Валерій Безус | Блоги

По якій стратегії розвивається енергетика Китаю?

Зіткнувшись із зростаючим попитом на енергію та необхідністю формування ринкової економіки, Китай розробив енергетичну стратегію до 2020 р., як на національному, так і міжнародному рівнях.

Національна енергетична стратегія Китаю складається з трьох важливих елементів: концепції «Чотири революції та єдине співробітництво», 13-го п’ятирічного плану для енергетичного розвитку (2016−2020) та Стратегії революційних змін у сфері постачання та споживання енергії (2016−2030).

Поняття «Чотири революції» охоплює сфери попиту, виробництва, технологій та інституційного управління. Перш за все, Китай прагне до революційних змін в енергоспоживанні, а саме припинення необґрунтованого споживання енергії, впровадження політики енергоефективності, а також формування суспільства, орієнтованого на енергозбереження.

По-друге, Китай приділяє значну увагу революційним змінам у сфері постачання енергоносіїв. Ґрунтуючись на безпеці та диверсифікації внутрішнього енергопостачання, уряд робить крок уперед, щоб сприяти чистому та ефективному використанню вугілля, розвивати інші джерела енергії та одночасно зміцнювати мережу передачі та розподілу енергії, а також розбудовувати мережу сховищ.

По-третє, Китай просуває енергетичні технологічні програми, переходячи до зеленої та низьковуглецевої економіки. Заохочуючи інновації в галузі технологій, промисловості та бізнесу, Китай прагне зробити інновації новим двигуном у процесі модернізації промисловості.

По-четверте, Китай сприяє революційним змінам в енергетичній системі, які включають в себе виготовлення енергетичних продуктів, підвищення ефективної конкуренції, дотримання механізму ринкової економіки, зміну процедур енергетичного регулювання та вдосконалення системи енергетичного законодавства.

З іншого боку, поняття «Єдиного співробітництва» відображає зобов’язання Китаю «всебічно зміцнювати міжнародне співробітництво та реалізувати енергетичну безпеку на умовах відкритості». Ця концепція демонструє зростаючу участь Китаю у глобальному енергетичному управлінні, поступово зміщуючи роль країни «від спостерігача до впливового учасника» у глобальному енергетичному управлінні. Концепція «Чотири революції та єдине співробітництво» спрямовує ідеологію розвитку енергетики Китаю.

План для енергетичного розвитку (2016−2020 рр.) є продовженням стратегічного курсу Концепції, спрямованого на побудову сучасної енергетичної системи, яка є чистою, низьковуглецевою, безпечною та ефективною.

У вугільній промисловості основна увага приділяється просуванню структурних реформ та посиленню ролі ринку у розподілі ресурсів шляхом зменшення частки вугілля у споживанні первинних енергоресурсів (СПЕ) з 62% до 58%. Основними завданнями нафтової промисловості є збільшення масштабів розвідки та розробки запасів, та сприяння будівництву ємностей для зберігання нафти та безпечного постачання нафти.

13-й п’ятирічний план передбачає також збільшення обсягів споживання природного газу, зокрема, частки природного газу в СПЕ країни, і поступове перетворення природного газу в основне джерело енергії країни. План передбачає управління видобуванням ресурсів, будівництвом інфраструктури транспортування та подальшим використанням природного газу. В останні роки спостерігалася тенденція до дерегуляції, а також стратегія Китаю щодо використання природного газу з нетрадиційних джерел.

Щодо галузі виробництва електроенергії, основні зусилля КНР спрямовані на оптимізацію структури енергоспоживання, розвиток мережі електропостачання та сприяння розвитку екологічно чистої системи електропостачання.

Стратегія революційних змін у сфері енергопостачання та споживання Китаю (2016−2030) передбачає всеосяжну систему політик та заходів для просування структурної реформи енергетичного ринку Китаю. Основні пріоритетні напрямки цієї стратегії включають, зокрема, контроль загального споживання енергії, зміну структури енергоспоживання, сприяння енергозбереженню та скороченню викидів, електрифікацію міських та сільських регіонів, оптимізацію чистого та ефективного виробництва і споживання вугілля тощо.

Відповідно до Стратегії, споживання не викопних видів енергії та природного газу до 2030 р. становитиме 20% та 15% від загальної кількості СПЕ, відповідно. Тим часом, використання вуглецево-інтенсивної викопної енергії значною мірою скорочується, тоді як частка вугільних електростанцій з наднизьким рівнем забруднення перевищує 80% загальної кількості національних електростанцій. Дивлячись у майбутнє, Китай передбачає створення до 2050 року сучасної енергетичної системи з рівнем споживання не викопної енергії, що буде перевищувати 50% відсотків від загального СПЕ.

З прискоренням глобалізації Китай встановив тісні зв’язки з іншими країнами світу, розробивши двосторонні та багатонаціональні механізми співпраці з різними енергетично впливовими країнами та організаціями, інтегруючись у глобальне енергетичне управління.

Оскільки імпорт та споживання енергії швидко зростають, Китай бере активну участь у міжнародному співробітництві зі сталого розвитку і, відповідним чином, адаптує свої плани розвитку країни. Зобов’язання Китаю у Паризькій угоді та «Великій двадцятці» показує зростаючу готовність країни взяти на себе більшу міжнародну відповідальність за вирішення питань, пов’язаних із зміною клімату та сприяння глобальному сталому розвитку.

КНР розробило 42 двосторонні інструменти енергетичної співпраці з майже 30 країнами-партнерами, більшість з яких є великими за територією та/або багатими енергетичними ресурсами. Це дієві механізми співпраці, що сприяють обміну інформацією щодо енергетики та політики освоєння ресурсів, а також розвитку торгівлі та інвестицій для посилення співпраці.

Окрім зміцнення двосторонніх відносин, посилюється також багатостороння співпраця. Наразі Китай визнає глобальне енергетичне управління не тільки як засіб вирішення енергетичних проблем, але також як взаємовигідний механізм політичного впливу.

На сьогоднішній день КНР є членом або учасником багатьох міжнародних енергетичних організацій, таких як Міжнародний енергетичний форум, Міжнародне агентство з атомної енергії, Міжнародне енергетичне агентство (ІЕА) та Міжнародна енергетична хартія. КНР також відіграє активну роль у вирішенні енергетичних питань з платформи світових багатосторонніх об'єднань, таких як G20 (Велика двадцятка), Азійсько-Тихоокеанське Економічне Співробітництво (APEC), Співпраця країн Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки (BRICS) та Організація Співробітництва Шанхаю (SCO).

Ініціатива Китаю «Один пояс та одна дорога» в чергове підтверджує прагнення цієї країни посилити свій вплив на світову енергетику через об'єднання енергетичної інфраструктури азійського, європейського та африканського континентів.

Перелік посилань:
1. http://cpc.people.com.cn/n/2014/0614/c64094−25 147 885.html
2. http://www.ndrc.gov.cn/zcfb/zcfbtz/201 701/t20170117_835 278.html
3. http://www.ndrc.gov.cn/gzdt/201 704/W020170425548780357458.pdf
4. http://www.ndrc.gov.cn/zcfb/zcfbtz/201 701/t20170117_835 278.html
5. China’s Engagement in Global Energy Governance, IEA partner country series
Валерій Безус