Валерій Безус | Блоги

Валерій Безус: Енергоефективність має бути важливою компонентою ефективного публічного врядування в Україні

Більш ніж два місяці тому розпорядженням Уряду віцепрезидент Energy Club Валерій Безус очолив Держенергоефективності. Орган влади, який відповідає за суспільно важливу сферу, нарешті отримав повноцінного керівника. У Великому інтерв'ю ми поговорили з Головою Держенергоефективності Валерієм Безусом про рівень енергоефективності економіки України, суми у “платіжках”, покращення енергоефективності на національному та місцевому рівнях.

- Валерію Олександровичу, як Ви оцінюєте стан енергоефективності в Україні?
 
- Рівень енергоефективності економіки України є вкрай низьким. Якби він був високим - Україна б входила до переліку країн з найбільш розвинутою економікою. Є пряма та безпосередня залежність між рівнем енергоефективності та ступенем розвитку економіки. Ба більше, на мій погляд - така сама залежність є і між енергоефективністю та якістю життя суспільства, рівнем загальної цивілізованості. В цьому сенсі Україна має як значний потенціал, так і ризик втратити унікальні можливості для процвітання, якщо не розпочне нагальні реформи. Говорити про значний потенціал - це певна національна традиція, при цьому мало кажуть про те, що такий потенціал не відкладається та накопичується, а руйнується та втрачається.

Напевно, ми не маємо жодного сегменту національної економіки, який би характеризувався не те що високим, а хоча б середнім рівнем енергоефективності, що дозволяють сучасні технології. Для країни, що залежить від імпорту енергоресурсів, це не тільки фактор постійного економічного відставання та енергетичної бідності, це й фактор руйнування національної безпеки. Тому питання енергоефективності має бути національним пріоритетом і постійно у фокусі уваги Держави.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, рівень питомої енергоємності економіки України у 2019 році склав 7,7 ГДж/1000 дол. США ВВП (за паритетом купівельної спроможності 2015 року). Для порівняння - аналогічний показник сусідньої Польщі складає 3,5 ГДж/1000 дол. США, Німеччини - 3 ГДж/1000 дол. США.

Мова не тільки про рівень технологій, що ми використовуємо в побуті, промисловості, системах життєзабезпечення міст, інфраструктурі тощо. Питання значно глибше - мова й про рівень свідомості, що не дозволяє осягнути глибину та масштаб важливості енергоефективності. В найкращому випадку українці згадують про енергоефективність, коли купують прилади освітлення, значно рідше - побутове обладнання або автомобілі; але як часто усі замислюються щодо рівня енергоефективності, наприклад, свого житла? Так само і в усіх сферах соціально-економічного життя - фактор енергоефективності дуже рідко є вагомим у прийнятті економічно значущих рішень. Через це і бідність - як загально економічна, так і енергетична.

- Картина не надто оптимістична.

- Це максимально реалістична картина. Дуже важливо адекватно оцінювати стан сфери управлінського впливу. З іншого боку, це може багато що прояснити у питаннях щодо причин поточного стану системного економічного та соціального відставання України від більш розвинутих країн. Звісно, є певний набір компонентів, що формують національну специфіку, й важливим компонентом є те, про що я казав - фактор забезпечення національної безпеки.

Здавалося б, що маючи постійну загрозу енергетичній безпеці країни, протягом всієї новітньої історії незалежності держави, мали б реалізовуватися заходи, в тому числі й щодо підвищення енергоефективності.  

Цікаво - з огляду на значний резерв енергоефективності її можна було б назвати додатковим джерелом енергії, що по масштабу легко могло б зрівнятися з іншими джерелами, наявними та потенційними, на які могла б розраховувати держава у плануванні забезпечення економічного розвитку та зростання. Можливо, не випадковим є і те, що фактор доступності та ціни енергоресурсів є постійним та майже універсальним джерелом соціальної, та навіть - соціально-політичної напруженості. Знову - потенціал резерву енергоефективності для економіки України складає сотні мільярдів гривень на рік!


- Це про традиційну тему “платіжок” за комунальні послуги?

