Герман Галущенко

Ми повинні дати Енергоатому опцію – стати успішною компанією

16.07.20
Energy Club продовжує друкувати інтерв'ю з керівниками українських енергетичних компаній. Сьогодні віцепрезидент НАЕК «Енергоатом» Герман Галущенко розповідає про «плюси» та «мінуси» ринку електроенергії в Україні, можливості для його вдосконалення. Ми також дізнаємося про готовність компанії до осінньо-зимового періоду та як видаються ліцензії на продовження експлуатації атомних блоків.
— Германе, вже рік в Україні працює ринок електроенергії. Час перших підсумків. Ви вважаєте, модель, що застосована, вдала?
— З одного боку, те, що ринок взагалі запрацював, — великий плюс. З іншого — ринок є ринком, якщо виконуються хоча б дві ключові умови. Перша — вільна конкуренція, а друга — 100% розрахунок за надані послуги. На жаль, обидві в нас не працюють.

Як наслідок — на сьогодні ринок вже згенерував величезну суму взаємних боргів між учасниками. Сумарно це вже більше 30 млрд грн. За попередніми розрахунками, якщо нічого не змінювати, до кінця року ця сума сягне 100 млрд гривень.

Це не стільки проблема Енергоатома, скільки питання функціонування ринку. Є ще такий суттєвий нюанс: коли Енергоатом заходив в новий ринок, у старого ринку перед компанією вже були величезні борги (близько 11,7 млрд гривень). З такими боргами дуже важко функціонувати в умовах нового ринку. Але є і гарна новина. Нещодавно Президент підписав Закон «Про погашення зобов'язань на оптовому ринку електроенергії», ухвалений Верховною Радою. Цей Закон передбачає компенсацію боргів минулого періоду. Добре, що це вирішується, але питання в тому, що в умовах «нового ринку» борги перед компанією майже подвоїлися! Це ж не нормально!

Отже, я вважаю, що ринок потребує вдосконалення та змістовних і продуманих рішень.
— А ваше ставлення до системи покладення спеціальних зобов'язань на учасників ринку, так званої ПСО?
— Для Енергоатома, безумовно, це важлива соціальна місія. Якраз завдяки тому, що є така компанія, як Енергоатом, населення має доступний тариф на електроенергію. І це абсолютно нормально. Але питання в тому, що має бути зрозумілим та логічним сам механізм ПСО. Тобто все має функціонувати таким чином, щоб з одного боку ми могли продавати електроенергію з мінімальною ціною для населення, а з другого — компанія могла заробляти кошти та прогнозовано розвиватися. Такий баланс абсолютно реальний, і ми завжди казали: унікальність Енергоатома ще й в тому, що компанія виконує соціальну місію.
— Як наразі ви співпрацюєте з ДП «Гарантований покупець»?
— Тут ситуація непроста. Забираючи сьогодні 80% нашої електроенергії і вже маючи доступ на ринок двосторонніх договорів, «Гарантований покупець» абсолютно не ефективно здійснює продаж цієї електроенергії. І в результаті - частина нашої електроенергії, яка би могла продаватись на ринку двосторонніх договорів, потрапляє на ринок «на добу наперед». Відповідно ми на цьому ж ринку теж намагаємось продати свою частину електроенергії. І фактично — конкуруємо зі своєю ж продукцією. Це абсурдна історія. «Гарантований покупець» нічого не виробляє і по факту, на жаль, дуже погано продає. Це неефективний трейдер. Якби приватний бізнесмен мав поганого трейдера, він би його змінив. Це було би логічно. Але ми працюємо в межах встановлених правил, щодо яких у нас є запитання: якою насправді є ефективність ГарПока і чи виправдана його присутність на ринку?
— Так, а що треба зробити? Ось є думка, що можна покласти обов’язки ДП «Гарантований покупець» на іншу компанію?
— Зміна компанії-посередника не вирішує питання боргів, які вже накопичились. На сьогодні тільки ГарПок заборгував Енергоатому понад 7,4 млрд грн. Тут потрібно кардинально змінювати взаємні фінансові відносини. У нас є бачення, як покращити ситуацію. Наприклад, ми можемо продавати частину своєї електроенергії населенню напряму, тобто, «закривати» ПСО, виконуючи соціальну місію, а решту виставляти на продаж на ринку двосторонніх договорів. Можливо, ще якусь невелику частину можна було би віддавати ГарПоку для компенсації тарифу «зеленої» генерації. Але ключовий фактор — ми готові працювати напряму з населенням і самостійно торгувати на ринку двосторонніх договорів, це дало б нам можливість суттєво покращити фінансовий стан компанії.
— Але ж Енергоатом вже вийшов на ринок двосторонніх договорів?
—  Частково. 20 травня Кабмін дозволив нам вийти на ринок двосторонніх договорів і продавати електроенергію напряму великим споживачам — промисловим підприємствам. Щоправда, йдеться лише про 5% виробництва, а це незначний обсяг, який принципово не змінює фінансову ситуацію в компанії.

