Energy Club | Події

Підсумки ток-шоу Energy Freedom (01.04.21)

2021 Події Ток-шоу
Підбиваємо підсумки ток-шоу Energy Freedom з Андрієм Куликовим, організованого бізнес-спільнотою Energy Club. У четвер, 1 квітня, учасники ток-шоу обговорили тему «Енергетичний мікс України. Стан та перспективи формування і розвитку в умовах енергетичної трансформації».

Віталій Зайченко, директор з управління ОЕС України – головний диспетчер НЕК «Укренерго»


«Які основні тенденції за останні 10 років? Значно знизилось (біля 4%) споживання промислових підприємств, які мали в собі більшу базову потужність і забезпечували роботу за рахунок змінних тарифів в базовому графіку, і водночас на ті ж самі відсотки збільшилось споживання побутових споживачів – населення, яке є дуже нерівномірним. Зараз ми маємо нерівномірність, яка досягає іноді 6 ГВт між мінімальними та максимальними точками навантаження.

Йде активний розвиток генерації на відновлювальних джерелах. До 12% зріс відсоток електростанцій, які працюють на ВДЕ. На 10-12% знизився рівень потужності, встановлений та тепловій генерації, яка забезпечує велику долю маневрених можливостей енергосистеми.

Минулого року ми стали перед викликами балансування енергосистеми. Може бути безліч сценаріїв розвитку, але ми як оператор системи передач і системний оператор розраховуємо не те, що енергетика буде розвиватись по базовому сценарію, який передбачає врахування тих вимог, які ставить енергосистема до балансування. Ми передбачаємо, що найближчі 10 років буде збережена теплова генерація в енергосистемі. Це напівпікова генерація, яка покриває і часину базового навантаження, і пікове навантаження, яке є в системі. Зробити систему, яка буде абсолютно покрита "зеленою" генерацією та тою атомною генерацією, яка не створює викидів, на жаль, не є можливим.

Потрібно зберігати біля 12 ГВт потужності на теплових електростанціях, але є зобов’язання України щодо виконання національного плану скорочення викидів. І, на жаль, останні роки цей план не виконується. Може бути ситуація, коли уже через декілька років система буде мати недостатньо теплової генерації, і ми будемо змушені отримувати частину електроенергії для покриття попиту за рахунок імпорту.

Крім того, на нашу думку, збережеться доля атомної генерації, вона є екологічно чистою. Буде розвиватися гідроенергетика, вона збереже свої позиції. Є плани «Укргідроенерго» по розвитку Дністровської гідроакумулюючої електростанції, яка потрібна для балансування енергосистеми. По базовому сценарію енергосистема України зможе прийняти близько 7 ГВт електроенергії з фотовольтаїки й близько 4 ГВт з вітроелектростанцій.

Якщо не будуть критично змінені нормативні законодавчі підходи до стимулювання розвитку ВДЕ і вони будуть і надалі розвиватися, то наступним кроком забезпечення енергетичного міксу є споживання надлишку електроенергії, яка виробляється ВДЕ або атомними станціями, й перетворення її за рахунок електролізу у водень. Ще один варіант - це експорт електроенергії з України. Це наше основне бачення щодо міксу електроенергії, який буде в майбутньому».

Сергій Колесніков, член Дирекції (Директор) ПАТ «Центренерго»


«Последние 10 лет идет тенденция по снижению выработки тепловой генерации в частности «Центрэнерго». От выработки нашей продукции зависит и наша экономика, наша экономичность, а от этого и наше финансовое состояние. Снижение выработки происходит не только за счет снижения потребления, для нас сейчас очень серьезный вопрос - это переход блоков, которые в советское время проектировались на работу в базовом режиме, на пиковую часть графика покрытия нагрузки. Эти механизмы приводят к дополнительному износу оборудования и другим вещам, которые требуют в дальнейшем дополнительных затрат на восстановление, ремонт и профилактику.

