01.07.2019

Energy Freedom #4. Дмитро Лукомський. Сонячна енергетика, «зелені» аукціони та побудова компанії

Черговий випуск Еnergy Freedom – це розмова з генеральним директором компанії «Авенстон», членом Energy Club Дмитром Лукомським про галузь сонячної енергетики в Україні та світі, взаємодію гравців ринку з державою та побудову компанії. Розмову веде експерт Центру Разумкова Максим Білявський.

Максим Білявський: Я сподіваюсь, сьогодні Ви розповісте нам багато цікавого. А найважливіше – дасте відповідь на питання: як стати успішним на ринку альтернативної енергетики?


Дмитро Лукомський: Із задоволенням поділюсь тими знаннями, які в мене є.


Дякую. Вашій компанії виповнився рік.


Саме так.


Розкажіть, з чого Ви починали, які були плани і до чого Ви прийшли.


На щастя ми починали не з нуля, це не перший мій бізнес. Компанія дійсно нова – вона створена рік тому вже як повністю мій особистий проект без партнерів. Але в принципі, у цій сфері я працював уже доволі давно. Будівництвом промислових сонячних електостанцій в Україні займаюсь вже приблизно вісім років. А в самій сонячній енергетиці професійно працюю з 2001 року.


Тому, власне, той факт, що нашій компанії всього рік, не говорить про те, що ми новачки на цьому ринку. Це просто новий проект, котрий, я дуже сподіваюсь, буде успішним.

У Вас доволі багатий професійний досвід. Багатий не лише у форматі побудови команди, успішного бізнес-проекту. Я так розумію, Ви володієте технічними навичками і знаєте як впровадити інновацію.


Власне, з цього все й почалось. Дійсно так вийшло, що прямо після інституту, а закінчив я магістратуру Київського політехнічного, я одразу потрапив працювати на завод «Квазар». І, власне, був першим працівником нового департаменту, котрий тоді тільки відкривався і займався виготовленням сонячних фотоелементів і сонячних батарей.

Перші шість років своєї професійної діяльності я і присвятив виготовленню фотоелектричних виробів. І весь мій шлях у бізнесі, підприємництві у цій галузі почався завдяки цьому практичному досвіду на заводі, на виробництві.


Якими результатами за цей рік ви задоволені?


За цей рік ми здійснили кілька проектів. Два з них вже завершено, ще два знаходяться на фінальній стадії – я сподіваюсь, вони будуть введені в експлуатацію протягом наступного місяця.


Що це за проекти? Чи можете навести цифри?


Це промислові електростанції. Всі ці проекти мали потужність близько 5 МВт. Для розуміння, 5 МВт – це наземна електростанція, яка займає площу близько 10 га. Тобто це вже промисловий об’єкт, доволі дорогий та складний, при цьому дуже ефективний як інвестиція.


Скільки було таких електростанцій за один рік?


Чотири.


Тобто 20 МВт – це ваш внесок в скарбничку енергонезалежності.


Так. За фактом трохи менше – до 20 МВт, але це наш внесок у ринок сонячної енергетики України. При цьому, звичайно, плани були більш амбіційні.


Які саме? Поділіться.


На перше півріччя роботи, тобто на минулий рік – а ми стартували якраз у червні – особливих планів ми не ставили. Нашою задачею було завоювати ринок, закріпити репутацію нового бренду, який нікому не був відомий, тому планів не було.


І Вам це вдалось.


Сподіваюсь.


Наскільки мені відомо – так, оскільки я слідкую за ринком.


Але вже на 2019 рік ми поставили собі абсолютно чіткі плани. Наша мета – і її навіть записано і доведено до всього колективу – взяти участь у реалізації як мінімум 50 МВт промислових сонячних електростанцій.

На сьогодні, якщо рахувати за 2019 рік, в нас уже підписано контрактів і знаходяться на різних стадіях реалізації, якщо не помиляюсь, 24 МВт. За півроку половину плану реалізовано.

