цикл професійних вузькоспеціалізованих дискусій
Шляхи розвитку водневої економіки в Україні
Energy Club спільно з Держенергоефективності проводить цикл професійних вузькоспеціалізованих дискусій щодо шляхів розвитку водневої економіки в Україні.

Нова воднева галузь має бути побудована таким чином, щоб забезпечити Україні конкурентоспроможну позицію на енергетичній арені світу.

Учасники дискусій – представники влади, бізнесу, науки, освіти, міжнародної та експертної спільноти – піднімуть та окреслять усі питання розвитку нової галузі, фокусуючись на кожному етапі ланцюга: від виробництва водню до його споживання.
Цикл професійних вузькоспеціалізованих дискусій
#6 Співпраця України та ЄС у розвитку водневої економіки. Експорт водню
Питання до обговорення:
  • Роль водню в енергетичній політиці ЄС та плані «REPowerEU».
  • Перспективи співпраці ЄС та України у розвитку водневої економіки.
  • Експортний потенціал України: особливості транспортування, обсяги, вартість. Які необхідні дослідження, технології та стандарти? Коли Україна буде готова розпочати експорт водню?
  • Інвестиції у водневі проєкти: чи зацікавлені фінансові установи вкладати кошти.
Організатори
Вступне слово
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Тема розвитку водневої економіки в Україні, пошуку Україною свого місця у новій глобальній водневій економіці, фундамент якої сьогодні активно формується, є однією з ключових та стратегічних.


Для того, щоб наша країна могла повністю використати потенціал, закладений у наявних та перспективних технологіях використання водню як енергоносія нового покоління, необхідно детально та змістовно докомпонувати всі аспекти виробництва, транспортування, зберігання та використання водню у професійній дискусії національного рівня. Така дискусія має залучити всіх вітчизняних фахівців, науковців, промисловців, які здатні прийняти виклик пошуку практичних та предметних відповідей на всі проблемні аспекти розвитку водневої енергетики та водневої економіки. Результатом такої національної дискусії має стати активне позиціонування України як конкурентоздатної держави у новій світовій водневій економіці з подальшою розробкою та реалізацією дієвих національних галузевих політик.


На моє переконання, структура водневої економіки Україна має базуватись на прагматичних національних інтересах забезпечення, першою чергою, можливостей саме для розвитку та реалізації національного науково-виробничого потенціалу. Реіндустріалізація України, відновлення нею своєї промислової потужності, має враховувати необхідність зеленої трансформації енергетичного та промислового комплексу та забезпечувати найвищий рівень енергетичної безпеки.


Потенціал виробництва водню в Україні має бути, перш за все, реалізований заради реіндустріалізації країни. Це стосується і розвитку можливостей використання водню національним виробництвом, першою чергою, у хімічній та металургійній галузях. Також важливо використання саме українського виробничого потенціалу заради розбудови потужностей водневої енергетики - від безпосередньо виробництва до створення систем та засобів транспортування цього енергоносія.


Ресурсне забезпечення виробництва водню в Україні має враховувати не тільки економічні, але й екологічні та соціальні фактори. Насамперед, це стосується уважного ставлення до використання води, яке має бути ретельно обґрунтовано, зважаючи на реальний стан водних ресурсів України.


З огляду на важливий фактор зеленої трансформації, можливості використання водню мають бути повною мірою використані задля декарбонізації національної економіки.


Використання водню у промисловості та транспорті, поруч з максимальною електрифікацією, має слугувати одним з ключових інструментів досягнення енергетичної незалежності України від імпорту енергоносіїв з ворожих країн.


Застосовуючи виважений підхід і захищаючи національні інтереси, у рамках дискусії – проукраїнської, професійної й змістовної – аналізуємо та напрацьовуємо необхідні кроки для розгортання водневої економіки із проактивним, прагматичним позиціонуванням нашої держави.