Как для любого бизнеса нам необходимо понимать не только пики, но и общую выработку. То есть планирование на долгосрочный период не только мощности, но и объёма выработки. Нам нужно понимать, на каких блоках и под какую выработку нам нужно сосредоточиться. Нам нужно строить свои бизнес-процессы, ремонтные программы и программы по модернизации таким образом, чтобы обеспечить в нужное время и в нужном месте эти мощности.

При Министерстве энергетики работает группа по оптимизации предложения по выполнению национального плана. Мы за выполнение плана, но понимаем, что нужно время и финансы. Для реализации всех мероприятий, которые заложены в Национальном плане не сегодня необходимо более 4 морд евро».

Конрад Швірські, президент групи компаній Transition Technologies, професор Варшавської політехніки


З текстовими фрагментами виступу та презентаційними матеріалами можна ознайомитись в блозі Конрада Швірські.

Юрій Касіч, директор ТОВ «Єдиний енергостандарт», керівник ДП «НЕК «Укренерго» (2014-2015)


«А тепер про майбутнє. Про ВДЕ.

Ринок «зеленої» енергетики розвивається досить бурхливо. Все більше людей і, що цікаво, а також потужних промислових компаній - споживачів розуміють і мають бажання передати наш світ своїм нащадкам не в гіршому стані, ніж отримали ми від своїх батьків. Потужні й відомі світові марки все частіше контрактують виключно «зелену» електроенергію. Ми бачимо зі світових оглядів, що приведена вартість кВт.години електричної енергії окремих джерел «зеленої» енергетики падає шаленими темпами. Це наше майбутнє. Маленька ремарка, треба також розуміти, що виключно «зелена» генерація на сьогоднішньому рівні її розвитку, не зможе забезпечити повну світову потребу в електричній енергії, тому країні вкрай необхідно підтримувати в належному стані :
• Атомну генерацію: будувати сучасні більш безпечні блоки з реакторними установками найновіших поколінь і меншої одиничної потужності,
• Теплову класичну генерацію: підтримувати та модернізувати маневрові джерела (їх потужності на найближчий час достатньо для України, і будувати нові так звані «пікери» на газу, на мою думку, немає сенсу).
• Не треба забувати й про розвиток гідроенергетики, як «малої», так і «великої». В нашій країні зберігається величезний невикористаний потенціал малих річок.

Я думаю зі мною погодиться наша аудиторія, ми на сьогодні знаходимося ще на початку шляху впровадження ВДЕ в енергосистему країни. Так, ми ще не маємо практичного досвіду інтегрування достатньо великих обсягів ВДЕ і припускаємося помилок (це нормально). Не треба цього боятися.

Особисто я (разом з Віталієм Борисовичем) років з десять тому був серед замовників з боку НЕК «Укренерго» першої (я так думаю) роботи по оцінці кількості ВДЕ, які зможе прийняти ОЕС України. Я помилявся (Ми помилялися). Ми невірно ставили питання. Треба було не робити аналіз, скільки і якого виду ВДЕ зможе прийняти ОЕС України, а що треба зробити, які технічні й організаційні заходи прийняти, щоб безболісно інтегрувати ВЕСЬ можливий для нашої країни обсяг ВДЕ.

На сьогодні Україні вкрай необхідна зміна як економічної, так і технологічної моделі роботи ВДЕ в складі ОЕС. І це можливо!

Економічна модель перш за все повинна бути дружньою до технологічних особливостей роботи ОЕС України, а не навпаки, як склалося сьогодні, коли технологи вже і не знають, як керувати існуючими і як інтегрувати нові ВДЕ в сучасний ринок за старою економічною моделлю роботи ВДЕ.

Все, що необхідно сьогодні Україні, вже існує у світі. Багато розвинених країн світу вже пройшли шлях інтеграції великих обсягів ВДЕ в енергетику країни. Просто треба залучати провідні світові організації до консалтингу (Міжнародне енергетичне агентство та інші). Так буде менше ризиків отримати перекошене «в той чи інший впливовий бік» технологічне рішення.

Основний шлях на ринок відновлюваної енергетики повинен пролягати через проведення державних аукціонів з підтримки розвитку ВДЕ. Діючих і дієвих механізмів підтримки у світі багато.

