Генеральний директор ЕМА Валерій Ноздрін у «Великому інтерв'ю» Energy Club розповідає про те, яким чином вдалося впоратися з труднощами, спричиненими війною, які на сьогодні є головні проблеми в роботі ринків електроенергії та газу, а також яких кроків постачальники очікують щодо стабілізації роботи ринків.
- Валерію Миколайовичу, як саме ЕМА організувала роботу компанії в умовах воєнного часу?
- Перше і головне питання, яке постало 24 лютого - безпека людей. На щастя, частина співробітників завчасно покинула Київ. Ті, хто залишився, працювали дистанційно з дому чи зі сховищ. Намагалися виконувати необхідні функції, яких щодня потребує ринок: завантаження графіків, проведення платежів тощо.
Проте ситуація навколо Києва ускладнювалася, тому гостро постало питання евакуації всіх співробітників, їхніх рідних та близьких. Ми релокувалися на Західну Україну, власне, тут і облаштували тимчасовий офіс. Це зайняло перші два-три тижні та ітераційно триває щодня.
Така віддалена робота, природно, впливає на всі процеси діяльності підприємства. Але для забезпечення відносно сталої роботи компанії в умовах війни ми, в цілому, нормально організувалися.
- Коли був найскладніший момент для роботи компанії?
Лютий ми пройшли, можна сказати, на «напрацюваннях мирного часу». Але вже на початку березня працювати стало справді складно. У третій декаді березня ситуація почала потроху стабілізуватися.
На сьогодні всі договірні зобов'язання зі свого боку ми виконуємо. Щодо зобов’язань перед нами, на жаль, ситуація інша.
Деякі наші контрагенти так і не змогли зібратися та організувати роботу, їхні співробітники опинилися в різних частинах країни, деякі – за кордоном. У них виникли різного роду проблеми, зокрема з електронними ключами, завантаженням графіків, з платежами тощо.
- Чи є питання, рішення яких ускладнилося внаслідок передислокації?
- Я б сказав, що станом на зараз, коли вже минає третій місяць війни, все більш-менш налагоджено: ми працюємо, у нас є доступ до всіх ресурсів, які забезпечують роботу ринку електроенергії, у нас є контакти з нашими клієнтами.
Банківська система в країні вистояла, тож платежі приходять та проходять. Вистояли всі ресурси: ДП «Оператор ринку», НЕК «Укренерго», тому є можливість купувати та продавати електроенергію, завантажувати графіки, бачити результати, тобто виконувати всі необхідні функції постачальника е/е.
У другій половині березня ми почали активно відновлювати контакти з нашими споживачами. Частина з них знаходяться на окупованих територіях, з ними поки що є якийсь зв'язок, тож – працюємо. Утримуємо та залучаємо споживачів за рахунок нашого реноме, рівня обслуговування, досвіду роботи, сформованого рівня довіри. Хоча, за великим рахунком, міграції клієнтів зараз майже немає. Це не на часі, навіть для споживачів у областях, де не було активних воєнних дій. Усі займаються розв'язанням більш складних та життєво важливих питань.
- Ви казали, що якусь кількість клієнтів було втрачено. Можете сказати, наскільки загалом вона скоротилася?
- Якщо говорити про кількість клієнтів, ми втратили не дуже багато, близько 10%. Але коли порахувати в обсягах реалізованої продукції – втрачено близько 80%. Якщо до війни наші місячні обороти обчислювалися у сотнях мільйонів гривень, зараз це десятки.
Фактично відразу, у березні, ми втратили майже всіх клієнтів, яким продавали електроенергію на оптовому ринку. А це величезні обсяги. Втрати пов'язані і з регулюванням ринку, яке проводилось на державному рівні, і з обвалом цін.
Окрема категорія – це клієнти, чий бізнес фізично постраждав через воєнні дії.
- Як організовуєте роботу з ними?
- Все залежить від ситуації. Наприклад, виробничі потужності одного з наших споживачів розташовувалися у Бучі. Іншого – у Чернігові. Там повністю все розбито та знищено, чи зможуть ці споживачі відбудувати, відновити свій бізнес – невідомо. Це одна категорія.
