Сьогодні поїздки пов'язані з небезпекою обстрілів, ймовірністю прильотів та пораненнями уламками. Та й ремонтувати доводиться не лише газопроводи низького тиску, а й магістралі більшого діаметра. Але на тлі небезпеки, якій щодня доводиться дивитись у вічі, Олега дуже надихає ставлення споживачів, особливо мешканців деокупованих територій. Часом вони зустрічають харківгазівців зі сльозами на очах, навіть не очікуючи, що одними з перших до села приїдуть саме газовики та розпочнуть роботи з відновлення зруйнованих труб.
«Якщо у довоєнний час ми займалися плановими роботами, заміною лічильників, – розповідає Олег Павлович, – то у період військових дій переважно відновлюємо зруйновану інфраструктуру, повертаємо газ до будинків споживачів».
Найстрашніше, коли в ході роботи через ревучого генератора, газовики не помічають звуків обстрілу, що почався.
«Колись так зосередилися на роботі, поспішали усунути пошкодження на газопроводах, що не почули звуків снарядів, які рвуться, на вулиці, - розповідає Олег. - Раптом до нас підбігає господиня, і, перекрикуючи гуркіт станції, махає руками: - Хлопці, скоріше ховайтесь у підвал! Знімаю маску - недалеко від нас летять на всі боки уламки. А коли бомбардування закінчилося, продовжили роботи. Дякую їй, комусь із нас вона врятувала життя…»
Вдома такі історії він намагається не озвучувати, щоб не хвилювати дружину та доньок.
«Приходжу, говорю, що все гаразд і негатив залишаю за порогом. Але у вік інтернету довго приховувати не виходить», - усміхається Олег.
