Валерій Чалий, Надзвичайний і Повноважний посол України в США (2015–2019), заступник глави Адміністрації Президента України (2014-2015)
«Що таке енергетична дипломатія взагалі в Україні? Поняття енергетична дипломатія у світі виникло ще у 80-х роках минулого сторіччя. Україна тільки зараз доходить до розуміння важливості цієї складової. З моєї точки зору це можна розглядати як складову зовнішньої політики, зовнішньоекономічної діяльності. Також можна розглядати в більш широкому розумінні роботи, де перетинаються інтереси держави, приватні інтереси. І в цьому сенсі це один з показових прикладів, де спільне поєднання дій, спільних стратегій і чітка координація дають результат.
В Україні бракує фахівців, які б поєднували в собі експертів в енергетичній галузі й дипломатичний досвід. Це питання і кадрового забезпечення дипломатичної служби, і взагалі формування дій назовні, і координація цих дій. За моїм власним досвідом в європейському напрямі інколи влучні переговори, виступ і відстоювання позицій країни може дуже допомогти й підвищити капіталізацію бізнесів, які працюють в цій сфері. І дуже часто Україна не використовує такі можливості.
Колись виникло питання активної участі України в одній із європейських енергетичних організацій. Виявилось, що в Україні не було ні міністра енергетики, здатного виступити на цій конференції, ні представника парламенту, ні представника уряду. І довелось їхати мені як представнику аналітичного центру і виступати на такому заході енергетичної дипломатії. І цей досвід показав, що дійсно потрібні скоординовані дії, величезна підготовка, яка поєднує в собі різні фахові знання, для того, щоб просувати цей інтерес. І звичайно позиція країни, розуміння геоенергетична карта світу, вона дуже важлива.
Я, наприклад, не чув останнім часом ні одного повідомлення про нову ініціативу України в Європі чи США, в міжнародних організаціях стосовно енергетичних проєктів, а саме: з якими ініціативами виступає Україна в енергетичних організаціях. Проблеми тут є. У нас немає школи енергетичної дипломатії. В Україні тільки з 2015 року почали приділяти серйозну увагу й аналітичними центрами, й урядом, і в парламенті питанням енергетичної дипломатії.
Нам не вистачає спільного розуміння держави, бізнесу, аналітичних центрів, дій законодавчої влади, де поєднання державних інтересів з приватними інтересами, з корпоративними інтересами. Ми йдемо шляхом, коли енергетичний сектор виходить з державної власності. Такої взаємодії більш відкритої, більш прозорої - її немає.
Є проблема, яка існує між різними енергетичними секторами. Часто інтереси власників енергетичних компаній ідуть у своєму секторі. І завдання держави - знайти підтримку, допомогти всім в цій сфері, використовуючи можливості саме держави. Можливості держави, вони найбільші. Ні один лобіст, ні одна компанія самотужки не зможе досягнути того, що може досягнути разом з державою, виступаючи єдиним фронтом назовні. Тут потрібна підготовка, координація спільних зусиль і розуміння, що в цьому сегменті дуже велика конкуренція. І для того, щоб досягти успіху, треба бути професійними, ініціативними, розуміти динаміку ситуації.
Ми дуже мало дивимось вперед у майбутнє. Треба дивитись ширше на наші можливості, треба дивитись на тему енергетичної дипломатії не тільки традиційно, треба дивитись на участь у створенні нових ринків і нової енергетичної структури світу. Україна може на це претендувати, принаймні наша ніша там точно є. Для цього потрібно компаніям поєднувати свої зусилля з інтересами національними, а державі уважно дивитись на інтереси корпоративні. І, очевидно, що це потребує зовсім іншого рівня підготовки дипломатів. Без чіткої стратегії, без чіткого місця кожного із компонентів цієї роботи важко визначити, куди ми йдемо, і чого хочемо досягти».
Олександр Моцик, радник т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна
«Енергетична безпека держави — це важливий елемент загальної безпеки. І від того, наскільки ми будемо почувати себе комфортно в енергетиці, багато в чому буде залежати безпека держави загалом.
«Енергоатом» — це державна компанія, яка генерує протягом багатьох років більш як 50% електроенергії України. На компанію покладені дуже великі соціальні завдання. Вона виконує дуже важливу роль в контексті енергетичної безпеки держави, і в контексті тих соціальних програм для того, щоб найбідніші верстви населення могли платити за електроенергію менше, ніж на сьогодні коштує її виробництво і ринкова вартість.
Що стосується енергетичної дипломатії в контексті «Енергоатому», у компанії на сьогодні є дуже серйозні проєкти. Це проєкт з американською компанією Westinghouse - поставка ядерного палива. На сьогодні із 15 енергоблоків на 8 поставляється паливо компанії Westinghouse. Ця співпраця є важливою для обох сторін.
Другий важливий проєкт з компанією Holtec International (США). Це проєкт про відпрацьоване ядерне паливо і складування його у спеціальних контейнерах, які продукуються цією компанією, в Чорнобильській зоні. Цей проєкт дозволяє Україні перестати відправляти відпрацьоване ядерне паливо на зберігання в Росію і щорічно платити за це від 150 до 200 млн доларів. Технологічно це дуже безпечний проєкт. Там дуже багато рівнів захисту, він абсолютно технологічно продуманий. Компанія над цим дуже багато працювала і тому є гарантія того, що ніяких проблем не буде.