Учасники обговорення
#1 Виробництво водню в Україні. Ресурсна база
Представники Держенергоефективності, ДП НАЕК «Енергоатом», Асоціації «Український ядерний форум», ПрАТ «Укргідроенерго», Української вітроенергетичної асоціації, Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП), Інституту технічної теплофізики НАН України, ТОВ «Хімічна технологічна компанія»
#2 Достатність водних ресурсів для виробництва водню в Україні
Представники Держенергоефективності, Міндовкілля, Державного агентства водних ресурсів України, ПрАТ «Укргідроенерго», Українського гідрометеорологічного центру, Інституту відновлюваної енергетики НАН України, Інституту водних проблем і меліорації НААН України, Асоціації «Укрводоканалекологія», Державної служби геології та надр України
#3 Зберігання, транспортування та інші логістичні питання водневої енергетики
Представники Держенергоефективності, НАК «Нафтогаз України», Оператора ГТС України, АТ «Укртрансгаз», Інституту газу НАН України, Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України, Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, Союзу хіміків України
#4 Перспективи використання водню в Україні: чи готова промисловість до споживання водню. Внутрішній попит
Представники Держенергоефективності, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, робочої групи з розробки Стратегії розвитку водневої енергетики в Україні, Управління безпеки на транспорті Міністерства інфраструктури України, АТ «Укрзалізниця», Українського союзу промисловців і підприємців, Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції, Союзу хіміків України, ПрАТ «АЗОТ», ОП «Укрметалургпром», ТОВ «Укрєвроконсалтинг», Інституту технічної теплофізики НАН України, Інституту газу НАН України, Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України
#5 Можливості розвитку водневої економіки в секторі хімічної промисловості
Представники Держенергоефективності, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, робочої групи з розробки Стратегії розвитку водневої енергетики в Україні, Асоціації "Нафта та газ України", ПрАТ "АЗОТ", ТОВ «Хімічна технологічна компанія», Асоціації газовидобувних компаній України, Союзу хіміків України, Інституту газу НАН України, Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, Інституту теплоенергетичних технологій НАНУ
#1 Виробництво водню в Україні. Ресурсна база
Цитати спікерів
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Для України тема водню є дуже вагомою, тому що це компонент не тільки розвитку нових технологій та безвуглецевої економіки, а й енергетичної безпеки. Адже водень розглядається як енергоносій майбутнього, який в певних аспектах мусить замінити природний газ. І для України це дуже важливий виклик з одного боку, а з іншого – можливість.
Переконаний, що маємо дбати про Україну та структурувати водневу економіку і місце країни у ній з прагматичних позицій. Перш за все, з огляду на ресурсну базу, але з фокусом на національні можливості використання водню.
Олександр Остаповець, генеральний інспектор – директор з безпеки ДП НАЕК «Енергоатом», президент Асоціації «Український ядерний форум»
Ідея виробництва водню з використанням електроенергії від атомних електростанцій полягає в тому, що коли є попит - продавати електроенергію, а коли його немає - продавати водень. Такий підхід допоміг би диверсифікувати джерела доходів, краще використовувати надлишок енергії та сприятиме реалізації курсу країни на енергетичний перехід. Енергоатом розглядає декілька варіантів виробництва водню і реалізовує пілотний проєкт із французькими партнерами. Вироблений водень планується використовувати для задоволення місцевих потреб та на експорт. Також доцільно буде розглянути будівництво установку для синтезу аміаку з водню. Одним з варіантів є отримання синтетичного метану з водню та його закачування в газову мережу.
Андрій Лець, начальник відділу технічного забезпечення проєктів департаменту з реалізації інноваційних проєктів ПрАТ «Укргідроенерго»
«Укргідроенерго» та німецькі компанії Andritz Hydro та MAN Energy Solutions підписали Меморандум про співпрацю у виробництва зеленого водню в Україні. Підписання цього меморандуму в перспективі надасть старт глобальним процесам, які допоможуть створити в нашій державі так званий водневий хаб, з появою якого Україна може досягти реальної енергетичної незалежності.

«Укргідроенерго» має потенціал виробництва зеленого водню шляхом використання відновлювальних джерел енергії через електроліз води, що є перспективним видом енергії для декарбонізації економіки та вихід на нові ринки збуту. У спільному проєкті, який розглядався, йдеться про виробництво 100 кг водню на день з питної води та електроенергії. Також ведеться плідна робота по пілотному проєкту встановлення електролізної установки для виготовлення зеленого водню на 1 МВт.
Андрій Конеченков, голова Української вітроенергетичної асоціації
Коли ми говоримо про подальший розвиток енергетичного сектору, ми маємо не відновлювати застарілі технології, а переходити на абсолютно нові. І якщо ми говоримо про водень, то я вважаю, потрібно його розкладати на дві частини. Перша - це «зелений» водень і розбудова відновлювальних джерел енергії на території України, в які інвестори готові будуть вкладати свої інвестиції. Та поки в нас працює атомна енергетика й немає рішення переходу на інші нові технології, розглядати часткове використання «рожевого» водню саме для внутрішніх проблем.
Сергій Прохоров, перший віцепрезидент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП)
Ми розуміємо, що Україна сьогодні не має коштів для розробки своїх особистих технологій, тому ми співпрацюємо з Академією наук України задля того, аби визначитись, які саме технології варто впроваджувати в українську економіку, які будуть в змозі ефективно працювати на тих розробках, які вже існують у світі. Треба разом з науковою спільнотою визначитись, що взяти за пріоритет, що купувати та що впроваджувати. Задля якісного та професійного процесу ми створили Центр декарбонізації, одним з завдань якого є розбудова водневої економіки.
Мирослав Табахарнюк, віцепрезидент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП)
Не можна розглядати розвиток водневої технології, виробництва зеленого водню без підтримки ВДЕ в Україні. Потрібно повернутися до розвитку сонячної енергетики як бази для розвитку виробництва зеленого водню. А що стосується водневої енергетики, то необхідно провести аналіз можливих джерел підтримки, дотації, субсидіювання які здійснюються в Європі, та розробити українську систему підтримки й преференцій для розвитку водневої енергетики по прототипу, як це було зроблено з сонячною енергетикою.
Олександр Сігал, к.т.н., завідувач лабораторією Інституту технічної теплофізики НАН України
Слід мати на увазі, що водяний пар - це теж парниковий газ, і якщо ми не будемо використовувати конденсаційні схеми, то в нас декарбонізація не зменшиться, а збільшиться. Тобто якщо перейдемо на водень, то збільшимо викиди парникових газів.

