Читати англійською
Стосовно сьогоднішнього стану та перспектив розвитку енергетики. В сьогоднішньому обговоренні колеги згадували, що ми повинні розпочинати із комплексних підходів і я безумовно погоджуюсь з нашими доповідачами. Отже, хочу трохи розкрити значення використання комплексного підходу та його важливий вплив на перспективи розвитку енергетики в повоєнний період.
По-перше, це стосується нормативно-правових заходів за для адаптації законодавства Європейського Союзу в Україні у галузі енергетики та енергетичній промисловості. Безумовно, включаючи впровадження нового технічного глосарія з електропедії, адаптації європейських галузевих стандартів, нормативної документації в енергетичній галузі, а саме: кодексів операторів системи розподілу та операторів системи передач, правил улаштування електроустановок, правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, правил технічної безпеки, численних СОУ та ін.
Важливо звернути увагу на питання лібералізації правил нестандартного приєднання до мереж, а також на питання гарантування державою захисту інвестора. Отже, це повинен бути комплекс законів, галузевих норм і правил, які гарантують інвесторам безпеку та реалізацію інвестицій у розвиток енергетичного сектору.
По-друге, це економічні заходи.
Країні необхідний післявоєнний національний план економічного розвитку України. Навіть сьогодні, в умовах війни, формуються та відповідно корегуються і прогнозні баланси, і перерозподіл доступної потужності, оскільки відбувається значна релокація виробничих підприємств та населення із зони проведення воєнних дій та сірої зони.
Як результат, сьогоднішня структура споживання електроенергії та газу зазнала значних змін, тому в повоєнний час, все це повинно відображатися в національному плані у вигляді базового енергетичного і ресурсного балансу та враховувати прогнози щодо виробництва та споживання електроенергії та інших енергоносіїв. Окремо необхідно зосередитися на збереженні водних ресурсів, при цьому обов'язково враховувати перспективи економічного розвитку територіальних громад в залежності від специфіки регіону.
Варто звернути увагу на необхідність реформи моделі ринку електроенергії, оскільки правила ринку виявилися недосконалими навіть у довоєнний період.
Зараз вони просто належно не функціонують, фактично штовхаючи всі підприємства, що працюють в енергетичній галузі, до банкрутства. Ні для кого не є секретом, що енергетичні підприємства, які завжди були потенційно прибутковими, зараз працюють на межі банкрутства.
Належна реформа моделі ринку та правил ринку є однією з ключових складових, яка належить до елементів енергетичної безпеки сьогодні та у майбутньому.
По-третє, це вирішення соціально-економічних заходів, таких як розв'язання сформованих боргів за минулі періоди на енергоринках, перегляд існуючої моделі ПСО та скасування перехресного субсидіювання за для ефективного захисту малозабезпечених верств населення.
Ми повинні зрозуміти, що в повоєнний період протягом деякого часу домогосподарства не зможуть сплачувати економічно обґрунтовану ціну на енергоресурси, поки економіка країни не відновиться.
Всі механізми компенсації вартості електроенергії чи газу, включаючи ПСО, повинні бути переглянуті забезпечуючи сталість і життєздатність роботи нової моделі та правил ринків та не мають призводити до знищення прибуткових підприємств енергетичної галузі.
По-четверте, це загальногалузева технічна політика. Почну зі структури генеруючих потужностей в енергобалансі, це задля зменшення маніпуляцій різними експертами думкою споживача.
В майбутньому, основна частка, а це не менше 50% атомної генерації в структурі вироблення електроенергії у нас обов'язково залишиться. Хочемо ми цього чи ні, адже вона забезпечує доступну ціну електроенергії для споживачів.
Гідроелектростанції та гідроакумулюючі електростанції будуть працювати в будь-якому випадку, оскільки вони, крім вироблення дешевої електроенергії, також виконують функцію регулювання енергосистеми і водного балансу.
Щодо відновлюваних джерел енергії, вони повинні розвиватися цивілізовано, щоб уникнути перекосів, які були в передвоєнний період. Це стосується не тільки питання збалансованості енергосистеми, але і підтримки здорового фінансового балансу на всіх сегментах ринку електроенергії, адже неконтрольований розвиток ВДЕ призвів до значних перекосів в режимах нормальної роботи енергосистеми. Як наслідок, відбувалися значні обмеження видачі потужності з ВДЕ в мережу з одночасним збільшенням питомих норм зі спалювання сировини на кВт для ТЕС, енергоблоки яких брали участь в регулюванні енергосистеми, а якщо ще згадати неефективну роботу "Гарантованого покупця" та недосконалі правила ринку, то це все разом в основному і порушило вчасні розрахунки за електроенергію.
