На нинішньому етапі війни російські окупанти вже не дбають про будь-яке удаване дотримання міжнародного права і переходять до фази знищення української інфраструктури та, безпосередньо, самих електростанцій, у тому числі атомних. На початку війни новини були «наелектризовані» відомостями про недіючу нині атомну електростанцію у Чорнобилі, далі ми почули про захоплення росіянами найбільшої української АЕС у Запоріжжі (6000 МВт), загроза також постала і перед Південноукраїнською АЕС, а окрім цього, ще й постійні тривожні смуги в новинах про загрозу широкомасштабного забруднення, через можливий викид радіонуклідів. А сьогодні всі вже почали звикати до «статус-кво». Біля ядерних об'єктів ведуться бої, стоять солдати та важка військова техніка, навіть чутно стрілянину в районі електростанції.
Останні новини ще страшніші. Розміщення важкого озброєння на Запорізькій АЕС, обстріли з неї українських міст і навіть заяви російського командування про мінування електростанції та можливе знищення у разі успішного українського контрнаступу вже свідчать про повну втрату контролю та способу ведення війни. Ризик викиду радіоактивних речовин і навіть катастрофи (у 7 балів за шкалою INES), яка за масштабом перевищуватиме попередні аварії в Чорнобилі та Фукусімі. Здавалося б ще вчора неймовірне – навмисне пошкодження та розгерметизація корпусів реакторів і викид радіонуклідів, сьогодні стає все більш реальним. Це призведе до глобальної катастрофи та зараження не лише локального, а й матиме наслідки для всіх сусідніх країн. Цей гіпотетичний найчорніший сценарій негайно матиме глибокі наслідки для всієї світової економіки та спровокує нову глобальну кризу.
По всій Україні війна увійшла в нову фазу – триває поступальне, прицільне, нищівне руйнування ворогом української енергетичної інфраструктури, що відбувається безперервно та спричиняє нові наслідки та збитки. Росіяни ще активніше атакують українські енергетичні об’єкти – зосередившись насамперед на ЛЕП та окремих станціях – особливо там, де це важливо для забезпечення потреб залізничного транспорту. Після передачі та розповсюдження настав час для ширших наземних наступів, а отже, прямих атак на електростанції – передусім на теплові (вугільні та газові). Таких страшних руйнувань українська енергетична інфраструктура ще ніколи не зазнавала. Зрештою, Україна у цій війні виглядає все більш розбитою в енергетичному плані та з вагомими втратами виробничого ресурсу.
Чергова інформація щодо Вуглегірської ТЕС, що розташована майже на лінії розмежування у Донецької області, підвищує напруження. Останні новини показали, що цю електростанцію щойно зайняли російські війська (або російські найманці). Почувши назву електростанції в новинах, ми не відразу розуміємо, що це величезний об’єкт, друга за потужністю електростанція України із встановленою потужністю 3600 МВт. Це електростанція, що належить ДАЕК «Центренерго», до війни відповідала за 14% української генерації. На сьогодні втрата електростанції – це втрата майже половини генеруючих активів «Центренерго» (загальна потужність концерну 7690 МВт), де залишилося вже 2 електростанції (у Київській та Харківській області). Ця ситуація є тривожною та дуже схожою на те, що відбувалось з ПАТ «Донбасенерго». У кращі роки компанія мала дві електростанції – Старобешівську ТЕС (потужністю 2300 МВт) і Слов’янську ТЕС (вугільні блоки 800 МВт). Першу було захоплено сепаратистською республікою у 2014 році, а друга тепер може опинитися під загрозою та стати незабаром ціллю для чергового російського обстрілу. Як бачимо, повторювана схема знищення українських компаній та їх генеруючих потужностей є очевидною стратегією окупантів, а кожен наступний день приносить нову інформацію про нові атаки та збитки на електростанціях, наприклад, сьогодні на ТЕС у Харкові.
Завтра в новинах знову зміниться відлік днів від початку воєнного конфлікту, і, непомітно для наших спостерігачів, відбудеться ще один крок у руйнуванні української енергетики. Сьогодні енергосистема України працює та синхронізована із Західною Європою, енергопостачання начебто під контролем, але ми забуваємо, що споживання енергії становить 50% від довоєнного стану (близько 10-12 ГВт макс. проти 22 ГВт у 2021 році). Гіпотетично припускаючи позитивні сценарії закінчення війни та повернення України на шлях економічного розвитку, енергетичний сектор матиме великі проблеми. Для розвитку такої галузі як енергетика просто перемога – це досить мало, не вистачить лише компенсації збитків. Щоб вийти на шлях сталого розвитку, треба буде залучити вагомі обсяги інвестицій.
Сьогодні кількість генеруючих потужностей зменшується і майбутнє цих ключових електростанцій, які захоплені Росією (включаючи Запорізьку АЕС) невідоме. Це ще не кінець, оскільки навіть позитивні сценарії вже не будуть позитивними для енергетичного сектору, а російські війська можуть продовжувати здійснювати атаки та навіть підвищиться жорстокість боротьби й матимуть місце ще масштабні руйнування як системи передачі, так і генеруючих потужностей.
Україна може вийти з війни зі зруйнованою енергетичною системою і тривалий час навіть не зможе бути потенційним імпортером енергії (потрібно буде підтримувати систему із Західної Європи), а перед війною, як ми пам'ятаємо, спостерігалась наявність великих надлишків (включаючи беземісійну ядерну енергію), що потенційно могло дати великі доходи.
Російські загарбники, не маючи можливості зломити героїчний опір української армії, жорстоко перейшли у фазу знищення всього життєво необхідного, все частіше зосереджуючись на припиненні постачання електроенергії та тепла не лише армії, а й, перш за все, для цивільного населення та промисловості. Після закінчення війни ключовим завданням реконструкції буде інвестування у відновлення пошкоджених виробництв та визначення шляху розвитку ядерного сектору в Україні. А чи зможе він покрити внутрішню потребу та забезпечити експорт енергії?
Поки що результат (стан енергетичної системи після війни) абсолютно непередбачуваний і майбутнє все ще виглядає песимістично. Щоденна інформація та новини про війну – це не нудні коментарі, а страшенний біль, кров та смерть українських військових. І кожна згадка про бої з окупантами, що йдуть на територіях українських електростанцій – це нагадування про великі проблеми, що чекають на Україну в майбутньому у момент відбудови, оскільки мінімізувати різного роду збитки від війни не вдається…
