Energy Club | Події

Зустріч членів Energy Club з Максимом Немчиновим. Текстова версія

2020 Події

9 листопада пройшла онлайн-зустріч із заступником Міністра енергетики України Максимом Немчиновим, організована найбільшою енергетичною бізнес-спільнотою країни Energy Club. Говорили про концепцію реформування вугільної галузі та перші потенційні пілотні проєкти трансформації вугільних шахт.

Публікуємо текстову версію зустрічі. Переглянути відео можна за посиланням.

Тема, яку ми сьогодні будемо обговорювати, неодноразово підіймалась. Всі розуміють, що вона дуже і дуже важка, складна. І з політичної точки зору завжди не доходили руки або не вистачало політичної волі для того, щоб дійсно зайнятися реформою вугільної галузі. На сьогодні є така політична воля. Є доручення і президента, і прем’єр-міністра, які ми виконуємо. Ми підійшли до реформування вугільної галузі, визначивши для себе і для держави кілька пріоритетів. Ці пріоритети в першу чергу полягають в наступному:
  • перше – це збереження енергетичної незалежності, енергетичної безпеки нашої країни;
  • друге – це безумовно соціальний захист працівників вугільної галузі, їх родин. У разі, якщо ми будемо вимушені ліквідувати певні вугільні підприємства, певні шахти;
  • ще один пріоритет реформування вугільної галузі – це економічна доцільність тих чи інших шахт, підприємств.

Всі три пріоритети ми зв’язали воєдино. Хочу наголосити, що вони повинні накладатись на міжнародні зобов’язання нашої держави. Зараз я маю на увазі й скорочення викидів від теплової генерації, і «зелений» перехід, ті амбітні цілі, які ми перед собою ставимо. Це достатньо широкий і складний комплекс завдань, які потрібно вирішити. З одного боку в нас є питання енергетичної безпеки і енергетичної незалежності, з іншого боку в нас є наші міжнародні зобов’язання, які іноді певний період часу ми не можемо виконати настільки швидко, наскільки від нас вимагають наші міжнародні партнери. Якщо підходити до цього більш детально і дійсно реалізовувати цю трансформацію, то немає нічого неможливого. Це я окреслив саме реформування вугільної галузі.

Наступний етап, за який буде відповідати Міністерство регіонального розвитку — це трансформація вугільних регіонів. Це в першу чергу пілотні проєкти по мономістах (трансформація, адаптація цих міст у випадку ліквідації шахт), це загальна трансформація вугільних регіонів для того, щоб запобігти соціальним проблемам, для того, щоб захистити наших працівників, наших громадян. Завдання, яке ми для себе ставили, і безпосередньо Ольга Анатоліївна Буславець його неодноразово озвучувала, що соціальний захист наших працівників, наших громадян – це один з пріоритетів.

Для того, щоб виконати всі ці пріоритети й врахувати їх в нашій концепції, в першу чергу ми дослідили, як формується споживання вугільної продукції в нас на сьогодні, яким чином це відбивається на ринку електричної енергії, скільки нам потрібно забезпечити вугіллям власного видобутку наші теплові генерації. І, дослідивши це, ми абсолютно чітко зрозуміли, що треба йти шляхом створення на базі «Центренерго» вертикальної інтегрованої компанії, яка б могла конкурувати на ринку електричної енергії, маючи власну економічно ресурсну базу.

Концепція реформування вугільної галузі полягає в наступному — ми повинні провести аудит разом з Фондом держмайна, «Центренерго» та Міненерго наших видобувних підприємств, обрати ті, які придатні для інтеграції в вертикально інтегровану компанію (це одна група шахт). Наступна група шахт — ми повинні визначити шахти, які видобувають вугілля подвійного призначення, для яких «Центренерго» не є основним споживачем, а є додатковим споживачем, або взагалі не є споживачем їхньої продукції. І третя група шахт – ті, в які недоцільно інвестувати кошти державного бюджету, які недоцільно інтегрувати в новоутворену вертикальну інтегровану компанію, і які ми плануємо виставити на приватизацію.