Системи накопичення енергії

На мою думку, СНЕ повинні бути перш за все використані в рамках гібридних проєктів систем виробництва з ВДЕ, а не як автономні проєкти, які потребують додаткових витрат на підтримку (через встановлення окремих виплат). Не треба розглядати СНЕ (електрохімічні) лише як «надшвидкий резерв», вони можуть працювати в будь-якому якісно прописаному технологічному алгоритмі роботи енергосистеми. Головне, щоб цей алгоритм, чи то технічні вимоги до роботи, розробляв дійсно фахівець (сьогодні буває по-різному, і цьому є сумні приклади).

Впровадження дієвих механізмів підтримки розвитку саме гібридних систем виробництва з ВДЕ дозволить наблизитися до цивілізованого розв'язання технологічних проблем інтеграції в ОЕС України нестабільних джерел генерації з ВДЕ, а також гарантувати сучасне використання СНЕ для енергії, виробленої на відновлювальних джерелах.

Водень – це фактично також система накопичення енергії, а не ЇЇ ДЖЕРЕЛО, як дехто плутає. Тому буде і атом, і газ (років 20–30 так точно), і звісно ВДЕ.

Що стосується водневої енергетики - природні родовища водню на Землі відсутні, це відомо майже всім. Є два способи отримати водень в промислових масштабах: або шляхом електролізу розкласти воду на водень і кисень, але це вимагає енергії, що свідомо перевершує ту, яка потім виділиться при спалюванні водню і перетворенні його знову в воду (ККД всього процесу близько 50 %), або ... з природного газу за допомогою каталізаторів і знову-таки витрат енергії. «Електролітичний водень» - це не паливо, це «акумулятор» енергії, отриманої з іншого джерела. До речі, чому тільки водень? Насправді існує дуже багато інших, в тому числі синтетичних газів, призначених для цієї мети.

ККД звичайного літій-іонного промислового акумулятора близько 90%. Навіщо втрачати стільки зайвої енергії на електроліз сьогодні? Лише в умовах тотального домінування нестабільних ВДЕ необхідним стає перетворення електроенергії в хімічні речовини - синтетичні гази. Давайте не забувати, що вони, перш за все, призначені для довготермінового зберігання енергії (практично немає втрат від часу зберігання), в той час, як електрохімічні СНЕ – короткотермінове.

На мою думку, використання систем водневого накопичення для нашої країни ще трохи зарано. Поки ми не забезпечимо достатній рівень інтегрованих в ОЕС України ВДЕ наш «зелений» водень купувати не будуть, тому що він не буде достатньо «зеленим». Звісно, Україна повинна готуватися і до «водневого» вигляду майбутньої економіки. Тільки всьому свій час.

Інерційність. Не зовсім моя тема, але дозвольте ще раз акцентую цьому увагу.

Також, не треба забувати про питання забезпечення та підтримання інерційності в енергосистемі на фоні широкого впровадження ВДЕ, це питання постане в нашій країні раніше, ніж використання водневих систем накопичення.

Інерційність дуже важлива для стійкої та стабільної роботи електроенергетичних систем. Традиційно вона забезпечується синхронним обертанням багатотонних турбін та генераторів на АЕС, ТЕС та потужних ГЕС, і дозволяє згладжувати коливання частоти, які своєю чергою можуть бути наслідком нестабільної роботи ВДЕ. З ростом виробництва з ВДЕ (асинхронних генераторів з невеликою масою та відповідно невеликим моментом інерції) частка теплової («важкої») генерації в енергосистемі знижується, у зв'язку з цим знижується й інерційність. В енергосистемі з низькою інерційністю швидкість зміни частоти вище, і це може викликати серйозні проблеми, якщо не приділяти цьому належної уваги. Без наявності сучасних пристроїв підтримання інерційності системному оператору доведеться беззаперечно відключати генерацію з ВДЕ і збільшувати виробництво електроенергії на традиційних станціях.