Але при цьому я трохи незадоволений, оскільки всі ми розуміємо, що у зв’язку зі змінами ринку, законодавства всі потенційні клієнти та інвестори дуже поспішають завершити свої проекти цього року. І, відповідно, шансів підписати нові контракти з кожним днем усе менше. Ми активно працюємо і, я сподіваюсь, свій план реалізуємо, але це складно.


Які були складнощі? Згадайте минулий рік, коли ви починали.


Було кілька ключових моментів, з якими ми мали справу. Перший з них – стояла задача сформувати команду.


Мені здається, це найважливіше, оскільки від професіоналів, колективу, від корпоративного духу залежить, власне кажучи, успіх. Як Вам вдалось?


Я це розумію. Мені це поки не вдалось, вирішення цього питання у процесі. Ця задача виявилась дуже складною – ми потрапили у такий період, коли на всьому ринку між компаніями була величезна плинність кадрів.


І дефіцит спеціалістів, професіоналів.


Дефіцит спеціалістів присутній в принципі, а ми зіткнулись із тим, що знаходимо резюме людини, яка підходить за критеріями, робимо дзвінок, вона не доходить до співбесіди, телефонує і каже: вибачте, мені зробили іншу пропозицію. В принципі, наші HR-спеціалісти працюють як пилососи – пропускають через себе всіх спеціалістів у сподіваннях віднайти кращих.


Тобто перший виклик – це кадровий.


Так, це кадри.


Який другий?


Він вже серед цілей другого порядку, які ми собі поставили. Це був вихід на роботу в першу чергу з іноземними інвесторами. До цього в попередньому своєму бізнесі ми фокусувались в основному на українських замовниках, і це було простіше. І в плані мовного бар’єру – його не було, і в плані того, що проекти були менші за розмірами. Ми працювали з 1-5 МВт, а це зовсім інші вимоги і підходи. В іноземних замовників рівень ведення бізнесу доволі високий – стандарти якості, вимоги до підрядників.


Ну і, власне кажучи, це допомагає розвиватись українському бізнесу. Передає цінності, наскільки я знаю.


Звичайно. І це гарний стимул – з’являється мета, що потрібно зробити. Тобто потрібно не просто побудувати об’єкт, не просто зібрати команду, зробити проекти і потім розійтись, а потрібно впроваджувати стандарти, оптимізовувати внутрішні бізнес-процеси і доволі жорстко структуруватись.


Якщо подивитись на географію ваших іноземних партнерів, кого більше? З яких країн?


Найбільше – з Туреччини. Серед наших замовників основними є турецькі інвестори. А потенціал звернень і ті з них, які у роботі – це Індія, Китай, мабуть усе.


Цього року ви плануєте співпрацю, наприклад, з китайськими інвесторами?


Ми якраз зараз у процесі заключення договору на один доволі великий проект, де нашим замовником виступає великий китайський генпідрядник. Він не потребує послуг під ключ – йому потрібні дуже вузькі та недорогі послуги, пакет послуг, які для нашої компанії вже стають не настільки цікавими. Хіба що, можливо, в плані PR взяти участь у великому проекті – так. Але з точки зору бізнесу як тільки заходить дуже великий іноземний контрагент, це, на жаль, поки не дуже цікаво.


Ми з Вами обговорили виклики. Перший – кадри, другий – інвестори. Що третє? Комунікація з державними установами?


Ринок. Зміни законодавства і правового поля. Все, що зараз відбувається на ринку, впливає дуже серйозно і не завжди позитивно.


Як вдається побудувати комунікацію з державними органами влади? Які були проблеми і що ви бачите в майбутньому? Стало легше працювати з державними установами на ринку?


Питання хороше, тут складно сказати, легше чи складніше. У тих питаннях, де ми перетинаємось безпосередньо с держорганами, чесно кажучи, особливо нічого не змінилось. І до цього великих проблем у нас не було. Все ж, ми не інвестор – ми підрядник, тобто в нас виходило знаходити спільну мову, домовлятись.


Глобальних складнощів, які могли зупинити реалізацію проекту, не було?


Ні, такого не було. Були питання, які призводили до затримок, вони більш-менш успішно вирішувались. Скажемо так, з боку держави – відверто кажу – у нас особливих проблем не було.