Хочу сказати, що абсолютно усі шахти будуть приватизовані або ліквідовані. І в державній власності не залишиться вуглевидобутку. Одні шахти будуть приватизовані Фондом державного майна в рамках вертикально інтегрованої компанії. Інші шахти будуть приватизовані відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств». А ті шахти, які не знайдуть приватного інвестора, ті, на жаль, ми будемо змушені передати на ліквідацію і розпочати цей важкий процес. Але перед тим, як це робити, ми будемо разом з Мінрегіонрозвитком, разом з нашими міжнародними партнерами забезпечувати трансформацію цих регіонів. Коли ми будемо розуміти, які шахти в нас повинні бути передані на ліквідацію, ми повинні забезпечити соціальний захист і трансформацію цих регіонів. Створення нових робочих місць для працівників цих шахт. Можливо будуть виплачені якісь компенсації. Якщо будуть вдалі пілотні проєкти, які погодились фінансувати наші німецькі партнери, і у разі успішної реалізації цих пілотних проєктів, можливо, на базі цих шахт будуть створені відповідні кластери або технопарки, техніко-економічні кластери або туристичні кластери — все буде залежати від ситуації в кожному конкретному регіоні й від доцільності створення тих чи інших відповідних умов для розвитку в цих напрямках економіки.

Цей процес досить тривалий. Ми плануємо, що перші результати по аудиту в нас з’являться ближче до березня 2021 року. Сьогодні ми вже напрацьовуємо відповідні внутрішні накази про створення таких аудиторських груп. Після отриманих результатів цих груп, безумовно, ми будемо проводити консультації з місцевими органами влади, з профспілками, з Фондом державного майна, яким чином і хто в першу чергу повинен потрапити на приватизацію, хто повинен ввійти в вертикально інтегровану компанію, і які підприємства в останню чергу потраплять до приватизації або до наступної ліквідації. Це коротко про основні засади нашого проекту-концепції. На сьогодні ми майже отримали погодження від усіх центральних органів виконавчої влади зацікавлених. І плануємо, можливо на цьому тижні або на наступному тижні вже подавати на розгляд в Кабінет Міністрів України для прийняття рішення і затвердження даної концепції.

Хто буде проводити аудит цих підприємств?

В нас насправді вже є одне розпорядження яке затвердив Кабінет Міністрів України стосовно повернення з оренди «Добропіллявугілля» з подальшою інтеграцією у вертикально інтегровану компанію разом з «Центренерго». Там передбачено проведення спільного аудиту Міненерго, Фонду державного майна та «Центренерго» усіх державних шахт на предмет доцільності їх приєднання до вертикально інтегрованої компанії. Така група буде створена наказом міністра енергетики. Сьогодні ми вже отримали від Фонду державного майна і від місцевих органів кандидатів в цю групу. Проєкт наказу вже готується. Я думаю, що на цьому тижні він вже буде підписаний, і ця група почне свою роботу. Це в першу чергу буде виробничий аудит для того, щоб дослідити шахти державні, а також шахти «Добропіллявугілля» стосовно їх потенціалу, стосовно їх придатності до вертикальної інтеграції.

Якщо говорити про залучення приватного інвестора, це взагалі можливо? І яким чином можна було б залучити приватного інвестора на українські шахти?

Ми зацікавлені в приватних інвесторах. Якщо говорити про процедуру, то залучення приватного інвестора на приватизаційний конкурс щодо «Центренерго» - це компетенція Фонду державного майна. Вони визначають, яким чином вони будуть реалізовувати рішення уряду щодо приватизації вертикально інтегрованої компанії, яка буде створена на базі «Центренерго». Тут наша роль щодо залучення приватного інвестора мінімальна.

