Конрад Швірські | Блоги

Європейська зелена угода (Green Deal) стійка до вірусу

Кліматична нейтральність - це відповідна стратегічна політика, яка змушує інвестувати в передові технології і, як наслідок, у розвиток промисловості найбільш розвинених країн. Польща повинна віднайти своє місце в цій головоломці.

Протягом останніх декількох місяців звідусіль лунають лише новини про коронавірус. Ми спостерігаємо за астрономічними цифрами хворих, а пізніше думаємо над тим, на які сфери економіки це вплине більше, а на які менше. Світова та польська енергетика спостерігають за розвитком COVID-19 з особливою увагою. Реакції варіюються: починаючи від страху, паніки, нереалізованих контрактів через призупинені поставки, побоювання за енергетичну безпеку, до постійних очікувань щодо послаблення кліматичних пакетів. На календарі вже травень і, як бачимо, усі економічні ринки повільно повертаються до квазінормального режиму. Зелена угода знову стає актуальною і, схоже, є надзвичайно стійкою до коронавірусу.


Європа повертається до «зеленого столу»


На днях відбудеться перше засідання Європарламенту. Окрім питань щодо великих пакетів допомоги, відбудеться повернення до обговорення клімату та енергетики. На горизонті не видно жодних змін щодо „зеленої політики”, вона і надалі продовжуватиметься. На польському ринку лунали думки, що європейська політика сповільниться або й, можливо, можна зупинить всю систему ETS. Однак, ці надії не виправдаються, адже незалежно від рецесії та пов'язаних з нею проблем «зелений» курс стане основою європейських змін в наступні роки, а відповідні комісії та Європейський парламент будуть проводити голосування щодо наступних законів і директив, які спрямовані на підтримку подальшого стійкого розвитку. Це вже вирішено: Європа поступово буде йти у напрямку енергетики з нульовими викидами (CO2) та, відповідно, без викопного палива.


Показово, що в часі піку проблем пов’язаних з вірусом, вже в цьому десятилітті з'явилися концепції щодо збільшення цілей редукції (з 40 до 50 або й 55%). Характерно також, що жодна з найбільших європейських сил навіть не згадала про те, що в концепції допомоги європейським економікам, між іншим, мало б з’явитися послаблення щодо виконання кліматичних цілей. Навпаки, скоро відбудеться прив'язка пост-короновірусної допомоги з Зеленою угодою і, в першу чергу, фінанси будуть спрямовані на зелену економіку, а енергетика буде боротися з більш високими редукційними цілями.


Це не примха


Необхідно зрозуміти економічний сенс європейської Зеленої угоди. Передусім, Green Deal – це стратегічна політика, яка сприяє інвестиціям в передові технології, а слідом за цим і в розвиток промисловості найбільш розвинених держав. Зелена угода та кліматичний нейтралітет – це не просто екологічна примха, а своєрідна підтримка найбільш заможних економік, шляхом примусових змін в енергетиці та промисловості та збільшенні використання передових продуктів та технологій.

Тому (для найбільш заможних країн) „зелена революція” – це чудова можливість і, навіть, необхідність. Це приносить їм технологічні інвестиції, створюючи нові бар'єри для конкуренції. Сьогодні на наших очах відбувається створення своєрідного внутрішнього ринку, в якому спонсорська підтримка „зеленої енергетики” з рахунків заможніх громадян буде протидіяти конкурентоспроможності країн, які базують свою політику лише на низькій вартості робочої сили та нерозвиненій технологічній (емісійній) моделі галузі.


Очікуємо стратегії


Польща повинна знайти своє місце в цій головоломці. Ми боремося з типовою ситуацією для країн із середнім рівнем розвитку. Наше суспільство недостатньо заможне, щоб громадяни могли платити високі рахунки за електроенергію. Наша промисловість не бере участі в ключових поставках вітрових, сонячних чи енергоаккумулюючих технологіях. Більше того, енергетика обтяжена домінуючою часткою вугільного палива, що, власне, є головним ворогом вуглецевого нейтралітету (carbon neutrality), як бачимо, вугілля вже приносить соціальні проблеми пов’язані з катастрофічною ситуацією на шахтах. З іншого боку, завдяки нашій присутності в ЄС виграє вітчизняна економіка. Тому нам доведеться адаптуватися до нових реалій, хоча, на жаль, ми не відчуємо короткострокових вигод, а додатково нам доведеться викласти чималі гроші.

Нам потрібен раціональний концептуальний підхід до проблем та загроз, пов'язаних із акцептацією Зеленої угоди , тоді наступні кроки та дії прийдуть природним шляхом.