Ми вже провели перший аукціон. Він був успішний — реалізовано 5% нашої електроенергії на ринку. Аукціони показали, по-перше, нашу здатність самостійно продавати свою електроенергію, а по-друге, що наша продукція взагалі має попит. Плюс в тому, що це продаж споживачам — великим підприємствам, а значить, на відміну від інших сегментів ринку, тут ми можемо укладати контракти наперед — на довгий термін.

Крім того, при підписанні таких договорів гроші сплачуються відразу, без затримки. Якщо ви проаналізуєте, то побачите: саме так працює «атомка» в більшості країн світу. Там укладаються контракти навіть на 2−3 роки наперед. В цьому — виграш для всіх: ми розуміємо наші надходження та можемо планувати майбутні витрати, а споживачі знають, що атомна генерація надійна і забезпечить їх електроенергією на перспективу.
— А як це відбувається?
— Ви як споживач можете прийти на аукціон і купити якийсь певний об'єм електроенергії. Якщо ви споживаєте велику кількість електроенергії, укладайте договір, наприклад, до кінця цього року. Отже, у вас є вже законтрактований об'єм електроенергії за зрозумілою ціною, який вам надасть можливість стабільно працювати.
— Германе, скажіть, меморандум між «зеленими» та урядом допоможе галузі вийти з кризи?
—  Він покращує ситуацію, але не вирішує проблему по суті. Вважаю, що питання «зелених» -- це проблема, створена кількома попередніми урядами. По факту, держава отримала нинішню ситуацію у спадок.

Насправді інвестори у «зелену» генерацію мають свої плани. Коли вони робили фінансові інвестиції, то мали від держави певні гарантії. Більшість з компаній — це іноземні інвестори. І тому я розумію їхні хвилювання, коли змінюються «правила гри».

Але з іншого боку, на жаль, Україна — не настільки багата країна, щоб дозволити собі такі високі тарифи для «зеленої» генерації. Відповідно, можна тільки вітати, що на даному етапі знайшли позиції для компромісу.

Будь-які різкі рухи на ринку є досить небезпечними для держави, адже тоді йтиметься про інвестиційні позови проти України. І, відповідно, за це іноземному інвестору після виграшу справи заплатить бюджет, тобто, всі ми з вами.
— Якщо підсумувати, які «плюси» і «мінуси» ринку електроенергії в країні?
—  Давайте так: «плюс» в тому, що це дійсно ринок, а не ручне управління. Хоча доведеться визнати, що наразі цей ринок працює саме в умовах ручного управління. Цей фактор потрібно просто забрати — і тоді всі процеси стабілізуються.

Суть ринкових відносин — жодного втручання. Безумовно, держава має встановлювати правила гри, спостерігати і у разі, якщо потрібно, через визначені важелі балансувати систему.

З другого боку, ринок має дати гарантії справедливості для учасників, а це можливо лише в умовах чесної конкуренції. Якщо це забезпечити — це і буде основним «плюсом».

Очевидні «мінуси» — це можливість посередникам заробляти на балансуючому ринку. На жаль, це відбувається за відпрацьованими схемами. Як саме? Якщо ви має доступ до всіх сегментів ринку, ви заявляєте, що ви будете постачати певну потужність. Потім ви бачите, що вам не потрібно навіть навантажувати свої генерації, тому що ви можете просто купити атомну електроенергію на балансуючому ринку, наприклад, до недавнього часу зі знижкою 45%, і просто поставити її під свій контракт, який укладений за нормальною ринковою вартістю. І на цій різниці, як кажуть, можна жити.

