Якщо порівнювати середні заробітні плати менеджменту прибуткової польської національної нафтогазової компанії із середніми заробітними платами збиткової української національної нафтогазової компанії, то виявляється, що керівники Нафтогазу отримують в місяць заробітну плату, яка в шість разів більша від середньої заробітної плати їх польських колег. Початок 2021 року ознаменувався досить «гучними заявами» з різних боків, що свідчили про можливі серйозні кадрові зміни на українському нафтогазовому олімпі.
Нагадаємо дещо із хронології останніх подій :
11 лютого 2021 року Європейський парламент у своїй Резолюції про імплементацію Угоди про асоціацію ЄС з Україною (пункт 112) заявив про те, що «шкодує з приводу нещодавніх нападів на керівництво "Нафтогазу", включаючи наглядову раду компанії, які підривають її незалежність та прогрес, досягнутий в реформах у цій галузі»
На початку березня 2021 року посли країн "Великої сімки" обговорили з головою правління НАК "Нафтогаз України" нагальну потребу в реформах.
28 квітня Кабінет Міністрів України провів засідання загальних зборів акціонерів компанії НАК «Нафтогаз України». За результатами засідання загальних зборів акціонерів роботу Наглядової ради та правління НАК «Нафтогаз України» у 2020 році визнано незадовільною. Одночасно з цим уряд припинив повноваження незалежних членів Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», представників держави у наглядовій раді НАК «Нафтогаз України», а також голови правління Коболєва Андрія Володимировича.
З огляду на звільнення голови та членів наглядової ради Нафтогазу, посли G7 та Держдеп США відреагували на їх звільнення, вказавши на необхідність дотримання принципів корпоративного управління та наголосивши на тому, що управління держпідприємствами має бути вільним від політичного втручання.
Залишаючи поки поза увагою розкриття основних фінансових результатів, ENERGY CLUB вирішив дослідити лише один аспект результатів роботи Нафтогазу у 2020 р., який є надто чуттєвим для українського суспільства – це виплата заробітних плат для керівного управлінського складу основної національної нафтогазової компанії та дотримання при цьому Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного управління державними підприємствами, що є основоположним документом у сфері корпоративного управління держпідприємствами.
Отже, за підсумками 2020 року консолідований чистий збиток групи Нафтогаз склав 19 млрд грн. При цьому фінансовим планом Нафтогазу, який був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1631-р передбачалося отримання 11,5 млрд грн чистого прибутку. При цьому плановий середній рівень заробітної плати керівного управлінського персоналу у 2020 році був затверджений на рівні близько 2,4 млн грн за місяць.
Разом з тим за підсумками 2020 року для керівного управлінського персоналу було виплачено 671,6 млн грн, що становить в середньому понад 5 млн грн в місяць.
Тобто, закінчивши 2020 рік зі збитками 19 млрд грн (замість очікуваних прибутків 11,5 млрд грн), менеджмент Нафтогазу не те, що не зменшив собі заробітну плату, а навпаки збільшив її вдвічі.
При цьому сума виплаченої у 2020 році для менеджменту винагороди 671,6 млн грн дуже близька до суми виплати винагороди у 2018 році -717 млн грн.
Варто нагадати, що у 2018 році розмір такої винагороди був обумовлений виплатою премії за Стокгольмський арбітраж. При цьому у 2018 році консолідовані прибутки склали 11,6 млрд грн, а із 717 млн грн загальної винагороди сума винагороди для голови правління складала 286,5 млн грн.
Якщо у попередні роки Нафтогаз у річних звітах розкривав суму виплат для вищого керівного складу, то у 2020 році, отримавши 19 млрд грн збитків та виплативши для себе подвійну заробітну плату менеджмент Нафтогазу відмовився від її оприлюднення.
Якщо порівняти результати діяльності українського Нафтогазу та національної польської компанії PGNiG із виплатами винагород для керівного складу, то стане також очевидним, що в Україні питання виплати винагород для керівного складу не тільки порушує принципи відповідності та розумності, але і принципи звичайного здорового глузду.
Так згідно звіту польської PGNiG за підсумками 2020 року компанією було отримано 7,3 млрд злотих (близько 55 млрд грн) чистого прибутку. При цьому значна частина прибутку PGNiG у 2020 році була сформована за рахунок виграшу в Стокгольмському арбітражі проти російського Газпрому (1,6 млрд дол. США).
