Значною мірою криза обумовлена і відсутністю сталого керівництва державною політикою в галузі в особі міністра енергетики. Попри значне розширення повноважень виконуючих обов’язки міністрів, тимчасове виконання обов'язків - це не стале керівництво. Енергетиці України потрібна чітка програма виведення галузі із кризи, а що особливо важливо – її системне виконання та упровадження.
Останніми днями різні джерела масової інформації повідомляють про можливу близьку перспективу розв’язання управлінської кризи галузі через призначення міністром енергетики Германа Галущенко, який, наразі, займається питаннями розв’язання кризи в електроенергетичному сегменті на посаді віцепрезидента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яка, своєю чергою, забезпечує національну енергетичну систему України більш ніж половиною електроенергії.
Розуміючи важливість призначення міністра енергетики для розв’язання кризи, Energy Club провів опитування серед членів Клубу та провідних експертів галузі щодо можливого призначення.
Іван Григорук, віцепрезидент Energy Club
«На мій погляд, така важлива галузь як енергетика не може бути без голови, тому що вся економіка України побудована на енергетиці, чи то споживання кіловат, чи то кілокалорій. А зараз, як ми бачимо, вже тривалий час, понад рік, у нас немає міністра енергетики.
Стосовно кандидатури пана Галущенка, на мою думку, він зарекомендував себе як фаховий управлінець під час кризової ситуації в енергетиці та колосальних боргів, що виникли перед Енергоатомом. Одночасно зі значним обмеженням участі Енергоатому в структурі виробництва електроенергії, що як результат обмежило їх дохідну частину, пан Герман разом з командою фахівців Енергоатому та за підтримки органів центральної влади спрямували компанію на шлях виходу з кризи, а саме:
- (в рамках вимог МАГАТЕ щодо диверсифікації джерел використання палива) на збільшення обсягу використання палива компанії Westinghouse, тим самим в умовах війни зміцнивши надійність роботи наших АЕС в об’єднаній енергетичній системі України.
- Прискорили темп по добудові сховищ відпрацьованого ядерного палива.
- Активно ведуть роботу щодо можливості впровадження новітніх технологій на кшталт встановлення малих модульних реакторів, які можуть використовуватись не тільки для генерації електроенергії, а й працювати як мультизадачні гібридні системи для виробництва водню, спільної роботи з ВЕС чи навіть опріснення води.
- В повному обсязі виконують зобов’язання ПСО для населення (дешева електроенергія) та компенсацію технологічних втрат з розподілу електричної енергії в мережах, а також компенсацію виплат за «зеленим» тарифом.
- Домоглись збільшення частки продажу електричної енергії на РДН (ринок «на добу наперед»), РДП ( ринок «допоміжних послуг») та за прямими договорами.
- В межах компетенції продовжують працювати над комплексом заходів, які б дозволили вийти на можливість експорту електричної енергії та ін.
- Наступне і найголовніше – команда завоювала довіру і підтримку у профільних профспілкових організацій і продовжує курс спрямований на виховання та підготовку молодих фахівців атомної галузі».
Валерій Безус, віцепрезидент Energy Club
«Народні депутати не можуть ще більше відкладати питання призначення міністра енергетики. Масштаб проблем в галузі вражає, і цей масштаб зростає буквально на очах. Навіть повноцінно приступити до розв'язання цих проблем в статусі тимчасово виконуючого обов’язки неможливо, й будь-який професіонал в управлінні це розуміє. Можу зауважити, що такий критично важливий стратегічний напрямок для національної енергетичної безпеки України як енергетична ефективність повністю занедбаний. Національний план дій з енергоефективності до 2020 року закінчився. Хід його виконання не проаналізований. Ба більше, не затверджений та навіть і не створений Національний план дій на новий період. Адекватний викликам, що стоять перед державою, Закон України «Про енергетичну ефективність» так і не прийнятий. Жодної національної цільової програми по сегментах розвитку енергоефективності не прийнято та навіть і не розроблено.
