Валерій Безус

Енергетика - це базова галузь, що має забезпечувати загальноекономічне зростання

11.08.20
Публікуємо продовження бесіди з Валерієм Безусом, віцепрезидентом Energy Club, головою комітету комунальних послуг Громадської ради при НКРЕКП. Говоримо про енергоефективність та енергомодернізацію, тарифи, перспективи розвитку «зеленої» та традиційної енергетики.
Про енергоефективність в Україні говорять дуже давно і доволі багато, але на практиці зрушень майже немає, ми залишаємося однією з найменш ефективних у використанні енергії країн Європи. В чому справа?
— На жаль, Україна і є найменш енергоефективною країною Європи. Цьому є ряд причин. Зрозуміло, що низька енергоефективність напряму пов'язана з енергетичною, та й економічною залежністю країни від Росії. В мене немає сумнівів, що така залежність активно стимулюється не одне десятиріччя і багатьма способами. Але є і фактори, формування яких залежить виключно від нас та нашої держави. Енергоефективність досі не зайняла ключове місце в пріоритетах щодо відродження національної економіки, не є складовою загальної ідеї національного відродження. Увага до проблематики енергоефективності як на рівні суспільства, так і на рівні держави вкрай недостатня. Ми досі живемо в парадигмі енергетичної бідності, коли ключовим фактором є скоріше ціна енергії та енергетичних ресурсів, аніж обсяги їх використання. На цьому фоні ми бачимо, м'яко кажучи, слабку державну політику щодо енергоефективності. Навіть той факт, що у Держенергоефективності вже більше 8-ми місяців немає Голови, підтверджує певну зневагу до проблематики.

Є й інша, більш предметна складова. Про енергоефективність дуже легко говорити навіть тим, хто реально не розуміє предмету. Бо ніхто не скаже, що енергоефективність це погано, але можна нескінченно накидувати загальні фрази, які ні до чого не ведуть. Інформаційний простір забитий вихолощеними сентенціями про «все хороше проти всього поганого». Дуже благодатна тема для дилетантів-активістів, бо можна забалакувати нескінченно - і про екологічні вигоди, і про економічні. І для цього не потрібно бути ані екологом, ані економістом. В реальності для адекватної позиції треба набагато більше - досвід та розуміння, що не працює та чому, й досвід предметний та детальний. З теплого кабінету чиновника або активіста цього не побачити. Тема щедро, іноді навіть надмірно забалакується і не викликає адекватного резонансу в суспільстві. Натомість має працювати продумана та системна комунікаційна стратегія, а її немає.
Енергоефективність досі не зайняла ключове місце в пріоритетах щодо відродження національної економіки, не є складовою загальної ідеї національного відродження
Але ж принаймні створено Фонд енергоефективності.
Безумовно, це хороша ідея та певний прогрес у просуванні енергоефективних заходів в Україні. Але є і зворотна сторона медалі, негативний ефект, який в національних реаліях проявляється дуже сильно. Перш за все - надмірна політизація. Й це типово для України - про плани говорити так, наче вже сама наявність цих планів є досягненням. Декілька років створення Фонду використовувалось в якості політичного проєкту, історії політичного успіху. І є сильний побічний ефект, бо номінально вважається, що є потужне джерело фінансування енергомодернізації в Україні в цілому, й житловому фонді зокрема, а насправді - поки що немає навіть первинних ознак масштабної енергомодернізації житла.

По-друге, очевидно, одного Фонду вкрай недостатньо. Має бути якісна система підтримки енергомодернізації країни, в яку, зокрема, мають входити й такі елементи як фонди фінансових ресурсів та інструментів. Пропозиція таких ресурсів та інструментів має бути насиченою, такою, що давала б різним потенційним споживачам вибір найбільш оптимальних комбінацій, для реалізації конкретних проєктів.

Якщо розглядати галузі, що потребують пріоритетної енергомодернізації, та є первинними з точку зору соціальної та економічної ваги, то на першому місці мають бути саме централізоване теплозабезпечення та водопостачання з водовідведенням. І саме в цих галузях майже немає системних позитивних зрушень.

