Energy Club | Події

Підсумки ток-шоу Energy Freedom з Андрієм Куликовим (16.03.21)

2021 Події Ток-шоу
Підбиваємо підсумки ток-шоу Energy Freedom з Андрієм Куликовим, організованого бізнес-спільнотою Energy Club. У вівторок, 16 березня, учасники ток-шоу обговорили тему «Глухий кут державної політики у сфері енергоефективності - коли розпочнеться вихід?».

Ігор Черкашин, голова-координатор ГО «Експертна платформа з енергоефективності»


«С самого начала позиция нашей группы экспертов была следующая: для того, чтобы начать двигаться по пути современной энергоэффективности, мы должны были бы разработать такой документ как "Национальная политика в сфере энергоэффективности", в котором должны быть обозначены цели, задачи, основные индикаторы — то, ради чего мы всем занимаемся. Мы его видели как "Национальная политика в сфере уменьшения энергоёмкости экономики и уменьшения энергетической бедности". Эти две вещи взаимосвязаны и их невозможно разделить в первую очередь для жилищной, социальной и сферы общественных зданий.

На самом деле и Европа, и мир перешли на новый уровень восприятия понятия энергоэффективности, понятия улучшения энергоэффективности, целей и задач этого движения. К сожалению, ни в новом законопроекте, ни в других законопроектах не обозначены те задачи с точки зрения купирования, а затем и уменьшения энергетической бедности, которые должны быть поставлены во главу угла с точки зрения воздействия на граждан Украины.

В 1994 году Украина приняла Закон "Про энергосбережение", который был достаточно прогрессивным. К середине 2000-х годов созрела мысль о необходимости замены энергосбережения на энергоэффективность, то есть сокращение удельного потребления энергоресурсов. В этом находится концептуальная разница. Мы не говорим о сокращении потребления, мы говорим о сокращении удельного потребления энергоресурсов.

Обсуждаемый законопроект "Про энергоэффективность" базируется на Директиве 27 2012 года без изменений. А за последние 2-3 года Европейский Союз принял целый ряд директив, которые были направлены на развитие постулатов 27-ой Директивы, которые изменили цели и задачи и отразили новые вызовы, которые стоят перед экономикой Европы. Мы получили обязательства страны по парижскому соглашению и ратифицированные Украиной цели устойчивого развития. К сожалению, ни одна из этих взаимосвязей не нашла законодательного закрепления в новом предложенном законопроекте. В результате мы имеем несколько концептуальных проблем.

К сожалению, вместе с отсутствием национальной политики у нас отсутствует единый государственный орган, отвечающий за формирование единой национальной политики в сфере энергоэффективности. На мой взгляд правильно было бы определять в этом законе единый орган формирования государственной политики — это Министерство экономического развития, а затем уже переходить к формированию инструментов.

Энергоэффективность является неразрывным элементом климатической политики и является абсолютно экономическим вопросом с точки зрения государственного управления. Реализовать его должен специализированный орган «Держенергоефективності», но при этом из него должна быть выделена зеленая энергетика, которая должна быть объединена в Минэнерго в единый энергетический комплекс. Каждое министерство, каждый орган должен иметь специализированное подразделение с точки зрения уменьшения энергоемкости».

Вадим Литвин, керівник Асоціації енергоаудиторів України


«Нам важливо зрозуміти, куди ми рухаємось. Наші всі документи, які приймаються, новий Закон "Про енергоефективність" і ще ряд документів, таке відчуття, що вони пишуться різними установами. Немає жодної структури, яка б дивилася на питання енергоефективності загалом - від джерела до кінцевого споживача.

Для розв'язання питання енергоефективності має бути єдиний орган, який відповідає за питання енергоефективності на всьому шляху, який би зміг зібрати докупи всі ті документи, які вже є. І спочатку розглянути всі документи й всі взаємозв’язки між ними, а потім вже приступати до подальших кроків, тому що до цього виходячи, новий документ починає суперечити попереднім документам, і це зовсім зупиняє процес.

Таке відчуття, що вся політика енергоефективності будується по принципу, що треба щось зробити... А одного відповідального немає і відбувається перекидання м’яча від одного міністерства до іншого. З точки зору правового поля, ми в напівлегальному середовищі живемо. Начебто енергоефективністю займаємось, але формально не бачимо тут державної політики.

Потрібно мати все-таки один орган, який відповідає за питання енергоефективності, і який зробить аналіз існуючих нормативів і законів в цьому напрямку. І вже на базі цих напрацювань робити висновки, визначати пріоритети й цілі.

Проблема енергоефективності в нас не в коштах, а в організації процесу. Якби ми використали ті кошти і той потенціал, які є, то 10-20% - це реально досяжний потенціал економії, якщо ми говоримо про сектор будівель. Виходить, що ми більше не працюємо і заговорюємо проблеми, і шукаємо якісь ефемерні мільярди, яких точно швидко не буде, і при цьому не робимо прості речі, на які в нас гроші є».

Владислав Стемковський, заступник міського голови Тернополя з питань діяльності виконавчих органів ради


«Щоб пробувати вийти з глухого кута, в якому ми вже знаходимось, то найбільша проблема для мене — це популізм, який присутній у сфері, пов’язаній з енергетикою. Філософія популізму, яка в нас зараз на центральному рівні з будь-якого джерела центральної влади лунає, вона не заставляє споживача думати про те, що необхідно здійснювати заходи з енергоефективності. Питання популізму не дає нам можливості виходити на економічні параметри заходів з енергоефективності.

