Ведучий: Максим Білявський, віцепрезидент Energy Club
Гість: Максим Немчинов, радник Міністра енергетики України
Прослухати подкаст - https://bit.ly/3G7RCZe
- Apple Podcasts 👉 https://apple.co/39r9q1R
- Google Podcasts 👉 https://bit.ly/3CsPGd8
- Spotify 👉 https://spoti.fi/3Xf7kJf
Я абсолютно впевнений, що 2023 рік буде роком нашої перемоги і я в це вірю на 100%, тому готуватись до того, щоб після перемоги відновлювати постраждалу енергетичну галузь України ми вже почали. Не всі речі можна розповідати на широкий загал, проте хочу сказати, що на сьогодні Міненерго закінчує опрацьовувати проєкт Енергетичної стратегії до 2035 року, яка потім буде розширена до 2050 року. Один з розділів цієї стратегії — це розділ відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, а також не просто відновлення, це повинна бути якісна відбудова і покращення нашої енергетичної системи. Хочу сказати, що стратегія в першу чергу полягає в тому, щоб зробити та підтримати нашу енергетичну систему в такому стані й зробити її такою, щоб наша енергетична безпека й енергетична незалежність була на найвищому рівні. Насправді ті події, які відбувалися за останні 2,5 місяці, коли були масовані ракетні атаки, наша система витримала і встояла в тому числі завдяки тому, що вона була достатньо міцною. тому наше завдання зробити її ще міцнішою, більш незалежною, більш безпечною та готовою до будь-якого розвитку події в майбутньому.
Я переконаний, що стратегія Міненерго передбачає наступний ланцюжок: достатність ресурсів, безпека постачання, фінансові ліквідні ринки та платоспроможний споживач — все це має бути відповідним магнітом до інвестицій. Чи правильно я все зрозумів?
Абсолютно правильно. Є тільки невеличка ремарка стосовно споживача — це не тільки платоспроможний споживач, тому що, на жаль, як в будь-якій іншій країні, так і в Україні не всі споживачі можуть собі дозволити енергоносії за ринковими цінами. І наше завдання захистити такого вразливого споживача. Я повністю погоджуюсь, що цей ланцюжок виглядає саме так, тобто забезпечення ресурсами й акцент у виробництві електричної енергії саме на власних ресурсах. В першу чергу це відновлювальні джерела енергії, атомна генерація, власний видобуток природного газу в достатній кількості, це ефективна генерація, ефективна передача розподілу. Це також ефективні прозорі ринки, які будуть повністю інтегровані в європейський ринок, і ми зараз знаходимось на шляху до цього. Ви абсолютно праві, саме така стратегія і є.
Наскільки я розумію, питання монетизованих субсидій буде повністю врегульоване і навантаження на ринок у формі ПСО не буде таке масштабне?
Насправді я теж на це сподіваюсь. На мою думку, саме монетизовані субсидії — це найкращий спосіб захистити вразливого споживача, це найкращий спосіб адресно допомогти кожному і це не буде призводити до викривлення ринку та запобігатиме маніпуляціям на енергетичних ринках. Я дуже сподіваюсь, що це дійсно станеться найближчим часом.
Роль репарацій та форма відшкодування від агресора. Пане Максиме, якими на вашу думку мають бути репарації?
Ми постійно фіксуємо усі пошкодження, ми фіксуємо збитки, які агресор наносить нашій енергетичній системі й не тільки. Ми постійно фіксуємо втрати, які ми несемо. На жаль, в нас є тимчасова втрата контролю певними генераціями, в нас є тимчасові втрати контролю над певними вугледобувними підприємствами. На сьогодні ми не знаємо, в якому стані вони знаходяться, тому казати про повноцінні репарації можна буде тільки після того, як ми повернемо контроль над усією нашою територією. Тоді ми зможемо оцінити ті збитки, які були нам нанесені в результаті збройної агресії країною агресором. Після цього через наших прокурорів, через представництво міжнародного суду ми будемо вимагати 100% відшкодування усіх збитків. І я сподіваюсь, що це будуть не тільки прямі збитки, тобто фізичні втрати. Я думаю, що можна говорити й про прибутки, які могли б отримати ці підприємства, про податки, які не були сплачені, тобто моя думка полягає в тому, що треба максимальний обсяг компенсацій отримати з країни агресора для того, щоб було безсумнівне і безповоротне отримання відшкодування. Щоб усі розуміли, що за будь-яку дію буде відповідальність. В якому вигляді будуть репарації, я думаю, що на сьогодні тих грошей, які вже заблоковані й заморожені, активи країни агресора, їх, в принципі значна кількість, але чи вистачить саме грошових активів, сьогодні сказати ми не можемо. Насправді абсолютно можлива ситуація, коли у вигляді репарацій ми можемо отримати, наприклад, природний газ в певній кількості, який нам буде необхідний ще певний час до того моменту, поки ми не збільшимо власний видобуток. Ми можемо отримувати і якісь інші ресурси, які нам потрібні для відновлення економіки. Тобто будь-яка форма репарацій, якщо вони будуть повністю покривати й прямі й непрямі збитки, на мою думку, вони абсолютно вписуються в нашу концепцію й абсолютно слушно буде отримати будь-який ресурс у вигляді компенсації.