Інша – це наші споживачі на півдні України, які сьогодні перебувають в окупації: Херсонська, Запорізька області. Що буде там – сказати складно. При цьому я хочу зазначити, що деякі з цих споживачів продовжують здійснювати оплату спожитої електроенергії, нехай і не в повному обсязі, але на 60-70% - точно.
І тут виникають суперечливі відчуття. З одного боку, взаємна допомога та підтримка – це те, що нас сьогодні гуртує. І ми продовжимо здійснювати постачання електроенергії цим клієнтам, допоки буде така можливість, та допоки це не суперечитиме діючому законодавству, нормативно-правовим актам та договірним зобов'язанням. З іншого боку, ми розуміємо, що для нас це – доволі тяжке фінансове навантаження, яке може боляче вдарити. Як розвиватиметься ситуація надалі – поки що не зрозуміло.
Сподіваємось і віримо в ЗСУ!
- Чи передбачено якусь підтримку від держави для тих постачальників, які продовжують забезпечувати електроенергією споживачів на окупованих територіях?
- На жаль, таких програм підтримки чи пільг на сьогодні не існує. Це пов’язано з тим, що у деяких аспектах правила роботи енергетичного ринку (попри величезні зміни загалом) залишилися на довоєнному рівні. Сподіваюся, що це зміниться, і будуть внесені певні корегування.
- Які на сьогодні, з погляду постачальника, існують головні проблеми в роботі ринку, окрім воєнних дій?
- Ринок електроенергії фактично продовжує існувати, але зміни, які були внесені в цей ринок через війну, як я вже казав, величезні. Причини зрозумілі, але на відміну від довоєнного часу, у нас немає експертного досвіду, на який ми могли б спиратися. Європа за 20 років існування свого ринку із такими викликами ніколи не стикалася. Багато ринкових механізмів, які раніше працювали, зараз нормативно призупинено.
Наприклад, діє заборона постачальникам продавати свою електроенергію на ринку на добу наперед. Оскільки йдуть активні бойові дії, для нас це перетворюється на велику проблему. Щоб виконувати договірні зобов'язання перед клієнтом, постачальник зазвичай купує необхідні обсяги електроенергії наперед. Скажімо, на місяць. Однак, як я вже зазначав вище, у деяких клієнтів бізнес, виробничі потужності в будь-який момент можуть бути зруйновані фізично.
На превеликий жаль, сьогодні такі ситуації виникають регулярно. Тож постачальник зіштовхується з проблемою, коли обсяги електроенергії вже придбано, а постачати їх нікуди. Можливість продати таку електроенергію на РДН закрита нормативно. Доводиться терміново шукати нового покупця, що практично неможливо в умовах війни, особливо коли обсяги електроенергії великі, а за значного профіциту ринку й поготів.
Без можливості виходити на РДН, всі надлишки е/е постачальники змушені продавати на балансуючому ринку, де ціна електроенергії – 1 копійка за кВт/год. Таким чином, постачальники зазнають дуже великих збитків.
Інша проблема – зараз погано працює ПСО. Система ПСО і в мирний час шкутильгала, а тепер і зовсім скрутно. Це створює суттєві проблеми для роботи постачальників універсальних послуг, тягнеться шлейфом через «ГарПок», «Енергоатом» та б'є по всьому ринку. Страждають також оператори системи розподілу, які щодня виконують величезний обсяг робіт з відновлення інфраструктури енергосистеми. А все це потребує суттєвих додаткових фінансових ресурсів.
- Ви також казали, що профіцит є проблемою?
- Так, ще одна комплексна проблема для ринку – це величезний профіцит електроенергії. Через війну зупинилися практично всі енергоємні виробництва. Обвал споживання е/е б'є по генерації. З іншого боку, генерація зазнає збитків і безпосередньо через військові дії: Запорізька АЕС окупована, є зруйновані об'єкти.
Водночас можливості виробництва електроенергії в Україні переважно збереглися.
