«Той страшний день 24-го лютого не забуду ніколи: вийшла на вулицю біля свого будинку і почула викрики людей «Війна». Не повірила, забігла до хати, а там уже рідні слухають по телевізору страшну звістку, телефонують, і такий страх накочує, що не передати…», – зараз Вікторія Вишневська, як і мільйони українців, згадує той страшний день початку війни вже спокійніше, ніж досі, але все одно приховати тривоги з голосу не може. Вікторія очолює відділ супроводу споживачів вільної ціни ТОВ «Закарпаттяенергозбут».
«Збиралася на роботу як в тумані, не знала, за що хапатися, що робити, – пригадує Вікторія. – А в офісі те саме: всі ніби за умовчуванням виконують свої обов’язки, але то одна колега, то інша піднімає голову і наляканими очима наче питає: «Що будемо робити? Як таке могло статися?» Шок, невіра, розпач. Телефонні дзвінки рідним та знайомим у Дніпро, Київ, Волинь, прифронтові регіони. Інформація про ракетні обстріли, розстріляні аеропорти, зруйновані будівлі, танки на вулицях… Це був такий страх, який зараз просто не передати словами».
В ті перші дні Ужгород, як і Закарпаття загалом, перетворився на один суцільний гуманітарний хаб, де зібралася велика кількість українців, і всі працювали на єдиний результат. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» продовжило виконувати всі покладені на нього обов’язки, найголовніший із яких – постачати електроенергію споживачам.
«Чітко викристалізувалося тоді одне чітке розуміння: ми повинні кріпитися, маємо ще пережити дуже багато, і все витримаємо заради перемоги», – пригадує ті перші дні війни Вікторія Вишневська.
Від перших шокових воєнних днів почав «оговтуватися» бізнес у регіоні. Непобутові споживачі почали звертатися з питанням, як ми працюємо, чи змінилися умови, на що розраховувати в питаннях постачання електроенергії?
«До обов’язків відділу, який я очолюю, входить супровід юридичних споживачів, великих юридичних споживачів, у яких потужність вище п'ятдесят кіловат (це вільна ціна), і з якими ми постійно на зв’язку. У цей час вони почали звертатися вже навіть не з робочих питань, а за порадами, що робити в цій ситуації? Ми ловили себе на думці, що нерідко виконуємо функції психолога, переконуючи, що все буде добре і що ми працюємо стабільно, без змін», – пригадує Вікторія Вишневська.
Водночас виникали й проблемні моменти, розповідає очільниця відділу і наводить приклад: «Війна почалася 24 лютого, тобто, це був кінець місяця. Підприємство спожило певний обсяг електроенергії для виробництва продукції, відвантажило її кудись у східні області, вантаж розбомбили чи вкрали, словом, товар пропав, виручки нема, одні збитки. Тож керівники бізнесу почали турбуватися, як їм розрахуватися за електричну енергію? Заспокоювали їх, що не будемо застосовувати штрафні санкції, укладемо графіки реструктуризації заборгованості, підемо на поступки. Ми йшли назустріч, бо добре розуміли, що в цей час потрібно підтримувати один одного».
Вікторія Вишневська каже, ніхто з нас не міг подумати, навіть уявити, що українцям доведеться переживати те, що зараз випало на нашу долю, бо розв’язування війни у 21-му столітті – це щось за межею порозуміння. Однак всім нам з цим довелося зіштовхнутися й працювати в таких умовах – часто переступаючи через власний страх, переборюючи невпевненість, іноді вигадуючи мільйони способів розв'язання проблеми, щоб тільки допомогти людям. І це – стимул працювати й далі, стимул працювати на перемогу!
«Збиралася на роботу як в тумані, не знала, за що хапатися, що робити, – пригадує Вікторія. – А в офісі те саме: всі ніби за умовчуванням виконують свої обов’язки, але то одна колега, то інша піднімає голову і наляканими очима наче питає: «Що будемо робити? Як таке могло статися?» Шок, невіра, розпач. Телефонні дзвінки рідним та знайомим у Дніпро, Київ, Волинь, прифронтові регіони. Інформація про ракетні обстріли, розстріляні аеропорти, зруйновані будівлі, танки на вулицях… Це був такий страх, який зараз просто не передати словами».
В ті перші дні Ужгород, як і Закарпаття загалом, перетворився на один суцільний гуманітарний хаб, де зібралася велика кількість українців, і всі працювали на єдиний результат. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» продовжило виконувати всі покладені на нього обов’язки, найголовніший із яких – постачати електроенергію споживачам.
«Чітко викристалізувалося тоді одне чітке розуміння: ми повинні кріпитися, маємо ще пережити дуже багато, і все витримаємо заради перемоги», – пригадує ті перші дні війни Вікторія Вишневська.
Від перших шокових воєнних днів почав «оговтуватися» бізнес у регіоні. Непобутові споживачі почали звертатися з питанням, як ми працюємо, чи змінилися умови, на що розраховувати в питаннях постачання електроенергії?
«До обов’язків відділу, який я очолюю, входить супровід юридичних споживачів, великих юридичних споживачів, у яких потужність вище п'ятдесят кіловат (це вільна ціна), і з якими ми постійно на зв’язку. У цей час вони почали звертатися вже навіть не з робочих питань, а за порадами, що робити в цій ситуації? Ми ловили себе на думці, що нерідко виконуємо функції психолога, переконуючи, що все буде добре і що ми працюємо стабільно, без змін», – пригадує Вікторія Вишневська.
Водночас виникали й проблемні моменти, розповідає очільниця відділу і наводить приклад: «Війна почалася 24 лютого, тобто, це був кінець місяця. Підприємство спожило певний обсяг електроенергії для виробництва продукції, відвантажило її кудись у східні області, вантаж розбомбили чи вкрали, словом, товар пропав, виручки нема, одні збитки. Тож керівники бізнесу почали турбуватися, як їм розрахуватися за електричну енергію? Заспокоювали їх, що не будемо застосовувати штрафні санкції, укладемо графіки реструктуризації заборгованості, підемо на поступки. Ми йшли назустріч, бо добре розуміли, що в цей час потрібно підтримувати один одного».
Вікторія Вишневська каже, ніхто з нас не міг подумати, навіть уявити, що українцям доведеться переживати те, що зараз випало на нашу долю, бо розв’язування війни у 21-му столітті – це щось за межею порозуміння. Однак всім нам з цим довелося зіштовхнутися й працювати в таких умовах – часто переступаючи через власний страх, переборюючи невпевненість, іноді вигадуючи мільйони способів розв'язання проблеми, щоб тільки допомогти людям. І це – стимул працювати й далі, стимул працювати на перемогу!
За матеріалами сайту ТОВ «Закарпаттяенергозбут»
