В четвер, 2 лютого, в рамках ток-шоу Energy Freedom by Energy Club експерти обговорили тему "Нова енергетика України: забезпечення стійкості, відновлення та сталості розвитку".
Про що говорили експерти
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
"Здається, на загально стратегічному, концептуальному рівні є певний консенсус, що нова енергетика України має бути стійкою, декарбонізованою, має забезпечувати вимоги енергетичної безпеки України, економічної безпеки, відповідати тій економічній структурі й тому важливому для нас економічному розвитку, який наша країна має набути, й тих темпів розвитку, які нам необхідні.
Енергоефективність нової енергетики має охоплювати всі етапи: від видобування енергетичних ресурсів, їх виробництва, генерації, транспортування, розподілу до використання.
Зрозуміло, що реалізацію такої мети треба уважно декомпонувати та виділити ті складові, які вимагають ретельної й проактивної уваги, бо нова енергетика сама по собі такою не стане. Вона може сформуватись такою тільки в результаті активних і уважних дій. Ці складові мають містити й нормативно-правове регулювання, і інституційне забезпечення реалізації політики. І нам важливо переходити на ці кроки вже зараз, в тих питаннях, які вимагають опрацювання, не чекаючи нашої перемоги на полі бою, готуючи формування і створення розбудови нашої нової енергетики вже сьогодні там, де є така можливість".
Геннадій Рябцев, енергетичний експерт, директор спеціальних проєктів НТЦ «Психея»
"Чи можливо одночасно забезпечити енергетичну стійкість і при цьому досягти декарбонізації енергетики? Я вважаю, що можна, але якщо орієнтуватись не на виключно зелений, а на дійсно енергетичний перехід, який орієнтовано не стільки на збільшення частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі, скільки на забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх. Енергетичний перехід — це не про сонце і вітер, енергетичний перехід — це про цифровий попит, про енергоефективну свідомість, про розумну інфраструктуру, про розподілені потужності, висококонкурентні ринки.
Цей перехід стане можливим, якщо дотримуватись низки певних принципів. По-перше — це захист національних інтересів, який передбачає їхній пріоритет під час оптимізації енергетичних балансів. По-друге — це енергетична самодостатність, відповідно до неї перевага має віддаватись інтенсивному розвитку власної ресурсної, технологічної бази, передусім в ширшому використанні низьковуглецевих джерел і технологій з найвищими коефіцієнтами перетворення енергії. Третій принцип — це диверсифікація. Вона передбачає, що національна економіка не повинна надмірно залежати від будь-якого джерела, маршруту чи постачальника енергетичних ресурсів і технологій. Четверте — це екологічна прийнятність. Відповідно до неї розвиток паливно-енергетичного комплексу не має супроводжуватися випереджаючим зростанням його негативного впливу на довкілля. П’яте — економічна ефективність, яка передбачає максимізацію кінцевого прибутку від експлуатації природних ресурсів, та економічно ефективну роботу всіх галузей паливно-енергетичного комплексу. І нарешті баланс інтересів, він має на увазі рівне врахування інтересів як виробників або постачальників, так і споживачів паливно-енергетичних ресурсів.
Яка міжнародна допомога потрібна Україні зараз для реалізації зазначених принципів? Вона має йти за двома напрямами: оперативна — на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури виключно за запитами енергетиків, і стратегічний напрям — це забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх".
Євген Палєнка, екскерівник видобувних компаній, незалежний енергетичний експерт
"Ми зараз дивимось на наступні 20-30-50 років нашої енергетики. І якщо ми будемо її будувати, то треба її будувати так, щоб бути сучасними й через 10-20 і 30 років. З тих технологій, які зараз є у світі, я б хотів звернути окрему увагу на технологію перетворення сміття в енергію. Це не зовсім сміттєспалювальний завод, але іноді так цю технологію називають. Я бачу, що це може бути один з напрямків енергетичної заміни в Україні. Ця технологія допомагає одночасно вирішити й екологічні проблеми зі сміттям, вирішити суттєве зменшення споживання природного газу і допомагає регулювати й передбачати тарифи як на вивіз самого сміття, так і на гарячу воду та тепло. Це також і потенційне децентралізоване джерело електроенергії.