Профіцит та обвал цін спричинили й інші економічні проблеми. Зменшилися або навіть зникли доходи, а операційні витрати залишаються. Навіть «зеленій» генерації, якій не потрібно купувати паливо, необхідно сплачувати заробітну плату, податки, здійснювати ремонт обладнання. Багатьох виробників «зеленої енергетики» зупинили примусово, тобто вони не виробляють електроенергію, а інвестиційні кредити необхідно сплачувати. У ТЕС та АЕС ситуація посилюється необхідністю акумулювати кошти на купівлю палива. Загалом, ситуація важка для всіх.
Однак якщо навіть винести за дужки перераховані проблеми, і виходити з того, що «зелену енергетику» можна відключити, на теплових станціях можна не палити вугілля (і тим самим зберегти паливо) – на атомних станціях все набагато складніше. Ядерне паливо «спалюється» у будь-якому випадку. Завдяки цьому - або з'явиться електроенергія, яку можна продати та отримати кошти, що дозволить придбати нове паливо, або ж воно «спалиться» марно, і «Енергоатом» зазнає мільярдних збитків.
- Які кроки слід зробити, щоб ринок електроенергії пожвавився?
- Якщо говорити про балансування – було багато пропозицій, яким чином змінити поточну модель. Пропозиції надходили і від постачальників, і від інших учасників ринку. Було організовано колективні звернення до міністерства, до НКРЕКП, але, на жаль, поки що змін немає.
Варто було б відійти від системи фінансового ПСО, яке зараз введено в дію, і, напевно, перейти до дотацій із бюджету. Це дозволить через ринкові механізми знову проводити взаєморозрахунки між учасниками ринку, зменшить сформовану дебіторську заборгованість, яка вбиває не тільки всіх постачальників, але й «ГарПок», та суттєво відображається на генерації.
Також обов'язково потрібно відкрити експорт електроенергії до Європи, щоб спрямувати туди наші потужності. Надія на це є, і вона пов'язана з нашим приєднанням до європейської енергосистеми.
- Наскільки швидко може розпочатися експорт електроенергії?
- Як ви знаєте, за збігом, на початку війни ми проводили випробування роботи української енергосистеми в ізольованому режимі. Вона повинна була пропрацювати так три дні (24-26 лютого), а у підсумку - пропрацювала понад місяць. Цим ми довели стійкість української системи (якщо хтось в ній ще сумнівався), і потім підключилися до мереж ЄС.
Наразі технічні фахівці «Укренерго» працюють над синхронізацією, взаємодією, налагодженням спільної роботи з європейськими мережами. За неофіційною інформацією, очікується, що десь до липня вони зможуть закінчити роботи. Сподіваюся, після цього відкриються можливості для експорту електроенергії.
- Якою нині є ситуація на ринку газу?
- Як і на ринку електроенергії, стрімко зменшилося споживання. Металургія, хімічна промисловість – всі зупинилися. Завершився опалювальний сезон, тому навіть у регіонах, де інфраструктура не пошкоджена, населення зараз споживає менше газу у рази.
Нормативно експорт газу до Європи наразі заборонено. Тобто те, що країна розбудовувала з 2015-2016 року, виборювала довіру у європейських трейдерів: привезти газ в Україну, залишити для зберігання в наших «підземках» – все це перекреслила війна. Трейдери не можуть зараз вивезти газ за територію нашої країни та продати своїм споживачам.
Імпорту газу дуже мало. Тому нам вже зараз треба думати над тим, як ми будемо заповнювати наші «підземки» і готуватися до зими.
Оскільки сьогодні експорт та імпорт газу практично відсутні, ми вперше за останні 5-7 років відійшли від цін на європейських хабах. Тобто зараз ціна газу у нас значно нижча, ніж на європейських ринках. Приблизно на 30%, якщо прив'язуватися до формули хаб+, враховуючи тарифи транскордонних з'єднань і таке інше.
Сьогодні у нас видобувається газу більше, ніж споживається, тому до жовтня, на мою думку, з цим жодних проблем не буде. Головне питання - чи зможемо ми протягом літа придбати і закачати газ у підземні газосховища в таких обсягах, щоб пройти новий опалювальний сезон? Зрозуміло, що поточна ситуація в державі загалом дуже складна, але вважаю, що вже сьогодні треба займатися розв'язанням цього питання.