Що стосується інших шахт, які будуть виставлені на приватизацію, то на сьогодні є чинний Закон «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», який передбачає кілька варіантів приватизації того чи іншого підприємства. По-перше, він передбачає кілька об’єктів приватизації. Це можуть бути як 100% акцій державного підприємства, це може бути державне вугледобувне підприємство у вигляді об’єднань, які зараз на сьогодні ми маємо. Це можуть бути шахти, шахтоуправління. Тобто єдині майнові комплекси. Достатньо широкий перелік об’єктів приватизації.

Стосовно способу приватизації, їх передбачено два — це або аукціон, тобто приватизація за гроші, або це приватизація на інвестиційному конкурсі за умовну одну гривню. І основна умова інвестиційного конкурсу – це буде запропонований розмір інвестицій в це підприємство. Я хочу зазначити, що там немає обмеження стосовно приватизації цього підприємства саме для вуглевидобутку. Приватний інвестор може взяти участь в приватизації, запропонувати певну кількість інвестицій в цей об’єкт. Далі необов’язково вести видобуток вугілля на цьому об’єкті. Він може його перепрофілювати й використовувати саме як інфраструктурний об’єкт, який дозволить йому розвивати там інший бізнес. Такий підхід може бути виправданий. І я сподіваюсь, що буде виправданий. По-перше, коли ми оберемо шахти, придатні для інтеграції з «Центренерго», то в принципі, ми відштовхуємось від того, щоб забезпечити мінімальні потреби «Центренерго» у власній ресурсній базі. В нас баланс повинен бути повністю збалансованим. В нас усі теплові генерації повинні залишитися з власним ресурсом. Їм буде простіше конкурувати один з одним саме на ринку електричної енергії. Тут не буде проблем з точки зору недостатності ресурсної бази в «Центренерго». Весь інший видобуток вугілля — це вже буде додатково. Якщо «Центренерго» захоче мати більше вугілля і виробляти більше електричної енергії, і якщо це буде вписуватись в енергетичний баланс, він може вийти на ринок і купити це додаткове вугілля.

І ми не забуваємо, що в нас є і невеличкі споживачі вугілля, які так само будуть забезпечені достатньою кількістю вугілля у разі приватизації двох чи трьох шахт, які будуть вести свою діяльність за основним профілем, тобто видобуток вугілля і вироблення вугільного виробництва. За нашими прогнозами від 15 до 20 державних шахт скоріш за все не зможуть знайти приватного інвестора, який надалі буде розвивати саме видобуток вугілля. Якщо зміниться суттєво кон’юнктура на світових ринках і зміниться кон’юнктура на світовому ринку вугілля, можливо, ще певний час кількість цих шахт буде менша, і буде економічно доцільно видобувати це вугілля. Але ми розуміємо світові тенденції, ми розуміємо наші зобов’язання і прогнозуємо, що все одно кількість шахт буде скорочуватись. А ті шахти, які будуть працювати на видобуток, вони повинні працювати більш ефективно. Державної підтримки вони потребувати не будуть. У кожної з них буде приватний інвестор, приватний власник, який і буде вести свою діяльність. Також хочу наголосити, що у випадку, якщо шахти будуть приватизовані, то ліквідація цих шахт — це вже є відповідальність нового власника. Так само ми забезпечуємо скорочення витрат державного бюджету, скорочення витрат наших платників податків. І ми можемо надати можливість направляти ці кошти на інші галузі, і використовувати на інші потреби.

Ми постійно робимо енергетичний баланс, рахуємо скільки потрібно [шахт – ред.], скільки власного видобутку. На жаль, в нас на сьогодні на підконтрольній території не видобувається антрацитова група вугілля. Ми маємо дефіцит, нічим не покритий, але те, що стосується кам’яного вугілля енергетичного, то ми абсолютно спокійно можемо повністю забезпечити усі свої потреби. При аналізі ми відштовхуємось від виробничої потужності, від проєктної потужності, від запасів, які є на цих шахтах, від запасів, які доцільно видобувати, тому що є такі запаси, які в жодному разі економічно буде недоцільно видобувати, тому звичайно це одна з головних речей, які ми робимо.