Гострота питання щодо конкурентоспроможності національної економіки буде тільки наростати, ба більше - соціальне напруження через неминуче зростання комунальних тарифів також критично наростає, а єдиним сталим засобом розв’язання цих питань є саме посилена, та головне - дієва увага до енергоефективності в державній політиці. А про що можна говорити, якщо Держенергоефективності після передачі до координації міністром енергетики вже понад рік не має законного керівництва?
Якщо Україна отримає, зрештою, міністра енергетики - це безумовно позитивно вплине на розвиток галузі».
РГК
Для нашої компанії важливо відзначити такі питання, на які варто звернути увагу пану Герману Галущенку у разі призначення на посаду очільника Міністерства енергетики України:
1. Необхідність проведення редизайну газорозподільної інфраструктури України через критичний рівень зношеності мереж та обладнання, а також з огляду на реальні потреби розвитку економіки України;
2. Встановлення беззбиткового тарифу на розподіл природного газу та перехід на стимулююче тарифоутворення з метою залучення інвестицій та забезпечення сталого розвитку галузі;
3. Запровадження обліку природного газу в енергетичних одиницях та за стандартних умов (0оC) відповідно до вимог законодавства ЄС;
4. Встановлення обґрунтованих норм споживання природного газу на основі даних про фактичне споживання;
5. Практична реалізація положень EU Hydrogen Strategy в частині створення Н2-ready газових мереж, тобто, придатних до транспортування водню газорозподільними мережами України.
Ярослав Мудрий, керуючий партнер Групи ЕРУ («Енергетичні ресурси України»)
«Питання полягає не в прізвищі міністра, а в повноваженнях, якими він володіє. На жаль, масштаб проблем такий великий, що міністр не може розв'язати питання з кризою в енергетиці. За останні кілька років стало очевидним, що Міністерство енергетики не здатне формувати політику в енергетичному секторі України.
Рішенням може стати приєднання Міненергетики до Міністерства економіки, з подальшою корпоратизацією держпідприємств в енергетиці. Виведення енергосектору з кризи не може бути вирішено навіть на рівні віцепрем'єра, воно повинно бути пріоритетним завданням всього Уряду, на чолі з Прем'єр-міністром, тим більше він має значний досвід роботи в енергосекторі».
Галущенко Герман Валерійович народився у 1973 році у м. Львові.
У 1995 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету, де здобув вищу освіту.
Далі працював у прокуратурі м. Львова, у договірно-правовому департаменті МЗС України. З 1997 р. – в Адміністрації Президента України, де пропрацював на різних посадах до 2010 року. Потім - у Міністерстві юстиції на посаді Директора департаменту та протягом 2013 – 2014 років на посаді виконавчого Директора ДП НАЕК «Енергоатом».
У 2014 році після звільнення з Енергоатома за власним бажанням Герман Галущенко активно долучився до процесу захисту інтересів держави Україна та вітчизняних компаній у міжнародних судових інстанціях. Зокрема, він працював над питаннями притягнення РФ до відповідальності за експропріацію власності великих українських державних та приватних компаній в АР Крим. Також працював у команді провідних міжнародних юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP – у справах, що розглядав Міжнародний суд ООН за порушення двох конвенцій: про фінансування тероризму (Донбас) та расову дискримінацію (Крим).
Представляв Україну у численних переговорах та конференціях. Є членом Американської асоціації міжнародного права. Арбітр від України Міжнародного центру вирішення інвестиційних справ у Вашингтоні. Також залучений як арбітр ІСС.
Брав участь у багатьох міжнародних процесах, зокрема у сфері енергетики щодо видобутку нафти та газу, угод про розподіл продукції, експропріацію енергетичних активів тощо.
З травня 2020 року по теперішній час Герман Галущенко працює Віцепрезидентом ДП «НАЕК «Енергоатом». У сферу його компетенції входять питання перспективного розвитку компанії, енергетичних ринків, реалізації нових проєктів, міжнародний та правовий напрямки тощо.
Майже 10 років Герман Галущенко є викладачем кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.
Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника, заслужений юрист України.
Автор наукових статей та монографій з питань інвестиційного, енергетичного та міжнародного приватного права. Засновник різних громадських організацій, зокрема «Врятуй дитину», «Адвокат захисника вітчизни» та інших. Брав активну участь у підтримці військових та волонтерів.
Дивитись також