Висока вартість енергоресурсів - це є шанс для заходів з енергоефективності. Коли ми говоримо про економіку і розуміємо, що мусить бут дельта, мусить бути економічна ефективність від інвестиційних сум коштів в період окупності. Період окупності повинен бути меншим, ніж період життєвого циклу обладнання, в яке буде інвестовано або модернізовано. Це все змусить споживача думати, від власника звичайної квартири закінчуючи керівниками різних структур, де енергоємність - це складова частина ефективності нашої економіки й конкурентності на зовнішніх ринках.

Щоб вийти з глухого кута, варто деякі речі робити обов’язковими. Є заходи, які забезпечать енергоефективність. Їх треба обов’язковою вимогою ставити на центральному рівні, на рівні підзаконних актів. Ми маємо старе законодавство нескасоване, маємо закони, прийняті, які дуже важливі і які пропадають.

Ми приречені до енергоефективності в кліматичних умовах, коли в нашій країні мінімум 150 днів в році мусить бути підігрів приміщень для комфортного перебування людей. Ми приречені до енергоефективності, щоб не було енергетичної бідності. Енергетична бідність населення в цілому впливає на конкурентну економіку і можливість працювати на зовнішніх ринках, і економіки в цілому, і добробут людей».

Андрій Китаєв, керівник Центру енергоменеджемту Національного університету «Києво-Могилянська академія»


«Національна політика, яка має за мету побудову певної економічної енергоефективної моделі суспільства, як вона має працювати? І не тільки в ЖКГ, а це стосується і транспорту, і енергетики, і інфраструктурних об’єктів тощо. Коли це буде впроваджено, напевно, розв'язання питань буде пов’язано не зі збільшенням тарифів, а з впровадженням стандартів енергоменеджменту для того, щоб власні ресурси для розвитку й оптимізації послуг знаходити в середині тих процесів і платежів, які відбуваються, і які є.

Енергоефективність — це дуже важлива складова енергетичної безпеки держави. На жаль, те, чого я не бачу, — це імплементація 27 Директиви Євросоюзу, як вони бачать, і що б вони хотіли побачити у нас. На жаль, у нас не сформована наша позиція, що ми маємо цим законом забезпечити розвиток. Я не побачив там нічого, що стосується наукових досліджень, науково-практичних досліджень, не згадано про освітні програми у цій сфері. А фактично вся логіка управлінських рішень складається з освітніх підходів, з проєктних підходів для того, щоб це впроваджувати.

Тема енергетичної безпеки, конкурентоздатності країни як цільного економічного комплексу — це дуже важлива складова саме комплексного бачення проблеми, технічний інструментарій для досягнення цих речей на базі економічних моделей. Кожна компанія має стати платформою для енергоефективних рішень, повинна мати свою енергетичну стратегію, тому що це ресурс розвитку, який потребує системної наполегливої роботи. І це дійсно більше про економіку, ніж про техніку, бо техніка і технології — це фактично інструментарій для досягнення стратегічних цілей, і відповідно освіта, бо без нової ланки управлінців, які розуміють це все, ми далеко не заїдемо».

Валерій Безус, віцепрезидент Energy Club


«Обговорення кризи формування державної політики й реалізації державної політики у сфері енергоефективності потрібно почати з питань управління цією сферою. Зі зміною політичного керівництва країни відбулась в тому числі зміна структур державного управління цією сферою, навіть сфера координації центрального органу виконавчої влади, який покликаний реалізовувати державну політику та ініціювати формування державної політики — Держенергоефективності — було передано з Мінрегіону до Міненерго, тоді це було Мінекоенерго. Але з того часу в Міненерго вже на сьогодні так і не сформовані відповідні фахові потужності, організаційні та управлінські. Щодо формування цієї політики так і не проведені конкурси, не сформований відповідний підрозділ, департаменти. Реально немає фахівців, які б мали практичний досвід займатися енергоефективністю.

Державний орган, який має річний бюджет тільки на власні потреби 60 млн гривень, не має адекватного керівництва. Система управління енергоефективністю і формуванням політики й реалізації тотально зруйнована і її треба відбудовувати. Починаючи з розв'язання кадрових питань по Держенергоефективності й реструктуризації цього органу виконавчої влади, розв'язання питань з точки зору управлінських та організаційних дій в Міністерстві енергетики, яке має відігравати ключову роль в формуванні державної політики, мають бути відновлені відповідні управлінські організаційні відносини між органами державної влади й місцевого самоврядування, в тому числі на рівні Верховної Ради, Кабміну... І тільки таким чином можна вийти з глухого кута.

Без того, щоб вирішити ключові управлінські організаційні питання верхнього рівня, дуже складно локально розглядати по нормативних актах чи якихось операційних діях.

Щодо закону, який прийнятий в першому читанні, його треба передивлятися і по пунктах, по словах, дописувати, коригувати, враховуючи все те, що має привести до реальних змін у сфері енергоефективності. Навіть цей закон не має першою важливою ціллю закону і державної політики в цій сфері як стимулювання енергоефективності в усіх галузях від виробництва і транспортування до споживання всіх видів енергетичних ресурсів».