Аналітика | Energy Hub

Про дотримання Основних засад здійснення державної власності щодо НАК «Нафтогаз України». Частина 1

Матеріал підготовлено на замовлення Energy Club

Європейський парламент у своїй Резолюції від 11 лютого 2021 року про імплементацію Угоди про асоціацію ЄС з Україною (пункт 112) заявив про те, що «шкодує з приводу нещодавніх нападів на керівництво "Нафтогазу", включаючи наглядову раду компанії, які підривають її незалежність та прогрес, досягнутий в реформах у цій галузі»

Разом з тим прогрес, досягнутий в реформах повинен оцінюватись не власними симпатіями до поглядів та заяв тих чи інших персон, а виключно на основі виконання визначених завдань та очікуваних результатів діяльності для керівника та наглядової ради державної Компанії.

Своєю чергою зазначені завдання та очікувані результати діяльності визначаються політикою власності щодо підприємств державної форми власності.

Відповідно до Керівних принципів ОЕСР Держава повинна сформувати політику власності щодо підприємств державної форми власності. Ця політика має визначати загальні засади державної форми власності, функцію держави в структурі управління підприємством, яким чином держава реалізовуватиме політику власності, а також відповідні функції та обов’язки державних структур, залучених до реалізації політики власності.

Керівні принципи ОЕСР щодо корпоративного управління державними підприємствами є основоположним документом у сфері корпоративного управління держпідприємствами

Відповідно до Керівних принципів ОЕСР члени суспільства, в якому орган державної влади реалізує функцію власника, є кінцевими власниками держпідприємств. Цей факт передбачає, що органи з функцією власника мають зобов’язання перед громадськістю. Виконавці функції власника мають діяти в інтересах суспільства як довірені управителі. Потрібна наявність високого рівня стандартів прозорості та підзвітності, щоб громадськість могла бути впевненою, що держава виконує свої повноваження в найкращих інтересах суспільства.

Починаючи з 1991 року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Україна співпрацюють задля вдосконалення сфери державного управління та розвитку економіки. У 2014 році з Урядом України було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо поглиблення співробітництва. У квітні 2015 року було підписано План заходів з реалізації Меморандуму, перегляд якого було здійснено Урядом України та ОЕСР у 2019 році з метою врахування нових політичних пріоритетів.

У 2015 році ОЕСР були розроблені (оновлені) Керівні принципи корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності (Керівні принципи), які містять рекомендації органам державного управління щодо забезпечення ефективного, прозорого та відповідального функціонування підприємств державної форми власності. Це узгоджений на міжнародному рівні стандарт для органів державної влади, як виконати функцію держави як власника та уникнути помилок і пасивного ставлення власника, і надмірного втручання держави.

Вперше Керівні принципи було сформовано у 2005 році, як додаток до розроблених ОЕСР Принципів корпоративного врядування. У 2015 році їх було оновлено, щоб показати набутий за десятиліття досвід реалізації положень цього документа та розв’язати нові проблеми, що повстали перед державними підприємствами у національному та міжнародному контекстах.

В контексті Керівних принципів ОЕСР, цілями державної політики є цілі, реалізовані на користь широких кіл громадськості. Такі цілі реалізують як виконання конкретних вимог до результатів діяльності державного підприємства і вони відрізняються від досягнення максимального прибутку та зростання вартості акцій. Це може включати надання публічних послуг, а також виконання інших спеціальних обов’язків в інтересах суспільства.

Кінцевою метою державної форми власності повинна стати максимізація цінності підприємства для суспільства шляхом ефективного розпорядження ресурсами

У жовтні 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив розроблені Мінекономрозвитку Основні засади впровадження політики власності щодо суб’єктів господарювання державного сектору економіки, в яких зазначається: «відповідність цим принципам дозволить Україні покращити управління держпідприємствами та вийти на новий рівень взаємодії з міжнародними контрагентами, інвесторами та кредиторами.»

В Україні прикладом успішності застосування Керівних принципів ОЕСР часто називають реформу корпоративного управління НАК “Нафтогаз України”.

