Під час війни звичайні ринкові правила вже не працюють, бізнес бореться за збереження пулу споживачів та підтримання стабільного енергопостачання своїх клієнтів. Саме за такою моделлю функціонує група постачальників енергоресурсів Tolk.
В нинішніх умовах група успішно перевела персонал на дистанційну роботу та продовжує обслуговування своїх клієнтів, разом з тим, вона стикається з проблемою багатомільйонних боргів перед її постачальниками універсальних послуг. На думку Володимира Крупко, СЕО групи компаній Tolk, держава має знайти механізм вирішення боргових проблем.
Також в інтерв’ю «ЕнергоБізнесу» пан Крупко описав ситуацію на ринку в цілому, виокремив потенціал для експорту української електроенергії в Європу, пояснив необхідність запровадження мінімальних прайс-кепів на ринку «на добу наперед» та дотримання принципу рівності можливостей для всіх учасників ринку.
— Як група компаній Tolk працює в умовах війни? З якими проблемами стикнулася група?
— Узагалі робота в умовах війни не стала для нас абсолютно новим викликом, адже ще у квітні 2020 року, під час пандемії Covid, ми налагодили у себе всі цифрові процеси, пов'язані з віддаленою взаємодією та управлінням усією групою компаній. Уже тоді були вибудувані в online-режимі питання узгодження бюджету, юридичної взаємодії між підрозділами тощо.
Процес не може зупинятися ні на секунду, оскільки постачання електроенергії не припиняється, відповідно, постійно здійснюється коригування споживання, закупівля електроенергії, продаж її надлишків.
Тобто, ми працюємо online цілодобово – 24 години на добу 7 днів на тиждень.
Частина нашої команди співробітників знаходиться у волинському офісі, інша – у закарпатському. Низка співробітників переїхала з Києва і зараз перебуває у Закарпатській області.
Якщо говорити про проблеми, з якими зіштовхнулася група – як і всі учасники ринку – найголовнішою з них є платіжний колапс на ринку електричної енергії, зокрема у взаємодії ДП «Гарантований покупець», НАЕК «Енергоатом» та постачальників універсальних послуг. Тобто, фізично постачання електроенергії здійснюються як і раніше, ринок працює, у будинках у людей є світло, тепло, але, на жаль, грошові потоки практично призупинені між цими учасниками ринку. Через це де-факто спостерігається колапс – у тому числі й для «Енергоатому», і для «зеленої» генерації, оскільки вони «зав'язані» під виплати «Гарпоку». І я боюся, що наслідки цієї кризи ми ще довго відчуватимемо і «розгрібатимемо» після закінчення війни в Україні.
Друга значуща проблема, з якою ми зіткнулися, – це, звичайно, наші клієнти - підприємства на території Лівобережної України – у Чернігівській, Луганській, Донецькій, Запорізькій областях.
На жаль, на сьогодні ці підприємства повністю зупинені, є низка боргів… Ми з розумінням ставимося до ситуації, ведемо постійні переговори, підтримуємо наших партнерів.
Окремо (не як проблему, а як позитивний момент) хотілося б відзначити, що населення, зокрема, західних регіонів, практично повністю виконує свої зобов'язання з оплати. Передбачалося, що воєнні дії можуть призвести до зменшення збору платежів населення, але відбулося навпаки: наші громадяни виявили свідомість, і платежі збереглися на довоєнному рівні. І завдяки цьому ми можемо надалі забезпечувати електроенергією всіх наших споживачів - приватні будинки та оборонні підприємства, лікарні й пункти прийому тимчасових переселенців. Вдячний усім!
— Який рівень розрахунків серед непобутових споживачів?
— Ми бачимо часткове «заморожування» платежів, на рівні близько 10% від загального обсягу – йдеться про тих клієнтів, які, на жаль, опинилися в зоні воєнних дій у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Чернігівській областях і наразі призупинили свою діяльність. Щодо населення, то ми очікуємо «закриття» березня на рівні 98% збору платежів, що набагато краще за прогноз і говорить про свідомість наших громадян.