Це дуже важливо, оскільки коли держава відкрита до інвесторів, відкрита до сектору реального бізнесу, це чудовий сигнал про те, що ми рухаємось у вірному напрямку і є перспективи. Але це на мою думку. Можливо, Ви вважаєте інакше.


Глобальний тренд – не найгірший. Ті зміни, які є, направлені все ж більше в позитивний бік. Але якщо в щоденній роботі ми не бачимо великих проблем і все можна вирішити, то стратегічно на рівні законодавства, ті тенденції, які ми бачимо зараз, все ж більше негативні. Маю на увазі чергову хвилю змін законодавства, яке регулює нашу галузь.


Якраз хотів запропонувати поговорити про це детальніше. Як Ви оцінюєте наприклад, новий закон України про впровадження аукціонів? Які у Вас очікування стосовно проблем, до чого готуватись ринку? До чого готуватись Вам, Вашим партнерам, колегам?


Повернімось трохи назад. Ми будуємо промислові сонячні електростанції з 2010 року. Перші об’єкти були введені в експлуатацію в 2011 році. Відповідно, з тих пір законодавство змінювалось кілька разів. І ми кілька разів стикались саме з такими змінами правового поля і, відповідно, з побоюваннями інвесторів. Тому що для інвестора один з важливих факторів – стабільність і передбачуваність. Як тільки починається потенційні розмови про те, що щось буде змінено і незрозумілою є кінцева версія, наприклад, нового закону, інвестори на це реагують по-різному. Але в основному такі проекти або скасовуються, або заморожуються. Це ми спостерігали вже кілька разів. Будь-які зміни призводять до того, що галузь зупиняється. Зараз сонячна енергетика в Україні розвивається бурхливим темпом, відбувається бум, і він трохи штучний: його нагнітають.


Монополісти?


Ні, скоріше ось це очікування того, що правила гри зміняться в таку сторону, що економіка інвестпроекту стане гіршою. Відповідно, всі ті, хто вже прийняв рішення вкладатись у такі проекти на цьому ринку в нашій країні, поспішають. Так вони могли би розтягнути ці проекти на кілька років, але тут потрібно встигнути до кінця цього року, поки тариф зафіксований і зрозумілий. Це з одного боку.

З іншого – за останні півтора року в Україні явно намітився тренд із входження іноземних гравців та інвесторів, і доволі великих. Це компанії, котрі заходять надовго, системно і, в принципі, їх не лякають локальні зміни правил гри. Їм потрібен чіткий сигнал від держави, що зміни не будуть різкими, ретроспективними. Наприклад, як це було в деяких європейських країнах, коли тариф скасовували заднім числом.


Який конкретний сигнал, на Вашу думку, повинен бути від держави?


В тій ситуації, яку ми маємо сьогодні – коли підписано новий закон, котрий передбачає перехід від системи держпідтримки за рахунок «зеленого» тарифу до системи аукціонів – в принципі, іноземні інвестори та частина українських сприймають саму схему позитивно. Ризик в тому, що незрозумілою є методика – як вони будуть проводитись? як будуть розподіляти квоти? Відповідно, той сигнал, котрого чекає весь ринок – це проведення перших торгів.


І, мабуть, прозорості.


Так, і як вони будуть організовані. Якщо гравці побачать, що правила гри зрозумілі, є шанс брати участь, розподілення доволі справедливе або хоча б описане у чітких термінах і обмеженнях, це буде дуже добрим сигналом.

Якщо ж перші пілотні аукціони та наступні пройдуть з незрозумілими, не зовсім прозорими схемами, це вплине дуже негативно. Це однозначно буде сигналом, що потрібно йти з цього ринку.


Власне кажучи, це екзамен для наших колег з державних установ.


Цей іспит нам доведеться витримати. І це все накладається на зміни у владі. Відбулись президентські вибори, скоро будуть парламентські. Прийдуть нові люди зі своїми новими ідеями, підходами. І в цьому дуже важливий момент. В Україні ринок альтернативної енергетики ще дуже незрілий, він тільки зароджується. Правила гри, які його регулюють, не спираються на якусь стратегію.

