— Добре, а що потрібно зробити? Ну, наприклад, приватизувати, продати Укргазвидобування…
— Це глобальні плани, які дуже вже далеко. Ось, в 2013 році, коли в активну фазу увійшов етап реформи Нафтогазу, всі говорили про те, що ми хочемо побудувати ліберальний прозорий ринок природного газу в Україні, і це дасть нам можливості для інтеграції в європейську систему, для побудови ліквідного ринку, для відкритої конкуренції з наявністю великої кількості постачальників. Розумієте, не 2,3,5,7 постачальників, а саме їх великої кількості. І це зрештою повинно привести до створення ліквідного хабу, тому що географічно й інфраструктурно ми дуже для цього підходимо. Єдиний момент, який зараз це зупиняє - «Газпром» не хоче продавати газ на точках входу в Україну, на східних кордонах.
Я вважаю, що це повинна бути стратегічна мета з точки зору фіналізації реформи ринку природного газу. Але проблема в тому, що у нас одна й та ж хвороба. На якомусь етапі хтось вирішує: ні, ну, конкуренція - це якось все складно, не підходить, давайте знову все сконцентруємо, монополізуємо і у нас буде Нафтограз і ще, припустімо, три компанії якихось великих. Але це ж знову шлях в нікуди. Яка може бути ліквідність на такому ринку? Ці компанії один одному продаватимуть?