— Як група працює в умовах загального зменшення попиту на ринку, поточної цінової ситуації?
— На сьогодні група компаній Tolk обрала стратегію захисту бізнесу. Ми не робимо активних дій із залучення нових клієнтів, розуміючи ситуацію в Україні. Ті виробничі підприємства, які зіштовхнулися зараз із неплатежами з боку своїх замовників, фактично не можуть оплачувати електроенергію. Сьогодні вони, згідно з затвердженою процедурою, переходять на споживання до постачальників універсальних послуг на території області, де вони розташовані. Платоспроможні споживачі електроенергії залишаються зі своїми постачальниками, і ми в жодному разі не хочемо завдати шкоди таким працюючим постачальникам, переманювати від них платоспроможних клієнтів. Усвідомлюючи всю цю ситуацію, ми зосереджені виключно на турботі про своїх клієнтів.
— Які найбільш критичні питання на ринку електроенергії?
— Я виділив би основний момент – дестабілізація платіжних відносин. Фактично маємо колапс: найбільші грошові потоки на ринку електроенергії в Україні відбуваються у відносинах НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» – ДП «Гарантований покупець» – постачальники універсальних послуг. Це більше ніж 2/3 всього споживання в Україні. Так чи інакше, основна частина всього ринку тримається на постачальниках універсальних послуг. Це колосальні гроші, і оскільки сьогодні механізм платежів повністю зруйнований, суми накопичуються з кожним днем дедалі більші й більші, і потім миттєво вирішити це питання буде просто неможливо.
Для розуміння масштабу проблеми: ми говоримо про «дірку», яка збільшується на 5 млрд грн із кожним місяцем.
Тому в даній ситуації і уряду, і регулятору потрібно терміново схвалювати рішення, які би стабілізували роботу учасників ринку. Наприклад, якщо ми візьмемо учасників групи Tolk – ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» – то сумарна «дірка», яку нам на сьогодні зробив «Гарпок» на двох підприємствах лише за березень місяць, – це близько 340 млн грн. Ці гроші, теоретично, наші підприємства мають дістати з власної кишені та профінансувати свою діяльність. І нагадую, що це сума лише за один місяць! Далі піде квітень, там утворюється своя «дірка». Зрозуміло, що фізично ці гроші ми ніде взяти не можемо – банки зараз не кредитують. Але й сенс? Постачальники не можуть виконувати ще й функцію латання «дірок» держави на ринку електроенергії. Держава має знайти механізми взаємозаліків, за якими постачальники універсальних послуг отримували б сьогодні електроенергію без оплати – як соціальний ресурс, як необхідність забезпечення електроенергією населення та об'єктів промисловості, які ще працюють.
Тому на сьогодні ключове питання – знайти рішення для балансування механізму розрахунків між державними генераціями, «Гарантованим покупцем» та постачальниками універсальних послуг.
— Як ви оцінюєте запровадження мінімального прайс-кепу на ринку електроенергії?
— Ми розуміємо, що встановлення з боку регулятора мінімальних прайс-кепів на «ринку на добу наперед» – це був, на жаль, вимушений крок внаслідок колапсу ринку. Почалися воєнні дії, постачальники не можуть прогнозувати обсяги споживання електроенергії своїми споживачами, трейдери фактично припинили свою діяльність як великі гуртові продавці та покупці, залишилися постачальники універсальних послуг зі своїми проблемами… Генерації, тим не менше (в тому числі «Енергоатом»), і в режимі воєнного стану продовжували свою роботу, забезпечуючи країну електроенергією. Відповідно, на «ринку на добу наперед» утворився надлишок електроенергії у співвідношенні 1:10, і якби регулятор не вжив цих кроків, то РДН закривався б за ціною 10 грн/МВт-год, що повністю спотворило б ціноутворення на електроенергію в Україні та «вбило б» життєдіяльність усієї української генерації, оскільки вартість реалізації її продукції прив'язана до цін РДН. Тому регулятор був змушений вжити цих заходів.
