Energy Club | Події

Чи є шанси на виживання теплокомуненерго? Фрагменти виступів учасників Energy Freedom (28.01.21)

Події Ток-шоу 2021
Підбиваємо підсумки ток-шоу Energy Freedom з Андрієм Куликовим, організованого бізнес-спільнотою Energy Club. 28 січня учасники ток-шоу обговорили тему «Централізоване теплозабезпечення українських міст - чи є шанси на виживання теплокомуненерго?»

Публікуємо фрагменти виступів спікерів.

Ганна Позднякова, директор КП «Теплопостачання м. Одеси»


"Ніхто не звертає увагу на те, що робиться в централізованому теплопостачанні. Особливо тяжкий період настав в останні роки. Повна відсутність стратегії розвитку, стратегії напрямків просто знищує центр теплопостачання. Верховна Рада не змогла прийняти дуже важливий законопроєкт № 2458. Без нього ми не можемо застосувати новий тариф без публічних договорів, тому теплопостачальники повинні витрачати свої власні кошти, яких і так обмаль. Постанова 217 фактично не залишає підприємствам власних коштів, вже не кажучи про розвиток. Також болючим є питання зобов’язання держави перед постачальниками за різницю в тарифах. 2018 рік - то був останній рік, коли держава компенсувала різницю в тарифах. На сьогодні заборгованість перед нашим підприємством 493 млн і вона продовжує зростати. Через Асоціацію теплокомуненерго ми звертались і до Кабміну, і до Верховної ради, і до Асоціації міст, щоб вони розглянули питання можливості взаємозаліку наших боргів перед «Нафтогазом» і боргів держави перед нами. Левова доля тих боргів – це борги за газ і штрафи та пені від «Нафтогазу» за невиконання графіку платежів. Зроблено все, що можна було реструктурувати до 2017 року. Невирішеним є питання з боргами перед «Нафтогазом» після 2017 року.

Основна проблема для наших підприємств – це відсутність джерел погашення цих боргів. Нашим тарифом штрафи та пені не передбачені. Є варіанти погашення цих боргів - це коли борги лягають на місцеві бюджети, й ті, замість витрачання коштів на розвиток соціальної інфраструктури, витрачатимуть левову долю бюджету на теплокомуненерго, тому що це об’єкт критичної інфраструктури.

Питання взаємозаліку боргів, приведення у відповідність до законодавчої бази, коли ми стикаємось з невідповідністю нормативних актів, створює умови, що практично всі підприємства теплокомуненерго по Україні майже банкрути, які існують тільки за рахунок місцевих бюджетів. Далі таке існування неможливе.

На сьогодні ми маємо застаріле обладнання і відсутність енергоефективного обладнання. Потрібна державна програма для стимулювання таких підприємств на застосування енергоефективних технологій. На жаль, не виконується в повному обсязі Закон про теплопостачання, фінансова криза продовжує поглиблюватись. І якщо урядом не буде озвучена детальна покрокова стратегія і не поліпшиться законодавча база, то ми зайдемо в глухий кут і будемо стояти на межі енергетичної кризи".

Іван Надєїн, інвестор «Рівнетеплоенерго»


"У нас в чомусь унікальний досвід, бо ми приватна компанія, яка орендує більше 10 років цілісний майновий комплекс. Ми є єдиним постачальником теплової енергії в місті Рівне. За 10 років ми не отримали жодної дотації від міської влади. Уряд з 2017 року не визнає різницю в тарифах, але вона однозначно є, за нашими оцінками, в нас вона близько 300 мільйонів. Ми зробили судову експертизу і як приватна компанія готуємось іти до суду, але чекаємо на врегулювання цього питання на рівні уряду. Тариф в деяких періодах навіть не відображає ціну на газ. Не відображалась в тарифі в кінцевому випадку ні заробітна плата, ні електроенергія в угоду якихось політичних інтересів.