Ми зробили експеримент та порівняли економіку інвестування 100 млн доларів сьогодні в розвідку і видобуток газу та в енергоощадні технології по системі ТКЕ та побачили, що якщо рахувати на наступні 15 років, то інвестування сьогодні 100 млн доларів в енергоефективність, енергоощадження і побудову комплексів перетворення сміття в енергію дають можливість на ступні 15 років зекономити більше газу, ніж інвестування цих коштів в розвідку та видобуток газу".
Олексій Рябчин, радник Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, заступник Міністра енергетики та захисту довкілля (2019-2020)
"Коли я задумуюсь над масштабом проблеми, то перше, про що я думаю, це питання енергетичної трилеми. Енергетична трилема — це вибір, який стоїть перед кожним економічним агентом. Енергетична трилема — це про ціну енергетики, безпеку й екологічність енергетики, включаючи кліматичні аспекти, які є.
Щодо децентралізації, то дуже приємно чути й від президента, який каже, що в нас буде децентралізована, декарбонізована система, і від урядовців і людей вповноважених робити такі офіційні заяви про зелене відновлення та ін. Але це поки що тільки заяви і якихось реальних кроків ми не бачимо. Ми розуміємо, централізована система, вона стабільна, громіздка, але вона не може бути такою гнучкою як може децентралізована. Але її перевага в тому, що вона відносно дешевша. Децентралізована буде трохи дорожча. І тут постає питання, а хто в неї буде інвестувати і що ми зробили для того, щоб туди було цікаво заходити інвесторам, враховуючи наші монополії на підключення, на мережі?
Що стосується євроінтеграції, то всі наші бачення будуть лягати у відповідність до тих європейських директив, які нам треба буде імплементувати, тому ми можемо малювати різні картини ідеального світу із захистом національного інтересу. Але питання в тому, що євроінтеграція — це в тому числі передача певного національного суверенітету в Брюссель, тобто можливо, що наші національні інтереси будуть суперечити принципам і правилам, які прийняті в ЄС…"
Ірина Чижевська, експертка з питань енергетики та ЖКП
"Цілі зрозумілі й наш шлях енергетичного переходу довгий і тернистий, але все, що відбувається і буде відбуватись в енергетиці, має відповідати цим цілям на кожному кроці. Відповідно ми будемо бачити поступову трансформацію і перехід до кліматично нейтральної енергетики.
Щодо децентралізації, то ми її вже бачимо у вигляді того, як наші споживачі намагаються не залежати від нашої об’єднаної енергосистеми та роблять кроки для забезпечення себе електроенергією самостійно. І нам вже сьогодні потрібно формувати законодавче і нормативно-правове поле для того, щоб ці об’єкти, які наразі частково живлять критичну інфраструктуру, формували регіональний ринок. І вже після війни ми будемо бачити, як ці регіональні щільникові мережі, можливо, зможуть дати поштовх для того, щоб об’єднана енергосистема розвивалася з урахуванням сучасних вимог".
Олексій Кучеренко, народний депутат України, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг
"Я не бачу жодної ефективної реформи в жодному сегменті. Те, що нам треба, думати про майбутнє. Не має сумніву, ми так краще переживемо сьогодення, але в мене немає сумнівів, що якщо ми рухаємось в Євросоюз та маємо йти за їх реперними точками й директивами, це для мене аксіома. Я категорично проти того, коли ми поспішаємо, щоб відзвітувати перед донорами грантів, або перед політичними партнерами. Не аналізуючи та не адаптуючи, приймаємо європейське законодавство, яке потім не те що не працює в Україні, а й шкодить, бо задає такі параметри, які наша система не здатна потягнути, що дає можливість до величезних зловживань.
А яка траєкторія нашого входження в Євросоюз? Я не вірю, що це буде за 1-2 роки, а виходжу з того, що це мінімум 7-10 років. І коли ми знайдемо відповідь на це питання, нам потрібно буде коригувати ту енергетичну стратегію, яка в нас є на сьогодні та вносити туди певні зміни.
Розглядати проблеми енергетики й інвестування та модернізації без проблем платоспроможності споживачів всіх без виключення категорій неможливо, адже в решті решт споживач має все це оплатити. Хоча зрозуміло, що без якоїсь частини донорської допомоги ми не вигребемо. В суспільстві має бути якщо не повна, то значна єдність, тоді можна говорити про похідні проблеми".