В умовах війни точно не варто спекулювати, заробляти на обсягах, найголовніше зараз – підтримати стабільність роботи системи. З погляду ринку все це, звісно ж, неринкові заходи, це – ручне управління. Але з огляду на ситуацію, в якій зараз перебуває Україна та її енергоринок, – рішення було правильним, воно допомогло стабілізувати ринок.
— Яка ситуація на балансуючому ринку? Який рівень розрахунків НЕК «Укренерго» перед групою? Як можна виправити боргову ситуацію на цьому сегменті ринку?
— Складна ситуація на ринку, на жаль, через небаланси. І раніше (до війни) НЕК «Укренерго» затримував зі свого боку платежі за позитивними небалансами, оскільки йому завжди бракувало коштів для «закриття» своїх боргів перед іншими учасниками ринку. Плата ж за негативні небаланси, згідно з Правилами ринку, є обов'язковою для всіх учасників ринку. Будь-яка несплата за рахунками НЕК «Укренерго» ставить постачальника спочатку в переддефолтний стан, потім – у дефолт, тобто тут, на жаль, постачальники опинилися в нерівних правах із НЕК «Укренерго», і він цим користувався. Таким чином ситуація і до війни була не найкраща, а зараз вона ще більше погіршується, оскільки багато постачальників або збанкрутували, або рухаються в цьому напрямі, не виплачуючи свої борги, зокрема й перед НЕК «Укренерго» за передачу. Відповідно, збір грошей у НЕК «Укренерго» також падає, і держкомпанія навряд чи зможе розрахуватися за позитивними небалансами за попередні періоди. Наскільки я володію ситуацією, НЕК лише недавно розрахувався за небаланси за червень 2021 року.
— Який вихід із цієї ситуації?
— Це могло б бути сальдування оплати за позитивні та негативні небаланси: наприклад, якщо підприємство має позитивне сальдо з НЕК «Укренерго», тобто, НЕК боргує гроші за минулий період, і одночасно у клієнта утворюється негативний небаланс у поточному періоді, то було б логічним, якби НЕК «Укренерго» дав можливість здійснити взаємозалік за цими боргами, і так хоч трохи допомогти постачальникам на ринку в сьогоднішніх умовах.
— Чи зацікавлена Група здійснювати експорт електроенергії у сусідні країни?
— Однозначно, експорт нам цікавий, ми постійно здійснюємо моніторинг процедури надання доступу до перетину, особливо після приєднання української енергетичної системи до європейської ENTSO-E. Зараз чекаємо на відкриття ринку й на те, які рішення будуть ухвалені у результаті переговорів з цього приводу України з регуляторами та операторами передачі на території Словаччини, Румунії, Польщі, Угорщини… Нам це цікаво. Тим більше, що зараз кон'юнктура ринку підказує експортний тренд, бо в Європі ціна за одну МВт-годину базового навантаження становить 250-260 євро, а в Україні – 75 євро. Потенціал усім зрозумілий.
Але ми розглядаємо питання глобальніше: так чи інакше ринкові тренди зберігаються, історично вони завжди мають спіралеподібний вигляд. Війна, я певен, скоро закінчиться і ми побачимо зворотний тренд, який ми могли спостерігати два роки тому, до всіх цих подій, що сприяли підвищенню цін на газовому ринку та на ринку електроенергії. Так ось: у 2019-2020 роках ціна на електроенергію в Європі була нижчою, ніж в Україні, і якщо так знову повториться, то відкривається вже зовсім інший потенціал – для імпорту електроенергії в Україну.
Тому однозначно: питання відкриття ринку Європи цікаве і ми очікуємо на його врегулювання з державами-партнерами України. І тоді це питання розглядатиметься у комплексі. Не ситуативно на сьогодні, а з прицілом на майбутнє – як цей потенціал можна буде використати, у тому числі для нашої групи, оскільки це насамперед можливість диверсифікації джерел постачання електроенергії та пошук прямих, правильних, довгих контрактів.