- І про це теж, але не тільки. Фактор “платіжок”, звісно, є на поверхні та часто - визначальним. Українці, принаймні певна значна частина, дуже чутлива щодо розміру сум у “платіжках”. При цьому, цікавим є те, що здебільше цей розмір вважається поза сферою впливу самих українців. Тобто, той факт, що розмір суми у “платіжці” залежить як від ціни, так і від обсягу, здебільше знаходиться поза увагою споживачів. Потрібно було буквально десятки років, наприклад, щоб переконати більшість українців, що металопластикові вікна є вигідним вкладенням грошей - як з точку зору більшого рівня комфорту, так і самої енергоефективності. Більше того, важливо розуміти, що таке вкладення вигідне ще й з огляду на зростання капіталізації їхніх активів у формі житла. Скільки часу ще потрібно, щоб усі зрозуміли, що вкладення в інші заходи підвищення рівня комфорту та енергоефективності, аж до комплексної модернізації домівок, є ще більш вигідними? Й наразі ми говоримо про важливий, але лише один із сегментів економіки, де є очевидний резерв енергоефективності. А інші сегменти - комунальне господарство, промисловість, інфраструктура урбаністична та транспортна, й т.д.?

Коли прийде час дійти розуміння, що енергоефективність - це не тільки “платіжки”, а ще і зарплати, прибутки, пенсії, податки, інвестиції, платіжний баланс, ВВП, національне багатство, національна безпека…

І я ще не казав про інші, окрім економічного та безпекового, фактори - наприклад - екологічний, який є вкрай важливим, геополітичний тощо. Можна лише додати, що ці фактори ще й дуже щільно пов’язані між собою в сучасному світі, в сучасній цивілізації. 

- Можливо, поточна енергетична криза дасть потужний поштовх у стимулюванні енергоефективності?

- Певний поштовх має, безумовно, дати. Й дуже важливо, щоб була адекватна реакція - як на цей поштовх, так і на ризики можливих наступних поштовхів. Такою реакцією має бути, перш за все, саме масштабні інвестиції в енергоефективність, яка, фактично, є потужним "джерелом енергії".

Також вкрай важливо розуміти, що такі інвестиції можуть і мають слугувати надзвичайно потужним засобом стимулювання економіки України - не дарма навіть значно більш високоенергоефективна Європа розглядає інвестування в енергоефективність як ключовий чинник не тільки реакції на поточну світову енергетичну кризу, але і як ключовий засіб відновлення та розвитку економіки ЄС у постковідний період.

- Яким саме чином заходи з енергоефективності здатні виконати таку роль?

- Окрім безпосереднього ефекту, який приносить інвестування в енергоефективність, що виражається у зниженні вартості рахунків за енергію та інші товари й послуги з вагомою енергетичною складовою, що, своєю чергою, дозволяє знижувати похідні собівартості й відповідно - підвищувати прибутковість та конкурентоспроможність, сам процес інвестування стимулює зростання валового продукту завдяки мультиплікатору. Бо широта та глибина номенклатури матеріалів, робіт, послуг, обладнання, що використовуються у проєктах з підвищення рівня енергоефективності в різних галузях економіки - надзвичайно велика.

Фактично, мова йде про унікальну можливість розбудови цілих підгалузей економіки, що можуть як отримати фундамент у формі внутрішнього ринку, так і виходити на зовнішні. А можливості для національного бізнесу тут надзвичайно великі. Додайте до них потенціал національної науки та освіти, й ви побачите - наскільки потенційно вибуховим, в хорошому розумінні, є перспектива масштабної енергоефективної модернізації країни.


- Якщо енергоефективність є настільки вигідною, то чому бізнес самостійно не може займатися інвестуванням та розвивати цей напрям, яка роль Держенергоефективності та інших державних органів?

- Є цілі сегменти економіки, й чи не найвагоміші, в яких бізнес не може самостійно створити умови для інвестування в енергоефективну модернізацію. Такі умови досить легко створити в межах певного технологічного циклу, що знаходиться у власності бізнесу, але коли мова йде про, наприклад, національну інфраструктуру - енергетичну, транспортну тощо, то тут роль державної влади надто велика, й іноді - визначальна.

Або той самий житловий сектор, який без створення певних правових та організаційних умов не може дозволити сформуватися потужному ринку, що безумовно приверне увагу бізнесу у разі надійного врегулювання питань ефективного господарського обігу. Відповідно, органи державної влади, у межах своєї компетенції, зобов’язані створити відповідні умови - юридичні, організаційні. В певних аспектах, напевно, необхідно і стимулювання з боку публічних фінансів - там, де мова йде про вагомі вигоди для національної економіки в цілому, національної безпеки тощо.

Якщо казати про Держенергоефективності, то це єдиний орган в системі центральних органів виконавчої влади, що саме реалізує державну політику у сфері енергоефективності. Таку політику на рівні уряду формують два міністерства - Міненерго (окрім сфери будівель), та Мінрегіон (у сфері будівель). Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади мають враховувати компонент енергоефективності та виконувати галузеві та секторальні завдання, що визначаються у відповідних планах заходів.