Розглядати енергомодернізацію багатоквартирних будинків у відриві від комплексної модернізації централізованого теплозабезпечення - докорінно неправильно й навіть шкідливо. Мав би відбутися синхронізований запуск інструментів для фінансування проєктів такої модернізації. Неузгоджене з інвестиційними програмами зниження теплового навантаження добиває централізоване теплопостачання в Україні, а це питання знищує перспективу енергоефективного розвитку міст.
Валерій Безус з президентом Energy Club Андрєм Кострицею на газовому форумі Ukrainian Gas Open, 22.07.2020
І тут постійно виникає питання соціального фактора та тарифів.
— Питання розкривається значно ширше - бо це питання національної безпеки на багатьох рівнях. Ми бачимо, який вплив це питання має на економічну, політичну, соціальну безпеку. На жаль, жодні національні вибори не обходяться без питання комунальних тарифів. Це - своєрідний маркер економічної відсталості, й маркер відсталості країни трансформаційної. Але, перш за все - маркер відсталості енергетичної, енергетичної бідності українців.

Політичного розв'язання проблеми зростання комунальних тарифів не існує - це завжди маніпуляція, результатом якої є просто перекладання розв'язання проблеми на майбутнє. По суті - таке перекладання є перекредитуванням під дуже і дуже високі відсотки. Сплачувати рахунки з цими відсотками доведеться неминуче. Реальне ж розв'язання проблеми зростання тарифів є саме в енергомодернізації. Й ця енергомодернізація має бути масштабною та головне - комплексною.
Енергомодернізація - це не те питання, яке можна відкладати нескінченно. Відсутність стимулювання відновлення та модернізації призведе до подальшої деградації та руйнації національної економіки.
З соціальним фактором більш-менш зрозуміло, про це можна почути скрізь, а що енергомодернізація країни може дати вітчизняній економіці, українському бізнесу?
— Енергомодернізація країни може надати унікальні можливості для вітчизняного бізнесу. Зараз дуже модно говорити про підтримку національного промислового виробництва, і якщо квотування та інші преференції - дуже ризикований шлях, то стимулювання попиту на високоефективне енергетичне обладнання, та таке обладнання й матеріали, що використовуються у проєкті з енергомодернізації, - це значно кращий шлях підтримки українського промислового та інжинірингового бізнесу. В Україні сформований потенціал розвитку такого бізнесу, який може бути використаний як драйвер всієї економіки. З іншого боку енергомодернізація - це не те питання, яке можна відкладати нескінченно. Відсутність стимулювання відновлення та модернізації призведе до подальшої деградації та руйнації національної економіки.

Унікальність України серед інших європейських країн сьогодні в тому, що відставання в модернізації економіки можна обернути на перевагу, якщо терміново започаткувати таку модернізацію вже на новітній елементній базі. Актуальні технології в енергоефективності дозволяють досягти нових рівнів ефекту, недосяжних ще 10 років тому. Яскравим прикладом може бути ривок, який зробили технології в сонячній енергетиці, але це ж лише те, що є на поверхні.

Коли ми дивимося на питання інвестицій в енергомодернізацію країни, то маємо не забувати, що «нульовий сценарій» насправді не є буквально нульовим - він мінусовий. У нас на очах розгортається нова політика Європейського Союзу, в якій фокус зроблений на «зелену» економіку. Результатом такої політики, вже найближчим часом, буде створення «вуглецевого бар'єра» на економічному кордоні ЄС. З одного боку, ЄС буде стимулювати як позитивними, так і негативними стимулами власний бізнес до переходу на високоенергоефективні, «зелені» технології, а з іншого - захищати його від конкуренції зі сторони «не зеленого» імпорту. Оскільки «вуглецевий слід» та енергоефективність безпосередньо пов'язані (чим менша ефективність використання енергоресурсів, тим більший вуглецевий слід), то будь-яке експортоорієнтоване виробництво в Україні отримає серйозну конкурентну дискримінацію на ринках ЄС. Це завдасть удару не тільки по окремим бізнесам, а й по перспективах всієї української економіки, яка стала на шлях інтеграції в європейський економічний простір. Враховуючи те, що експорт з України до ЄС складає десь 40% від всього обсягу експорту з країни, й ця частка має потенціал до зростання, удар може бути завданий просто нищівний. Ба більше, частина експорту, що йде з України не до ЄС, також використовується для виробництва товарів з кінцевим споживанням у ЄС, й ця частина теж може опинитися під ударом. Когось може заспокоювати те, що значна частина експорту сировинна, але ж не треба забувати, що навіть сировинний експорт має велику складову енерговитрат, й значною мірою через транспортні витрати. Тож енергомодернізація вітчизняної транспортної інфраструктури - теж питання національної економічної безпеки.

