Energy Club | Події

Перші підсумки Energy Meeting Online #9

2020 Події
4 червня пройшла Energy Meeting Online #9, присвячена темі «Запровадження інноваційних рішень на ринку газу в Україні».

На самому початку організатори – бізнес-спільнота Energy Club спільно з генеральним партнером зустрічі - компанією РГК – влаштували учасникам заходу захопливу онлайн-екскурсію на унікальне українське підприємство – завод RGC Production у Львові. Керівник проєкту Олександр Волович показав та розповів про інноваційні провадження, які мають місце на виробництві.




Цитати спікерів



Я коротко розкажу про ситуацію у типового оператора ГРМ, який працює на теренах України. З 2014 року інвестиції в реальному вимірі, на жаль, стрімко падали. Якщо ми починали у 2014 році з 2 млн. дол. США на рік по елементу тарифу амортизації, то станом на 2019 рік ця цифра уже сягала всього 700 тис. дол. США.

Не менш яскраво ми виглядаємо в порівнянні з аналогічними електричними операторами, так званими обленерго. Для розуміння, інвестиційна програма АТ «Вінницягаз» в 2019 році складала 700 тис. дол. США, а аналогічне обленерго (АТ «Вінницяобленерго») – більше 6 млн. дол. США, тобто різниця в 10 разів. З цього можна зробити всі висновки з приводу того, як в країні регулювалась галузь газорозподілу останні 6 років.

Що сталось сьогодні? Було 700 тис. дол. США, стало 400 тис. дол. США. Нам сказали – зробимо вам так, як в обленерго – візьмемо податкову амортизацію в тариф. Лише не врахували один нюанс, що у нас половина мереж, які ми утримуємо і експлуатуємо, належать державі, відповідно, ми не маємо права на податкову амортизацію - вони не потрапили до нас в тариф. Парадокс полягає в тому, що коштів на утримання, капітальний ремонт державних мереж, які ми маєм робити згідно договору про оренду цих мереж, тариф АТ «Вінницягаз» не генерує.

Звичайно, ми намагаємося рухатись далі в частині підвищення ефективності наших мереж. Все це відбувається через їх редизайн. І саме продукція RGC Production є для нас вибором номер 1. Чому? По-перше, ціна цієї продукції мінімум на 30% нижче ніж аналоги на ринку. І другий момент, не менш важливий, – це якість цієї продукції.

На жаль, наші мережі зараз перебувають в критичному стані. І виключно для зупинки деградації процесів системі потрібні інвестиції, які мінімум в 5 разів більші від того, що ми маємо на сьогодні в тарифі. Звичайно, фінансувати ці інвестиції через тариф – це недалекоглядно. І це справа невдячна… як для операторів ГРМ, так і для влади. Але це і не потрібно. Більшість розвинених країн давно вже пройшли цей шлях, більше ніж 30 років тому. Існує ряд моделей тарифоутворення, які повністю вирішують проблеми приваблення інвестицій в галузь.


Я буду говорити про речі не зовсім хороші. У нас мережі на сьогоднішній день фактично працюють на 20% від тієї потужності, яка могла б прокачуватися... Заводи просіли, споживання населення просіло. Кожен утеплився, поставив сучасне обладнання з високим ККД. І таким чином ми з 74 тисяч млрд м3 газу, які були в 1990-х роках фактично опустилися до 30 млрд м3, які маємо зараз.

Підхід до інвестиційних програм, які на сьогоднішній день ми реалізуємо, поки, на жаль, наступний - ми затикаємо діри і не робимо нічого, щоб ця система стала більш ефективною. Це погано, це шлях в нікуди, життя нас усіх змусить розвернутися в інший бік, інакше ми цю точку неповернення пролетимо.

Цей завод (RGC Production - ред.) - це початок всіх початків. На початку були стандартні схеми, за ними стояли цілі колективи. Хлопці, які працюють на місцях брали участь в цьому процесі для того, щоб стандартизувати все. За цим стояла велика кропітка робота. Були моменти, коли ми купували у виробників шафи, які виробляли шалені шуми, в яких не були нормально порахована гідравліка, були завищені швидкості. Тут всі ці питання зняті. І якість, я думаю, що ми все побачили і переконалися, що на кожному етапі є контроль цієї якості.