Ми виступили з ідеєю водневого хабу. Водневий хаб - це практично теплова електростанція, яка має мережі, по яких ми можемо подати зелену енергію в це місце для електролізу, щоб отримати водень. Потім ми додаємо до того водню СО2 і ставимо метанізатор, фактично знову отримуємо метан, який спалюємо у звичайному котлі, потім відбираємо з димових газів СО2 і знову запускаємо його з воднем на утворення метану. І такий цикл надає нам можливість не змінювати ті 39 тис. котлів, які зараз працюють в Україні.
Михайло Уланов, к.т.н., завідувач лабораторією Інституту технічної теплофізики НАН України
Для того, щоб реалізувати експортний потенціал України, є сенс встановлювати великі електролізні установки біля наявних блоків атомних станцій. Якщо транспортувати водень у вигляді «зеленого» аміаку, то собівартість виробництва аміаку буде складати 0,3 євро за кілограм. Дешева електрична енергія з атомних станцій дає змогу Україні в короткочасній перспективі отримати досить потужний експортний потенціал по виробництву водню та його експорту в Євросоюз.
Леонід Родін, директор ТОВ «Хімічна технологічна компанія»
Коли воднева енергетика виходить на перший план, виробництво зеленого водню повинно йти паралельно з його переробленням в подальші хімічні речовини. Ми розробили декілька технологічних установок з виробництва «зеленого» метанолу і «зеленого» аміаку, адже «зелений» аміак - це найкращий варіант транспортування водню. У нас є пропозиція разом з пілотними установками з виробництва зеленого водню ставити установки «зеленого» аміаку або «зеленого «метанолу». І це буде ноу-хау, причому такий комплекс буде побудований за участі вітчизняної технології й обладнання для цих установок може бути виготовлене на українських машинобудівних заводах.
#2 Достатність водних ресурсів для виробництва водню в Україні
Цитати спікерів
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Не треба забувати, що Україна є країною з проблематичним забезпеченням водними ресурсами. Потрібно також звертати увагу на розподіл і географію водних ресурсів та можливості технологічного доступу до цих ресурсів та їх якості, адже це впливає на собівартість виробництва водню. Потрібно не забувати не тільки про технологічні та економічні аспекти, а й про соціально-політичні, бо в певних регіонах нестача питної води є реальністю, або найближчою перспективою. І на це треба звертати увагу, плануючи, прогнозуючи та відпрацьовуючи питання розбудови виробництв, які розраховують на водний ресурс.
Олександр Бонь, заступник директора Департаменту – начальник відділу морської політики Департаменту сталого природокористування Міндовкілля
Україна належить до країн, мало забезпечених водними ресурсами. І якщо говорити про додаткову кількість води, яка потрібна для виробництва водню, то треба говорити про те, що ми маємо перерозподіляти наші водні ресурси й враховувати додаткові потреби, необхідні для виробництва водню. Водневій енергетиці повинно бути місце. Але коли ми говоримо про її розвиток, то ми маємо усвідомлювати реальну ситуацію, яка пов'язана зі станом водних ресурсів України, з їх кількістю та якістю.
Ігор Ковальов, директор Департаменту управління водними ресурсами Державного агентства водних ресурсів України
Враховуючи погіршення стану питної води, Держводагентство пропонувало три напрямки використання води для водневої енергетики. Перший напрямок — це використання гірничошахтних вод. Другий варіант — це використання морської води, адже розташовувати установки по водню можна по узбережжю як Чорного, так і Азовського морів.
Марія Бішко, директорка Департаменту з реалізації інноваційних проєктів Укргідроенерго
Поєднання гідроелектростанції та виробництва зеленого водню є самим перспективним на сьогодні. Адже зелений водень є дуже важливою альтернативою і ми як ніхто інший можемо показати поєднання цього ресурсу з доступом до води. Ми працюємо в напрямку установки на 1 МВт на Дніпровській ГЕС та вивчаємо всі необхідні технології.
Віталій Богуцький, заступник директора Департаменту з експлуатації Укргідроенерго
Проєкт по виробленню водню вирішено впроваджувати на Дніпровській ГЕС, станція має досить великий тиск і агрегати цієї станції, працюючи в базовому режимі, можуть забезпечити електроенергію, вироблену з води, для забезпечення вироблення зеленого водню. Для вироблення 1 МВт водню потрібно 1,7 МВт електроенергії.
Микола Кульбіда, директор Українського гідрометеорологічного центру
У порівнянні з середніми багаторічними характеристиками у нас йде постійний дефіцит надходження водних ресурсів. За останні роки ми відмічаємо, що формується історичні мінімальні рівні води, яких раніше ніколи не було. І це означає, що гарантованого забезпечення в літній період це не дає. Станом на сьогодні водність усіх рівнинних річок України майже на половину менша від нормального режиму. Отже, природних поверхневих вод, які можна використати для видобування водню, в Україні немає. І якщо ця кількість води буде використана для добування водню, то це означає, що постраждає населення і промисловість, і сільське господарство та інші галузі, тому треба шукати інші шляхи.
Степан Кудря, директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України
Для виробництва 1 нм3 водню потрібно 1,5 л води, 4,5 кВт∙год споживання електроенергії та 8,5 кВт∙год потрібно для опріснення зворотним космосом 1 куба води, з якого ми отримаємо 1000 кубів водню. Тобто для використання середньорічного потенціалу зеленого водню (505 132 млн нм3) потрібно 757,7 млн м3 води. Це не вплине взагалі на водопостачання України. Якщо виробництво буде біля моря, то буде використовуватись тільки морська вода, а ті, що в глибині материка, повинні використовувати шахтну воду або воду очисних споруд.
Михайло Яцюк, директор Інституту водних проблем і меліорації НААН України
Україна належить до країн, які гостро відчувають дефіцит водних ресурсів і незабезпечені водою для галузей економіки. Також не потрібно забувати про безпекову складову, адже зараз в багатьох регіонах проходять бойові дії. Сьогодні відбуваються такі трансформаційні процеси, які потребують переоцінки навантаженості й доступності водних ресурсів. В нас є всього три великих розвіданих підземних родовищ запасів підземних вод.