Бо те, що ми спостерігали останнім часом в Україні, на жаль, далеке від цивілізованих правил. Навіть великі державні генерації після продажу електроенергії внаслідок аукціонів, проведених на українській енергетичній біржі, дозволяли собі в односторонньому порядку відмовляти покупцеві в цих обсягах, скорочувати їх, і це жодного відношення до ринку не має.
На Заході, якщо генерація продала довгий контракт (річний, піврічний) з фіксованою ціною, вона зробить усе можливе й неможливе, але цей контракт виконає.
Відкриття повного доступу до ринку Європи стало б гарною підмогою для розвитку українських учасників-виробників на ринку електроенергії України. Вони будуть змушені грати за цивілізованими європейськими правилами.
— Який потенціал для експорту електроенергії?
— Потенціал для експорту однозначно є, для цього достатньо взяти статистичні дані та порівняти обсяги експорту електроенергії до запуску ринку у 2019 році, під час «старого» ринку, а також впродовж останніх двох із половиною років. Насправді все обумовлено лише фізичними можливостями перетину міждержавних ліній. У деякі періоди, звичайно, треба буде думати й про зворотну ситуацію, коли кон'юнктура ринку електроенергії зміниться і, відповідно, певний обсяг буде затребуваний вже для імпорту.
— Які законодавчі або організаційні зміни необхідно провести, щоб забезпечити доступ всіх бажаючих компаній до транскордонної торгівлі на західному кордоні України?
— Насправді в Україні вже створений і давно та успішно працює механізм, що забезпечує демократичний підхід для всіх учасників для виходу на європейський ринок.
На сьогодні є деякі спроби організації ексклюзивного доступу для двох учасників – НАЕК «Енергоатом» та НЕК «Укренерго». Спостерігаючи шалену маржинальність торгівлі з закордоном, в окремих головах виникають ідеї здійснення прямого доступу та обходу конкурентів. Але це буде неринковий процес, і він лише спровокує виникнення багатьох питань із боку європейських партнерів. Сподіваюся, вони цього не пропустять.
Існує аукціонна електронна платформа торгів DAMAS, за якою передбачені щорічні, щомісячні та денні аукціони. Це абсолютно ринкові механізми. На деяких аукціонах у минулі періоди доходило до того, що у торгах брали участь до 30 постачальників. Значна кількість учасників урегулює ринок: хто дав найкращу ціну, той і забирає право постачати електроенергію за кордон. Ця ж аукціонна база є водночас і механізмом ринкового регулятора: якщо на європейському ринку ціна варіюватиметься на рівні 250 євро/МВт-год, а на українському – 75 євро/МВт-год, плата за перетин на торгах зросте до 160-170 євро/МВт-год, і таким чином, вона знівелює цю величезну різницю, і маржа залишиться у держави як плата за перетин. Це єдиний правильний ринковий механізм – не вигадувати велосипед, а відновити ті правила, які раніше застосовувалися в Україні й уже довели свою ефективність.
Спілкувався Дмитрий СИДОРОВ
Довідково
Володимир Крупко, CEO групи компаній-постачальників електроенергії та газу Tolk.
Народився: 8 грудня 1980 р.
Освіта: - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2002 р. Магістр міжнародного права, перекладач німецької мови.
Кар’єра: Трудову діяльність починав у Міністерстві закордонних справ України, працював у секретаріаті Кабінету Міністрів України, згодом перейшов до «Закордоннафтогазу», очолив один із департаментів НАК «Нафтогаз України». Далі працював та обіймав керівні посади в компаніях «Укрнадрасервіс», «Укрістгаз», ETG та ін. З 2020-го – власник та СЕО групи компаній Tolk.
Сімейний стан: одружений, має двох дітей.
Вільно володіє українською, англійською, німецькою, російською мовами.