Напевно, енергоефективність має бути важливою компонентою ефективного публічного врядування в Україні, але для Держенергоефективності - це є безпосередня сутність існування та роботи, бо Агентство є аналогом “енергоменеджера” на національному, урядовому рівні. На моє глибоке переконання, найперше завдання - забезпечити не фрагментарний, а виключно системний та комплексний підхід до управління сферою енергоефективністю.

Всі аспекти покращення енергоефективності мають бути враховані саме одним суб’єктом владних повноважень під час реалізації державної політики, бо на практиці, для отримання реального високого результату необхідно взяти до уваги різні аспекти комплексної модернізації - від термомодернізації будівель, до енергомодернізації технологічних процесів, й до того - із врахуванням потенціалу заміщення традиційних видів палива на відновлювані. Останній фактор набирає все більшої ваги з огляду на виклики зеленої трансформації та декарбонізації, не кажучи на потенціал імпортозаміщення та забезпечення національної енергетичної та економічної безпеки.

- А як щодо місцевого самоврядування?

- Питання забезпечення основ життєдіяльності громад є сутністю місцевого самоврядування. Тому в сегментах, що пов’язані з місцевою урбаністичною інфраструктурою, забезпечення комунальними послугами, - саме органи місцевого самоврядування мають займати проактивну позицію та нести основний обсяг відповідальності. Так само важлива проактивна позиція місцевого самоврядування у питаннях розвитку місцевого бізнесу та підвищення конкурентоспроможності відповідних територій та громад. Знову - завдання органів державної влади створення відповідних умов - правових, організаційних, та напевно - і стимулювання по напрямах, що мають стратегічне значення.

Держенергоефективності, своєю чергою, співпрацює з органами місцевого самоврядування та готове й надалі підставляти плече, надаючи роз’яснення законодавства, методичні консультації щодо впровадження систем енергоменеджменту, розробки місцевих програм, інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення, пошуку проєктів для випуску зелених облігацій тощо.

- Які саме умови наразі створені на місцевому рівні?

- По-перше, вже достатньо довгий період йде реформа децентралізації. Це дозволило громадам в останні роки отримувати такий обсяг фінансових ресурсів, що був недосяжною мрією ще років 10-15 тому. Відповідно - вже певний час є можливість, принаймні, займатись енергоефективністю об’єктів та потужностей локальної інфраструктури. Працює Державний фонд регіонального розвитку, який, серед інших пріоритетів, має і напрям фінансової підтримки енергоефективної модернізації об’єктів, що належать громадам.

Треба згадати й про те, що в Україні працює ціла низка міжнародних проєктів технічної підтримки, що сфокусовані саме на проблематиці місцевих громад, й ті органи місцевого самоврядування, що мають проактивну позицію, завжди знаходять партнерів для місцевих проєктів.


- Які умови запроваджено на національному рівні?

- На національному рівні в останні роки проведено досить потужну роботу з розвитку правової бази - прийнято цілу низку законів, у тому числі в рамках євроінтеграції України та імплементації європейських директив і стандартів. Це і Закон України “Про енергетичну ефективність будівель”, що сформував засади державної політики в одній з ключових сфер з точки зору потенціалу енергоефективності - будівництві та експлуатації нерухомості. І Закон “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, яким запроваджується обов’язковий облік тепла і води в країні. Засновано ще один фінансовий інструмент - Фонд енергоефективності, що створений окремим Законом України.

Найбільш очікуваним було прийняття парламентом Закону України “Про енергетичну ефективність”, що формує засади державної політики в широкому контексті та запроваджує цілу низку засобів та інструментів стимулювання енергоефективності. Прийняттю закону передувала консолідована робота за участю Міненерго, Держенергоефективності, депутатського корпусу, експертного середовища, профільних асоціацій, міжнародних організацій. Детальніше про те, що ж саме дає закон країні та українцям - це окрема розмова.

На рівні Уряду наразі доопрацьовується Національний план дій з енергоефективності до 2030 року.

Також чекає на розгляд Урядом ще одна важлива спільна ініціатива Держенергоефективності та Міністерства енергетики - оновлена Державна цільова економічна програма енергоефективності на 2022 - 2027 роки, що має мати в собі механізми стимулювання одразу по декількох напрямах.

Не треба забувати й про практичну реформу у сфері стимулюючого тарифоутворення, що впроваджується НКРЕКП, й певні інші галузеві напрацювання. Звісно, що все це поки є досить фрагментованими заходами, що мають бути ув’язані в масштабну стратегію енергоефективності національного рівня.

Але головне - формування нової парадигми державного управління економічними процесами, що включала б безумовний та вагомий параметр стимулювання енергоефективності в якості ключового.
Валерій Безус