Повинна бути урядова політика щодо пріоритетності використання водних ресурсів, адже поверхневих водних ресурсів для виробництва водню в Україні немає. В нас є ресурси накопичувальних джерел, або тих, які можна повторно використовувати — це або стічні води міст, або шахтні води.
Дмитро Новицький, президент Асоціації «Укрводоканалекологія»
За моїми підрахунками для того, щоб зробити еквівалент 40 л бензину, потрібно майже 500 кВт електроенергії, щоб виробити відповідну кількість водню. З моєї точки зору, це не є правильною технологією, неправильно витрачати електричну енергію на можливе виробництво водню і використовувати для цього воду з наших питних джерел. Інша річ використання стокових та шахтних вод, які потребують очищення, і це має сенс з точки зору екології. Я вважаю, що є застереження використання такої технології, потрібно враховувати й політичні складову, і зважувати всі плюси та мінуси такої технології.
#3 Зберігання, транспортування та інші логістичні питання водневої енергетики
Цитати спікерів
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Тема транспортування і зберігання водню – чи не найскладніша з огляду на масу особливостей цього енергоносія, в першу чергу, його фізичних і хімічних характеристик. Крім цього, сучасна економіка була розбудована під інші види енергоресурсів і сьогодні потребує нових технологій з огляду на цю оптимістичну перспективу водневої економіки. Втім, проблемних питань чи не більше, ніж у виробництві та використанні водню.