Проблема в тому, що ця відверта спекуляція відбувається законно, в межах встановлених правил. Певні фірми заробляють шалені гроші - всі це бачать, але ніхто не діє.

Зараз НКРЕКП зменшило знижку на балансуючому ринку з 45% до 20%. Це вже може покращити ситуацію. Спостерігаємо в динаміці.
— А яке покарання передбачено при таких вчинках?
— Насправді сам балансуючий ринок — це і є покарання. Туди потрапляє компанія, коли вона припустилася низки помилок: не так розрахувалася, помилилася в розрахунках з обсягом, вартістю… Але в нас сталося так, що ринок для покарань став і прибутковим, але тільки не для Енергоатому. Наприклад, відсоток присутності компанії на балансуючому ринку — неприродньо високий (зараз ми трохи змінюємо ситуацію). Тобто, для нас — він караючий, а для інших — основний. Там за мінімальною ціною купують електроенергію Енергоатому і заробляють гроші, вибачте, на рівному місті.
— Германе, обмеження потужності Енергоатому — це політичне питання чи наслідки зменшення споживання?
—  Насправді рівень споживання електроенергії дійсно знизився. Безумовно, не так критично, як в інших країнах, де на час пандемії було прийнято рішення закривати виробництво та великі промислові підприємства. Це — одна з причин.

Натомість з другого боку, обмеження були встановлені через новий прогнозний баланс, який передбачав зменшення споживання і пов’язане з цим обмеження потужності - але чомусь тільки для Енергоатома.

Паралельно було ухвалено відповідні рішення антикризового штабу, які зобов’язували дотримуватись цього прогнозного балансу, хоча прогнозний баланс — це індикатив, а не норматив. Рекомендація, а не обов’язок. До речі, на графіках чудово видно, що в той час, як ми виконували вимоги з обмеження, інші генерації прогнозного балансу не дотримувались і за рахунок наших обмежень тільки зростали.

Також слід враховувати, що енергосистема забирає стільки, скільки може спожити. Електроенергію не можна покласти на полицю. Тому розмови про те, що треба зменшити потужність генерації, оскільки є профіцит в системі - це неправильно. Ми від початку казали: жодного зв’язку тут не має. І практика це довела: обмеження не стабілізували ринок, а той обсяг, на який ми «впали», забрали інші генерації.

Минулого тижня ми дещо підняли потужність. І зараз ми поступово повертаємося до більших обсягів. Тобто, історія про те, що треба обмежити Енергоатом — і всі проблеми вирішаться, неправильна. Система так не працює.
— Все ж таки, обмеження потужності - це ще й складне технічне питання.
—  Так. На відміну від іншої генерації, ми не можемо відносно оперативно змінювати потужність. Це також і технічна проблема.

Візьмемо, наприклад, травень і червень. Закінчується травень — і на наступний місяць баланс розраховується на іншу потужність. Це означає, що ми в лічені години маємо провести цілий комплекс технічних заходів. Такий підхід не має ні логіки, ні сенсу. Це же атомні станції… Це — по-перше. По-друге, оптимальним режимом для атомних енергоблоків є номінальний. Якщо ж енергоблок працює на частковій потужності, з обмеженням, він швидше вичерпує свій ресурс і ефективність роботи палива також погіршується.

В результаті все це призводить до здорожчання електричної енергії
— А наскільки важливе питання операційної безпеки?
—  Безпека — одне з найважливіших завдань Енергоатома. І хочу сказати, що в цьому питанні ми є лідером серед компаній світу.

У нас діє масштабна програма з підвищення безпеки, розрахована до 2023 року. Її важливою складовою є постфукусімські заходи, де найбільша увага приділяється аварійному енергозабезпеченню. З реалізацією нам допомагають ЄБРР і Євратом. 2013 року ця угода була ратифікована. Наразі ми вже майже завершили більшу частину заходів програми.

