Іван Григорук | Блоги

Системи накопичення енергії: «Україна знаходиться тільки на етапі їх запровадження»

Інтерв'ю з Іваном Григоруком, віцепрезидентом Energy Club

Іване, давайте спочатку пояснімо, що таке системи накопичення енергії. Для чого вони взагалі існують?

Основне завдання систем накопичення енергії (СНЕ) – це допомога в оптимізації виробництва електроенергії за рахунок вирівнювання графіка навантаження як на електростанцію, так і на електроенергетичну інфраструктуру. Їх використання дозволяє полегшити роботу високоманеврових потужностей – наприклад, ГАЕС, газо-поршневих станцій та теплової генерації, яка на сьогодні виконує основну функцію з балансування в країні. Системи накопичення енергії допомагають зберігати надійну роботу енергосистеми в цілому. Для системного оператора - системи накопичення енергії виконують функцію регулювання частоти, стосовно мережі – це зниження пікових навантажень на підстанції та інше супутнє обладнання, що значно підвищить надійність роботи в цілому. За допомогою СНЕ відбувається більш легка інтеграція енергооб’єктів «зеленої» генерації в енергосистему України та забезпечується надійність виконання планового графіку видачі потужності в мережу.

Але основне для нас все ж таки споживач. Як системи збереження енергії допомагають йому?

Ви праві, це, дійсно, головне. Для споживача системи накопичення енергії дозволяють більш ефективно управляти споживанням електричної енергії. Також вони підвищують надійність доставки цієї послуги, можуть сприяти зниженню плати за електроенергію за рахунок, наприклад використання її вночі в режимі зарядки та в подальшому використанні в час пікових споживань.

Скажіть, а які технології систем накопичення енергії існують в світі?

Давайте зазначимо, існують 5 базових технологій. Перша – механічна (наприклад, ГАЕС, використання стисненого повітря, супер-маховики). Друга - термічні (приміром, термохімічні і геотремальні). Третя - хімічні (отримання водню та синтез природнього газу). Четверта – електро-хімічні (поширені сьогодні літій-іонні батареї, свинцево-кислотні батареї, натрієво-сірчані та проточні). Ну, і п'ята – електричні (суперконденсатори).

Так, а які з цих технологій вважаються перспективними для України?

У нас основні – це механічні системи накопичення енергії. Так, вже працюють гідроакумулюючі станції. А серед перспективних – водневі технології в майбутньому, та більш близька перспектива - літій-іонні, літієво-цинкові та проточні батареї.

Вибачте, а поясніть які переваги у проточної батареї?

Я би назвав їх більш ремонтно-придатними, також їх можна додавати посекційно. Наприклад, розпочали роботу з меншою ємністю – 1МВт, потім збільшувати за необхідності. Технічно це можливо…

Іване, скажіть, яка наразі складається ситуація з розвитком систем накопичення енергії в Україні?

На сьогоднішній день ми тільки знаходимося на стадії впровадження таких систем. Реально розпочати з першого етапу – відкриття систем збереження енергії з використанням літій-іонних батарей та літій-цинкових. Вони можуть працювати в паралелі з «зеленою» генерацією. Такі гібриди вітаються як системним оператором, так і операторами системи розподілу. Справа в тому, що це допоможе прогнозувати видачу потужності енергооб'єктів ВДЕ, є також розуміння тарифу та окупності таких систем. В Україні поки ще не запущений в повному обсязі ринок допоміжних послуг, де таку послугу можна придбати у компаній-операторів. І це в значній мірі гальмує розвиток систем накопичення енергії в країні. Але на розгляді 2 законопроєкти. Інша нормативна документація теж розробляється, що допоможе її розвитку найближчим часом.

Іване, давайте про законопроєкти трошки згодом. «Зелена» генерація розвивається дуже потужно. Я чув, навіть, що видано технічних умов на 12 ГВт. Чи витримає наша енергосистема? Що відбуватиметься?

Так, це, дійсно, виклик для всієї енергосистеми країни. Мій сценарій – будуть значні обмеження видачі потужності. Це відбувається вже і сьогодні. От, наприклад, обмежують видачу атомної енергії. Разом з тим в насосному режимі майже цілодобово запускають ГАЕС, розвантажують блоки вугільної генерації. Беручи до уваги, що атомна та гідрогенерація дотують «зелену» – за їх рахунок дотується «зелений» тариф, то виникає питання, а де згодом взяти гроші, щоб платити за нього.

Так, і це тільки фінансовий аспект?

В тому справа, що не тільки. Є ще технічний аспект та екологічний. Йдеться про значне забруднення навколишнього середовища, це про теплову генерацію в сенсі розгрузки-загрузки блоків ТЕС. А що стосується технічного – це зношення обладнання, незаплановані зупинки та неробочий стан. І врешті-решт, виникає знову таке ж питання, а хто за це буде платити?

До речі, а хто має все це компенсувати?

В тому то й справа, що незрозуміло. В Законі від 2003 року Про альтернативні джерела енергії це положення є, але чіткого механізму не визначено. Наразі проходять консультації, як цю проблему вирішити.

Іване, скажіть, а хто має відповідати в Україні за розвиток систем накопичення енергії в Україні. У кого має бути «перша кнопка»?

Вона не має бути одна. «Кнопки» мають бути в «Укргідроенерго», «Енергоатомі», в існуючих та майбутніх ВДЕ, а також згодом і окремих електроустановках, а диспетчеризація - в Укренерго та в майбутньому в окремому диспетчерському центрі по ВДЕ.

Скільки потрібно потужності систем збереження енергії?

Якщо йдеться про високоманеврові потужності – то 2 ГВт, а для третинного регулювання – це теж приблизно 2 ГВт. І це на сьогоднішній день.

Знаю, що є 2 законопроєкти про СНЕ. А чим вони відрізняються? Яка їх доля?

Законопроєкт №2496 чітко визначає, що таке системи накопичення, а законопроєкт №2582 такого чіткого визначення не містить. До того ж в законопроєкті №2582 оператор системи передач може здійснювати експлуатацію системи накопичення енергії загальною потужністю до 250 МВт, а у оператора системи розподілу може бути право експлуатації не більше 20 МВт, і тільки для власних потреб, не на продаж. Також пропонується ліцензувати оператора системи накопичення енергії потужністю більше 5 МВт. Знаю, що Законопроєкт №2496 направлено на доопрацювання, але я особисто невпевнений, що ці два законопроєкти відповідають нормам європейського Третього Енергопакету.

А приватні компанії можуть побудувати мережу систем накопичення енергії?

Звичайно, що так.

Іване, останнє запитання, Ви казали, що наразі проводиться робота з розробки додаткової нормативної документації, яка могла б сприяти розвитку СНЕ. Ви можете прокоментувати?

Дійсно, це так! Наразі така робота розпочалася на базі Національного комітету з великих енергетичних систем (CIGRE). До робочої групи залучені експерти ЕС, провідні диспетчери ENTSO-E, Мінекономіки, «Укренерго», спеціалісти з розрахунків надійності енергосистеми операторів системи розподілу та інші інженери. А також ми запрошуємо всіх бажаючих – генерацію, виробників обладнання, всіх зацікавлених стейкхолдерів галузі до цієї роботи. Наше завдання – успішний розвиток системи накопичення енергії в Україні.

Дякую за розмову!
Іван Григорук