Як можливо з цього створити ринок і затягти сюди інвестора, як модернізувати свої потужності й зменшити втрати, щоб почати заробляти, й щоб тариф був стимулюючим? Єдина можливість - це прийнятий у 2017 році Закон «Про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання», де 10% від газового або середньозваженого тарифу є можливість використання виробникам альтернативного тепла. Ми вже більше 10 років займаємось альтернативним теплопостачанням і працюємо в 14 областях, будуємо біоТЕЦ. В теплокомуненерго також є можливість, але без контролю над ТКЕ будь-якому приватному інвестору це неможливо зробити через конфлікт інтересів. Ми в Рівному зараз виробляємо приблизно 60000 Гкал з альтернативних джерел енергії, побудували декілька котелень, в яких даємо цілорічно гарячу воду і маємо можливість заробляти. Плюс Закону в тому, що ми в ньому можемо заробляти кошти, й тут дійсно є єдина можливість.

Який позитив цього недорозвиненого, збиткового ринку, в якому сьогодні взагалі немає жодної перспективи?! Але це ринок, який дорівнює більше 20% всієї економіки України, це ринок, в який може зайти інвестор. Якщо ми дамо інвестору можливість прозоро зайти й почати тут заробляти, то достатньо швидко зможемо модернізувати всю нашу систему теплового господарства. За оцінками Мінрегіону для модернізації всієї системи ринок ЖКГ може прийняти близько одного трильйону гривень інвестицій. Треба пояснити громадськості, уряду, президенту, парламенту, що цей ринок можна врятувати. Треба прибрати поняття «підвищення тарифу», тариф має бути об’єктивним і охоплювати всі витрати. Якщо там не буде хоча б 2% прибутку, то це не тариф – це повернення в минуле. Потрібно давати стимули, можливості та модернізувати.

Питання виживання сьогодні нагальне. Постанова уряду про зменшення граничної ціни для індивідуального газу - це напряму б’є по централізованому теплопостачанню. Не потрібно з’єднувати соціальну й енергетичну політику, вони повинні займатися кожен своїм, і тоді в нас буде лад".

Євген Палєнка, екскерівник видобувних компаній, незалежний енергетичний експерт


"Якщо коротко охарактеризувати бізнес ТКЕ, то ми беремо 5 основних елементів – це: газ, вода, електрика, обладнання і мережі та люди. Ми всі ці 5 елементів об’єднуємо і на виході маємо гарячу воду й опалення. Кожен з цих елементів має свою ринкову вартість і кожен місяць ця ринкова вартість змінюється. Десь 70-80 відсотків витрат підприємства ТКЕ - це витрати на придбання природного газу. Ціна природного газу в нас зараз ринкова, і дуже прикро, що, починаючи з 1 серпня 2020 року, підприємства ТКЕ повинні купувати газ у НАК «Нафтогаз України» за ціною ПСО, яка на 20-30 відсотків вище ніж ринкова ціна газу в Україні, на підставі меморандуму з МВФ. Це перше.

Друге, ми маємо зміни мінімальної заробітної плати, маємо зміни вартості обладнання, електроенергії, обслуговування. Це з одного боку. З іншого боку підприємства мають тарифи, які були затверджені ще у 2018 році та немає жодної можливості їх змінювати, тому ми маємо ситуацію, коли підприємство повинно працювати в ринковій економіці й купувати все за ринковими цінами чи цінами вищими за ринкові, але повинно відвантажувати свою продукцію за фіксованими цінами, які не дають можливості не тільки показати прибуток бухгалтерський, але і призводять до проблем з грошовими потоками.

Ми бачимо 3 ситуації з ТКЕ. Є підприємства ТКЕ в комунальній власності, які отримують фінансування з місцевих бюджетів, є приватні підприємства, а в Полтаві, наприклад, підприємство ТКЕ належить області, обласній раді, але обслуговує місто, і вже багато років не має жодної копійки фінансування з будь-якого місцевого бюджету, тобто бізнес-модель підприємства зараз будується на тому, що воно купує все на ринку, виробляє калорії й продає їх по фіксованому тарифу 2018 року. В такій ситуації менеджмент підприємства повинен приймати рішення кожен день про те, щоб скорочувати обслуговування мереж, не закуповувати обладнання і відправляти людей у неоплачувані відпустки чи скорочувати робочий час і зменшувати заробітну платню. Це є модель, яка далі працювати не може.