Це — найвищий пріоритет нашої діяльності. Як експлуатуюча організація, Енергоатом за будь-яких фінансових обставин забезпечить безпеку ядерних установок.
— Скажіть, а чому ви подали до суду на Мінекоенерго? В чому суть вашого конфлікту?
—  Насправді, у нас не має конфлікту з Міненерго. Суть питання проста. Як нова команда ми бачимо, що компанія потребує змін. ЇЇ потрібно перетворити на сучасну структуру, яка б ефективно долала виклики часу. Але наприкінці минулого року, за попереднього міністра, всупереч логіці та законодавству до Статуту компанії були внесені зміни, які унеможливлювали будь-які реформи. Вони зобов’язують нас погоджувати з Міністерством кожен крок: зміну структури, штатного розпису тощо. Але, це абсурд! Нас зв’язали «по руках і ногах». Тому ми розробили новий Статут і подали його на затвердження. Нам повернули його раз, другий… Ми вичерпали усі робочі можливості вирішити це питання і тому звернулися до суду. Але вже після цього рішення робочий діалог з Міністерством відновився, після чого Енергоатом відкликав свою позовну заяву. Учора (у вівторок — авт.) ми вже подали на затвердження узгоджену редакцію Статуту.
— Тобто після прийняття нового Статуту у вас запрацює наглядова рада?
— Наглядова рада — це те, що наразі обговорюється. Тут потрібна згода ЄБРР. Компанія вже не раз зверталась до нього, але поки відповіді не маємо. Зрозумійте, ми — за наглядову раду. Але це орган, який має бути створений в процесі корпоратизації компанії. Це неправильно: створювати Наглядову раду, яка до унітарного підприємства жодного відношення не може мати. Тому ми і хочемо прописати в Статуті, що наглядова рада буде створена, але після корпоратизації.
— Германе, а як наразі «Енергоатом» готується до осінньо-зимового періоду? Всі ремонти відбуваються в плановому порядку?
—  Саме так. До речі, коли йшлося про балансові обмеження, одним із аргументів озвучувалася необхідність ремонтних робіт енергоблоків АЕС. Але ж це — плановий процес, передбачений регламентними документами! Процес відбувається відповідно до графіку. Терміни регламентних робіт суворо контролюються експлуатуючою організацією та ДІЯРУ. Єдина важлива проблема — це фінансовий стан компанії. Ви ж розумієте, що будь- яка ремонтна кампанія — це підрядники і їхні роботи треба оплачувати. Безумовно, відсутність фінансових ресурсів, на жаль, суттєво ускладнює ці процеси. Але ми ведемо переговори, десь домовляємось, робимо все можливо, щоб це не впливало на хід робіт. Плюс, в рамках вже залучених кредитних коштів в пріоритетному порядку забезпечуємо всі необхідні процеси.
— А фінансовий план компанії затверджений?
— Звичайно, але в нього доводиться вносити зміни з урахуванням зменшення балансу. Нам обіцяли найближчим часом затвердити новий варіант. Дуже сподіваємось, що це буде вирішено якомога швидше.
— Важливе питання — процес видачі ліцензій на продовження строків експлуатації атомних блоків успішно триває?
— Експлуатацію більшої частини блоків вже продовжено.

Цього року ми продовжуємо термін для 5-го блоку Запорізької АЕС. Тому говорити про те, що завтра чи після завтра потрібно зупиняти і виводити з експлуатації велику кількість енергоблоків — це чиста маніпуляція. З урахуванням міжнародного досвіду такі блоки можуть безпечно експлуатуватися 50−60 років.

Перші блоки потрібно буде виводити з експлуатації після 2030 року.

Але знову ж таки треба розуміти, що це процес не одного дня і навіть не року. Загалом процес зупинки та виведення з експлуатації енергоблоку триватиме біля 50 років! Є певний фонд, де мають накопичуватися необхідні для цього кошти.

Виведення з експлуатації одного енергоблока типу ВВЕР-1000 складатиме біля 10 млрд грн.

Сьогодні українські атомні енергоблоки з продовженим терміном експлуатації, після підвищення рівня безпеки, стали за усіма показниками навіть більш надійними та безпечними, ніж були на початку своєї експлуатації. У процесі продовження терміну експлуатації проводиться ціла низка заходів забезпечення цього процесу.
— А можна уточнити, після виведення з експлуатації, не передбачається будівництво нових атомних блоків?
— Я думаю, це глобальне питання — як держава бачить розвиток атомної генерації. Є ж різні підходи в світі. Деякі країни відмовилися, а деякі навпаки сказали, що це — основа енергетики. І, більше того: навіть в умовах пандемії коронавірусу підтримують державні атомні компанії. Тобто питання в тому, що саме держава має визначитись, чи їй потрібна атомна генерація.

На сьогодні в нас є два проекти — третій і четвертий енергоблоки Хмельницької АЕС, але будівництво заморожено.