Хотілося б нам всім побажати, щоб такі виробництва з'являлися. Кожен отримує плюси від цих речей і так воно повинно працювати. Це все дає поштовх промисловості України. Якщо тільки вирощувати пшеницю, ми не виживемо, шановні. Потрібно думати і піднімати технічну галузь.


Усі учасники інноваційного процесу стикаються з великими проблемами. Це замкнуте коло, яке досі не може вирішитись ні на рівні держави, ні на рівні взаємодії наукових установ, закладів вищої освіти і підприємств. Цьому необхідно приділяти дуже велику увагу саме зараз, коли ми знаходимось не в дуже зручному економічному, технологічному стані, впровадженні різноманітних нових регуляторних політик з боку ціноутворення.

Хочу зазначити, що в нас є кафедра нафтогазової інженерії, яка займається і освітнім процесом, і науковим процесом. І ми маємо деякі інноваційні розробки, але за умов того, що не має додаткової комунікації, мало хто має цю інформацію.

Немає магазину інновацій, бо дослідники, які спроможні створити цю інновацію, створити якесь ефективне рішення, вони досконало не знають всіх проблем, які існують на підприємствах, і більш того не мають власних грошей на вкладення у ці інновації. І поки буде зберігатись така ситуація, буде продовжуватись замкнуте коло – наука буде існувати заради науки, а виробничі процеси ніяк не будуть вирішуватись.

Є ще одна проблема – користування інноваціями. Можна придбати вже готове технологічне рішення, але хто на підприємстві буде це грамотно використовувати. І тут постає питання підготовки кваліфікованих кадрів, спроможних на розвиток, спроможних приймати рішення, підготувати правильно технічне завдання на вирішення технологічних проблем. Тут ми також не обійдемось без двосторонньої взаємодії між університетами, які готують кадри, і підприємствами, які потім ці кадри беруть до себе на роботу і намагаються їх також розвинути.


Я завжди говорю про сталий розвиток. І газова інфраструктура, мені здається, зараз потребує саме сталого розвитку. Звичайно, є багато інших викликів. Але хочу сказати про два явних, які пов’язані між собою. З одного боку це зростання обсягів споживання газу. В світовому вимірі тренд іде на те, що нафти споживаєм менше, більше почнем споживати газу і менше вугілля. Цей тренд все одно до України дійде. З іншого боку є зниження обсягів добутку і ускладнення вітчизняного добутку. Я тут бачу філософську проблему крихкості і гнучкості. Якщо ми далі будем рухатись в цьому напрямку, то система (газорозподільчих мереж – ред.) стане дуже крихкою. Вона почне розвалюватись на шматки. З іншого боку повернутись до старого радянського споживання вже нереально, тому є надлишкова потужність мережі, і це серйозний виклик, про який нам найбільше треба було говорити.

Інновації – це наука навпаки, тобто наука – це коли ви гроші перетворюєте на нові знання, а інновації – це коли ви знання перетворюєте на гроші і, можливо, нові знання.


Хотів би подякувати Energy Club за запрошення на панель таких високих експертів. Для мене це велика честь бути присутнім тут.

На думку фірми Transition Technologies, коли мова йде про запровадження інноваційних рішень на ринку газу України, варто це питання розбити на 3 основні модулі і обговорювати кожен з них окремо. Багато в питанні функціонування ринку газу України вже зроблено – ефективно проведений анбандлінг, відбувається перехід на енергетичні одиниці розрахунків споживання газу.

Для того, щоб інноваційні рішення, інноваційні технології почали працювати ефективно, українському ринку газу варто ввести високі стандарти, на яких можна буде базувати ці інноваційні рішення. Першим модулем, першою структурною одиницею, яку, на нашу думку, варто обговорювати, є підвищення прозорості і плинності ринку. Що ми маємо на увазі? Необхідністю для українського ринку газу є впровадження прозорої і ефективної енергетичної біржі. Ми знаємо, що у випадку Польщі, провадження такої біржі дало великі результати у підвищенні плинності і прозорості цього ринку.