Перше, що, на мій погляд, нам треба зробити, це треба прийняти рішення, чи ми працюємо в ринкових умовах. Якщо ми працюємо в ринкових умовах, то підприємства ТКЕ повинні мати право автоматично кожен місяць змінювати свої тарифи, хоча б відповідно до зміни цін на газ і, можливо, відповідно до зміни мінімальної заробітної плати. Якщо Уряд не в змозі прийняти таке рішення, і це теж зрозуміло, бо якщо змінити тарифи відповідно до ринкової чи надринкової ціни на газ, то буде великий відсоток населення, який не зможе оплачувати ці тарифи. Ми будемо поставляти енергію, яка не буде оплачуватися, а люди не можуть відключитися самостійно, бо, якщо вони відключать своє опалення, вони все одно будуть отримувати платіжки за опалення частини будинку.

Чи говорити про те, що ми відходимо від ринкових принципів і починаємо фіксувати ціну на газ, і фіксувати тарифи. Але треба приймати одне з цих двох рішень. Я особисто підтримую тільки ринкові підходи до роботи всіх ринків в Україні.

ТКЕ - це теж ринок, він має право встановлювати обґрунтовані тарифи, які повинні відбивати вартість елементів витрат і враховувати можливості оплати за свої послуги.

У нас є величезна проблема – це проблема заборгованості за газ. В нас є заборгованість за газ, яка формувалася кілька років, на цю заборгованість нараховуються штрафи й пені, але вона виникла тому, що держава вчасно не розрахувалася з підприємствами ТКЕ по різниці в тарифах.

Підприємства ТКЕ не можуть зараз виставляти державі штрафи й пені за затримку цієї оплати, а НАК, який працює в ринкових умовах, може. І я з цим погоджуюсь, це правильно, можуть, тобто, тут треба приймати єдине рішення, яке, на мій погляд, може складатися в тому, що ті штрафи й пені, які виникли у ТКЕ перед НАКом в результаті своєчасного неотримання різниці в тарифах, повинні бути чи списані, чи окремо профінансовані державою. По друге, держава повинна компенсувати різницю в тарифах ТКЕ, і ці гроші підуть на погашення заборгованості НАКу, а різниця, яка залишиться, треба говорити про її реструктуризацію.

І тоді ми вивільнимо підприємства ТКЕ від газового рабства і підприємства ТКЕ будуть в змозі шукати ринкових постачальників газу за цінами, які будуть краще.

На мій погляд, держава і Верховна Рада зробили маленьку дурницю, коли надали субсидії 32,2 млрд компенсації НАКу за ціни по газу. Модель, яка була б краща, щоб ці 32,2 млрд гривень держава надала підприємствам ТКЕ на різницю в тарифах, ці 32,2 млрд підприємства ТКЕ сплатили б НАКу, закрили свою заборгованість перед НАКом. НАК би сплатив ці гроші на Укнафту, Укрнафта повернула б ці гроші в бюджет, тобто ми за одне могли б вирішити проблему погашення заборгованості перед НАКом, проблему погашення заборгованості НАКом перед Укрнафтою і проблему податкових зобов’язань Укрнафти. Але через те, що у підприємств ТКЕ не має лобістів в парламенті, ця фактично бухгалтерська проводка була зроблена не через підприємства ТКЕ на НАК – Укрнафту і повернення в бюджет, а була виконана напряму на НАК, що просто збільшило бухгалтерський прибуток НАКу і не вирішило проблему заборгованості підприємств ТКЕ, на жаль, перед НАКом. Але, я думаю, що на папері це можна ще откатати, зробити інші проводки й одним розчерком пера змінити проводки бухгалтерські й вирішити фактично проблему заборгованості державою перед ТКЕ по різниці в тарифах і заборгованості підприємств ТКЕ перед НАКом.

