Олексій Кучеренко, народний депутат України, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг
"Якщо відверто, я знаходжусь в певному розпачі після оголошення потужного документа - Меморандум №2. Був Меморандум №1 в січні. У нас сьогодні законодавство, нормативно-правові акти Кабміну, НКРЕКП відходять на другий або третій план, і на перший план виходять документи під назвою "меморандум". Що це таке, ніхто не розуміє.
Навіщо нам закони, якщо меморандуми мають силу більше законів. Це перша теза. Друга теза: цей меморандум і є свідченням того, що модель так званого ринку газу, яку нам презентували як найуспішнішу реформу в Україні, - це фіаско. Думаю, що відповідні думки панують і в Європі.
Нам треба аналізувати не наслідки, а причини. Головна помилка України багатьох останніх років, що ми рефлексуємо на наслідки, а причин ми не бачимо.
Ніякого ринку газу в сегменті населення немає. Відповідно, треба це визнати й змоделювати ситуацію, щоб проблема ПОН не стала "могилою" для багатьох українців".
Євген Нацвін-Степанов, перший заступник голови правління Асоціації постачальників енергоресурсів
"Мы как Ассоциация считаем, что механизм ПОНа на сегодня существующий в Украине, является абсолютно несбалансированным. И это имеет последствия как для поставщиков, так и для потребителей. Когда в 2015 году принимался Закон "О рынке природного газа", тогда говорилось о том, что ПОН - это некий страховочный механизм, который должен будет на короткий промежуток времени обеспечить газом абсолютно всех потребителей, и который не будет иметь право отказать потребителям в поставке в случае потери поставщика. Выдвигался тезис, что у этого ПОНа цена должна быть самая высокая по рынку, но на какой-то ограниченный период. И балансирующий инструмент для потребителей был в том, что он мог сам определять, хочет он обращаться к ПОНу или нет.
Таким образом этот механизм был до 2020 года. И когда нужно было открывать рынок природного газа для населения, возник вопрос для повторного избирания ПОНа. Тот механизм, который был изложен в законе, начали в подзаконных актах переделывать на всех этапах, в том числе и проведение конкурса и его условия. И изначально условия конкурса, которые были установлены, по сути были под одну компанию НАК «Нефтегаз», которая единственная могла под эти условия подпадать, только у нее было в наличии 7 млрд природного газа в подземном хранилище.
Тот механизм ПОНа, который получился в итоге, он поучился абсолютно не сбалансированным. И эта несбалансированность имеет негативные последствия как для потребителей, так и для поставщиков. Необходимо определиться, в качестве кого мы хотим видеть ПОН, внести изменения в ряд документов, перезагрузить этот механизм и дальше попробовать работать по каким-то сбалансированным условиям".
Юрій Корольчук, енергетичний експерт, співзасновник Інституту енергетичних стратегій
"Мені здається, що постачальник "останньої надії" у вигляді НАК «Нафтогазу України» - ця ідея себе дискредитувала. Треба чітко розуміти, що «Нафтогаз України не справився з цим завданням. Вони провалили й не до кінця виконали функцію постачальника "останньої надії", а як компанія, яка мала виконувати функції балансування ринку. ПОН фактично був інструментом в руках «Нафтогазу» для нечесної конкуренції на ринку газу, та для нарощування абонентської бази в тому числі. Ринок газу завмер, його зараз практично немає, й от «Нафтогаз України» все одно продовжував маніпулювати за рахунок цього інструменту ПОН кількісними даними споживачів.
Ідея ПОН, на жаль, в Україні на першому етапі розвитку. Мені здається, що ще є час, коли можна зловити «Нафтогаз України» за руку. І на цьому етапі потрібно змінити сам підхід роботи постачальника "останньої надії". І почати, на мій погляд, потрібно з самого конкурсу, який має бути проведений знову. Це питання потрібно актуалізувати й спробувати законним шляхом провести новий конкурс і знову обрати ПОН. І переглянути підхід до вибору компанії.
Мені здається, що нічого страшного не сталося, це етап розвитку ринку газу. Ідеальна формула - це що винні повинні понести покарання. В нас має сформуватися свій варіант роботи ПОН. Враховуючи те, що я думаю, в найближчій перспективі компанія «Укргазвидобування» буде виходити все-таки на продаж газу напряму для постачальників, обходячи «Нафтогаз України», і в цьому ключі також варто розглядати діяльність постачальника "останньої надії". Це не обов’язково має бути компанія, яка володіє значним ресурсом газу, цю позицію також треба переглянути. Має бути певний контроль на кожному етапі, який був би ефективним з точки зору утримання такого ПОНу в певних рамках. Треба розуміти, що ми залишаємось в умовах ринку і він повинен залишатися, бо якщо ми відіграємо назад, то повернемо монополію «Нафтогазу»".
Віталій Голубєв, заступник голови правління АТ «Херсонгаз»
"Як представник оператора газорозподільної системи, з цієї точки зору хочу сказати, що з одного боку ми зацікавлені в існуванні такого механізму. На сьогодні ПОН потребує змін. В тих умовах, в яких опинилась Херсонська область і її побутові споживачі, для них ПОН залишився єдиною можливістю в подальшому отримувати природний газ.
Зараз для теплогенеруючих компаній також ввели механізм ПОНу, тільки там 60 днів і знову ручне управління на ціну природного газу для теплопостачальних підприємств. Але взагалі забули про бюджет. На сьогодні для бюджетних установ, які є прямими споживачами природного газу, вони закуповують газ на ринкових умовах, і для них ціна на газ така непосильна, що в бюджетах вже закінчились кошти. Механізму збереження для таких споживачів ПОНу на сьогодні не існує, бюджетна установа не може потрапити до ПОНу. Тільки на конкурсних засадах, тобто проводити конкурс. І захисного механізму для бюджетних установ з боку держави не існує. Тут ПОН точно необхідно доробляти".