В Польщі, як і в Україні, є один великий глобальний гравець на ринку газу. І що зробила Польща для того, щоб підвищити ефективність функціонування ринку? Вона зобов’язала цього гравця реалізовувати великий об’єм цього газу через енергетичну біржу для того, щоб підвищити прозорість усіх процесів торгівлі газом. Ми вважаємо, що варто, щоби ця дія теж була проведена в Україні. Для того, щоб ця модель із біржею зафункціонувала, Україна потребує, на нашу думку, забезпечення процесу клірингу і впровадження клірингової палати як наглядового органу для забезпечення фінансової безпеки транзакцій.

Чого би нам хотілось для України? Не приховую, що Україні би не завадило мати добрі довготермінові контракти на поставки газу для того, щоби забезпечити стабілізацію ринку.

І вишенькою на торті у першому модулі було би встановлення інтегрованого програмного забезпечення, яке би поєднало обслуговування всіх бізнес-процесів основних гравців на газовому ринку.


Я би сьогодні хотів поговорити про стан нашого проєкту - водню в газорозподільних мережах - і як ми на цей момент співпрацюємо з європейськими компаніями в рамках схожих проєктів на рівні Технічної асоціації європейської газової промисловості Marcogaz.

Ми готуємося до того, щоб запустити суміші водню в мережі наших полігонів. Незважаючи на проблеми з коронавірусом, ми на останньому етапі оптимізації і апгрейду наших тестових майданчиків в чотирьох облгазах. Ми будемо готуватися до кінця червня - початку липня, щоб запустити перші суміші водню з природним газом в ці тестові майданчики. Минулого тижня ми закінчили... визначення і набір експериментів, які будемо проводити в другій половині цього року і в наступному році. У нас будуть три основних види експериментів - статичні, динамічні і третя група - експерименти з безпеки і оптимізації експлуатації.


Мені дуже приємно брати участь в сьогоднішньому заході. На жаль, проєктів, пов’язаних суто з воднем, в Україні ще не з’явилось. На нашому українському ринку вони (компанія РГК – ред.) одні з перших, хто дійсно відчув всі процеси, які йдуть в країнах ЄС, і яким чином вони будуть далі стрімко розвиватись.

Минулий тиждень був для теми водню в Європі, мабуть, один з історичних. Вже є розуміння, в який спосіб і як буде реалізовуватися програма впровадження водневих технологій. Це буде секторальне впровадження технологій, що дозволить говорити про водневі економіки країн, тому що вони будуть стосуватись таких основних стратегічних галузей як транспорт, енергетика і житлово-комунальне господарство.

Ми вже маємо що запропонувати відповідно до тих розробок і досліджень по використанню ГТС і можливості транспортування водню в ній, і головне по приєднанню до тих проєктів, які вже є під парасолькою Єврокомісії. Я дуже пишаюсь, що ми як країна стоїмо зараз одні із перших в діалозі з країнами ЄС, а особливо з Німеччиною в цьому процесі.


У нас історично склалось так, що 30 років тому ми вже зробили таку розробку, яку в Європі ніхто не робив. Разом з данцями зробили вітро-водневу станцію в Данії. Але не було потреби, було багато газу, нафти, і на водень 25-30 років майже ніхто не звертав увагу. І зараз почався бум.

Що ми зробили разом з Водневою Радою? Насамперед це атлас ВДЕ. У нас на Україні може бути використано приблизно 700 ГВт потужностей сонячної і вітрової енергії, в тому числі і офшорних електростанцій. Це дуже великий потенціал. Зараз у нас 55-57 ГВт всієї генеруючої енергосистеми, а це в 10-12 разів більше, ніж зараз маєм на Україні. Такої електроенергії нікому не потрібно. Зараз споживання упало десь до 20 ГВт, тому решту треба акумулювати, накопичувати. І одним із самих ефективних накопичувачів є водень, отриманий за допомогою електролізу.

Потенціал для України – близько 500 млрд м3 водню, і це якщо наша ГТС може пропустити, наприклад, тільки 120 млрд м3 газу. Це може забезпечити енергоспоживання України (металургію, виробництво добрив, хімічну промисловість, транспорт і комуналку), решту можна продавати Європі.


Наш проєкт є маленьким початком великого майбутнього. Ми за рік зробили майже нереальне. Ми нашу продукцію розширили асортиментом від одного найменування до сімдесяти, і кожне найменування має 30-40 своїх різнотипів. Далі ми рухаємся, далі ми розвиваємся і, надіюсь, що ми дуже швидко вийдем не тільки на український ринок, а й за межі українського ринку.