При цьому заяви про успішність Нафтогазу часто звучать як у вигляді  відкритої реклами, так проплаченої джинси. Нерідко, користуючись проблемами росту громадського суспільства заяви про успішність Нафтогазу звучать і за фінансової підтримки (грантів) іноземних держав, і від самого Нафтогазу та афілійованих з цією Компанією організацій.

Чи справді НАК “Нафтогаз України” є прикладом успішного застосування Керівних принципів ОЕСР можна переконатись тільки дослідивши дотримання цією Компанією Основних засад впровадження політики власності.

Вперше Основні засади здійснення державної власності щодо публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 351.

На основі цих засад Кабінет Міністрів України  19 липня 2017 року прийняв постанову  № 526 «Про затвердження очікуваних показників роботи наглядової ради публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

Крім цього Основні засади здійснення державної власності щодо НАК «Нафтогаз України» стали основоположними при визначенні основних очікуваних показників роботи голови правління Компанія пана Андрія Коболєва, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. № 161-р.

Дивним в Україні виглядає те, що при декларуванні необхідності дотримання Керівних принципів ОЕСР, держава може укладати цивільноправові договори з членами наглядової ради та контракт з головою НАК «Нафтогаз України» без визначення основних цілей здійснення державного володіння Компанією.

Мова про те, що зазначені договори з членами наглядової ради та контракт з керівником НАК «Нафтогаз України» були укладені навесні 2016 року, а Основні засади здійснення державної власності, як зазначалось вище були затверджені лише навесні 2017 року.

Так наказами Мінекономіки від 13 квітня №681 та від 12 квітня №675 2016 року були затверджені умови Контракту з головою та умови договорів з членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України".

Зазначеними умовами передбачалось встановлення безпрецедентно високих розмірів оплати праці для керівника та членів наглядової ради НАК «Нафтогаз України» при повній відсутності Основних засад впровадження політики власності щодо національної Компанії. По суті високі розміри оплати праці були визначені без визначення цілей, які повинні були досягнуті керівник та наглядова рада Нафтогазу.

Так зазначеними вище наказами Мінекономіки було встановлено посадовий оклад  для голови правління на  рівні 1 041 000 грн за місяць та винагороди для членів наглядової ради НАК «Нафтогаз України» на рівні 215 000 Євро за рік (близько 450 000 грн на місяць).

При цьому при визначенні у квітні 2016 року наказом Мінекономіки №675 винагороди для членів наглядової ради на рівні 215 000 Євро за рік (близько 450 000 грн на місяць) вже було порушено Керівні принципи ОЕСР, відповідно до яких для підприємств державної форми власності винагороди праці членів наглядових рад мають показувати як наявні ринкові умови, так і враховувати негативне сприйняття громадськістю занадто високих рівнів винагороди членів Наглядових рад (розділ II, F-7).


Слід зазначити, що визначена винагорода праці членів наглядової ради НАК «Нафтогаз України» на рівні 250 000 Євро на рік не тільки не показує ринкові умови оплати в Україні, але значно перевищує аналогічну винагороду в європейських нафтогазових компаніях.

Для прикладу, за підсумками 2019 року винагорода членів наглядової ради норвезької державної Компанії Equinor (стара назва Statoil) не перевищує 110 000 Дол. США за рік.

Дані річного звіту Equinor

Таким чином в Україні при визначенні розміру винагороди для членів наглядових рад підприємств державної форми власності не тільки ігнорується негативне сприйняття громадськістю занадто високих рівнів винагороди членів наглядових рад, але й встановлюється їх рівень, що в рази перевищує європейську практику.

Встановлення у 2016 році наказом Мінекономіки №681 високої заробітної плати для керівника Нафтогазу без затвердження для Компанії Основних засад впровадження політики власності також є порушенням Керівних принципів ОЕСР, адже отримання керівником мільйонних заробітних плат в державній Компанії без визначення державою цілей для цієї Компанії не дає змоги оцінити роботу такого керівника.

