Energy Club | Події

Виступ Сергія Кібітлевського (АТ «Вінницягаз») на Energy Freedom з Андрієм Куликовим (17.09.20)

2020 Події Ток-шоу
Публікуємо текст виступу Сергія Кібітлевського, фінансового директора АТ «Вінницягаз», на ток-шоу Energy Freedom з Андрієм Куликовим (ефір від 17 вересня, тема: Боргова криза на ринку газу: причини та шляхи вирішення).

Сергій Кібітлевський, фінансовий директор АТ «Вінницягаз»

Почну з того, що в нас було в активі по законодавству. Принаймні, ми так вважали. В нас є Закон України «Про природні монополії», який стверджує — тарифи мають формуватись на принципах економічної обґрунтованості. У нас є Закон України «Про ринок природного газу», який стверджує, що тариф — це основне джерело, з якого фінансується діяльність таких природних монополій як «Вінницягаз». І третій закон — це Закон України про НКРЕКП, який визначає, хто саме із державних органів має визначати цей тариф.

Що ми мали по факту — збитки протягом 5 років. І ці збитки, які накопичились в балансі АТ «Вінницягаз», складають близько мільярда гривень на цей час. І вони дуже чітко корелюють з нашими боргами. Якщо розкласти більш детально, звідки утворилися ці збитки, то тарифний виторг АТ «Вінницягаз» за цей період передбачався регулятором, державою на рівні 2 млрд 600 млн гривень. Ми потратили 3 млрд 400 тис. грн. Таким чином наш фінансовий результат склав — мінус 743 млн гривень. Враховуючи те, що ми мали отримати ще й прибуток, який би дозволяв розвиток галузі, розрив складає близько 800 млн гривень. Звідки він взявся? Перший момент — матеріальні видатки. На жаль, інфляція крокувала швидше, ніж підвищувався наш тариф. Що це означає? Це означає, що коли бензин коштував вже 20 грн за літр, в нас в тарифі він все ще був по 10. Тобто ми могли або заправити половину наших аварійок і, можливо, хтось би подзвонив — і до нього не приїхали. Або ж ми пішли у збитки та заправили всі аварійки. Другий момент – це заробітна плата нашого персоналу. Ми витратили на 100 млн більше за 5 років з метою втримати колектив (2000 працівників АТ «Вінницягаз»). На жаль, середня зарплата в нашому тарифі до 1 січня 2020 року складала 5500 грн, а це суттєво нижче, ніж зарплата в промисловості Вінницької області, і у 2 рази нижче ніж, наприклад, зарплата в аналогічного обленерго. Ми вважаємо, це дискримінація. Щоб втримати колектив, коли ви наберете 104, і до вас все ж таки має приїхати кваліфікований слюсар, ми пішли на те, що витратили на 100 млн грн більше.

Але найсуттєвіша проблема — це газ на технологічні потреби. Тут я б хотів апелювати до колонки, яку я вчора [16.09.2020 – ред.] прочитав на «Інтерфакс» від НАК «Нафтогаз» України. Стверджувалось, що в тарифі АТ «Вінницягаз» передбачена третя методика, тобто приведення газу до стандартних умов, так звані «морозні коефіцієнти». Дуже просто поясню буквально на трьох цифрах, чому це не відповідає дійсності. Друга методика (їх є всього три) визначення граничних норм втрат в облгазах каже наступне: в АТ «Вінницягаз» технологічні потреби виключно другої методики. Тобто те, що вилітає в повітря, має складати як мінімум 54 мільйони м³ на рік. У нас в тарифі 48 мільйонів м³. Ця цифра не мінялася з 2016 року, тому що був наказ Мінпаливенерго. І далі ніхто не взяв на себе сміливості в цій країні визначити реальний об’єм технологічного газу на технічні потреби.

Якби у нас була третя методика, тобто приведення газу до стандартних умов в тарифі, наша потреба в третій методиці складає близько 20 млн м³ газу. Таким чином в тарифі у нас мало б бути близько 80 млн м³ газу, тому там апріорі арифметично не може бути третьої методики. Отож результат – збитки. Ви бачите їх наочно. Що таке збитки? Це коли доходи менші, ніж видатки, це коли активи в періоді зростають повільніше ніж зобов’язання. І знову ж таки буду апелювати до колонки на «Інтерфаксі» від НАК «Нафтогазу». Вони кажуть, що ми — облгази — внаслідок прийняття проєкту закону 3800-1 отримаємо незаконні прибутки. Ні, ми зараз маємо насправді незаконні збитки. Я їх наочно демонструю, тому що згідно з чинним законодавством збитків у нас не може бути апріорі. Про це каже три закони, про які я говорив.

Є три варіанти розвитку подій. Перший варіант – нічого не робити. В принципі, декілька років нічого і не робимо, пропадаємо в судах. А насправді це шлях в нікуди, тому, якщо ми нічого не робимо, то приходимо до другого варіанту. Другий варіант -- це компенсація. Якщо ми нічого не робимо, ми самі йдемо в суди й суди визнають, що ми недоотримали й нам потрібно компенсувати. Але, враховуючи колосальний розмір збитків і колосальний розмір заборгованості, мова йде про те, що в наших збитках півтора наших річних тарифних виторга. Тобто потрібно підняти тариф у 2,5 рази. Цікаво, як на це відреагують наші клієнти. Ми однозначно від них отримаємо негатив. Ну як відреагує суспільство на такі дії з боку влади? Це теж складне питання. Як варіант: розтягнути для того, щоб його не помітно було в тарифі, на 20-30 років. Але, на нашу думку, це теж абсолютно не вихід. І третій варіант, який ми абсолютно підтримуємо, і який передбачає 3800-1, – це списання на всіх ланцюжках утворення цих боргів.

І ще декілька слів про борги постачальників в рамках так званого ПСО. Після 1 жовтня 2018 року, коли ми почали виставляти так звані «морозні коефіцієнти» в рахунки, ми розрахувалися з НАК «Нафтогаз» на 100% за поставлений газ. Знову ж таки, апелюючи до колонки [на «Інтерфаксі» від НАК «Нафтогазу»], я хочу сказати наступне: насправді, мені не дуже зрозуміло постійне опонування в публічній площині «Нафтогазу» до цього питання. Невже їм не подобається те, коли постачальники в рамках ПСО розраховуються з ними на 100%. Насправді це риторичне запитання. Або ж я це можу сприймати як тиск на суд в публічній площині, який має відбутися, здається, 22 вересня і розставити всі крапки над «і».

До 1 жовтня в той момент, коли ми не виставляли третю методику приведення до стандартних умов в рахунки, у постачальника утворилися борги перед НАК «Нафтогаз» України. Ці борги чітко корелюють і заборгованість наших споживачів перед нами. Тобто є кілька варіантів розвитку події. Ми виставляємо це в рахунках, споживачі нам сплачують і газзбути розраховуються з постачальником газу, з НАК «Нафтогаз». Навряд чи цей варіант буде прийнятний для суспільства. Тому, повертаючись до тих трьох варіантів, які я пропонував і по газорозподільному підприємству, найреалістичніший вихід — це 3800 -1 і списання цих боргів на усіх ланках ланцюга. Ми списуємо нашим клієнтам, і, відповідно, оптовий постачальник газу списує ці борги газзбуту.

Переглянути презентацію Сергія Кібітлевського.