"Здається, на загально стратегічному, концептуальному рівні є певний консенсус, що нова енергетика України має бути стійкою, декарбонізованою, має забезпечувати вимоги енергетичної безпеки України, економічної безпеки, відповідати тій економічній структурі й тому важливому для нас економічному розвитку, який наша країна має набути, й тих темпів розвитку, які нам необхідні.
Енергоефективність нової енергетики має охоплювати всі етапи: від видобування енергетичних ресурсів, їх виробництва, генерації, транспортування, розподілу до використання.
Зрозуміло, що реалізацію такої мети треба уважно декомпонувати та виділити ті складові, які вимагають ретельної й проактивної уваги, бо нова енергетика сама по собі такою не стане. Вона може сформуватись такою тільки в результаті активних і уважних дій. Ці складові мають містити й нормативно-правове регулювання, і інституційне забезпечення реалізації політики. І нам важливо переходити на ці кроки вже зараз, в тих питаннях, які вимагають опрацювання, не чекаючи нашої перемоги на полі бою, готуючи формування і створення розбудови нашої нової енергетики вже сьогодні там, де є така можливість".
Геннадій Рябцев, енергетичний експерт, директор спеціальних проєктів НТЦ «Психея»
"Чи можливо одночасно забезпечити енергетичну стійкість і при цьому досягти декарбонізації енергетики? Я вважаю, що можна, але якщо орієнтуватись не на виключно зелений, а на дійсно енергетичний перехід, який орієнтовано не стільки на збільшення частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі, скільки на забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх. Енергетичний перехід — це не про сонце і вітер, енергетичний перехід — це про цифровий попит, про енергоефективну свідомість, про розумну інфраструктуру, про розподілені потужності, висококонкурентні ринки.
Цей перехід стане можливим, якщо дотримуватись низки певних принципів. По-перше — це захист національних інтересів, який передбачає їхній пріоритет під час оптимізації енергетичних балансів. По-друге — це енергетична самодостатність, відповідно до неї перевага має віддаватись інтенсивному розвитку власної ресурсної, технологічної бази, передусім в ширшому використанні низьковуглецевих джерел і технологій з найвищими коефіцієнтами перетворення енергії. Третій принцип — це диверсифікація. Вона передбачає, що національна економіка не повинна надмірно залежати від будь-якого джерела, маршруту чи постачальника енергетичних ресурсів і технологій. Четверте — це екологічна прийнятність. Відповідно до неї розвиток паливно-енергетичного комплексу не має супроводжуватися випереджаючим зростанням його негативного впливу на довкілля. П’яте — економічна ефективність, яка передбачає максимізацію кінцевого прибутку від експлуатації природних ресурсів, та економічно ефективну роботу всіх галузей паливно-енергетичного комплексу. І нарешті баланс інтересів, він має на увазі рівне врахування інтересів як виробників або постачальників, так і споживачів паливно-енергетичних ресурсів.
Яка міжнародна допомога потрібна Україні зараз для реалізації зазначених принципів? Вона має йти за двома напрямами: оперативна — на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури виключно за запитами енергетиків, і стратегічний напрям — це забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх".
Євген Палєнка, екскерівник видобувних компаній, незалежний енергетичний експерт
"Ми зараз дивимось на наступні 20-30-50 років нашої енергетики. І якщо ми будемо її будувати, то треба її будувати так, щоб бути сучасними й через 10-20 і 30 років. З тих технологій, які зараз є у світі, я б хотів звернути окрему увагу на технологію перетворення сміття в енергію. Це не зовсім сміттєспалювальний завод, але іноді так цю технологію називають. Я бачу, що це може бути один з напрямків енергетичної заміни в Україні. Ця технологія допомагає одночасно вирішити й екологічні проблеми зі сміттям, вирішити суттєве зменшення споживання природного газу і допомагає регулювати й передбачати тарифи як на вивіз самого сміття, так і на гарячу воду та тепло. Це також і потенційне децентралізоване джерело електроенергії.