Є державна стратегія – програма розвитку альтернативних джерел енергії, є проекти, які пишуться, є вже розроблені. Але єдиної стратегії з точки зору впровадження альтернативної енергетики, точніше відновлюваних джерел енергії, енергоефективних технологій, на сьогоднішній день немає. Відповідно, коли ринок проводить дискусії з державою, коли підключається громадськість, немає єдиної консолідованої позиції.


Насправді, вважаю, що комунікаційна політика з боку державних установ, у тому числі в цьому питанні, була провалена.


Так, провалена.


Якщо кожен крок роз’яснювався би, якщо був би не монолог, а діалог з ринком, якщо була би побудована система зворотного зв’язку, активна система прийняття пропозицій від бізнесу, думаю, що ризик і побоювання інвесторів були б набагато нижчими.


Звичайно. Прозорість є дуже важливою в цих питаннях.


Стосовно «зелених» аукціонів. Я вважаю, що якщо все буде вибудовано прозоро, за тими правилами і механізмами, які успішно реалізовані в Європейському Союзі та інших країнах, думаю, нас очікує нова епоха розвитку енергетики. Хочу поділитись з Вами двома цифрами. Наприклад, в Туреччині, нещодавно був проведений аукціон на 1 ГВт потужностей енергії, виробленої за допомогою відновлюваних джерел. Результат аукціону в ціновому вираженні – 15 євроцентів за 1 КВт.


Це доволі висока цифра.


Так, але факт лишається фактом. А якщо порівняти цю цифру з нашим ринком?


У нас цифри будуть нижчими.


Через це дуже складно сказати, як далі буде розвиватись ситуація. Друга цифра: в Китаї після збільшення податку для теплових електростанцій, які працюють на вугіллі – екологічного податку на 10% – вони стали неконкурентоспроможними на ринку з альтернативною енергетикою. Про екологію, екологічне питання теплових електростанцій України я, звичайно, промовчу – тут багато невирішених питань. Тут – тільки початок великого шляху.


Там багато питань, так.


І зараз робити однозначний прогноз стосовно того, що зелені аукціони допоможуть знизити або збільшити ціну, буде складно. Оскільки, погодьтесь, ринок, в Україні дуже складний і залежить від багатьох факторів.


Цілком погоджуюсь.


Вважаю, що просто потрібно почати з прозорих, відомих усім правил, працювати чесно і ефективно.


Я додав би ще, все ж, що потрібно чітко розуміти цілі – навіщо ми це робимо і який ринок ми будуємо. Для мене досі лишається загадкою причина, за якою вводяться аукціони з точки зору інтересів усіх громадян і держави Україна.

Проблематика, яку було покладено в основу дискусії, це проблема не балансів, а проблема навантаження на мережі. Але цю проблему створено в першу чергу завдяки тому, що за рахунок високого зеленого тарифу стали вводитись доволі потужні сонячні електростанції, які групувались у південних регіонах. З точки зору нашої країни, технічно більш вигідною є розподілена генерація.


Абсолютно вірно. Тому що система так само має свої обмеження.


Саме так. І впровадження аукціонів, наприклад, жодним чином не стимулює розподілену генерацію. Але вона була би нам більш вигідною і знімала би проблему, яка обговорюється як одна з причин переходу на іншу форму держпідтримки.

І ось коли немає чіткого розуміння, куди і навіщо ми йдемо, немає співпадіння думок, будь-які зміни нервують і завжди грають проти інтересів якоїсь частини суспільства або гравців ринку. За великим рахунком ми розуміємо: виграти на аукціоні та мати потужну економічну модель може хто? Той, хто бере участь у будівництві доволі великого лоту великих потужностей, монополісти, ті, хто має доступ до дешевих фінансових ресурсів.


До ресурсів, робочої сили, має надлишок матеріально-технічних засобів. На складах можуть лишатись залишки від попередніх об’єктів. Я веду до того, що «зелені» аукціони, на мою думку, на першому етапі свого розвитку і впровадження не вирішать проблеми демонополізації ринку альтернативної енергетики.


Абсолютно вірно.


