У АТ «Харківгаз» він працює понад 13 років, починав майстром ВБГО, потім – старшим інженером управління експлуатації. Багато сил, праці та любові до своєї справи було вкладено у сучасні газові комунікації району, тому виїхати, залишити їх на свавілля ні він, ні його колеги не захотіли.
«Усі ми нерозривно пов'язані із АТ «Харківгаз». Разом з компанією пережили і період занепаду, і час розквіту, впровадження сучасних європейських технологій, - каже Олександр. - Ми не один пуд солі з'їли, щоб налагодити роботу системи, нам сам Бог велів залишитися на посту, на економічному фронті та забезпечувати тил працездатними газопроводами, та ГРП, які працюють».
Зараз, у воєнний час, коли дістатися кожної ділянки, не завжди є можливість, вони розподілили зони відповідальності між працівниками, чим суттєво змінили логістику поїздок. «За ці місяці нас спаяла справжня чоловіча солідарність, часом – загальний відчай від безсилля перед безцеремонним знищенням того, що створювалося багато років, - розповідає він. - Днями влучили у ГРП, з другого разу - пошкодили ШРП. Але всі ці пункти розподілу живі, вони дихають. Їх тільки підлікувати, підрихтувати і все знову запрацює».
Газовики відновлюють зруйновані газопроводи та станції, вертають газ в оселі. І щоразу на виїзді старший інженер Олександр працює разом зі слюсарями, а часом і слюсарем, щоб швидко та якісно виконати завдання. У цьому полягає надійність фронту внутрішнього, економічного – позбавити ворога зухвалої впевненості у власній «могутності».
За матеріалами «Я на варті»