При отриманні прибутку в розмірі близько 55 млрд грн винагорода для 6 осіб керівного персоналу польської компанії PGNiG становила близько 8 млн польських злотих або ж близько 60 млн українських гривень. Таким чином у перерахунку на гривні середня заробітна вищого керівного складу польської національної компанії PGNiG у 2020 році склала близько 830 тис. грн (60 млн грн / 12міс / 6чол).
Якщо порівнювати середні заробітні плати менеджменту прибуткової польської національної нафтогазової компанії із середніми заробітними платами збиткової української національної нафтогазової компанії, то виявляється що керівники Нафтогазу отримують в місяць заробітну плату, яка в шість разів більша від середньої заробітної плати їх польських колег.
Те ж саме запитання виникає і щодо винагороди членів наглядової ради Нафтогазу. Чому їх середня винагорода у 2020 році, що склала понад 300 тис. грн за місяць у 5,5 раза більша від винагороди членів наглядової ради польської компанії PGNiG (54 тис. грн в місяць).
Чи є це справедливим та розумним з точки зору засадничих принципів корпоративного управління державними підприємствами – безумовно ні.
Звичайно, що у суспільства буде виникати справедливе запитання – чому при збитковій діяльності, падінні обсягів видобутку власного газу, зростанні заборгованості за газ менеджмент Нафтогазу без будь-яких пояснень, приховано виплачує собі винагороди, які в 6 раз більші від винагород сусідньої та безнапасної Польщі. І чи повинні українці сплачувати такі видатки у складі цін і тарифів на газ на утримання такого менеджменту.
Своєю чергою виплата менеджментом Нафтогазу для себе збільшеної вдвічі винагороди ярко характеризує відношення цього менеджменту, вже не на словах, а на ділі до Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного управління державними підприємствами.
Згідно із зазначеними принципами Нафтогаз, як державна компанія має дотримуватися високих стандартів прозорості та повинен звітувати відповідну інформацію фінансового і не фінансового характеру згідно з високим рівнем якості міжнародно визнаних стандартів розкриття інформації корпорацій, і ця інформація має стосуватися й сфер суттєвого значення для держави як власника, і загалу громади. Зокрема до такої інформації згідно з керівними принципами ОЕСР відноситься розкриття інформації про рівень винагороди членів наглядової ради та керівників НАК «Нафтогаз України».
При чому Керівними принципами ОЕСР наголошується: «Важливо, щоб держпідприємства (ДП) забезпечували високий рівень прозорості стосовно винагороди праці членів Наглядової ради й керівників ДП. Не надання відповідної інформації громаді може мати наслідком негативне сприйняття й стимулювати ризики небажаного реагування на діяльність організації-власника та окремих ДП. Ця інформація має стосуватися фактичних рівнів заробітної плати і політики, що їх регулює».
Чи дотримувався менеджмент Нафтогазу зазначених вимог корпоративного врядування згідно з принципами ОЕС, виплачуючи собі зазначені вище гонорари – очевидно, що ні.
Згідно з керівними принципами ОЕСР наглядова рада НАК «Нафтогаз України» повинна забезпечити, «щоб винагорода керівника була прив’язана до результативності державної компанії, а інформація про це була належним чином оприлюднена.»
Чи дотрималась наглядова рада Нафтогазу зазначених принципів ОЕСР – відповідь також очевидна – звичайно не дотрималась.
Досить дивним виглядає ситуація, за якої представники вищих керівних органів Нафтогазу, ігноруючи та порушуючи Керівні принципи ОЕСР при виплаті собі винагород, одночасно заявляють про те, що їх звільнення «є наругою над засадничими принципами корпоративного управління державними підприємствами».
Наругою над засадничими принципами корпоративного управління державними підприємствами є саме виплата менеджментом Нафтогазу собі вдвічі збільшених і так необґрунтовано високих заробітних плат, при провальних результатах фінансової діяльності.
Своєю чергою рішення Кабінету Міністрів України щодо звільнення керівника та членів наглядової ради НАК «Нафтогаз України» було обґрунтованим та повною мірою відповідає Керівним принципам ОЕСР, оскільки забезпечує припинення порушення цих принципів з боку голови та членів наглядової ради Нафтогазу.