Наразі весь світ говорять про малі модульні реактори, усі великі атомні компанії намагаються виготовити промисловий зразок. Але йдуть величезні суперечки стосовно того, якої потужності він має бути, щоб мати економічний зиск. Також є багато питань з точки зору сертифікації, ядерної безпеки тощо. Безумовно, ми вважаємо, що атомну генерацію треба розвивати і будувати нові блоки. Ми обґрунтовуємо цю позицію зовсім не тому, що працюємо в Енергоатомі. Просто ми як громадяни України розуміємо цінність цієї потужної наукомісткої галузі для держави.
— Германе, а яка ідея була добудувати та використовувати 3 і 4 блок Хмельницької АЕС?
— Ідея була в тому, щоб добудувати 3 і 4 блок за кошти від «Енергомосту». А на «Енергоміст» мав працювати другий блок Хмельницької атомної станції, від'єднаний від єдиної енергосистеми, потужності якого було б спрямовано на експорт. На жаль, проект «Енергомосту» за 5 років дійшов до фінальної стадії, але не до практичної реалізації. На шляху виникло дуже багато перешкод — як об'єктивних, так і суб'єктивних. Тим не менш, я є адептом цього проекту. Я вважаю, що маючи такий потенціал, такі потужності і розуміючи, що є дефіцит електроенергії в певних країнах, ми могли б спокійно її експортувати — тим більше, що в нас досі є системи транспортування, побудовані ще за Радянських часів, які стоять і не використовуються повною мірою. Я переконаний, що це могло б бути пріоритетом для держави. Подивиться ТЕО проекту Енергомосту — це мільярди євро надходжень компанії та в бюджет вже за п’ять років.
— А синхронізація української ОЕС з європейською енергомережою не буде на заваді реалізації цього проекту?
— Синхронізація — один з аргументів противників «Енергомосту», заходи з синхронізації є в планах до 2023 року, і я дуже б хотів, щоб вона відбулась. Натомість зазначу, «Енергоміст» і синхронізація одне одному ніяк не заважають. Більше того, в преамбулі угоди по синхронізації ви знайдете згадку про «Енергоміст». І він може бути одним з етапів синхронізації. Взагалі, якщо в 2023 році ми дійсно синхронізуємось — це буде велика перемога всієї держави. Але повірте, не все так просто навіть з технічної точки зору — багато нюансів.
— Скажіть, яка зараз ситуація з постачанням ядерного палива?
— Диверсифікація поставок ядерного палива є не лише передумовою енергетичної незалежності України. Два постачальника — це завжди конкуренція, що зумовлює вищу якість та конкурентну ціну.

На сьогодні Енергоатом купує російське паливо «ТВЕЛ» та паливо «Westinghouse». Проблема у тому, що сьогодні тільки ці дві компанії в світі володіють технологіями виробництва ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000. Перша — це державна корпорація «Росатом» в особі паливної компанії «ТВЕЛ», а друга — компанія «Westinghouse Electric».

Тому компанія «Westinghouse» є єдиним альтернативним ПК «ТВЕЛ» постачальником палива для реакторів ВВЕР-1000 енергоблоків українських АЕС.
— У вас унікальний колектив, що компанія робить, щоб не було відтоку професійних кадрів?
— Кажуть, що наш колективний договір — один з найкращих. Так і є. В компанії працюють 34 тисячі висококваліфікованих спеціалістів, інтелектуалів, більшість з яких тривалий час навчалися своїй справі. Вони проходили всі етапи в компанії та бачили будівництво і розвиток атомної енергетики. І тому не помилюсь, якщо скажу, кадри — наша гордість. Саме тому, незважаючи на скрутну фінансову ситуацію, ми забезпечуємо вчасно і в повному обсязі виплату заробітної плати.

Ми зробимо все, аби у людей була стабільність, висока зарплатня і соціальний захист. Це для нас — пріоритет. Наші блоки, обладнання та техніка не варті нічого без фахівців.
— Германе, останнє питання, що буде з «Енергоатомом» за 5 років?
— Є така гарна фраза — «ми приречені на успіх». Ми повинні дати цій унікальній компанії опцію — стати справді успішною. Такою, яку на світовому рівні будуть сприймати як сучасну та потужну, яка безпечно та ефективно експлуатує атомні енергоблоки.