Наслідки на перший погляд досить лякають. Перш за все, нам необхідна довгострокова стратегія абсолютної відмови від вугілля (і тоді, можливо, не в 2040, а в 2050, наприклад, на 10 років пізніше), в одному інтегрованому плані з ліквідації енергетичного вугілля. Також необхідно збільшити в нашій «енергетичній суміші» кількість енергії, отриманої з ВДЕ, яка природним чином вплине на виробництво та обмежить ринок збуту для всіх існуючих теплових електростанцій. Тому необхідно подбати про перехідний період, в якому газ, між іншим, відіграє важливу роль, особливо в секторі теплопостачання, який без нього не обійдеться. Ключовим моментом буде збереження резервних джерел, а на подальших стадіях (наступні десятиліття) – накопичення енергії і, можливо, перехід на водневу енергетику.


Бачу, як зеленіє


Наші енергетичні компанії стоять на порозі реального "озеленення" та перед інвестиціями у ВДЕ (в набагато більшій мірі, ніж то було раніше), а також перед конкуренцією на децентралізованому ринку. Такий напрямок для вітчизняної промисловості, що виробляє електричну енергію на вугільних електростанціях, які функціонують в Польщі – це абсолютно жахливим. Ринок для такого виробництва суттєво скорочуватиметься, виграють лише ті компанії, які швидко адаптуються до нових реалій та опиняться в новому "зеленому світі". Також це не омине вітчизняних виробників, які поставляють свою продукцію на внутрішні ринки Євросоюзу (навіть не пов'язану безпосередньо з енергетичним сектором), їм доведеться підтверджувати, що вони використовували саме "зелену енергію" у своєму виробництві.

Тож ми опинилися в так званій ситуації «Якщо ти не можеш перемогти їх, приєднуйся до них» – саме ця мудрість з індіанського народу (якою, до речі, індіанці не скористались повністю) і вказує нам відповідний шлях.


Швидше та амбітніше


Для виконання поставлених вимог, необхідно мати більше 30% частки ВДЕ в 2030 році та довгострокову інвестиційну стратегію. Існуючі аукціони з ВДЕ, які відбулись у 2019 та 2020 роках демонструють високий інтерес зі сторони інвесторів та позитивну тенденцію до зниження цін (що можна побачити навіть в нових референтних цінах). Очікується, що вони повинні бути розширені протягом 3-5 років, адже тоді вони покажуть стабільність ринку. Енергія від наземних вітряків повинна «набрати вітер у вітрила» по відповідній модифікації закону про відстань 10h. Програма морської вітроенергетики тепер стає ключовою і має бути реалізована.

Простір на суші для вітряків будуть скорочувати, тому, якщо ми мріємо про досягнення практично недосяжних європейських цілей, то врешті решт, потрібно прийняти відповідний закон та план розвитку морського благоустрою. Фотовольтаїка, яку так динамічно стимулювала програма "Мій струм", повинна підтримувати тенденцію до зростання, а енергетичні компанії повинні здійснювати масштабні інвестиції в цю галузь. Далі промисловість – повинна почати розглядати зелену енергію як необхідну та зосередитись на власні проектах у формулі CPPA. Ну і, врешті-решт, все ще залишається необхідність в модернізації мереж передачі та розподілу, щоб мати змогу прийняти всі ці нові «зелені джерела», забезпечивши належний backup та зберігання.


Деякі речі таки повинні відбутися


Звичайно легко сказати та куди важче зробити. Витрати на соціальну сферу та реструктуризацію будуть величезними, адже мова йде про закриття на протязі 30-40 років усієї вугільної галузі, як в гірничодобувній, так і в обробній промисловості, замінивши її новою. Однак, чи буде "нове" чимось, що хоча б частково буде виробленим в Польщі? Кошти для надання допомоги будуть доступні, але, звичайно, не в таких масштабах, які потрібно залучити для здійснення всіх необхідних інвестицій. Окрім того, вони будуть обумовлені реальним прогресом у виробництві з нульовим рівнем викидів.

Кошти ETS, отримані від торгівлі викидами, продаж сертифікатів CO2 – сьогодні охоче розглядаються Міністерством фінансів, у якості дохідної частини бюджету і, тим не менш, повинні бути повернуті для фінансування нових інвестицій у ВДЕ та захищені від (досить ймовірного) поглинання бюджетом ЄС. У такій ситуації у громадян немає шансів на збереження вартості електроенергії – вона буде зрости. Наша енергетика повинна знайти своє місце десь у глобальному ланцюзі поставок, а обробна промисловість повинна звикнути до нової вимоги "безвуглецевого" виробництва.

Харукі Муракамі в одній зі своїх книг написав: "Подобається нам це чи ні, але необхідно розставляти пріоритети" а Толкієн, в свою чергу – "Ми в руках Бога. Наша доля випала на невдалі часи, однак це не може бути просто фатальним випадком". Певні події в енергетиці просто повинні відбутися, оскільки, як я вже зазначив у назві – Європейська зелена угода (Green Deal) стійка до вірусу COVID-19!
Конрад Швірські