"Підсумовуючи 2020 рік, Клубом мені поставлено завдання сфокусуватися перш за все на сфері енергоефективності. Ми всі раді, що останнім часом увага до питань енергоефективності привернута на максимальному рівні, у порівнянні з тим, що ми пам’ятаємо за минулі роки. На великий жаль, ця увага поки не трансформується в реальні дії з адекватного формування державної політики й сфери енергоефективності, не кажучи вже про реалізацію такої політики.
Я пам’ятаю, як на минулому річному форумі Energy Security Forum 2019 я висловив свою думку, що 2019 рік втрачений країною для енергоефективності, принаймні, тоді для того були об’єктивні підстави. То був складний рік, був політичний процес, зміна складу парламенту, зміна складу уряду. Між тим були напрацювання, які ми, фахівці у сфері енергоефективності, сподівались, будуть реалізовані у 2020 році. На жаль, цього не сталось. 2020 рік можна вважати втраченим для сфери енергоефективності, але вже не з об’єктивних причин, а виключно з суб’єктивних, бо формування і реалізація державної політики сфери енергоефективності були фактично поставлені під сумнів з точки зору його пріоритетності та адекватності тих дій, які мали бути прийняті за цей період.
Чому саме 2020 рік критично важливий для країни з точки зору уваги й роботи у сфері енергоефективності? Саме у 2020 році закінчився термін дії національного плану дій з енергоефективності відповідно до 2020 року і саме в цьому році мав би бути розроблений національний план дій на дуже великий наступний період до 2030 року і на більш короткий період в рамках загального національного плану дій до 2030 року - на трирічний період.
2020 рік давав можливість спокійно проаналізувати хід виконання національного плану дій до 2020 року. І проаналізувати з точки зору перш за все очевидного невиконання тих показників, з’ясувати причину цього невиконання. Враховуючи, що це досить складний документ і кроссекторальний документ, який залучає різні сфери державного регулювання, державної політики, різні сектори економіки, різні міністерства, різні органи, центральні органи й не тільки центральні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Був час провести відповідну фундаментальну роботу по оцінці ходу виконання і на базі цієї роботи сформувати реальний, життєздатний і адекватний план дій на наступний період. Цього не відбулося.
Зараз ми бачимо анонсований, буцімто, документ, який, буцімто, по новинах десь є в уряді, який називається «Проєкт національного плану дій», який ніхто не бачив. Ми розуміємо, що такий номінальний і формальний підхід до формування цього документу викликаний не стільки бажанням і розумінням того, що такий план дій необхідний, перш за все, країні, а скоріше тим, що Україна має зобов’язання перед Енергетичним співтовариством відповідно до угоди до приєднання надавати й формувати відповідні національні цілі та план дій в ці періоди.
Зараз ми ризикуємо, щоб задовольнити наших західних партнерів, поспіхом прийнятий документ, який вплине на розвиток, підкреслюю, не тільки якихось «нішевих» проєктів з енергоефективності в житлі чи десь інде, він вплине на функціонування всього енергетичного сектору. Зрозуміло, що цей документ не може бути адекватним і нас чекає 2021 рік відпрацювання вже поспіхом і наслідки, скоріш за все, прийняття такого документу, щоб задовольнити наших партнерів.
На жаль, у 2020 році ми побачили не тільки проблему повної дезінтеграції державної політики у сфері енергоефективності, але і певні проблеми з інституційним оформленням і з інституційним формуванням підходів до формування державної політики. Ми бачимо, як центральний орган виконавчої влади, який відповідає за реалізацію державної політики після передачі з Мінрегіону в Міненерго, фактично знаходиться в підвішеному стані, не має сталого керівництва цього органу. Я знаю, що персонал цього органу виконавчої влади тримається, напевно, виключно на своїх посадах кризовим явищем, бо стан деморалізації й дефункціоналізації державного органу, який понад рік не має керівника, напевне, можна уявити.
2021 рік перед нами ставить не тільки виклики підтягування таких от хвостів формування політики, а й підтягування інституту національного розвитку. Фактично ми маємо, попри заяви на поверхні про важливість і попри ту увагу, яка приділяється питанням енергоефективності, ще раз підкреслюю, повну дезінтеграцію і фрагментацію навіть на рівні підходів формування державної політики.
Єдиний напрямок, в якому ми сподівалися на прогрес у сфері енергоефективності, і – це формування державного фонду енергоефективності. І сподівалися на певні успіхи, що, принаймні, в цьому напрямку після тої роботи, яка була проведена багато років, ми побачимо якийсь результат. На превеликий жаль, цього результату немає. Фонд, замість того, щоб розвиватись прогресивно, він канабілізує проєкти. Фактично, ліквідована програма теплих кредитів. Ми знаємо, що в угоду тій моделі, яку наші західні партнери поставили нам з цим фондом, гроші державного бюджету, які виділяються фонду, заблоковано через нефункціональну модель. І той напрямок, який ми сподівалися, дасть нам певні результати вже у 2020, також заблокований. Тому я, на великий жаль, дуже критичний, я не бачу якихось позитивних зрушень в системі енергоефективності.
Підбиваючи підсумок, я можу тільки сказати, що на 2021 рік нас очікує колосальний обсяг роботи, щоб відновити інституційні підходи й відновити рух у сфері енергоефективності задля досягнення всіх тих результатів, про які ми постійно говоримо, перш за все, у сфері енергетичної безпеки нашої країни".