У якості однієї з переваг України у розвитку водневої енергетики постійно згадується широка газотранспортна система, наявність газосховищ. Проте питання їх використання для транспортування і зберігання водню має бути детально опрацьовано

Ми маємо вибороти свою незалежність не лише на полі бою, а й закріпити своє місце в глобальній економіці, яка з високою вірогідністю буде базуватися на компонентах водневої економіки. Тому напрацьовуємо подальші кроки у тому числі щодо законодавства, пілотних проєктів, які мають стимулювати розвиток водневої економіки.
Олексій Рябчин, радник Голови правління НАК "Нафтогаз України" з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС
Нафтогаз, не зважаючи на війну, залишає за собою амбіцію стати найбільшим виробником водню в Україні. Однією з найбільших перепон в питанні розвитку водневого бізнесу в Україні є питання розрахунку собівартості водню, ми й до війни мали вийти на собівартість нижчу ніж інші країни. В ринку водню ми конкурували за проєкти з Чилі, Еміратами, Австралією та ін., тому що в них найнижча собівартість водню, що дуже привабливо навіть при такому дуже довгому транспортному плечі. Ще одним негативним фактором є розвиток «зеленої» енергетики, адже для того, щоб виробляти водень, потрібно збудувати сонячну або вітрову станцію.

Висока ціна на газ у світі стимулює розвиток водневих проєктів і вони стають ще більш окупними й без державної підтримки. І це стимулює розвивати водень не тільки як експортно орієнтовану галузь, а й для використання в середині країни, що є перспективним напрямком.

Якщо не можна зараз повноцінно розвивати водневі проєкти, то треба робити домашнє завдання. Тобто нам потрібно зробити величезну кількість досліджень, документів та регламентів. Є величезна кількість речей, які вже зараз можна і потрібно робити.
Микола Каденський, начальник Управління розвитку мережі Оператора ГТС України
Оператор ГТС враховує у власній стратегії фокус на транспортування відновлювальних газів, в тому числі й водню та біометану. Транспортування водню - це перспективне рішення для застосування наявної інфраструктури, та водночас воно нас повертає до дуже актуальних та серйозних завдань, а саме: інвестиції в модернізацію.

Нарощуючи наш потенціал по юрисдикціях і по технічних компетенціях, ми можемо переходити на стадію пілотних проєктів. Пілотні проєкти, на мою думку, мають формуватися в підході індустріальних кластерів. Коли ми маємо споживача і виробника і поєднуємо їх ланцюгом постачання, ми будемо докладати системних зусиль, щоб таким ланцюгом постачання, в тому числі був трубопровідний транспорт. Саме такі індустріальні кластери стануть основою і першим етапом розвитку водневої енергетики.

Роботи багато, вона нова і складна, але в умовах невизначеності є не лише ризики, а й великі можливості позбутися загроз залежності від російського газу.
Роман Малютін, начальник технічного Департаменту АТ "Укртрансгаз"
Для нас важливо, яким чином будуть будуватись логістичні коридори, тому що як транспортування, так і зберігання - це в першу чергу прив'язка до географічних коридорів. Наразі Україна має великий потенціал, який знаходиться в наявних газосховищах. Необхідно розпочинати дослідження по впливу газоводневої суміші або чистого водню як на пористий пласт-колектор, в якому ми зберігаємо природний газ, так і на наземне обладнання та наявну інфраструктуру.

Зберігання водню в наявних газосховищах несе доволі великі ризики й доволі кропітку роботу. Європейський досвід говорить про те, що водень можна зберігати в соляних кавернах. В Україні наразі не існує сховищ, облаштованих в соляних кавернах, але ми маємо перспективу розбудови цих сховищ.
Геннадій Жук, директор Інституту газу НАН України
Технологічне забезпечення - це одна з головних проблем, яку треба вирішувати при майбутньому глобальному використанні водню. Реальна стратегія повинна будуватись на конкретних технологіях. Щоб водень було вигідно зберігати та транспортувати, потрібно стиснути до 500-800 атмосфер, що дуже енергозатратне. Попереду ще дуже багато експериментів та роботи. Також дуже доцільно було б використовувати суміші природного газу з воднем, адже це зменшує критичність технологій.
Максим Юрженко, завідувач відділу зварювання пластмас Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України
Інститут електрозварювання бере активну участь у роботі по дослідженню можливостей транспортування водню та його суміші з природним газом по наявних газотранспортних системах. Наша частина дослідження стосується можливості транспортування по поліетиленових трубах, безпосередньо це розподільні системи. За даними досліджень, транспортування по наявних трубопроводах з поліетилену є перспективним.
Олександр Гриценко, радник президента Союзу хіміків України
Ми запропонували реалізацію пілотного проєкту Рівнеазот спільно з Рівненською чи Хмельницькою АЕС по виробництву водню методом електролізу та пропонували реалізацію проєкту на підприємстві «Азот», м. Черкаси, по виробленню водню з відновлювальних джерел. Підходячи до етапу запропонованого підходу, хочу ознайомити вас з деякими цифрами.
#4 Перспективи використання водню в Україні: чи готова промисловість до споживання водню. Внутрішній попит
Цитати спікерів
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Україна відома, зокрема, своїми потужними хімічною та металургійною індустріями. Наприклад, технології прямого відновлення заліза, де використовується водень, мають солідну перспективу. Адже вони дозволяють не тільки замістити газ і вугілля, а й досягти максимально високої енергоефективності й декарбонізації виробництва заліза й сталі. Є великий потенціал використання водню у хімічній промисловості, промисловому транспорті тощо.

