахунок цих коштів отримав контроль над ресурсом газу "Укрнафти", ми кажемо про загальний ресурс газу десь 14-15 млрд м3, що складає 50% від загального об'єму споживання в країні. І це безумовно монополістичне становище.
Моя особиста думка полягає в тому, що для того, щоб більш ефективно працювала взагалі енергетична система України, було б добре закінчити анбандлінг, тобто передати Оператора газових сховищ від НАК "Нафтогазу" до Оператора ГТС, щоб Оператор ГТС став тим єдиним відповідальним за транзит газу через Україну, за інтереси України, й міг би запропонувати як внутрішнім, так і зовнішнім клієнтам зручні продукти, й міг би бути конкурентоспроможним.
Другий елемент — це видобуток і розвідка, це "Укргазвидобування". Я думаю, що "Укргазвидобування" потрібно зробити окремою структурою поза "Нафтогазом" і потенційно робити ІРО "Укргазвидобування, тому що це є потужна компанія, яка може мати більшу вартість, ніж вартість в складі "Нафтогазу".
Якщо ми рухаємось до ринку газу, то було б зручно знов покласти на НАК "Нафтогаз" спеціальні обов'язки на ринку газу. Але ці обов'язки не повинні бути обов'язками по постачанню газу за фіксованою низькою ціною для певних споживачів, а покласти обов'язків, які б були чимось подібним до Національного банку України, що стосується коридору та курсів валют.
Що стосується функції розвідки геологічних площ, то я думаю, що цю функцію треба все ж таки зупиняти й продавати ці площі з аукціонів для приватних компаній, які б ризикували величезними грошима при проведенні розвідки. У разі отримання позитивного результату держава б отримувала податки з видобутку і з прибутку. А витрачати державні кошти через НАК "Нафтогаз", через ризиковані проєкти, включаючи проєкти на шельфі, — це певне фінансове рішення держави, яке може бути на даний час не зовсім добре для держави.
На все треба дивитися в комплексі, дивитись на систему енергозабезпечення і функціонування в Україні, і місце НАК "Нафтогазу" в цій системі. І нам треба уникати монополії, бо присутність монополії в будь-якій галузі несе загрозу як функціонуванню ринку, так і країні, і самій монополії».
Юрій Корольчук, енергетичний експерт, співзасновник Інституту енергетичних стратегій
«Насправді рішення питання, яке ми сьогодні обговорюємо, вже давно прийнято — компанія "Нафтогаз України" не має існувати. Вона повинна бути розділена і залишитись у вигляді компанії, яка колись існувала, дочірня компанія "Газ України". Фактично "Нафтогаз" мав перейняти її права і обов'язки, тобто постачання, трейдинг газу споживачам. І в умовах ринку, який вже з'явився у нас, це звичайно набагато складніше реалізовувати.
Має бути політичне рішення, щоб компанія "Нафтогаз України" перестала функціонувати, тобто такий указ президента має просто вийти. Можливо це спрощена картина, яку я пропоную, а можливо саме так воно й буде реалізовано, тому що з іншого боку певний ресурс монополії, потужності і сили "Нафтогазу" вже вичерпаний. Ми бачимо, як Оператор ГТС відійшов від "Нафтогазу", тобто це єдиний, хто відійшов. Питання "Укргазвидобування", яке потихеньку загинається, бо немає розуміння, і всі ті плани, які там малювалися, не вкладаються в розуміння з точки зору, де взяти гроші, тому ці всі моменти і процеси будуть стимулом і будуть підштовхувати до цього політичного рішення. Головне в цій історії, щоб компанія "Нафтогаз України" не стала жертвою олігархічної змови».
Дмитро Єгер, фахівець у галузі нафтогазовидобування, доктор технічних наук
«Нафтогаз» ніякої господарчої діяльності не веде, існує він тільки за рахунок ціни видобутку власного газу «Укргазвидобування». Господарських функцій не має: всі компанії, які ввійшли до нього, абсолютно самостійні. Щоб юридично довести до ліквідації НАК «Нафтогаз», потрібно ще 10 років.
У «Нафтогазу» була одна генеральна функція — це договір на транзит з Росією. Нічого він не видобуває, нічого він не має. Одне, що збитки наносить державі. Ситуація приведе до того, що треба буде приймати якесь рішення. Вічно так бути не може. Компанія, яка нічого не виробляє і не приносить ніякої користі ні одному з підприємств, ні видобутку, ні транспорту, ні транзиту, ні розподілу, не може вічно існувати надбудовою і жити за рахунок інших підприємств, які входять до складу так званої компанії».
