Іван Григорук | Блоги

Без забезпечення фінансово збалансованого механізму успішне виконання нової моделі ПСО мало ймовірне

Cкоріше за все нова модель ПСО зможе працювати в умовах, близьких до ідеальних, чого майже не буває.

А ми розуміємо, що це не ідеальний сценарій, коли формуються касові розриви у постачальників універсальних послуг, коли в учасників різних сегментів ринку створюватимуться нові заборгованості, коли через певні маніпуляції "Енергоатом" чи інші компанії опиняються на балансуючому ринку, де продаватимуть електроенергію з вагомим дисконтом та ін.

Якщо грубо порахувати, то у нас 13 млн побутових споживачів, отже формується сума приблизно 6 млрд грн, яку потрібно буде компенсувати по моделі фінансового ПСО для населення. Я вже не говорю про реальний сценарій, коли доведеться покривати всі пов'язані з цим ризики, висвітлені раніше.

Коротко кажучи, без забезпечення фінансово збалансованого механізму виконання нової моделі ПСО "вартість" її впровадження може досягти понад 15 млрд грн, які ляжуть на плечі самих же компаній з обов'язками по ПСО чи держави, а може й опосередковано навіть на самих споживачів.
Отже, буде не легко, а я ще навіть не згадував про поточні та старі борги, які й досі не врегульовані.

Хочу зазначити, що потрібно дивитись комплексно на ситуацію в енергетичній галузі, бо всі її складові впливають на надійність роботи ОЕС, проходження осінньо-зимового періоду та й на успішність впровадження фінансового ПСО.

От ми говорили про всю генерацію, але забули про теплову, а це, на мою думку, прямо стосується маневрових потужностей, які задіяні для регулювання по частоті та потужності нашої енергосистеми та забезпечують надійність її роботи.

Участь ТЕС і ТЕЦ в енергоміксі є технологічною необхідністю і тому ми повинні розуміти, якою є собівартість електричної енергії для теплової генерації. Наведу приклад реальної собівартості вугільної генерації: собівартість 1 кВт, виробленого на вугіллі марки Г виходить 3,20 грн, а марки А - близько 3,6 грн за кВт-год. Станом на сьогодні на складах немає ні одного, ні другого товарного вугілля і необхідні запаси тільки формуються для проходження осінньо-зимового максимуму.

Це значить, що можливий сценарій переходу на спалювання газу, а це найдорожча генерація. Собівартість кВт-год найдорожчого газового блоку - 5,20 грн.

Я сумніваюсь, що в прогнозному балансі НАК "Нафтогазу" взагалі передбачалася така ситуація, і чи в НАКу взагалі є вільний об'єм газу, щоб перейти на такий сценарій часткового заміщення вугілля, щоб можна було пройти осінньо-зимовий максимум і не заморозити міста.

Поки вугільна генерація масово пішла в ремонти обладнання для того, щоб заповнити свій склад для проходження осінньо-зимового максимуму. Ми повинні розуміти, що грошей у теплової генерації, а це десь близько 6,6 млрд грн з різних причин, які зазначені були раніше, немає. Потрібно думати про те, як, за рахунок кого, чи з чиєю допомогою сформувати необхідні запаси вугілля, щоб ми не перейшли на найдорожчу газову генерацію, або відновили можливість імпорту електроенергії як аварійну допомогу.

Говорячи про пропозиції:
  • Перше, потрібно забезпечити кредитними лініями уповноважених державних банків, щоб тепловики змогли сформувати запаси вугілля на ТЕС і ТЕЦ.
  • Друге, стосовно цінових обмежень на РДН, потрібно встановити їх на рівні собівартості виробництва найдорожчого енергоблоку, щоб верхні прайс-кепи були підняті. Дійсно це потрібно зробити.
  • Третє, це обов'язкове забезпечення фінансової збалансованості механізму нової моделі ПСО. Інакше, враховуючи всю картину, подивимось, як ми вийдемо із зими з цим фінансовим ПСО.

Важливо забезпечити постачання електроенергії для незахищених верств населення цільовими бюджетними коштами. Як вони будуть формуватись і за рахунок кого? Зрозуміло, що це буде за рахунок прибутку в основному державних компаній. Але це лишає можливості ці компанії далі розвиватись та модернізувати свою матеріально-технічну базу, генеруючі потужності чи будувати нові.

В перспективі на 2022 рік нам потрібно впровадити повноцінний ринок потужностей, який дозволить забезпечити покриття умовно постійних витрат генеруючих компаній в періоди, коли їх потужність не є затребуваною. Це дозволить утримувати їх в належному технічному стані, а також якісно проходити наступні осінньо-зимові періоди.

Іван Григорук, віцепрезидент Energy Club
Іван Григорук