Це перша позиція. Друга позиція – вважаю, що після першого кварталу роботи «зелених» аукціонів учасники, яких стало більше і кількість яких збільшилась за рахунок наших іноземних партнерів та інвесторів, буде ініціювати зміни до законодавства.


Цілком можливо.


Думаю, що потрібно готуватись до цього. На мою думку, це виклик для нового складу уряду, для нового парламенту. Його потрібно буде вирішувати, оскільки, як ми знаємо з соціологічних досліджень, питання тарифів на електричну енергію для споживачів і взагалі ціни на енергоресурси – одне з основних, які хвилюють суспільство.


Це традиційно болюче питання у нашій країні.


Потрібно бути готовими до того, що воно буде хвилювати і далі. І потрібно буде шукати шляхи вирішення.


Звичайно. І ось те, які шляхи будуть пропонуватись, залежить від того, чого ми хочемо. Оскільки я в цій індустрії доволі давно, я бачив уже багато змін. Пам’ятаю ще часи, коли зеленого тарифу в Україні не було, але він уже працював у Європі, в Італії, Іспанії, Німеччині.

В принципі, тренди більш-менш зрозумілі або прогнозовані. Мені здається, ми нікуди не дінемось від того, щоб все ж стимулювати розвиток електростанцій середньої потужності. Тому що сегмент приватного домогосподарства в Україні більш-менш розвивається, і сильно не постраждає від нового законодавства: тут це виходить за рамки аукціонів.

Я маю на увазі середні електростанції розміром до 5 МВт. Термінологія може бути різною – середніми ще називають станції на 100-200 КВт, 500 КВт. Такі сонячні електростанції – до 5 МВт – за своєю потужністю співставні з трансформаторами на існуючих підстанціях біля населених пунктів. Ті, що існують, не потребують побудови нових підстанцій, великих інвестицій. Є точка підключення, є трансформаторна станція – 2,5 або 4 МВт. Тобто це стандартний ряд. Якщо підключатись до них, це буде мала, середня розподілена генерація, яка максимально наближена до споживача. Тобто вирішується питання навантаження у регіонах, немає втрат на транспортування. В принципі, якщо цей сегмент правильно простимулювати державою, то і галузь в Україні збережеться, і технічні проблеми будуть або згладжені, або зменшені, або зійдуть нанівець.


Ви і Ваша команда будете готові ініціювати внесення правок до законодавства?


Ми як команда вже намагаємось брати участь в цьому процесі.


Успішно?


Поки не дуже. Ми намагаємось діяти через громадські об’єднання, асоціації, клуби тощо. Ми входимо в кілька таких організацій, і ось саме через них намагаємось впливати, лобіювати, показувати свою думку.


Лобіювати, я думаю, не зовсім правильне слово.


Так, воно надто гучне.


Думаю, ви намагаєтесь донести думку бізнесу, яку бачите вашими очима.


Ми свідомо робимо це не напряму, а через організації. Все ж, коли це голос однієї компанії, він очевидно не буде почутий. Коли це думка групи компаній або гравців ринку, є шанс, що до нього прислухаються.


Ваші очікування – вас почують? Маю на увазі учасників ринку альтернативної енергетики середньої ланки – назвемо це так.


Відверто кажучи, зараз я в це не вірю. Але це не привід цим не займатись. Для мене сонячна енергетика – це галузь, якій я вирішив присвятити свій час, життя, професійну кар’єру. Я бачу величезні перспективи цього ринку в масштабах всіх країн, і не бачу причин, чому він не повинен розвиватись в Україні.

Стратегічно ця галузь буде успішною, буде розвиватись, це буде нормальний бізнес, нормальний ринок у нашій країні. Тому це потрібно робити. Навіть якщо зараз це не буде приносити плодів. Вплив через громадські об’єднання, організації сам собою не виникне з нуля. Все одно такі механізми донесення своєї думки потрібно відпрацювати, потрібно зрозуміти, до чого прислухаються, на що реагують. Круглі столи, листи, участь у роботі комітетів – потрібно дізнатись, які механізми працюють. Якщо зараз не почати цього робити, ми ніколи не зможемо впливати. Тому моя думка – цим потрібно займатись.


