Ще раз хочу нагадати, що ж таке ПСО, щоб не було плутанини у термінах. У першу чергу, це гарантія для споживача з боку держави, що він безперебійно отримуватиме ресурс. Щоб ця гарантія працювала, Уряд зобов’язав «Нафтогаз України» передавати постачальникам природний газ для забезпечення потреб населення. З іншого боку, визначені Кабміном регіональні газові компанії (газзбути) не мали права відмовити побутовим споживачам у поставках газу і багато років стабільно виконували свої зобов’язання.
Але скасування ПСО з 1 серпня 2020 року стало «половинчастим» рішенням: держава скасувала обов’язок «Нафтогазу України» продавати ресурс постачальникам, але залишила за постачальниками (газзбутами) зобов’язання забезпечувати побутових споживачів блакитним паливом.
І ось сьогодні в Міністерстві енергетики вирішили виправити цю колізію. Міністерство опублікувало проект рішення, яким хоче скасувати обов’язок ПСО-постачальників (газзбутів) продавати газ населенню.
Було б добре якби міністерство водночас вирішило іншу проблему – відсутність рівного доступу постачальників до ресурсу, що видобувається в Україні.
Сьогодні весь природний газ, який видобувається державними компанії (а це понад 73% видобутого в країні газу) замість того, щоб продаватися на конкурентному ринку, передається в «Нафтогаз України». І останній розпоряджається цим ресурсом на свій розсуд. При цьому ГК «Нафтогаз України» сьогодні забезпечує газом лише 2% населення. А регіональні газові компанії, які раніше були частиною РГК (Регіональна газова компанія), забезпечують газом 70% населення України.
І якщо до 1 серпня постачальники могли використовувати для потреб населення газ, який видобувають державні компанії, то тепер «Нафтогаз України» залишає контроль над майже усім вітчизняним ресурсом за собою. На численні заклики виставити природний газ з українських родовищ на біржу для чесних торгів відповіді немає й досі.
Відкриваючи ринок газу в такий половинчастий спосіб держава замість створення конкуренції створює суттєві преференції для однієї компанії-монополіста, а тих постачальників, що впродовж багатьох років стабільно забезпечували громадян ресурсом, намагається витиснути з ринку.
Крім того, монополізація ресурсу газу ніколи не дозволить нам побудувати систему ринкового ціноутворення. І ціни на газ в Україні завжди можна буде назвати або безпідставно завищеними, або безпідставно заниженими.
Це тільки початок тих негативних процесів, які почнуться на ринку, якщо вітчизняний ресурс не буде відкрито і прозоро продаватися на біржі.
Рано чи пізно ми матимемо монополізацію і в сегменті юридичних осіб. До поки ігри з ціною позитивно сприймаються на ринку, тому що наразі «Нафтогаз Украни» дає ціну на газ, нижчу ніж імпортний паритет. Але досвід свідчить, що такі ігри ні чим добрим не закінчуються.
І,на жаль, від таких ігор завжди хтось залишається в програші. Очевидно, що у програші залишиться вітчизняний видобуток, який ми ніколи не розвинемо, якщо видобутий газ буде продаватися за неринковими цінами.