Чи готові українські шахтарі на перекваліфікацію, яка їх неминуче чекає?

Можна сказати, що ця робота не проводиться. Кілька років тому були намагання зробити таку роботу, зробити дослідження. Наскільки готові люди переїжджати, наскільки люди готові перекваліфіковуватись, що для них в пріоритеті — надання нового робочого місця або надання просто грошової компенсації. Але, на мою думку, зараз треба зробити цю роботу заново, тому що вже пройшло кілька років, достатньо серйозно змінилася ситуація у світі, достатньо серйозно змінилися економічні умови, а зараз в умовах пандемії процес трансформації регіонів, процес ліквідації шахт за нашим підрахунком ми плануємо закінчити до 2030 року. Це не повинна бути шокова терапія для нашої галузі, для наших людей. Повинні абсолютно чітко спочатку рухатись стосовно забезпечення людей соціальним пакетом, забезпечення саме тим, чого вони очікують від держави, і тільки після цього закривати шахти. Ми розуміємо, що одразу за 2-3 роки ми не можемо закрити усі шахти, ми не зможемо забезпечити людей соціальним захистом. Це буде певний процес. До 2030 року — це в нас песимістичний сценарій, реалістичний сценарій – це 2028 рік. І Мінрегіон відштовхується саме від того, що до кінця 2028 року ми повинні завершити процес трансформації. Він повинен розпочатись в наступному році й тривати кілька років. Це повинно бути поступово, це повинно бути м’яко, це повинно бути настільки уважно до людей, наскільки це взагалі можливо. Наші громадяни не винні в тому, що технології на сьогодні розвиваються настільки швидко, що вугілля стає непотрібним. Їх робота не знаходить свого адресату. Ми повинні забезпечити або перенавчання, перекваліфікацію, або у разі потреби переміщення. На сьогодні ми робимо такий аналіз, біля кожної шахти, нам Держгеокадастр надав карти по кожній шахті. І ми визначаємо, на якій відстані мешкають працівники шахти та їх родини, в яких населених пунктах, скільки вони зараз їздять, яка щільність заселення, яка освіта, тобто досить ґрунтовна робота ведеться. І ми будемо розуміти, на який населений пункт нам потрібно сконцентрувати особливу увагу. Якщо в ньому проживає 50% працівників, а в іншому проживає 10% працівників, зрозуміло, що основна увага буде приділятись саме цьому населеному пункту, де проживає 50% працівників та їх родин. І на основі того аналізу, який буде зроблений стосовно освіти, віку, статі, стосовно їх бажання перевчитись або переїхати, будуть запропоновані Мінрегіоном ті чи інші заходи. Така робота ведеться, і я сподіваюсь, що результат ми отримаємо найближчим часом.

Розкажіть про перші потенційні проєкти трансформації вугільних шахт

Ми запропонували нашим німецьким партнерам на вибір шість об’єктів — по три в кожному регіоні. Три на сході країни і три на заході країни. Ми пропонували ті шахти, які або вже знаходяться в процесі ліквідації, або по яких прийнято рішення щодо ліквідації, тобто вони не будуть виставлятися на приватизацію, там процес вже йде. І наші закордонні партнери з цих шести обрали дві за територіальною ознакою — одну на сході, одну на заході для того, щоб показати, що реформою буде охоплено усі регіони. На сьогодні в них є бачення, що на сході на базі шахт «5/6» буде створений технологічний кластер. І всі проєкти будуть направлені на технології, економіку і т. д. А на заході країни на базі шахти «Великомостівська» буде створений туристичний кластер, тобто будуть музеї, будуть якісь культурні об’єкти створені.