Ви кілька разів згадали слово «стратегія» під час нашої розмови. Чи Ви намагались написати для себе стратегію розвитку вашого підприємства до 5 років – це перше питання. І друге – чи намагались для себе сформувати стратегію розвитку галузі? Якою Ви бачите галузь через 3-5 років? Я намагався, тому цікавить Ваша думка.


Так, я теж намагався. Стратегія розвитку нашої компанії написана, але це навіть не стратегія, а план на найближчі три роки. На п’ять років я поки не ризикнув планувати. Середньотермінове планування є, цілі прописані, вони чітко покладені на цифри. З точки зору галузі складніше. Ставити цілі складно, тут можна висловлювати своє бачення – куди би ми хотіли, щоб вона прийшла. Це теж зроблено, але не всередині нашої компанії. Ми є членами Асоціації сонячної енергетики України, і в рамках цієї асоціації ми прописали консолідоване бачення гравців-членів асоціації про те, куди би ми хотіли прийти.


І куди?


Розмова була дуже цікавою, стратегічно ми довго планували. Це була не одна дискусія і не одна зустріч. В принципі, ціль максимум дуже амбітна – 100% відновлюваної енергетики в Україні.


Це неможливо.


Це неможливо, це всі розуміють. Відповідно, зараз у роботі цілі на 2030 рік. Ось тут ведуться дебати, і я думаю, що до цього періоду в кращому випадку 20% на всі відновлювані джерела енергії ми можемо ввести.


До 2030 року.


Так, до 2030-го. Прогнози та аналітика, які є зараз у світі, які вже неоднораз повторюються, стверджують, що на 2050 рік приблизно 50% може покрити лише вітер і сонце.


Власне, сьогодні про це писала наша аналітична група Energy Club.


Так, прогнози або співпадають, або це означає, що вони доволі точні. І дивлячись на світові тренди, я вважаю, не потрібно вигадувати велосипед – потрібно йти у ногу з розвиненими країнами.


Згоден із Вами. Зараз на ринку альтернативної енергетики складно з технологіями? Буде легше? І кого більше – Китаю, Європи чи України?


Більше, звичайно, Китаю. Але конкретно для сонячної енергетики китайське обладнання не означає погане, дешеве, неякісне. Так традиційно склалось, що в період 2005-2007 років практично всі потужності з виробництва сонячних батарей перенесли з Європи до Китаю. І було створено багато нових. І в Україні доволі добре йдуть справи з якісними продуктами, технологіями та обладнанням.

Більша частина ринку і тих проектів, які ми знаємо, будуть сонячними електростанціями з використанням обладнання топ-виробників. Для сонячних панелей це так званий список Tier 1 – перший ешелон виробників сонячних батарей. Є певні критерії, які дозволяють віднести компанію і продукт до цього рейтингу. Це доволі високий рівень і якості, і стабільності компанії з точки зору гарантійного обслуговування, техпідтримки тощо.

В Україні, я вважаю, використовують доволі топове обладнання. Минули ті часи, коли кілька років тому всі хотіли максимально дешевий «noname». Принаймні, ми не стикаємось із такими замовниками. А якщо такі розмови є, доволі швидко і аргументовано ми приводимо замовників до того, що потрібно використовувати хороший, надійний продукт.

Не обов’язково найбільш технологічний, тому що все ж важливою є собівартість отриманої кіловат-години електроенергії – вона повинна бути дешевою. Дорогі рішення завжди специфічні. Якщо є обмеження по площі, якщо потрібно виконати додаткові умови, тоді, можливо, це може бути високотехнологічне рішення. У звичайній наземній промисловій сонячній електростанції використовується ходовий продукт, мейнстрім, але доволі серйозних топ-виробників.


До речі, про собівартість. За чотири останні роки собівартість, до прикладу, виробництва одного КВт електроенергії від сонця знизилась удвічі.


Звичайно, знизилась доволі суттєво.


І це якраз за рахунок технологій. І я думаю, що тут є заслуга у тому числі й китайських колег?