Ситуація з втратами в системі транспортування електричної енергії теж не найкраща. За різними даними - резерв складає від 10 до 20 відсотків! Показник SAIDI вже перевищує 700 хв, й має всі шанси зростати й надалі. Впровадження повноцінного стимулюючого тарифоутворення на базі RAB-моделі стикається з серйозними складнощами, а час втрачається. З часом втрачаються і можливості для розвитку всієї економіки країни, бо енергетика - це базова галузь, що має забезпечувати загальноекономічне зростання, і якість роботи енергетичного комплексу може або стимулювати, або навпаки - стримувати економічний розвиток.
Виступ на Energy Security Meeting, 04.03.2020
Тож Ви дивитеся на енергоефективність у такому широкому контексті?
— Тільки так її й треба розглядати. І, можливо, саме у звуженні контексту і є причини невдачі України як у сфері енергомодернізації, так і у сфері економічного розвитку. Енергоефективність - це і більш ефективне використання наявних джерел, і розвиток альтернативних джерел та видів палива, й максимальне використання промислових та побутових відходів (включно зі скидною енергією), що мають енергетичну перспективу.

Не треба забувати, що значний резерв енергоефективності є у транспорті, інфраструктурі (включно з урбаністичною) та будівництві, промисловості та навіть і в аграрному секторі.

За великим рахунком, треба вже думати й діяти в напрямку розвитку циклічної, кругової економіки, що є максимально енергоефективною, але це дещо інший рівень парадигми, поки не дуже доступний розумінню широких кіл українців.
Комплексний професійний підхід у формуванні державної політики мав забезпечити гармонійний розвиток з поступовою трансформацією енергетичного міксу.
«Зелена» енергетика - дуже болюча для України тема сьогодні.
— Через незбалансований розвиток національної енергетичної системи, «зелена енергетика» є дуже дискредитованою в інформаційному просторі. Як результат - певна політична токсичність теми розвитку ВДЕ, що може стати серйозною проблемою для повноцінного розвитку України у найближчі роки, не кажучи вже про довгострокову перспективу. Комплексний професійний підхід у формуванні державної політики мав забезпечити гармонійний розвиток з поступовою трансформацією енергетичного міксу, але сталося «як завжди». Звісно, що було б розумно провести змістовний аналіз причинно-наслідкових зв'язків - де саме відбувся збій у формуванні та реалізації державної політики, й на базі такого аналізу сформувати нову стратегію розвитку. В цій стратегії має бути місце вже не тільки системам балансування та накопичення, але і потужному тренду у розвитку водневої енергетики. Ба більше, не тільки про водневу енергетику мова, а про нову, високоенергоефективну водневу економіку України. Звісно, мова має йти про «зелений» водень, тому одне із ключових завдань - це якісно перегорнути сторінку з кризою розвитку ВДЕ та швидко рухатись далі.

Досвід розвитку ВДЕ дуже важливий для державного управління в Україні. Проблема заполітизована надміру, й багато «експертів» швидко й з легкістю дають всі відповіді на питання, що насправді є дуже складними. Без ретельного аналізу практики й відповідних, якісних фахових та управлінських висновків, прогрес неможливий.