З першого травня ми очікуємо, що закінчується режим ПСО. Є дуже велика зацікавленість газопостачальників і газових трейдерів до постачання газу на підприємства ТКЕ. Це величезний ринок і є дуже багато інструментів на цьому ринку, який для підприємств працює вже 15 років. Як зробити постачання газу економічно привабливим як для постачальників чи видобувників газу, так і для їх споживачів? Для будь-якого видобувника дуже важливо мати клієнта, який гарантує обсяг споживання протягом року, а підприємства ТКЕ є такими споживачами. Але, щоб це зробити з 1 травня, підприємства ТКЕ на 1 травня не повинні мати боргів перед НАК «Нафтогаз України» за газ, бо якщо буде хоч маленький борг, то електронна система платформи не дозволить іншому постачальнику постачати газ на підприємство ТКЕ, тобто, щоб запрацював ринок газу для підприємств ТКЕ, нам потрібно до 1 травня вирішити проблему заборгованості, а підприємствам ТКЕ думати, як дуже фахово відпрацювати контракти на постачання газу, це можуть бути як біржові закупівлі, так і контракти з постачальниками, трейдерами чи з видобувниками, які підуть і на відкладення платежів, і на сезонність постачання, і зможуть надати умови, які будуть привабливими для обох сторін".

Валерій Безус, віцепрезидент Energy Club


"Теплокомуненерго є дуже важливою складовою паливно-енергетичного комплексу країни. Про це чомусь постійно забувають. Здоровий розвиток паливно-енергетичного комплексу та енергетики країни неможливий без нормального розвитку такого сегменту як постачання теплової енергії.

Ми як країна наслідували серед небагатьох позитивних речей з радянських часів дуже ефективну систему теплопостачання, бо централізоване теплопостачання є найбільш ефективним засобом, бо промислове виробництво теплової енергії найбільш ефективне, коли воно масштабується. Українські міста на позитивну відміну від більшості міст інших країн Європи ідеально розбудовані для центрального теплопостачання.

Я погоджуюсь з колегами, враження таке, що останні 30 років система централізованого теплопостачання систематично руйнується. Я вважаю, що це економічний злочин, коли систематично руйнується така система теплопостачання, в той час, коли цивілізовані країни рухаються навпаки в бік централізації теплопостачання.

В системі газопостачання всі проблеми й збитки опускаються на рівень підприємств теплопостачання. Ми розуміємо, що боргова яма з розподільчими рахунками, штрафами, пенями, які не мають жодного джерела покриття за рахунок тарифів, паралельно відбувається популізм і на національному рівні, коли ніхто не хоче формувати державну політику і багато років все скидається на місцевий рівень.

Підприємства теплопостачання – це енергетичні підприємства, які трансформують один вид енергії в інший. Це дуже масштабні промислові комплекси, які вимагають великих інвестицій. І специфікою є те, що цей інвестиційний процес, він є постійний. І всі ці 30 років мали відбуватись щорічні масштабні інвестиції перш за все в мережі, тому що з’являються нові технології розподілу енергії та нові підходи. Ці інвестиції не зробиш за пів року, це постійний процес. Він не відбувається, тому в тарифі адекватних ресурсів немає, місцевий ресурс обмежений і як правило направлений на латання дірок. Немає жодної національної програми, яка б дозволяла використовувати ресурс для модернізації підприємств теплокомуненерго. Є декілька програм інвестування міжнародними державними інститутами. Але, на жаль, вимоги й процес виділення цих коштів настільки був ускладнений, що вибірка цих коштів мінімальна. Через певні проблеми з відповідними змінами тарифу та підписанням угод на місцевому рівні цей процес не зрушений. І процес інвестування не відбувається.