Ще один важливий проєкт, над яким працює «Енергоатом» та Міністерство енергетики, - це проєкт синхронізації електричних систем України з електричними системами Європейського союзу. Ця робота планується до завершення у 2023 році. І коли наші системи будуть синхронізовані, буде можливість відключитись від систем із Білорусією і Росією. І можна буде переливати електричну енергію з України в Європу, тобто пускати її на експорт. І навпаки - в разі потреби імпортувати з Європи. Цей проєкт є важливим в контексті європейської інтеграції України.
Зараз «Енергоатом» за сприяння Міністерства закордонних справ надіслав дуже багато запитів до МЗС, які опрацьовуються і в Міністерстві, і в наших посольствах за кордоном, стосовно розвитку співпраці у створенні центрів обробки даних. Оскільки атомна електроенергія є дуже дешевою, то є ідея запрошувати інвесторів і створювати центри обробки даних в Україні навколо атомних станцій.
На сьогодні ми маємо повне розуміння і співпрацю з нашими посольствами. Ми напрацьовуємо базу даних стосовно того, щоб можна було ці проєкти запустити. Звичайно для того, щоб інвестиції прийшли, потрібно мати гарний інвестиційний клімат в країні, потрібно мати нормальну судову систему.
У «Енергоатому» є також інтерес і до виробництва водню. Поки що на рівні обговорення і на рівні того, наскільки можна буде знайти партнерів і працювати в цій сфері. Ця сфера є досить обіцяючою в контексті безвуглецевої енергії на майбутнє.
Також ми співпрацюємо з МАГАТЕ і ця співпраця продовжується вже багато років. Питання стосується безпеки ядерних реакторів. Українські атомні блоки відповідають найвищим міжнародним стандартам.
Також ми співпрацюємо з Європейською комісією, з Євроатомом по цілому ряду проєктів. І «Енергоатом» робить все можливе, щоб цих проєктів було більше, і вони ефективніше реалізувалися».
Михайло Бно-Айріян, ексголова Київської ОДА, замгендиректор ДП «НЕК «Укренерго» (2016−2019)
«Я працював з енергетикою з різних боків. Свого часу я працював в нашому посольстві в Росії, відповідав за двостороннє газове співробітництво. Потім був досвід радника міністра закордонних справ, потім був Кабмін, потім Міністерство енергетики, де я відповідав за міжнародний напрям, і компанія «Укренерго», де я займався питаннями приєднання до Європейської енергетичної мережі. Весь свій досвід з різних сторін координації в енергетиці й все, що відбувається в енергетиці, я виклав у книзі, яку писав більше року. Один з ключових висновків, який ми зробили в ході аналізу, (велика команда працювала над цим проєктом) — це те, що ми змогли визначити повний спектр завдань сучасної енергетичної дипломатії.
Дуже коротко про ключові завдання:
1. Це безперебійне постачання енергетичних ресурсів в Україну.
2. Належне реагування на зовнішні загрози в енергетичній сфері. На скільки ми вміємо аналізувати, що відбувається, наскільки ми залучаємо незалежні аналітичні центри, тобто ми повинні випереджати те, що відбувається в енергетичних секторах, в енергетичній політиці ключових акторів наших партнерів.
3. Енергетична дипломатія здатна залучити ресурси для розвитку внутрішнього енергетичного ринку та енергетики в цілому.
4. Інтеграція українського енергетичного ринку з європейським, з регіональними та глобальними енергетичними ринками. Ми повинні зробити так, щоб український ринок електричної енергії став частиною європейського ринку електроенергії, а український газовий ринок - частиною європейського газового ринку.
5. Забезпечення виходу українських енергетичних компаній на регіональний енергетичний ринок. Наші енергетичні компанії повинні виходити за межі країни.
6 і 7. Посилення присутності України на регіональних енергетичних ринках. У нас є сектор, який досі конкурентоздатний і який здатен відкрити двері на інші регіони інших країн світу. Йдеться про машинобудування і про енергетичне машинобудування. Ми на сьогодні можемо будувати «під ключ» повністю великі інфраструктурні енергетичні об’єкти. І ми могли б цим користуватись для того, щоб заходити на ринки Африки, Азії.
8. Проактивна позиція України в міжнародних організаціях.
9. Вкрай важливе для економіки України макроекономічне вирівнювання. Якщо подивитись на імпорт української продукції, на торговельний баланс, то побачимо два чинники негативного торговельного сальдо. Перший чинник — це імпорт машин, автомобілів і машинобудування. Другий чинник — це імпорт енергетичних продуктів. Якщо з першим чинником ми найближчі 5-7 років нічого не зробимо, але ми можемо спробувати зменшити імпорт енергетичних ресурсів за рахунок комплексу заходів.
10. Готувати енергетичну дипломатію, готувати відповідні кадри.
Якщо ми хочемо мати системний підхід, всі ці 10 напрямків повинні реалізовуватись. Ми не можемо займатись тільки одним питанням. В нас абсолютно немає координації енергетичної дипломатії в країні. Як результат цього аналізу ми пропонували створення спеціального повноважного з енергетичних питань при президенті. Щоб говорити з великими країнами про великі енергетичні проєкти потрібно мати послідовність. Послідовність – це вміння виконати взяті зобов’язання протягом 3-7 років».