З огляду на все це я хотів би знову підкреслити, що для України розвиток водневої енергетики - це виклик позиціонування у новітній світовій економіці та отримання потужного імпульсу для розбудови власної економіки на новітній технологічній базі із новим видом енергоносія. Йдеться про можливий перехід від нафтової економіки на наступний етап цивілізаційного розвитку.

Ми також маємо врахувати питання розвитку водневої економіки й у програмах відновлення країни, які ми сьогодні розробляємо і якими ми сподіваємось предметно зайнятися після скорішої перемоги над ворогом.
Руслан Кириченко, начальник відділу технічного регулювання Управління безпеки на транспорті Міністерства інфраструктури України
Питання водню підіймається протягом останніх п'яти років дуже активно, ми вивчаємо досвід європейських країн, які проводять на базі залізничного транспорту випробування щодо використання виключно водню.

В технічних регламентах, які затверджують конструкцію колісно-транспортних засобів, ми передбачили можливість застосовувати вимоги безпеки до транспортних засобів, які використовують у вигляді палива водень. Наші виробники, постачальники транспортних засобів мають можливість завозити, виробляти, а також використовувати транспортні засоби, які використовують водень у вигляді палива.

Ми робимо все можливе, щоб стимулювати наших виробників і громадян використовувати можливості та вивчати питання щодо водневого транспорту.
Сергій Маштабей, т.в.о. начальника Управління цифрового розвитку та поштового зв'язку Міністерства інфраструктури України
Як чисте джерело палива ми можемо розглядати водень та електричну енергію. Для того, щоб виконати вимоги закону і національної транспортної стратегії, достатньо скоротити 25% споживання традиційних видів палива і перевести на електрику чи водень. І тоді ми зменшимо кількість шкідливих викидів на 30%.

Стосовно водню, то існують певні проблеми з його транспортуванням. Навіть якщо ми його зможемо видобувати і виробляти, то в нас на сьогодні немає технологій доставки його до мережі АЗС та його збереження. В порівнянні з традиційною електрикою на сьогодні водень програє про всіх показниках. І ми віддаємо перевагу електричній енергії, адже розуміємо - це джерело й технології, які на сьогодні забезпечать виконання наших задач.

Ми обережно прогнозуємо, що водень також може бути використаний, але коли це будуть вже довершені технології.
Мирослав Табахарнюк, віцепрезидент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП)
Ми ставимо зараз на перший план пошук проєктів, в тому числі й водневих. Проєктів, які б ми могли взяти підтримку, супровід, консультування. Починаючи з класичного лобізму й закінчуючи пошуком джерел фінансування для таких проєктів. Наша місія полягає в тому, щоб забезпечити низьковуглецеві технології та їх впровадження в реальний сектор економіки. Розвиток водневого ринку буде залежати й від того, наскільки буде результативною наша вітчизняна наука.
Назар Пасека, представник технічної служби ПрАТ "АЗОТ"
Підприємство, яке вироблятиме водень, може зіткнутися з проблемою, де взяти «зелену» генерацію. По тій ціні, по якій виробник «зеленої» енергії даватиме енергію, вона буде не зовсім конкурентоздатна. Треба розуміти, що для виробництва однієї тони водню для аміаку потрібно 10,5 МВт електроенергії.

Для того, щоб забезпечити воднем не тільки себе, а й експортувати його, потрібно багато дешевої та надійної генерації. Я вважаю, що Україні потрібно йти шляхом не тільки альтернативної енергетики, адже вона не є сталою, а й, наприклад, малої атомної енергетики, гідроенергетики. Саме такі надійні джерела електроенергії зможуть зробити вироблення водню сталим.