Отримати надшвидку та точну відповідь на питання: а яка конфігурація «систем виробництва з ВДЕ/систем накопичення енергії СНЕ/систем підтримання інерційності енергосистеми» може замінити «традиційній набір електростанцій» без втрати надійності, стабільності та стійкості» не вийде. Точну відповідь не може бути надано, використовуючи глобальний досвід чи усереднений підхід. Вирішення можливе лише за умов конкретної енергосистеми, оскільки відповідь залежить від багатьох місцевих і змінних чинників. Але позитивно, що станом на сьогодні у світі накопичений і описаний багатий практичний досвід використання ВДЕ. Загальні принципи поводження з ними складені й докладно сформульовані.

Економічний розвиток нашої країни, не важливо чи то розвиток індустріальний, чи то розвиток сільського господарства прямо пов'язаний з широким впровадженням в нашій країні ВДЕ. Хочу підкреслити два аспекти:
  • Перший. Якщо Україна не буде розвивати ВДЕ мінімум в темпах, які передбачені в Енергетичній стратегії країни до 2035 р. (а це 25% виробництва з ВДЕ в загальній структурі, а в абсолютних величинах – 25 млрд. кВт.годин), будьте впевнені, що Європейський союз буде захищати своїх виробників та економіку від наших товарів. ЄС буде захищати європейських виробників від дешевої конкуренції з країн та регіонів, де кліматичні норми не дотримуються, шляхом створення прикордонного коригувального механізму для забезпечення конкурентоспроможності Європи та запобігання викидам вуглецю. Іншими словами, це буде значне підвищення ставок ввізних мит, в тому числі на експорт електроенергії!!!
  • Другий. Як Ви думаєте, чому General electric, Siemens, Tesla не будують заводи в Україні, не дивлячись на всі публічні запрошення? Чому наші національні промислові гіганти не можуть мінімально забезпечити замовленнями своє виробництво? Все просто: а навіщо тут будувати й виробляти високотехнологічну продукцію, коли тут немає ринку збуту і крило доставки обладнання в інші країни буде дуже довгим, і відповідно продукція не буде конкурентоздатна? Широке впровадження ВДЕ в нашій країні дозволить зменшити приведену вартість нових джерел енергії в Україні шляхом зменшення логістичної складової у кінцевій вартості обладнання з-за можливого перенесення промислових потужностей провідних світових виробників в Україну. Це податки, робочі місця, відновлення індустріального потенціалу країни».

Іван Надєїн, інвестор «Рівнетеплоенерго»


«Ринок сьогодні знаходиться в збитках. З 2020 року повністю заморожені проєкти в "зеленій" енергетиці. Цей сектор взагалі зупинений, зупинений штучно. Якщо наші європейські партнери говорять про відсутність вугілля в енергетиці в найближчій перспективі та про зменшення природного газу та про розвиток "зеленої" енергетики, то в Україні йдуть розмови про те, як зберегти вугільну енергетику, як добудувати атомну енергетику, як далі розширювати традиційну, і ні в якому разі не розвивати "зелену".

Наша влада і наш уряд не готовий сприймати тезу про те, що в нас сьогодні найдешевші тарифи на енергію в Європі. Це основна проблема. Ми маємо зовсім інший стан енергетики, ніж на заході, і нам треба мультиплікативно більше інвестицій в цю галузь, бо галузь в збитках, галузь немодернізована. На жаль, все в політичному рішенні. Якщо ми ще 2-3 роки продовжимо гратися в популізм, потримаємо тарифи... Борги ринку вже скоро будуть більше ніж 100 млрд. Це стосується ринку природного газу і електричної енергії і т. д. Нічого не запрацює, поки не запрацює питання, звідки взяти гроші.

Україна талановита, розвинена і багата країна. Просто, на жаль, у нас чомусь ще залишається цей соціалізм, ми чомусь віримо в щось дешеве й це нас тримає. Я сподіваюсь, що через 10 років у нас буде великий маневровий потенціал, великий потенціал "зеленої" енергетики, напевно, в нас вже буде мінімум вугілля. І, сподіваюсь, що в нас все буде добре з атомною енергетикою».

Іван Григорук, віцепрезидент Energy Club


Ознайомитись з текстовими фрагментами виступу можна в блозі Івана Григорука.