Слід зазначити, що робота ТЕС і ТЕЦ є важливою в нашому енергобалансі. Це потужності, які забезпечують інерційність та надійність роботи енергосистеми. Ви всі чули про первинне, вторинне і третинне регулювання. Саме ТЕС забезпечують первинне регулювання. Без ТЕС і ТЕЦ, розвиток ВДЕ є складним, оскільки це напряму пов'язано із фізикою процесів, а відтак з надійністю роботи мереж, тому актуальність питання роботи обертових потужностей в ОЕС за чиїмсь побажанням так просто не скасуєш.
У будь-якому випадку, протягом наступних 10 років, у період війни та після неї, ТЕС і ТЕЦ займатимуть значну частину в структурі виробництва електроенергії в нашому енергоміксі.
Хочу звернути увагу на те, що для забезпечення надійності роботи енергетичної системи та сталого відродження економіки в цілому, нам необхідно зосередитися на розподіленій генерації. Це стосується генерації невеликої потужності до 20 МВт. Вона може бути різного типу: це як і всі види відновлюваних джерел енергії на кшталт сонячних, вітряних електростанцій, когенерації включаючи біомасу і біогаз, малі ГЕС, ТЕС, ТЕЦ так і ГТУ або ГПУ та ін.
Враховуючи вище сказане, формування регіональних балансуючих груп, які будуть об'єднуватися незалежно від виду і типу генерації, є важливим кроком в забезпеченні енергетичної безпеки.
Ці групи повинні управлятися певним регіональним диспетчерським центром, забезпечуючи свою самозбалансованість, виконувати мобілізаційні зобов'язання щодо гарантованого забезпечення живленням об'єктів критичної інфраструктури та брати участь в управлінні попитом залучаючи великих споживачів. Так регіональні балансуючі групи зможуть надавати послуги системному оператору на ринку допоміжних послуг та й самі будуть більш життєздатними, маючи змогу працювати як на всіх сегментах ринку електричної енергії, так і поза ринком.
Важливо, основні правила роботи для балансуючих груп, незалежно від того, є вони регіональними чи загальнонаціональними, мають бути однаковими, щоб уникнути дискримінації та забезпечити життєздатність нової моделі ринку електричної енергії та правил ринку. Надважливо в майбутньому врахувати досвід помилок минулих періодів.
Також хочу підкреслити, що розвиток магістральних та розподільчих мереж повинен відбуватися відповідно до стандартів, правил та норм Європейського Союзу. Це додатково підвищить нам надійність, гнучкість, безпеку роботи енергосистеми та зменшить втрати при передачі та розподілі електричної енергії. Це означає - будівництво нових інтерконекторів, впровадження заходів з цифровізації роботи всіх мереж та обов'язковий перехід на клас напруги 500-400 кВ замість 750 кВ - в оператора системи передачі, а щодо розподільчих мереж - слід розглядати перехід на 20 кВ. Такі заходи підвищать, надійність та безпеку роботи мереж, оптимізують втрати та підвищать якість електричної енергії, що є важливим для кінцевого споживача, але потрібно зауважити, що не для всіх розподільчих мереж перехід на 20 кВ є оптимальним рішенням.
По-п'яте, останнім та найважливішим заходом є забезпечення ефективної комунікації Уряду з відповідними структурами Європейського Союзу щодо реформи моделі та правил роботи ринку. Сьогодні європейська модель та правила ринку перебувають на етапі доопрацювання, оскільки Європа стикається зі складними викликами, що виникли в результаті пандемії та війни в Україні і зараз основна мета для ЄС - це розробити їх більш стійкими та адекватними до сьогоднішніх економічних та політичних умов в Євросоюзі.
Правильна комунікація з Європейським Союзом може дати нам впевненість, що ми будемо максимально підготовлені до інтеграції з європейськими ринками електричної енергії та енергоресурсів після проходження обов'язкового перехідного періоду в післявоєнний період.
Чому важливо передбачити перехідний період? Це для того, щоб великі споживачі та учасники всіх сегментів ринку електричної енергії та інших видів енергії чи енергетичних ресурсів були максимально готові до роботи за умов дії законодавства, норм і правил Європейського Союзу.
Отже, за умов впровадження комплексного підходу, що складається з правових, економічних, соціальних та технічних заходів, які повинні імплементуватися Урядом одночасно та узгоджуватись з Європейським Союзом, і тільки так, і ніяк інакше - ми зможемо побудувати стійку, високотехнологічну та низьковуглецеву об'єднану енергетичну систему, яка буде базовою складовою для розвитку національної економіки України у повоєнний період.
