Найбільший інтерес для інвесторів представляли освоєння сланцевих родовищ. Частка витрат на сланцеву галузь в загальному обсязі інвестицій нафтогазових компаній зросла до 26% в 2018 році проти 18% в 2015 рік. Також популярністю користувалися і традиційні проекти на суші (як найбільш дешеві і прості), їх частка в 2018 році збільшилася до 40% в порівнянні з 35% в 2017 році.
При цьому частка офшорних проектів значно знизилася — з 39% в 2015 році до 27% в 2018 році. Це пов’язано з високою складністю і дорожнечею цих проектів. Зараз нафтовидобувні компанії намагаються реалізовувати тільки проекти з найбільшою доданою вартістю (IRR не менше 20%): в Мексиканській затоці, Гайані, Північному морі та Бразилії.
Головною причиною переорієнтації інвесторів стало падіння цін на нафту в 2014 році, яке, в свою чергу, сформувало у них певну модель поведінки.
По-перше, нафтогазові компанії максимізували доходи від існуючих активів; частка витрат на діючих родовищах зросла до 67% від загального обсягу в 2018 році в порівнянні з менш ніж 60% в 2016 році. Це дозволило значно скоротити рівні виснаження родовищ. За оцінками PwC, темпи зниження видобутку на зрілих нафтових родовищах впали до 4% в 2018 році, по порівняно з 10% в 2011 році і 7,5% в 2016 році. У період 2010−2014 років рівні виснаження зрілих нафтових родовищах становили в середньому 7%.
По-друге, компанії переключили свою увагу на більш дрібні активи, які можуть бути швидше виведені на ринок, а, значить, і швидше приносити прибуток. Так, наприклад, сланцеві проекти приносять 80% прибутку в перші два роки після початку експлуатації родовища.
Підвищений інтерес інвесторів позначився на обсягах видобутку сланцевої нафти; після зниження до 4,4 млн бар./добу в 2016 році, видобуток сланцевої нафти постійно росла і за перші чотири місяці 2019 року склала 7,3 млн. бар./добу.
Більш того, саме в сланцевої галузі спостерігається вкрай цікавий тренд: чисто сланцеві компанії скорочують обсяги інвестицій, посилюючи фінансову дисципліну і скорочуючи витрати, при цьому нафтогазові мейджори, навпаки, нарощують частку цих активів у своєму портфелі.
У найближчі пару років очікується, що інвестиції в сланцеву галузь перестануть рости такими швидкими темпами, оскільки нафтові мейджори не зможуть за такий короткий термін повністю компенсувати зниження інвестицій з боку незалежних сланцевидобувників. Що стосується обсягів видобутку, то зниження в 2019 році не варто очікувати завдяки великій кількості пробурених, але незавершених свердловин.
По-третє, компанії стали активно скорочувати витрати по всьому виробничому ланцюжку. Так, за 8 років середні витрати на видобуток сланцевої нафти знизилися з 80 до 46 дол. / барель, А нові шельфові проекти в Мексиканській затоці і Північному морі досягли точки беззбитковості в 30−35 дол. / бар. Настільки значне зниження витрат дає імпульс до відновлення інтересів інвесторів до складних видобувні проектам.
Однак зростання інвестицій у видобуток затьмарюється тим, що в 2018 році інвестиції в геологорозвідку досягли найнижчих рівнів — 20% від загальних інвестицій в галузь. Причини такого зниження прості: низькі ціни на нафту, а також труднощі в пошуку великих родовищ, оскільки велика частина перспективних областей уже досліджена. Така тенденція може спричинити нестачу пропозиції вже в 2020-х роках.
Крім збільшення інвестицій в геологорозвідку, що безумовно необхідно в довгостроковому періоді, виходом може стати ще більш пильний фокус на діючих родовищах в рамках більш масштабного застосування теоретичних методів збільшення нафтовіддачі, а також подальша оптимізація витрат по всій виробничому ланцюжку.