Нижче наведено скрін з умов оплати праці та соціально-побутового забезпечення керівника НАК «Нафтогаз України», затверджених наказом Мінекономіки №681


Відповідно до п.3.1 умов контракту керівнику виплачується заробітна плата виходячи із:
  • посадового окладу – 1 041 000 грн;
  • щомісячної премії на умовах та у розмірі відповідно до Колективного договору Компанії.

Виходячи із логіки того, що щомісячна премія відповідно до Колективного договору не може перевищувати 100% посадового окладу, місячна оплата праці керівника Нафтогазу не могла перевищувати 2 082 000 грн.

При цьому пунктом 3.2 умов контракту встановлено обмеження щодо можливості отримання керівником інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат (включаючи надбавки, доплати, премії, винагороди, тощо).

Таким чином отримуючи максимально можливу оплату праці 2 082 000 грн на рік керівник Нафтогазу не мав права на отримання будь-яких інших премій, бонусів чи доплат.

Максимально можлива річна винагорода голови НАК «Нафтогазу» не могла перевищувати 24,984 млн грн (2 082 000 грн х 12 місяців)

Разом з тим протягом наступних років фактична винагорода керівника Нафтогазу складала (дані річних звітів Нафтогазу):
  • 2016 рік – 19,0 млн грн
  • 2017 рік – 47,1 млн грн
  • 2018 рік – 286,5 млн грн
  • 2019 рік – 21,2 млн грн

Отримання керівником річної винагороди в сумі понад 24,984 млн грн свідчить про те, що до умов контракту з головою правління НАК «Нафтогаз України» були внесені зміни, якими було скасовано обмеження на виплату заробітної плати, що були передбачені наказом Мінекономіки №681. На відміну від зазначеного наказу, зміни до умов контракту з керівником не були публічними, що своєю чергою також порушує Керівні принципи ОЕСР, відповідно для яких підприємства державної форми власності у своїй діяльності мають дотримуватися високих стандартів прозорості, в тому числі й до рівня винагороди керівника.
Якщо встановлення у 2016 році високої заробітної плати для керівника Нафтогазу без затвердження для Компанії Основних засад впровадження політики власності було порушенням Керівних принципів ОЕСР то виплата винагороди керівнику національної Компанії на десятки й сотні мільйонів гривень в рік після прийняття таких засад було порушенням Керівних принципів ОЕСР в частині дотримання ринкових умов оплати праці.

Для прикладу, відповідно до річного звіту норвезької державної енергетичної Компанії Equinor (Statoil) річна винагорода її керівника за підсумками 2019 слала 854 тис. Дол. США (близько 23 млн грн).


Виплата середньорічної річної винагороди для керівника Нафтогазу, що в рази перевищує річну винагороду керівника Equinor (Statoil) не може вважатись ринковою. При цьому доходи норвезької компанії в 10 разів перевищують доходи української.

Разом з тим після затвердження Кабінетом Міністрів України у квітні 2017 року Основних засад здійснення державної власності щодо НАК “Нафтогаз України”  стало можливим визначити ефективність управління національною компанією з боку її керівника.

Дивно, але факт полягає в тому, що апелюючи до необхідності дотримання Керівних принципів ОЕСР та їх успішному впровадженню в Нафтогазі ні керівник Компанії, ні її наглядова рада ніде і ніколи публічно не звітували про виконання та дотримання затверджених урядом Основних засад здійснення державної власності щодо НАК “Нафтогаз України”.

Не надаючи жодного звіту щодо дотримання Основних засад здійснення державної власності наглядова рада Нафтогазу у 2019 році серед своїх ПЕРШОЧЕРГОВИХ ЗАВДАНЬ визначила необхідність перегляду Основних засад здійснення державної власності щодо Компанії.

Такі пропозиції наглядової ради національної Компанії без надання відповідного звіту є прямим порушенням Керівних принципів ОЕСР, відповідно до яких наглядові ради повинні отримати чітко окреслені повноваження та, врешті, нести відповідальність за результативність підприємств державної форми власності. Наглядова рада повинна бути повністю підзвітною власникам, діяти в найкращих інтересах підприємства та справедливо ставитися до всіх акціонерів.

