30.05.2019

литва пришвидшує рух до ENTSO-E

30.05.2019
ЛИТВА ПРИШВИДШУЄ РУХ ДО ENTSO-E

В уряд Литви внесені проекти правових актів, пов'язані з синхронізацією ліній електропередачі (ЛЕП) країни з континентальною Європою. Причому мова йде не про закон, а лише про поправки до нього.

Ім'я ж основного документа, прийнятого ще шість років тому, «Інтеграція систем електроенергетики в електроенергетичні системи Європи». І мова в ньому йде про синхронізацію литовських електромереж з мережами Західної Європи і перенесення пульту управління електропотоками цієї країни з Москви. Практично це означає вихід (відключення) балтійських електромереж з режиму частот, в якому вони працюють згідно з договором про енергетичне кільце БРЕЛЛ (Білорусія-Росія-Естонія - Латвія - Литва), підписаним у 2001 році та переведення їх через з'єднувачі (наземні лінії електропередач або підводні електрокабелі) в єдиний режим з європейською енергосистемою ENTSO-E.

У законі поставлено ряд завдань, більшість з яких вже виконані. Зокрема, головна, найдорожча і трудомістка - прокладені два енергмости на Захід: двофазна лінія потужністю в 500 МВт між польською Елкой і Алітус протяжністю в 163 км, названа LitPol Link 1, і 453-х кілометровий підводний кабель через Балтику до Швеції «НордБалт »потужністю 700 МВт.

Обидва проекти здані в кінці 2015 і з початком 2016 року розпочата експлуатація. В законі передбачено і другий інтерконнектор «Літпол лінк 2» (2018-2020рр.), завдяки якому потужність передавальних ліній досягла б 1000 МВт. Однак на сьогоднішній день дане питання отримало інше бачення, про що буде сказано пізніше.

Варто нагадати, що Литва після закриття Ігналінської АЕС почала покривати дефіцит електроенергії за рахунок імпорту через енергобіржу. І сьогодні за рахунок власних виробників покривається в середньому приблизно лише третина внутрішніх потреб. Дві третини електрики купується. А для цього, крім грошей, потрібні ще й засоби його доставки - ЛЕП.

Введення відразу двох інтерконекторів практично означало можливість розширення кола продавців. До цього в основному ними були Росія, Білорусь і Естонія, яка могла за рахунок свого з'єднувача з Фінляндією вже по системі БРЕЛЛ передавати незначну кількість скандинавської енергії. Тепер з'явилася фізична можливість самим безпосередньо транспортувати її із Заходу.

Логічним буде запитання - як це відбилося на споживчих цінах? Якщо ви піднімете матеріали полеміки в сеймі в зв'язку з прийняттям цього закону, то виявите досить суперечливі прогнози. Поки торжествують оптимісти. За підрахунками литовського оператора електромереж «Літгрід», вихід в скандинавські і польські мережі дозволив в перший - 2016 й рік збити ціну на 13% в порівнянні з попереднім і на чверть - з 2013-2014 рр. Тобто за два роки заощадити на імпорті близько 70 мільйонів євро. Втім, на ринку постійних цін не буває.

Влітку минулого року на біржі «Норд пул», послугами якої користується Литва, котирування підскочили і досягли найвищої позначки за останні 10 років - майже 70 євро за мегават-годину. На це вплинула екстремальна спека в регіоні, яка знизила рівень води в резервуарах ГЕС Північних країн. Відповідно скорочення виробництва на них довелося компенсувати, нарощуючи активність ТЕС, де собівартість вище. Крім того, ситуацію посилив і ремонт кабельного з'єднувача «НордБалт».

Але вже у 2019 році відбулось падіння цін на електроенергію по всій Скандинавії і Балтії. Нинішні ж поправки пропонують надати проекту статус особливої важливості. А також описують основні умови організації процесу синхронізації і його фінансування, що враховують їх регіональний масштаб і характер.

Примітно, що передача поправок до уряду збіглася з підписанням в Брюсселі договору про фінансування першого етапу проекту на суму 324 мільйони євро. У тому числі на оновлення та зміцнення енергетичної системи Литви - 125,2 мільйона євро (тобто три чверті від сукупної вартості робіт - 167 мільйонів євро). В оновленій національній стратегії енергетичної незалежності стверджується, що синхронізація ЛЕП Литви повинна бути реалізована до 2025 року.