Такі шахти є в Німеччині, ці проєкти достатньо успішні й мають попит. На такі об’єкти приїжджають люди родинами для того, щоб провести час, тому що там є цікаві речі, і можна подивитися як видобувалося вугілля, як працювала шахта, яке було обладнання. Так само створені фуд-корти й місця для відпочинку. В Німеччині такі об’єкти користуються достатньо суттєвим туристичним попитом, тому вони запропонували зробити саме так. І оскільки вони інвестори й вкладають кошти, якщо їх бачення не йде у розріз із законодавством України, то чому б і не дозволити їм реалізувати такий проєкт. Вони зараз виробляють критерії щодо фінансування. Цим займається в нас профільний заступник міністра щодо євроінтеграції. Він опрацьовує ці варіанти. Я так думаю, що вони потім будуть передані в Мінрегіон для того, щоб і далі розвивати, і можливо потім такі проєкти робити й на інших об’єктах.

Яка кількість шахтарів працює в сьогодні галузі?

Ці дані постійно змінюються. Кількість шахтарів, які залучені в галузі, (я зараз кажу про державну частину вугледобувної галузі) постійно зменшується. Це пов’язано з різними факторами. Останні цифри, які були, це приблизно 30 тисяч працівників. Була цифра 31 тисяча, була вже цифра 28 тисяч, але це було сезонно влітку. На сьогодні до 30 тисяч працівників залучені на державних шахтах.

Розкажіть про безпеку шахт

Безумовно безпека роботи на видобувних підприємствах – це одне з пріоритетних питань. В нас є окремий структурний підрозділ, який відповідає саме за це, в нас є гірничорятувальні загони, які у разі потреби виїжджають на місця аварії й долучаються до рятувальних робіт. Безумовно вимоги законодавства достатньо серйозні. Стаття витрат при видобутку вугілля на заходи безпеки та заходи охорони праці достатньо серйозна. Це суттєво може відбиватися на собівартості вугільної продукції. Якщо порівнювати роботу приватних шахт на сьогодні (це в першу чергу ДТЕК) з безпекою роботи на державних шахтах, то це порівняння буде не в бік державних шахт. Приватний інвестор забезпечує набагато більший захист працівників. І нещасних випадків і аварій там набагато менше. На жаль, державні вугледобувні підприємства, знаходячись постійно в режимі недофінансування, іноді просто на такі речі закривають очі для того, щоб вести видобуток. Звичайно такі моменти ми обов’язково відстежуємо, приймаємо адміністративні заходи стосовно керівників щодо недопущення аварій, але, на жаль, я вимушений констатувати, що на державних вугледобувних підприємствах це є проблема. Ми сподіваємось, що саме приватний інвестор забезпечить більш якісний захист працівників, і забезпечить всіма засобами захисту, і охорона праці буде на належному рівні.

Підсумки

За всі ці роки скільки разів ми розмовляли про реформу вугільної галузі, скільки раз про це казали і жодного разу нічого не зробили. На мою думку, зараз настав саме той час, коли треба робити. Треба перестати розмовляти, а треба робити. Насправді ми рухаємось достатньо, тобто ми швидше рухаємось ніж про це розповідаємо. Можливо в нас ще не вистачає достатньо комунікації для того, щоб розповісти людям, розповісти працівникам про всі наші кроки й про те, яким чином галузь буде виглядати. Я б від себе просив в першу чергу розуміння трудових колективів, мешканців цих мономіст, від профспілок стосовно того, що ми дійсно налаштовані на те, щоб реформувати вугільну галузь, зберегти її в тій кількості, яка необхідна для забезпечення енергетичної безпеки та енергетичної незалежності країни для того, щоб дійсно в нас шахти були економічно ефективними, безпечними з точки зору роботи працівників, щоб вони були якомога більш екологічними. Я розумію, що не усім це подобається, скоріш за все знову будуть якісь політичні протиріччя, суперечки, інсинуації. На мою думку, настав час діяти, далі вже відкладати не можна, тому що ми просто втратимо галузь. Треба зберегти хоча б те, що є, і дозволити підприємствам самим бути достатньо ефективними. І скільки ще буде потреба у вугіллі, стільки часу, щоб вони могли забезпечувати нашу економіку і нашу енергетичну безпеку.