Для вироблення зеленого карбаміду обов'язкова умова - поряд повинні бути сміттєпереробні заводи, щоб звідти забирати СО2. Отже, цей кластер повинен включати виробництво електроенергії, сміттєпереробні заводи та виробництво водню. І щоб підприємство працювало, треба, щоб у нього був буфер.
Айрат Хакімзянов, засновник ТОВ "Укрєвроконсалтинг"
Я представляю голландську компанію, яка розробляла проєкти з виробництва аміаку з подальшим його використанні на маневрових локомотивах залізничного транспорту. Надалі технологія була допрацьована. Виробництво водню було переглянуте на виробництво водню за потреби. Коли вода методом електролізу виходить безпосередньо в самій установці, яка працює на маневровому локомотиві, отриманий водень подається на систему його спалювання на газопоршневих двигунах для виробництва тягової сили. Такі двигуни на водні можуть використовуватись для виробництва електроенергії та тепла. Така технологія з виробництва водню пропонується на розгляд в тому числі й на залізничному транспорті України.
Олексій Меркулов, заступник директор з наукової роботи Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України
Металургія в загальному обсязі викидів СО2 знаходиться не на перших місцях з часткою викидів всього 6%, що поступається енергетиці та транспорту. Технології, що спрямовані на використання в металургії надлишкової електроенергії, яка зазвичай виділяється в навколишнє середовище, або ті технології, що дозволяють отримувати електроенергію з надлишкового тепла у вітчизняній галузі, недовикористані. Процес декарбонізації сталевої галузі з використання водню ускладнений з технологічних та економічних причин.

Поки не вирішене питання енергоефективності у вітчизняній металургії, предметно говорити про використання водню в чорній металургії, мені здається, трохи передчасно. Ризики для металургійної галузі створює той факт, що мета по зниженню викидів на державному рівні вже поставлена, водночас терміни появи нових технологій не визначені. Водень в Українській металургії необхідно розглядати в довгостроковій перспективі як основне паливо, а в середньостроковій перспективі як один з варіантів диверсифікації використання палива.
Олександр Гриценко, радник президента Союзу хіміків України
На нашу думку, у короткостроковій та середньостроковій перспективі найбільш ефективним буде виробництво та споживання водню в українських хімічних кластерах, де водень є сировиною у виробництві аміаку та азотних добрив, що в довгостроковій перспективі має стати основою для майбутнього виробництва водню та інтеграції з системою його доставки в ЄС. Ми на сьогодні бачимо чотири такі кластери в Україні - це ПрАТ «Рівнеазот», ПРАТ "Азот", м. Черкаси, Одеський припортовий завод та АТ «Дніпроазот».

Біля водневих кластерів, на нашу думку, слід збудувати сміттєпереробні підприємства, вуглекислий газ яких не буде потрапляти в атмосферу, а направлятиметься на виробництво зеленого карбаміду. Додатковий екологічний бонус ми бачимо у зниженні антропогенного навантаження на водні ресурси країни через виділення кисню у воду при розташуванні сонячних панелей на поверхні водного масиву.
Олександр Сігал, к.т.н., завідувач лабораторією Інституту технічної теплофізики НАН України
"Технології та обладнання для спалювання водню та палив на його основі в енергетичному обладнанні, промислових та опалювальних котлах"
Якщо використати ту саму електричну потужність, яка є додатково в Україні, тобто атомну та «зелену» електроенергію, то в комунальному теплопостачанні ми могли б використати близько 16 млрд кубів водню. Це близько 5,5 млрд кубів в перерахунку на природний газ (заміщення). Але ми говоримо про один і той самий обсяги електроенергії. І треба вирішити, куди саме їх використовувати. Перш ніж щось будувати, потрібно все розрахувати та спланувати, адже будівництво технологій коштує дуже дорого.
#5 Можливості розвитку водневої економіки в секторі хімічної промисловості
Цитати спікерів
Валерій Безус, голова Держенергоефективності
Розгортання водневої економіки, зокрема, в хімічній промисловості, яка стоїть перед викликом заміщення природного газу, є перспективним напрямом. Тому ми маємо сформувати підходи, щоб стимулювати розвиток такого важливого для національної безпеки напряму і забезпечити динамічне економічне зростання після перемоги над ворогом.
Олександр Кропот, в.о. директора Департаменту з питань промисловості Мінстратегпром
Водневій стратегії в Україні приділена особлива увага. Наша держава є пріоритетним партнером в цій галузі та буде заохочувати участь країни в європейському альянсі за чистий водень. Для того, щоб у достроковій перспективі досягти своїх стратегічних цілей, нам необхідно буде перейти на повний виробничий цикл в межах водневої економіки, а саме: виробництво, збереження, транспортування та споживання в різних галузях економіки та промисловості країни.
Євгеній Россіков, секретар робочої групи з розробки Стратегії розвитку водневої енергетики в Україні в Міненерго
Потреба в метанолі для хімічної, транспортної та легкої промисловості спонукає до розбудови власного виробництва. Технології на основі водню та уловлювання CO2 дозволяють вирішити одразу багато проблем. Було б непогано в Україні закріпити принцип відбудови промисловості на основі новітніх технологій та відновлювальних джерел енергії. Для цього потрібно шукати шляхи фінансування такої відбудови, аргументувати їх скороченням внутрішнього вживання викопних видів палива, особливо імпортованих, у роботі підприємств. У нас є великий потенціал для зберігання CO2 всередині країни й альтернативним варіантом може бути повторне використання CO2, а саме виробництво метанолу, міндобрив та синтетичних палив.
Андрій Закревський, голова правління Асоціації "Нафта та газ України"
Одним із самих гарних ілюстраторів того, що відбувається в хімічній промисловості світу, є стратегія Китаю щодо метанолу та аміаку, яка виглядає та формулюється наступним чином: зелений перехід і декарбонізація китайської промисловості шляхом водню, метанолу та аміаку.