Ми зробили експеримент та порівняли економіку інвестування 100 млн доларів сьогодні в розвідку і видобуток газу та в енергоощадні технології по системі ТКЕ та побачили, що якщо рахувати на наступні 15 років, то інвестування сьогодні 100 млн доларів в енергоефективність, енергоощадження і побудову комплексів перетворення сміття в енергію дають можливість на ступні 15 років зекономити більше газу, ніж інвестування цих коштів в розвідку та видобуток газу".
Олексій Рябчин, радник Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, заступник Міністра енергетики та захисту довкілля (2019-2020)
"Коли я задумуюсь над масштабом проблеми, то перше, про що я думаю, це питання енергетичної трилеми. Енергетична трилема — це вибір, який стоїть перед кожним економічним агентом. Енергетична трилема — це про ціну енергетики, безпеку й екологічність енергетики, включаючи кліматичні аспекти, які є.
Щодо децентралізації, то дуже приємно чути й від президента, який каже, що в нас буде децентралізована, декарбонізована система, і від урядовців і людей вповноважених робити такі офіційні заяви про зелене відновлення та ін. Але це поки що тільки заяви і якихось реальних кроків ми не бачимо. Ми розуміємо, централізована система, вона стабільна, громіздка, але вона не може бути такою гнучкою як може децентралізована. Але її перевага в тому, що вона відносно дешевша. Децентралізована буде трохи дорожча. І тут постає питання, а хто в неї буде інвестувати і що ми зробили для того, щоб туди було цікаво заходити інвесторам, враховуючи наші монополії на підключення, на мережі?
Що стосується євроінтеграції, то всі наші бачення будуть лягати у відповідність до тих європейських директив, які нам треба буде імплементувати, тому ми можемо малювати різні картини ідеального світу із захистом національного інтересу. Але питання в тому, що євроінтеграція — це в тому числі передача певного національного суверенітету в Брюссель, тобто можливо, що наші національні інтереси будуть суперечити принципам і правилам, які прийняті в ЄС…"
Ірина Чижевська, експертка з питань енергетики та ЖКП
"Цілі зрозумілі й наш шлях енергетичного переходу довгий і тернистий, але все, що відбувається і буде відбуватись в енергетиці, має відповідати цим цілям на кожному кроці. Відповідно ми будемо бачити поступову трансформацію і перехід до кліматично нейтральної енергетики.
Щодо децентралізації, то ми її вже бачимо у вигляді того, як наші споживачі намагаються не залежати від нашої об’єднаної енергосистеми та роблять кроки для забезпечення себе електроенергією самостійно. І нам вже сьогодні потрібно формувати законодавче і нормативно-правове поле для того, щоб ці об’єкти, які наразі частково живлять критичну інфраструктуру, формували регіональний ринок. І вже після війни ми будемо бачити, як ці регіональні щільникові мережі, можливо, зможуть дати поштовх для того, щоб об’єднана енергосистема розвивалася з урахуванням сучасних вимог".
Олексій Кучеренко, народний депутат України, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг
"Я не бачу жодної ефективної реформи в жодному сегменті. Те, що нам треба, думати про майбутнє. Не має сумніву, ми так краще переживемо сьогодення, але в мене немає сумнівів, що якщо ми рухаємось в Євросоюз та маємо йти за їх реперними точками й директивами, це для мене аксіома. Я категорично проти того, коли ми поспішаємо, щоб відзвітувати перед донорами грантів, або перед політичними партнерами. Не аналізуючи та не адаптуючи, приймаємо європейське законодавство, яке потім не те що не працює в Україні, а й шкодить, бо задає такі параметри, які наша система не здатна потягнути, що дає можливість до величезних зловживань.
А яка траєкторія нашого входження в Євросоюз? Я не вірю, що це буде за 1-2 роки, а виходжу з того, що це мінімум 7-10 років. І коли ми знайдемо відповідь на це питання, нам потрібно буде коригувати ту енергетичну стратегію, яка в нас є на сьогодні та вносити туди певні зміни.
Розглядати проблеми енергетики й інвестування та модернізації без проблем платоспроможності споживачів всіх без виключення категорій неможливо, адже в решті решт споживач має все це оплатити. Хоча зрозуміло, що без якоїсь частини донорської допомоги ми не вигребемо. В суспільстві має бути якщо не повна, то значна єдність, тоді можна говорити про похідні проблеми".