На моє переконання, єдина адекватна перспектива розвитку теплопостачання в Україні – це централізоване теплопостачання, там, де воно економічно обґрунтоване й ефективне. Я вважаю катастрофою те, що великі міста взагалі відмовляються від централізованого теплопостачання. На державному рівні має бути сформована адекватна політика розвитку теплоенергетичного комплексу як важливої складової національної енергетики. Вона має містити відповіді на питання - як вибудовувати адекватну операційну діяльність та економіку - та залучати різні форми інвестиційного ресурсу. Весь цей процес має бути узгоджений з процесом загальної енергетичної трансформації.

Я сподіваюсь, що цикл наших заходів і ресурсу Energy Club допоможе підштовхнути галузь до віддалення від тієї прірви, перед якою вона сьогодні фактично стоїть".

Святослав Павлюк, директор Асоціації «Енергоефективні міста України»


"Є проблема із заборгованістю. Заборгованість є наслідком поганих урядових рішень, наслідком тарифних розривів кожного року, а не міських поганих рішень, тому і вирішувати їх має уряд, Верховна Рада, а не міста, які кожного року валять в це мільйони гривень. За нашими оцінками міста щорічно доплачують 4 мільйони гривень, це мінімальна оцінка, не максимальна.

Існуюча система повернення цих боргів передбачає, що ТКЕ сплачує спочатку пеню, потім тіло боргу, а потім тільки за новий газ. І поки ТКЕ не заплатить оце все, до нового постачальника місто перейти не може. Ми маємо ситуацію, що поки ми не закриємо заборгованість, ми не можемо говорити про довготривалі контракти, ми не можемо говорити про нового постачальника, ми прив’язані до цього божевілля, яке, знову ж таки повторююсь, зумовлено поганими урядовими рішеннями, що означає, що в Україні не існує програми й взагалі усвідомлення державного проєкту «комунальна теплоенергетика».

Ми підписуємо нові Постанови Кабміну, приймаємо Програми що до будівель з нульовим рівнем споживання енергії. І це, звичайно, дуже важливо. Ми підписуємо наші зобов’язання по участі в Паризькій угоді про те, що до кінця 2030 року ми перейдемо до нульових викидів, підписуємо Програми про нашу участь в Європейській зеленій угоді. Скажіть, будь ласка, як їх можна виконати, якщо у нас не буде ефективних міських систем опалення?

За останніх 10-12 років ми втратили майже половину теплокомуненерго країни. І цей процес нарощуються. Якщо це раніше відбувалось на рівні невеличких міст районного рівня, то зараз вже вийшло на рівень обласного центру.

Ще одна проблема - це рівень зарплат, який закладено в тарифах, в розрахунках. Він є просто ганебний і практично міста або датуються з міського бюджету, або в них не залишається працівників. Стоїть питання в тому, що послугу не буде ким надавати. І це просто масштабна проблема.

Минулого тижня на рівні Асоціації ми звернулися з листом до уряду. Перш за все ми попросили не допускати ситуації коли ціна для теплокомуненерго є вищою ніж ціна газу, який постачається для умов населення. Ми також попросили уніфікації методики розрахунку тарифу для ліцензіатів і не ліцензіатів НКРЕКП, оскільки вони різні. І вирішення проблеми автоматичного перерахунку тарифів в разі зміни ціни газу, щоб не виникали тарифні розриви. А щодо вирішення долі закону 2458 про зміни до закону про житлово-комунальні послуги, його треба або повертати на доопрацювання, або підписувати, бо ми далі знаходимось в ситуації, коли тарифи на постачання теплової енергії просто неможливо застосувати, навіть якщо вони встановлені.

Я вважаю, що ситуація настільки погана, що має бути створена окрема група при Кабміні чи Міністерстві палива. Не можна цю проблему, яка тягне за собою 46 мільярдів боргів, ігнорувати на рівні уряду".

Підбиття підсумків ток-шоу