У своїй діяльності наглядова рада повинна дотримуватися високих стандартів прозорості, розкриття інформації та виконання законодавчих вимог.

Всупереч цим вимогам наглядова рада Нафтогазу по суті утаємничила від суспільства аналіз виконання Основних засад здійснення державної власності щодо державної Компанії та одночасно виступила з пропозицією їх перегляду, не вказуючи жодних причин необхідності такого перегляду.

Отримуючи в Україні винагороди в сумі, що значно перевищують європейські та не надаючи звітності щодо дотримання та виконання Основних засад здійснення державної власності члени наглядової ради Нафтогазу порушують одну із фундаментальних основ Керівних принципів ОЕСР, відповідно до яких незалежні члени наглядової ради підприємств державної форми власності повинні бути вільними від будь-яких матеріальних інтересів чи відносин з підприємством, його керівниками, іншими великими акціонерами, щоб не ставити під загрозу своє незалежне судження.

Як показує досвід корпоративного управління НАК «Нафтогаз України» останніх років, отримання незалежними членами наглядової ради надвисоких винагород в Україні напряму впливає на їх незалежне судження.

Так що ж такого містили Основні засади здійснення державної власності, що члени наглядової ради Нафтогазу серед своїх першочергових завдань визначили необхідність їх перегляду?

Отже, Основні засади здійснення державної власності щодо публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 351.

Цими Основними засадами було визначено три основні принципи:
  1. основні цілі та пріоритети, згідно з якими держава володіє (управляє корпоративними правами) НАК «Нафтогаз України»;
  2. очікувані результати діяльності Компанії, які вона повинна досягнути у 2017-2020 роках;
  3. основні принципи та механізми корпоративного управління Компанії.

1. Серед основних цілей та пріоритетів, держава як засновник та єдиний акціонер НАК «Нафтогаз України» в особі Кабінету Міністрів України встановила:
1) забезпечення та підвищення енергетичної безпеки України
2) забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу та захисту побутових споживачів, зокрема за рішеннями Кабінету Міністрів України;
3) підвищення цінності активів, якими управляє Компанія, зокрема шляхом підвищення інвестиційної привабливості
4) забезпечення належного внеску у створення конкурентного ринку природного газу;
5) набуття та підтримання статусу Компанії як провідної компанії у нафтогазовому секторі, яка провадить господарську діяльність з належним урахуванням її зобов’язань перед державою, суспільством, бізнес-партнерами та працівниками Компанії;
6) забезпечення виконання Компанією вимог нормативно-правових актів, у тому числі Закону України “Про ринок природного газу”, та зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України “Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства”, а також відповідних міжнародних газових та енергетичних договорів.

За підсумками 2017-2020 рр. Національна компанія «Нафтогаз України» не досягла жодних із визначених державою цілей та пріоритетів. Зокрема:
1) Щодо забезпечення та підвищення енергетичної безпеки України.

Серед пріоритетів досягнення зазначеної цілі було визначено необхідність збереження та розвитку промислового та кадрового потенціалу, ресурсної бази, організації та розвитку геологорозвідувальних робіт, пов’язаних з пошуком нафти і газу, комплексного освоєння ресурсів нафти, газу і газового конденсату.

Нарощування видобутку природного газу в перспективі можливе виключно при збільшенні приросту його запасів. Для забезпечення енергетичної безпеки України приріст запасів газу повинен вдвічі перевищувати його видобуток. Тобто при видобутку 15 млрд куб. м природного газу приріст запасів повинен становити близько 30 млн т у. п. За період 2014-2019 рр. середньорічний приріст запасів газу в НАК «Нафтогаз України» становив близько 10 млн т у.п, що втричі менше від необхідного. При цьому середньорічні  обсяги пошуково-розвідувального буріння за цей же період склали близько 110 тис. м, що майже на 23% менше ніж за попередні до 2014 року шість років. При таких показниках ні про яке підвищення енергетичної безпеки Україна не може йти мова.

Читати далі
Інфраструктура