28.05.2019

Європа замислюється над збільшенням частки виробництва сонячних модулів

Останнім часом в Європі і особливо в Німеччині все частіше говорять про необхідність або доцільність реанімації повного циклу виробництва сонячних модулів (або хоча б більшої частини виробничого ланцюжка).

На думку Президента Energy Club Андрія Костриці, така глобальна потреба - чудовий привід залучити додаткові інвестиції в українську економіку, розмістивши необхідні виробничі потужності. 

"Від розміщення нових виробництв одночасно виграють ринки україни та європейського союзу. Найбільш вдалим розміщенням може стати Закарпатська та Львівська області. Іх близькість до кордону може бути цікавим для інвесторів та кінцевих замовників обладнання, а  розміщення дозволить розвивати регіони та вводити в експлуатацію нові генеруючі потужності з мінімальними логістичними затратами", - підкреслив Костриця.  

Європа історично була лідером сонячної енергетики, але в кінці першого десятиліття ХХ століття виробництво почало «витікати» в Азію. Сьогодні на частку Китаю припадає 69% і 64% світових потужностей з виробництва сонячних осередків і модулів відповідно, а на весь азіатський регіон (до того ж за винятком Індії) - 92% і 85% відповідно. 

У той же час в європейській сонячній енергетиці намічається серйозний бум, річне введення потужностей вже в 2019 повинне вийти на позначку 20 ГВт на рік. Не дивно, що європейці не хочуть бути імпортерами всього цього обсягу, і хотіли б створювати вартість у себе вдома.
C
ьогодні на Старому континенті доволі багато виробництв, але майже всі вони - це збірка модулів, тобто самий останній етап виробничого ланцюжка. 

Зображення © renen.ru

Німецький інститут сонячних енергетичних систем Fraunhofer ISE провів дослідження на замовлення Союзу німецького машинобудування (VDMA) на тему конкурентоспроможності європейського виробництва сонячних модулів.

Повний тест доповіді повинен вийти в кінці червня, але опубліковані перші дані свідчать, що в Європі можливо відродити повний цикл конкурентоспроможного виробництва сонячних модулів.

У цьому дослідженні розглядався ланцюжок створення вартості від кремнієвої пластини до модуля для актуальної в даний час технології поверхнево-пасивованих монокристалічних кремнієвих сонячних елементів (mono-PERC), і витрати на виробництво в Німеччині / Європі зрівнялись з китайськими показниками.

«Наші первинні результати показують, що вертикально-інтегрований ланцюжок створення вартості (злиток, пластина, осередок, модуль) в Європі, незважаючи на імпорт важливих витратних матеріалів, може конкурувати з китайським виробництвом», - говорить доктор Андреас Бетт, директор інституту Фраунгофера ISE. «Вирішальним тут було, що, з одного боку, в затратах на виробництво враховувалися необхідні витрати на транспортування модулів з Китаю на європейський ринок, а, з іншого боку, також враховувалися критерії екологічної стійкості у виробничих процесах».

Якщо на тлі стійкої ринкової кон'юнктури в Європі також вдасться відновити місцеве виробництво особливо дорогих витратних матеріалів, таких як скло і алюмінієві рами, це дозволило б ще більше знизити виробничі витрати в Європі і, таким чином, отримати перевагу у вартості в порівнянні з модулями, що імпортуються з КНР.

Виробництво сировини (полікремнію) дослідженням не охоплювалось, а це - сама енергоємна частина виробничого ланцюжка. Тому відмінності у вартості електроенергії, якщо такі є, в даному випадку не здійснюють критичного впливу на конкурентоспроможність кінцевої продукції. 

Джерело