Звичайно, але не лише їх. Свого часу вони скупили всі американські та європейські технології, але зробили це доволі грамотно. І окрім їх розвитку з технічного боку (вони вдосконалили техпроцес), сильно спрацював ефект масштабу. За рахунок загального буму ринку сонячної енергетики в усьому світі – а там середньорічне зростання вже багато років підряд відбувається на рівні понад 20% – за рахунок ефекту масштабу, оптових закупівель, автоматизації, переходу від ручних напівавтоматичних ліній на автоматичне виробництво різко виросла якість, підвищились ефективність, ККД сонячних перетворювачів. І це, звичайно, вплинуло на ціну.

Підвищення ККД сонячних батарей, у свої чергу, призвело до здешевлення вартості вже готової сонячної електростанції. Якщо раніше, щоб отримати умовно 1 МВт або 1 КВТ, сонячній електростанції потрібно було поставити чотири панелі, зараз ставиться всього три для досягнення такої ж потужності. Тобто умовно на 25% зменшуються витрати на монтаж, траншеї, прокладку кабельної продукції.


На Вашу думку, є ще потенціал збільшення ККД?


Це технологія, тому є, звичайно. Інша справа, що я не очікую якоїсь революції. Тобто ККД росте стабільно і доволі тривалий час. Як приклад – коли я прийшов на завод «Квазар», де я, власне, займався виготовленням сонячних фотоелементів, перша продукція виходила з ККД у 11%. Коли я йшов із заводу через шість років, у нас було ККД 15-15,5%.

Я вже давно не вираховував, якщо перевести потужність панелей в ефективність, зараз там, думаю, приблизно 18,5% точно є, якщо не більше. Ось це відбулось за 18 років з 2001 року – зростання з 11% до 18%, майже удвічі, або на 70%. Думаю, потенціал є, але скоріш за все так і буде, якщо не придумають якусь нову технологію.

І ще дуже важлива умова – дешеву технологію. Отримати високе ККД можливо і зараз – воно є у сонячних батарей, які літають у космос. Там дуже важливим є масо-габаритний показник. Батарея повинна мати невелику масу, бути малогабаритною і високоефективною. Грошей там не рахують – дорожче вивести все це на орбіту. Там є високоефективні панелі, а в лабораторіях отримують більше 40% ККД. Але який сенс застосовувати це на землі? Це буде дуже дорого і неефективно. Тому з точки зору традиційної кремнієвої технології, думаю, прогрес буде, але не дуже великий.


У своїй діяльності ви зосередились виключно на сонячних електростанціях чи плануєте розширятись?


Плануємо розширятись, звичайно. Для себе ми визначили сегментом усе, що стосується отримання електроенергії за допомогою відновлюваних джерел енергії. Це може бути і вітер, і геотермальні електростанції, можуть були електростанції на біомасі, але в нинішній ситуації, в нинішніх реаліях ринку, при тій формі держпідтримки очевидно, що найбільшим попитом користуються сонячні електростанції. Вітер теж популярний, але там інша ситуація – потрібно робити рік вітровимірювань.


Як мінімум.


Там дещо інший проект. Тобто зайти в такий проект для нас складніше як для підрядника.


І на мою думку, у з вітром більше питань стосовно надійності експлуатаційного обладнання.


Складно коментувати. Ми займались вітром, але малими вітряками – до 20-50 КВт. Це було сім років тому. На ринку справи пішли не дуже, тому ми відслідковуємо цей напрям. До нас звертаються з такими запитами. Ось нещодавно було звернення взяти на технічне обслуговування електричну частину вітряної електростанції. Ми досліджували, але поки не наважились братись – не вистачає досвіду і спеціалістів.

Також всередині компанії є певні правила – ми не беремо на обслуговування об’єкт, який ми не будували. Якщо ми коли-небудь побудуємо вітряну електростанцію або хоч один вітряк, ми можемо взяти на сервіс подібну технологію. Але обслуговувати побудоване кимось – задача непроста.


Так, це складно. На завершення нашої розмови я хочу побажати Вам більше простих задач і більше якісного результату.


Дякую, будемо старатись. Сподіваюсь, що ринок буде розвиватись і ми цьому посприяємо.


Дякую Вам за розмову. Всього найкращого, успіхів.