Загальні потреби метанолу в Україні на сьогодні сягають 140-160 тис. тонн метанолу на рік. А для того, щоб та зробити перші кроки в декарбонізації нашої промисловості й підтягнутися до світових стандартів, нам треба розпочати з програми виробництва 2,5-3 млн тонн метанолу на рік. Така кількість виходить з тенденції використання метанолу, яка є у світі.

Декарбонізація нафтогазової промисловості - це не тільки використання «зеленого» метанолу. Кожна наша дожимна компресорна станція, яка спалює на рік мільярд м3 природного газу, є джерелом чистого CO2 та чистої води, які можна використовувати для виробництва метанолу.

Я пропоную для нашої країни стратегію, яка обумовлює диверсифікацію постачання палива та паливно-мастильних матеріалів за рахунок «зеленої» хімії, локальне регіональне використання біогазових і біометанових установок для виробництва «зеленого» метанолу та уловлювання CO2 з промислових об'єктів.
Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України
Метанол є надзвичайно важливий для нафтогазовидобувної галузі і, не дивлячись на тимчасове скорочення бурових робіт, нафтогазовий сектор все одно буде його імпортувати та використовувати.
Назар Пасека, представник технічної служби ПрАТ "АЗОТ"
Метанол дуже небезпечний продукт і його виробництво пожежовибухонебезпечне. Коли дивитись в розрізі грошей на маленькі установки, то на цей момент потрібно розглянути, чи доцільно дозволити собі таку розкіш як будувати такі небезпечні об'єкти невеликої потужності в різних кутках країни.

Електролізери наразі не відіб'ють себе навіть за 15 років, ми це рахували й в нас є пропозиції. Наразі тільки появився перший у світі проєкт по виробництву 300 тонн «зеленого» аміаку на добу. Були пропозиції по виробництву 40-50 тонн «зеленого» аміаку на добу, але в тих місцях де його недоцільно виробляти. Для виробництва повинна подаватися електроенергія стало і в необхідному обсязі. І, коли дивишся на все в цифрах, то не все так чудово виходить.
Леонід Родін, директор ТОВ «Хімічна технологічна компанія»
Ми вважаємо, що «зелений» водень - це дуже важливо, але він не є кінцевим продуктом, який можливо ефективно використовувати. Ми пропонуємо з цього водню виробляти аміак та метанол. Це ті два продукти, на базі яких можливий розвиток нової хімії зокрема в Україні.
Олександр Гриценко, радник Президента Союзу хіміків України
У короткостроковій та середньостроковій перспективі хімічна галузь може і повинна стати драйвером для розвитку водневої економіки нашої держави. І ми маємо пропозицію на будівництво конкретного пілотного проєкту з виробництва «зеленого» аміаку з водню.
Кирило Костогриз, заступник директора з наукової роботи Інституту газу НАН України
Хочу поділитись міркуваннями щодо можливості переведення наявних хімічних виробництв на «зелений» водень, оскільки, якщо ми порахуємо, скільки буде коштувати водень з новопобудованої атомної електростанції, то ціна на нього буде не дуже приваблива.

Петро Стрижак, завідувач відділу Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України
В Національній академії наук України дослідження проблем водневої енергетики з 2002-2003 розпочалися систематичні фундаментальні дослідження. А з 2006 НАН України виконувала чотири програми наукових та прикладних досліджень щодо проблем водневої енергетики, які заклали на сьогодні фундамент того, що в НАН України є кадри та розробки, деякі з яких вже сьогодні представлені на ринку України й не тільки.
Олексій Дудник, провідний науковий співробітник Інституту теплоенергетичних технологій НАНУ
Використання водню в хімічній промисловості заплановано для виробництва амоніаку з метою виробництва добрив та синтетичного моторного палива. Найвища енергетична ефективність проєктів для хімічної промисловості досягається завдяки одночасному виробленню не тільки хімічних продуктів, а й теплової, електричної енергії та сталі шляхом реалізації комплексних проєктів.
Сторінка постійно доповнюється. Слідкуйте за оновленнями матеріалу.