По-перше, це стосується нормативно-правових заходів за для адаптації законодавства Європейського Союзу в Україні у галузі енергетики та енергетичній промисловості. Безумовно, включаючи впровадження нового технічного глосарія з електропедії, адаптації європейських галузевих стандартів, нормативної документації в енергетичній галузі, а саме: кодексів операторів системи розподілу та операторів системи передач, правил улаштування електроустановок, правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, правил технічної безпеки, численних СОУ та ін.
Важливо звернути увагу на питання лібералізації правил нестандартного приєднання до мереж, а також на питання гарантування державою захисту інвестора. Отже, це повинен бути комплекс законів, галузевих норм і правил, які гарантують інвесторам безпеку та реалізацію інвестицій у розвиток енергетичного сектору.
По-друге, це економічні заходи.
Країні необхідний післявоєнний національний план економічного розвитку України. Навіть сьогодні, в умовах війни, формуються та відповідно корегуються і прогнозні баланси, і перерозподіл доступної потужності, оскільки відбувається значна релокація виробничих підприємств та населення із зони проведення воєнних дій та сірої зони.
Як результат, сьогоднішня структура споживання електроенергії та газу зазнала значних змін, тому в повоєнний час, все це повинно відображатися в національному плані у вигляді базового енергетичного і ресурсного балансу та враховувати прогнози щодо виробництва та споживання електроенергії та інших енергоносіїв. Окремо необхідно зосередитися на збереженні водних ресурсів, при цьому обов'язково враховувати перспективи економічного розвитку територіальних громад в залежності від специфіки регіону.
Варто звернути увагу на необхідність реформи моделі ринку електроенергії, оскільки правила ринку виявилися недосконалими навіть у довоєнний період.
Зараз вони просто належно не функціонують, фактично штовхаючи всі підприємства, що працюють в енергетичній галузі, до банкрутства. Ні для кого не є секретом, що енергетичні підприємства, які завжди були потенційно прибутковими, зараз працюють на межі банкрутства.
Належна реформа моделі ринку та правил ринку є однією з ключових складових, яка належить до елементів енергетичної безпеки сьогодні та у майбутньому.
По-третє, це вирішення соціально-економічних заходів, таких як розв'язання сформованих боргів за минулі періоди на енергоринках, перегляд існуючої моделі ПСО та скасування перехресного субсидіювання за для ефективного захисту малозабезпечених верств населення.
Ми повинні зрозуміти, що в повоєнний період протягом деякого часу домогосподарства не зможуть сплачувати економічно обґрунтовану ціну на енергоресурси, поки економіка країни не відновиться.
Всі механізми компенсації вартості електроенергії чи газу, включаючи ПСО, повинні бути переглянуті забезпечуючи сталість і життєздатність роботи нової моделі та правил ринків та не мають призводити до знищення прибуткових підприємств енергетичної галузі.
По-четверте, це загальногалузева технічна політика. Почну зі структури генеруючих потужностей в енергобалансі, це задля зменшення маніпуляцій різними експертами думкою споживача.
В майбутньому, основна частка, а це не менше 50% атомної генерації в структурі вироблення електроенергії у нас обов'язково залишиться. Хочемо ми цього чи ні, адже вона забезпечує доступну ціну електроенергії для споживачів.
Гідроелектростанції та гідроакумулюючі електростанції будуть працювати в будь-якому випадку, оскільки вони, крім вироблення дешевої електроенергії, також виконують функцію регулювання енергосистеми і водного балансу.
Щодо відновлюваних джерел енергії, вони повинні розвиватися цивілізовано, щоб уникнути перекосів, які були в передвоєнний період. Це стосується не тільки питання збалансованості енергосистеми, але і підтримки здорового фінансового балансу на всіх сегментах ринку електроенергії, адже неконтрольований розвиток ВДЕ призвів до значних перекосів в режимах нормальної роботи енергосистеми. Як наслідок, відбувалися значні обмеження видачі потужності з ВДЕ в мережу з одночасним збільшенням питомих норм зі спалювання сировини на кВт для ТЕС, енергоблоки яких брали участь в регулюванні енергосистеми, а якщо ще згадати неефективну роботу "Гарантованого покупця" та недосконалі правила ринку, то це все разом в основному і порушило вчасні розрахунки за електроенергію.
