Експертний коментар для Delo.ua
"Одним з невідкладних рішень в енергетиці є насамперед впровадження нової концепції розвитку мереж, яка першочергово має передбачати будівництво та розвиток магістральних мереж", - наголошує віцепрезидент Energy Club Іван Григорук.
Щодо концепції мереж операторів системи розподілу, то згодом необхідно буде перейти на вищий клас напруги — 20 кВ, щоб зменшити технологічні втрати з розподілу електроенергії, що разом підвищить також якість надання послуги постачання її для споживачів.
Іван Григорук пояснює, що все це має будуватися на принципах розумних мереж, зокрема на диспетчеризації, впровадженні розумних систем обліку та з акцентом на розвиток розподіленої генерації.
Окремої уваги заслуговує також реанімація відновлювальної енергетики. Для її успішного розвитку Іван Григорук пропонує модернізацію енергомереж в Україні, адже розвиток ВДЕ неможливий без надійної роботи базової генерації — комплексу атомних електростанцій, гідроелектростанцій та ГАЕС і ТЕС як маневрових потужностей для максимально ефективного балансування і гарантування ефективного запасу стійкості енергосистеми.
Іван Григорук пояснює, що все це має будуватися на принципах розумних мереж, зокрема на диспетчеризації, впровадженні розумних систем обліку та з акцентом на розвиток розподіленої генерації.
Окремої уваги заслуговує також реанімація відновлювальної енергетики. Для її успішного розвитку Іван Григорук пропонує модернізацію енергомереж в Україні, адже розвиток ВДЕ неможливий без надійної роботи базової генерації — комплексу атомних електростанцій, гідроелектростанцій та ГАЕС і ТЕС як маневрових потужностей для максимально ефективного балансування і гарантування ефективного запасу стійкості енергосистеми.
"Ще одним обов’язковим заходом є будівництво інтерконекторів, які забезпечуватимуть не лише експорт-імпорт електроенергії, а й отримання аварійної допомоги у разі дефіциту потужності задля збалансованості у межах ОЕС України".
Віцепрезидент Energy Club також наголошує, що потрібно проаналізувати попередній етап розвитку вітчизняної відновлювальної енергетики та почати встановлювати системи накопичення і регулювання електричної енергії. Для успішного розвитку ВДЕ необхідно впроваджувати ще й регіональні диспетчерські центри зі своєю балансувальною групою, облаштовані системами прогнозування щодо генерації електроенергії, які сьогодні майже не застосовують у роботі ВДЕ.
Більш активному переходу до розподіленої генерації буде сприяти інтенсивний розвиток відновлювальної енергетики в Україні та в цілому в Європі впродовж найближчих десятиліть, вважають фахівці. Вже навіть на законодавчому рівні закріплена мета Євросоюзу — досягти 45% енергії з ВДЕ у 2030 році.
Щоб відновити критичну інфраструктуру України після війни, варто застосувати єдиний комплексний підхід із релевантним інтеграційним вектором розвитку Україна — ЄС. Це допоможе максимально ефективно використати можливість допомоги світової спільноти, певен віцепрезидент Energy Club.
Він каже, що глобальна енергетична криза може завдати потужного удару по промисловості Європи та підірвати здатність конкурувати на світовій арені. Водночас Євросоюз бореться з наслідками стабілізаційних заходів, які провідні економіки застосовують у промисловій політиці. Це вимагає від ЄС переглянути свою промислову стратегію, щоб спонукати економіку до зростання у наступні десятиліття. Експерт нагадує, що пакет ЄС Fit for 55 та план REPowerEU заклали шлях для загального переходу до чистої енергії. Але величезні негативні наслідки енергетичної кризи в Європі потребують нової сміливої промислової стратегії ЄС.
Тож орієнтиром для міжнародних партнерів та України має стати Національна програма розвитку економіки України, враховуючи інтеграцію до ЄС. Цей документ має містити ресурсний баланс, концепцію розвитку промисловості, регіональні програми розвитку громад, зважаючи на їхню індустріальну чи сільськогосподарську специфіку. Адже після війни географія виробничих потужностей, а отже, структура споживання електроенергії дуже зміниться. Тому під цю програму розвитку потрібно розробляти нову концепцію розбудови мереж, яка відповідатиме вже повоєнній програмі розвитку України та яку приймуть міжнародні партнери. Такий підхід захищатиме інтереси як української держави та українського народу, так й іноземних інвесторів, наголошує Іван Григорук.
Оцінки Івана Григорука щодо термінів відновлення української енергетики більш обережні. Навіть за великої кількості фахових інжинірингових компаній та профільних спеціалістів, вагомого матеріально-технічного потенціалу галузі та залучення значної кількості іноземних компаній питання відновлення енергетичної інфраструктури буде визначатися рівнем координації дій українського уряду та міжнародних партнерів. Відновлення всієї критичної інфраструктури за сприятливих умов може тривати до 20 років, тому державі необхідно вже зараз брати курс на збереження і розвиток людського капіталу в енергетиці та інших галузях економіки.
Більш активному переходу до розподіленої генерації буде сприяти інтенсивний розвиток відновлювальної енергетики в Україні та в цілому в Європі впродовж найближчих десятиліть, вважають фахівці. Вже навіть на законодавчому рівні закріплена мета Євросоюзу — досягти 45% енергії з ВДЕ у 2030 році.
Щоб відновити критичну інфраструктуру України після війни, варто застосувати єдиний комплексний підхід із релевантним інтеграційним вектором розвитку Україна — ЄС. Це допоможе максимально ефективно використати можливість допомоги світової спільноти, певен віцепрезидент Energy Club.
Він каже, що глобальна енергетична криза може завдати потужного удару по промисловості Європи та підірвати здатність конкурувати на світовій арені. Водночас Євросоюз бореться з наслідками стабілізаційних заходів, які провідні економіки застосовують у промисловій політиці. Це вимагає від ЄС переглянути свою промислову стратегію, щоб спонукати економіку до зростання у наступні десятиліття. Експерт нагадує, що пакет ЄС Fit for 55 та план REPowerEU заклали шлях для загального переходу до чистої енергії. Але величезні негативні наслідки енергетичної кризи в Європі потребують нової сміливої промислової стратегії ЄС.
Тож орієнтиром для міжнародних партнерів та України має стати Національна програма розвитку економіки України, враховуючи інтеграцію до ЄС. Цей документ має містити ресурсний баланс, концепцію розвитку промисловості, регіональні програми розвитку громад, зважаючи на їхню індустріальну чи сільськогосподарську специфіку. Адже після війни географія виробничих потужностей, а отже, структура споживання електроенергії дуже зміниться. Тому під цю програму розвитку потрібно розробляти нову концепцію розбудови мереж, яка відповідатиме вже повоєнній програмі розвитку України та яку приймуть міжнародні партнери. Такий підхід захищатиме інтереси як української держави та українського народу, так й іноземних інвесторів, наголошує Іван Григорук.
Оцінки Івана Григорука щодо термінів відновлення української енергетики більш обережні. Навіть за великої кількості фахових інжинірингових компаній та профільних спеціалістів, вагомого матеріально-технічного потенціалу галузі та залучення значної кількості іноземних компаній питання відновлення енергетичної інфраструктури буде визначатися рівнем координації дій українського уряду та міжнародних партнерів. Відновлення всієї критичної інфраструктури за сприятливих умов може тривати до 20 років, тому державі необхідно вже зараз брати курс на збереження і розвиток людського капіталу в енергетиці та інших галузях економіки.
