«Тема набула гострої актуальності. Коли минулого року йшла дискусія щодо конкретних деталей моделі регулювання, що має стимулювати, так звана "RAB-модель", тоді було дуже багато полеміки навколо цієї моделі, після того, як було прийнято остаточне рішення, яке було позитивно сприйняте спільнотою як можливість наростити інвестиційні процеси систем розподілу електричної енергії. Але сама експертна полеміка і гострота обговорення зійшла нанівець. І наразі виникає питання: чи все зроблено, чи все ж таки нам потрібно продовжувати професійну дискусію та пошук шляхів щодо того, як забезпечити надійне функціонування систем розподілу електричної енергії й розвиток цих систем в тих викликах, які ми маємо.
Ми сподіваємось на економічне зростання, яке неможливо забезпечити в будь-якій країні за відсутності надійної та адекватної системи розподілу електроенергії сьогодні, тим більше в умовах енергетичної трансформації. Тому ми в Energy Club сподіваємось на відновлення такої професійної дискусії щодо того, як нам шукати шляхи відновлення та модернізації систем розподілу електроенергії. Зі свого боку хочу сказати, що ми розуміємо, що значна частина відповідей на питання забезпечення надійності функціонування систем розподілу знаходиться в ефективній організації інвестиційного процесу. І там є як заходи, які стосуються розмірів інвестицій, так і ті, які стосуються організаційних заходів і ефективної організації бізнес-процесів.
Якщо ми подивимось на цифри, то з одного боку вони дещо оптимістичні в порівнянні з тим, що ми мали ще рік тому. А з іншого боку для великого оптимізму я особисто поки що не бачу підґрунтя. Ми бачимо досить суттєве зростання у відсотках розмірів інвестиційних програм, але якщо спробувати оцінити реальні потреби в інвестиціях і реальний стан систем розподілу електроенергії, то остаточну відповідь навряд чи можна знайти. Якщо на вчорашній день ми мали приблизно до 200 доларів інвестицій на рік на 1 км мереж, то зараз за хорошої динаміки, яку нам прогнозує в цілому по системі НКРЕКП, будемо мати за 2-3 роки зростання цього показника приблизно до 400-500 доларів на 1 км мереж. Навіть при зростанні до 400-500 доларів показник інвестицій знаходиться нижче нижньої планки. Отже, залишається питання: за рахунок чого ми будемо долати той розрив, який є в оснащенні й у якості наших електричних мереж, якщо інвестиційні програми обмежуються оціночними судженнями Регулятора щодо спроможності споживачів оплачувати тариф на розподіл...
На мою думку, ми маємо продовжувати обговорювати це коло питань і не втрачати фокус на цій проблематиці. Враховуючи те, що критична важливість системи розподілу електроенергії для нас всіх є очевидна в контексті завдань, які стоять на національному рівні перед країною, потрібно не забувати, що попри зростання інвестиційних програм виклик залишається дуже серйозним. Ми маємо не тільки відновити фактично зруйновані багаторічним недофінансуванням мережі, а й прийняти виклик енергетичної трансформації. Передові країни, які стикаються з таким самим викликом, витрачають набагато більше коштів на модернізацію своїх мереж. Існує проблема вартості життєвого циклу обладнання, і це дійсно комплексна проблема в Україні. Виклик ще полягає в організації якості бізнес-процесів».