Ми не можемо вічно жити в парадигмах 20-го сторіччя. Світ дуже швидко змінюється, й те, що сьогодні лунає як фантастика, вже завтра стає звичною реальністю. Прикладів тому вже маса. Наприклад, сонячна енергетика вже вийшла на побутовий рівень, й з огляду на масштаби інвестицій у цю технологію вона вже не вимагатиме надвеликої підтримки з боку суспільств та урядів. Подивіться, як змінилася автомобільна індустрія. Точка неповернення пройдена - мало хто з виробників інвестує у розробку нових двигунів внутрішнього згоряння так, як робили це буквально ще 10 років тому. Мало хто дискутує сьогодні, що у водневій енергетиці є майбутнє, й що більше - це майбутнє вже розгортається. Тому мова йде не просто про водневу енергетику, мова йде про нову водневу економіку, бо водень - це не просто альтернативне паливо, це нова потужна індустрія завтрашнього. Ця індустрія включить потужності з виробництва, зберігання, транспортування, використання водню в якості енергетичного ресурсу і як виду палива - не тільки безпосередньо в енергетиці, але і в енергомістких галузях економіки.
Валерій Безус на Energy Security Meeting, 04.03.2020
Зміни, і правда, відбуваються дуже швидкими темпами.
— Так, і так само обличчя та образ енергетики швидко змінюється. Як змінюється обличчя та образ сучасної промисловості. Світ рухається у напрямку інтегрованих взаємопов'язаних систем, які будуть містити компоненти різних галузей. Потужною динамікою розвиваються smart grid системи. Ба більше, наприклад, мережа приватних електромобілів, що під'єднані до електричної мережі, буде використовуватися в якості інструмента задля збалансування енергетичної системи. Водень буде використовуватися і в якості універсального палива в транспорті та виробництві, і в якості універсального енергоносія під час накопичення, зберігання та транспортування. Діапазон «зелених» джерел енергії буде розширюватись - ми маємо потужний резерв використання не тільки енергії сонця та вітру, але й енергії, наприклад, морських хвиль та атмосферних опадів. Сьогодні щось може звучати екзотично, а післязавтра воно вже буде звичним. Звісно, що залишається найпотужніше джерело енергії - це енергоефективність у вузькому розумінні.
«Зелений» тренд є переважним, але втрачати з поля зору розвиток атомної енергетики було б дуже непрофесійно для країни, яка половину електричної енергії отримує саме з цього джерела.
А як же традиційна енергетика?
— Серед традиційних секторів енергетики - атомна енергетика має найбільшу перспективу. Звісно, ключовими є безпекові питання, і їм вчені та фахівці мають дати раду на всьому циклі поводження з ядерним паливом - від видобування до поводження з відходами, але використання енергії атому задля економічного зростання важко переоцінити. Символічним є недавній ввід в експлуатацію першої в арабському світі атомної електростанції. Звісно, «зелений» тренд є переважним, але втрачати з поля зору розвиток атомної енергетики було б дуже непрофесійно для країни, яка половину електричної енергії отримує саме з цього джерела.

Щодо теплової генерації, то питання є ще складнішим, бо треба зважувати на багато факторів. Фактор критичного використання екологічного ресурсу є ключовим, і він штовхає сегмент до неминучої трансформації. Однак треба тримати у фокусі уваги й питання економічної та енергетичної безпеки країни, соціальної безпеки та розвитку регіонів. З виваженим урахуванням всіх факторів теплова генерація має поступово трансформуватися у високоефективну когенерацію з переважним використанням чистих, відновлюваних джерел енергії. Місце такої генерації в енергетичному міксі - одне з ключових питань енергетичної стратегії, відповідь на яке мають дати професіонали.

Якщо ж дивитися у розрізі актуальних енергоносіїв, то природний газ має солідну перспективу, і дуже важливо стимулювати адекватний розвиток національного газовидобування та відповідної інфраструктури, яка має і подальшу перспективу бути задіяною у новій водневій економіці.

Вугілля ж, з певним часом та планомірно, має стати важливим компонентом національного стратегічного енергетичного безпекового резерву.
Валерій Безус, віцепрезидент Energy Club, голова комітету комунальних послуг Громадської ради при НКРЕКП
Питання професіоналізму чи не найбільш актуальне сьогодні для України. Чи є в країни реальна перспектива вийти зрештою на шлях осмисленого розвитку?
— Звісно є. Для цього просто треба почати приймати розумні державницькі рішення й оминати хибні. Це, звісно, напівжарт, але він не такий вже і далекий від правильної відповіді. Точніше - правильних відповідей, бо питань досить багато - це і руйнація фахового управлінського потенціалу в державному управлінні, коли ключові посади займають люди без системного управлінського досвіду, і недостатня увага до національного наукового та фахового потенціалу, і ігнорування важливості стратегічного управління розвитком галузей та економіки в цілому, домінування політичної кон'юнктури над фаховим аналізом у підґрунті для прийняття державницьких рішень.
Energy Club розвивається дуже динамічно, й кожний наступний крок відкриває нові горизонти.
Чи пов'язана Ваша активність в Energy Club з пошуком таких відповідей?
— Абсолютно, бо саме професійна спільнота дозволяє організувати цей пошук найбільш ефективно. Власне, це ж і є місія Energy Club - сприяти розвитку економіки через розвиток енергетичного сектору. Потенціал Клубу в цьому напрямку надзвичайно великий - тут і розробка підходів стратегічного рівня із залученням ключових експертів-енергетиків, і швидка та якісна реакція на зміни у формуванні державної політики, і те, що дуже важливо - це предметна робота над інвестиціями та можливостями для розвитку бізнесу. Значний потенціал для сприяння розвитку національної енергетики має напрямок підтримки інноваційного процесу в енергетиці, а також співпраця Клубу з провідними міжнародними мозковими центрами, що працюють над енергетичною проблематикою. Energy Club розвивається дуже динамічно, й кожний наступний крок відкриває нові горизонти.