Слід зазначити, що робота ТЕС і ТЕЦ є важливою в нашому енергобалансі. Це потужності, які забезпечують інерційність та надійність роботи енергосистеми. Ви всі чули про первинне, вторинне і третинне регулювання. Саме ТЕС забезпечують первинне регулювання. Без ТЕС і ТЕЦ, розвиток ВДЕ є складним, оскільки це напряму пов'язано із фізикою процесів, а відтак з надійністю роботи мереж, тому актуальність питання роботи обертових потужностей в ОЕС за чиїмсь побажанням так просто не скасуєш.
У будь-якому випадку, протягом наступних 10 років, у період війни та після неї, ТЕС і ТЕЦ займатимуть значну частину в структурі виробництва електроенергії в нашому енергоміксі.
Хочу звернути увагу на те, що для забезпечення надійності роботи енергетичної системи та сталого відродження економіки в цілому, нам необхідно зосередитися на розподіленій генерації. Це стосується генерації невеликої потужності до 20 МВт. Вона може бути різного типу: це як і всі види відновлюваних джерел енергії на кшталт сонячних, вітряних електростанцій, когенерації включаючи біомасу і біогаз, малі ГЕС, ТЕС, ТЕЦ так і ГТУ або ГПУ та ін.
Враховуючи вище сказане, формування регіональних балансуючих груп, які будуть об'єднуватися незалежно від виду і типу генерації, є важливим кроком в забезпеченні енергетичної безпеки.
Ці групи повинні управлятися певним регіональним диспетчерським центром, забезпечуючи свою самозбалансованість, виконувати мобілізаційні зобов'язання щодо гарантованого забезпечення живленням об'єктів критичної інфраструктури та брати участь в управлінні попитом залучаючи великих споживачів. Так регіональні балансуючі групи зможуть надавати послуги системному оператору на ринку допоміжних послуг та й самі будуть більш життєздатними, маючи змогу працювати як на всіх сегментах ринку електричної енергії, так і поза ринком.
Важливо, основні правила роботи для балансуючих груп, незалежно від того, є вони регіональними чи загальнонаціональними, мають бути однаковими, щоб уникнути дискримінації та забезпечити життєздатність нової моделі ринку електричної енергії та правил ринку. Надважливо в майбутньому врахувати досвід помилок минулих періодів.
Також хочу підкреслити, що розвиток магістральних та розподільчих мереж повинен відбуватися відповідно до стандартів, правил та норм Європейського Союзу. Це додатково підвищить нам надійність, гнучкість, безпеку роботи енергосистеми та зменшить втрати при передачі та розподілі електричної енергії. Це означає - будівництво нових інтерконекторів, впровадження заходів з цифровізації роботи всіх мереж та обов'язковий перехід на клас напруги 500-400 кВ замість 750 кВ - в оператора системи передачі, а щодо розподільчих мереж - слід розглядати перехід на 20 кВ. Такі заходи підвищать, надійність та безпеку роботи мереж, оптимізують втрати та підвищать якість електричної енергії, що є важливим для кінцевого споживача, але потрібно зауважити, що не для всіх розподільчих мереж перехід на 20 кВ є оптимальним рішенням.
По-п'яте, останнім та найважливішим заходом є забезпечення ефективної комунікації Уряду з відповідними структурами Європейського Союзу щодо реформи моделі та правил роботи ринку. Сьогодні європейська модель та правила ринку перебувають на етапі доопрацювання, оскільки Європа стикається зі складними викликами, що виникли в результаті пандемії та війни в Україні і зараз основна мета для ЄС - це розробити їх більш стійкими та адекватними до сьогоднішніх економічних та політичних умов в Євросоюзі.
Правильна комунікація з Європейським Союзом може дати нам впевненість, що ми будемо максимально підготовлені до інтеграції з європейськими ринками електричної енергії та енергоресурсів після проходження обов'язкового перехідного періоду в післявоєнний період.
Чому важливо передбачити перехідний період? Це для того, щоб великі споживачі та учасники всіх сегментів ринку електричної енергії та інших видів енергії чи енергетичних ресурсів були максимально готові до роботи за умов дії законодавства, норм і правил Європейського Союзу.
Отже, за умов впровадження комплексного підходу, що складається з правових, економічних, соціальних та технічних заходів, які повинні імплементуватися Урядом одночасно та узгоджуватись з Європейським Союзом, і тільки так, і ніяк інакше - ми зможемо побудувати стійку, високотехнологічну та низьковуглецеву об'єднану енергетичну систему, яка буде базовою складовою для розвитку національної економіки України у повоєнний період.
Фрагменти виступу на ток-шоу Energy Freedom by Energy Club, присвяченого темі "Проблеми енергетичної сфери та шляхи її вирішення в умовах війни: професійна дискусія за результатами соціологічного опитування"
