22.04.2019

Турецький кредит енергетичної безпеки

22.04.2019
ТУРЕЦЬКИЙ КРЕДИТ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Модернізуючи свої активи, енергокомпанії Туреччини набрали багатомільярдні доларові кредити. Тепер, через падіння курсу ліри, вони не в змозі платити за рахунками. Така ситуація є викликом для енергетичної безпеки нашого південного сусіда.

На початку літа Центральний банк Туреччини, намагаючись впоратися з волатильністю ліри, випустив настійну рекомендацію, адресовану всьому суспільству - кредитуватись лише у тій валюті, в якій належить розплачуватися. Для енергетичних компаній країни це застереження прозвучало занадто пізно.

За минулі 15 років турецькі енергокомпанії вклали мільярди доларів в будівництво нових генеруючих потужностей і реалізацію амбітних мережевих проектів. Тепер же, коли ліра падає в ціні швидше, ніж зростають ціни на електроенергію, вони ледве зводять кінці з кінцями і більше не в змозі платити за валютними кредитами.

Таке скрутне становище енергетиків, викликане падінням курсу ліри до долара на 69% з 2010 року та пов’язано із авторитарною політикою національного лідера Реджепа Тайіпа Ердогана. Варто нагадати, що в результаті чергових виборів, які пройшли 24 червня 2018 року, президент Туреччини не тільки переобрався на черговий п'ятирічний термін з результатом в 52%, але і трансформував країну з парламентської на президентську республіку, а свого зятя, Берат Албайрак, призначив наглядати за фінансами.

За даними турецької Асоціації виробників електроенергії, з 2003 року обсяг інвестицій в енергетичний сектор країни склав $ 95 млрд, при цьому 51 млрд - це доларові кредити, які до сих пір виплачуються. Це приблизно 15% від загальної зовнішньої заборгованості нефінансових компаній, що становить $ 340 млрд.

Падіння курсу ліри породило небезпечну диспропорцію між падаючими доходами енергокомпаній і зростаючою вартістю обслуговування боргових зобов'язань. Доларові ціни на електрику на регульованому державою енергоринку Туреччини впали з $ 81 за МВт ∙ год в 2010 році до $ 45 до початку літа 2018 року. В результаті деякі енергетичні компанії були змушені вести додаткові переговори з кредиторами і реструктурувати свої борги.

Наприкінці червня минулого року банківський індекс Туреччини впав відразу на 5,5% - це найнижчий показник з 2013 року. При цьому ліра впала майже на 2 процентних пункту і продавалася за курсом 4,8 за $ 1.

Незалежно від наявності контрактів на обов'язкову поставку енергії, електростанції повинні віддавати банкам близько $ 3 млрд в рамках обслуговування своїх кредитних зобов'язань, що майже на 2,5 млрд більше їх доходів. Тому інвестори змушені компенсувати цей дисбаланс масштабними грошовими вливаннями.

Генеруючі компанії, які уклали з урядом довгострокові контракти на гарантовану покупку енергії, також зобов'язані виплачувати банкам близько $ 4 млрд щорічно. За даними звіту, підготовленого Бостонської консалтингової групою на замовлення TÜSIAD, енергокомпанії повинні витрачати як мінімум $ 4,3 млрд на рік лише на покриття основної частини боргу, ще 2,6 млрд при цьому йде на виплати за відсотками. Дані національного фінансового регулятора свідчать про те що сьогодні енергетична галузь Туреччини - четверта за обсягом банківських боргів галузь турецької економіки після промислового виробництва, оптової торгівлі і будівництва.

Наприкінці минулого року турецький уряд ввів тимчасову міру, покликану дещо пом'якшити ситуацію: електростанції, що відповідають певним набором критеріїв, в тому числі пов'язаних з ефективністю управління, отримують компенсацію з бюджету, якщо вироблена ними електроенергія за собівартістю дорожче за ринкову. Крім того, державна мережева компанія Туреччини - Turkiye Elektrik Iletim - виділила 1,4 млрд лір (майже $ 300 млн) на підтримку місцевих вугільних і газових електростанцій.

Ситуація особливо загострюється на фоні потреби в черговій хвилі інвестицій у енергосистему, щоб знизити залежність від імпорту енергоносіїв та створити заділ на майбутнє для зростаючого населення.

З огляду на зростаючу економіку і збільшується населення, вартість імпортованих енергоносіїв досягає небезпечних значень, що призводить до дефіциту платіжного балансу. Населення Туреччини за останні десять років дійсно виросло з 70 до 81 млн осіб. Поряд з цим ріс і ВВП на душу населення, причому з 2010 по 2017 роки цей показник додавав по 7% щорічно. Все це не могло не відбитися на енергосистеми країни, яка також значно зросла.

Тому однією з найважливіших причин падіння курсу ліри стала саме залежність від імпортних поставок енергоресурсів, що складають 3/4 від потреб турецької енергетики.

Туреччина має все необхідне не тільки для екстенсивного розвитку енергетики, але і для її переходу на якісно новий технологічний рівень: значні поновлювані енергоресурси, гнучкий фінансовий сектор, розвинене бізнес-спільнота і потужна інженерна та промислова база.

Враховуючи поточну ситуацію з кредиторською заборгованістю, корисними були б наступні дії.

По-перше, контролюючим галузь політикам і бізнесменам потрібно встановити досяжні довгострокові цільові показники і невідступно до них рухатися. Це створить передбачувану і сприятливе середовище для інвесторів.
По-друге, потрібно приділяти особливу увагу енергетичного планування та менеджменту. Це дозволить подолати проблему диспропорції в розвиненості різних регіонів і вибудувати гнучку мережеву інфраструктуру. По-третє, потрібно інвестувати не тільки в великі генеруючі проекти, вигідні завдяки ефекту масштабу, а й в розподілену генерацію, що дозволяє підвищити якість електроенергії, знизити необхідність в дорогих мережевих проектах і створити додаткові можливості для локальних гравців енергоринку. З огляду на фінансову ситуацію, в якій опинилася галузь, з останньою пропозицією у турецьких енергетиків виникнуть найбільші проблеми.