- Доброго дня, Юрію Васильовичу, давайте спочатку про історію. Кажуть, Ви та сама людина, яка брала на роботу Андрія Коболєва, нинішнього керівника НАК «Нафтогаз України». Справді, це так? Чи виправдав він ваші сподівання?
- Давайте почнемо з того, що це був 2014 рік. Ми всі добре пам'ятаємо, що тоді було в Україні - відбулася Революція Гідності, розпочалася агресія Росії. Так, треба було змінювати команду, яка працювала в той час в НАК «Нафтогаз України» , якщо пам'ятаєте, її очолював Євген Бакулін, адже в цій складній ситуації потрібно було провести непрості перемовини з Газпромом, які навіть з моральної точки зору були надскладні. В той час у мене була інша кандидатура, я планував призначити керівником НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка, але він замість себе запропонував Андрія Коболєва, який вже тривалий час працював в цій державній компанії та брав участь в газових переговорах 2008 – 2009 роках. Отже, я погодився на його призначення. Його кандидатура була внесена на затвердження Кабінету Міністрів, і тоді він, по суті, розпочав керувати НАК «Нафтогаз України». Скажу відверто, на той час це був досить вдалий вибір – в держкомпанії була створена потужна юридична група, яка разом з Мінпаливоенерго, а я тоді очолював нашу делегацію, розпочала непрості переговори з Росією. Ми уклали протокол, було внесені зміни до Договору, отже, все проходило досить успішно - певним чином ми ситуацію врегулювали. І саме тоді розпочався наш процес виставлення арбітражних вимог до Газпрому. Як ви вже знаєте, українська сторона досягла суттєвої перемоги над Газпромом. Отже, в 2014 році така команда почала працювати та зосередилась на сильному юридичному напрямку та інвестиційному менеджменту. Що відбулося далі? Команда, на мою думку недостатньо приділяла увагу технічним питанням, а на посади, наприклад, керівника газовидобування були призначені не технічні спеціалісти, а люди з консалтингу. Як наслідок – зменшення видобутку газу, яке найближчим часом нам дуже складно буде вирівняти. Крім того, ця команда не досить ефективно займалася корпоративним управлінням в Укрнафті. Тому, з одного боку, у 2014 році це було вдалим вибором, але згодом, коли Міністерство та уряд втратили важелі управління НАК «Нафтогаз України», все пішло не так, як я передбачав.