Звершуючи тему репарації, хочу нагадати, що так само фіксуються збитки в частині заподіяння шкоди екології й вони будуть не менші ніж збитки, нанесені об’єктам енергетичної галузі, чи не так?
Безумовно в нас є такі випадки, коли за рахунок того, що ми тимчасово втратили контроль над певними шахтами й відбувається їх затоплення і ми теж це фіксуємо. І насправді екологічні збитки дуже значні. І це обов’язково буде відображатись в наших вимогах щодо компенсації.
Говорячи про вугледобувні підприємства, вимоги будуть стосуватись в тому числі об’єктів окупованих з 2014 року?
Я дуже на це сподіваюсь і буду робити все від мене залежне, щоб саме так і було, адже ми втратили дуже якісні, дуже перспективні вугледобувні активи, які мали дуже якісне вугілля з низьким вмістом сірки, які мали експортний потенціал. Ми втратили багато, тому звичайно треба наполягати на повній компенсації.
Повертаючись до післявоєнного відновлення. Скажіть, чи потрібно підготувати законопроєкти для більш злагодженого синхронізованого післявоєнного відновлення. Якщо так, то які мають бути законодавчі ініціативи за напрямками?
Без сумніву законодавчі зміни потрібні для того, щоб швидко «бігти» і швидко відновлюватись та будувати щось якісне і нове замість того, що зараз знищено і зруйновано. Звичайно потрібні певні зміни. Треба спрощувати бюрократичні процедури усі дозвільні. Треба давати більше можливості для інвесторів, щоб вони заходили. Створювати умови, щоб це було цікаво не тільки для держави, й за рахунок репарацій, а також і коштом приватних інвестицій, безумовно такі умови треба створювати. Я думаю, що ми прийдемо до того, що стратегія, яка буде розроблена, повинна бути затверджена, скоріш за все, у Верховній Раді, щоб мала силу закону. Хоча є різні думки на цю позицію, тобто є думки, що це зробить її такою, що важко буде вносити зміни, а вона не буде настільки гнучкою, ніж коли стратегія затверджується рішенням Уряду. Але якщо ми хочемо певні речі зацементувати й зробити їх абсолютно стабільними, наприклад, як безпека постачання й енергетична безпека всієї країни і її енергетична незалежність, то можливо певні розділи цієї стратегії треба буде затвердити на рівні закону. І така практика є в багатьох країнах. Я думаю, що треба буде на законодавчому рівні також закріплювати, якщо не преференції, то принаймні полегшення для того, щоб розвивати відновлювальну енергетику. Це не стосується якогось тарифу, наприклад, як зараз в нас діє закон, який досить складно виконується на сьогодні. А те, що стосується будівництва або приєднання до мереж, то певні полегшення повинні бути. І це стосується не тільки сонячної або вітрової енергії. Насправді у світі багато технологій, які дозволяють використовувати скидний потенціал, які дозволяють використовувати речі, які на сьогодні для нас неочевидні. Наприклад, в країнах Азії на законодавчому рівні закріплено, що коефіцієнт корисно дії (ККД) по певному обладнанню, повинен бути не нижче відсотка, про який ми навіть не мріємо. Це дозволяє ефективно використовувати й застосовувати обладнання. Те ж саме стосується скидного потенціалу теплових електростанцій. Без певного обладнання ці електростанції не можуть працювати, а якщо це обладнання встановлюється, то ККД збільшується дуже суттєво. Такі законодавчі зміни безумовно повинні бути. І я думаю, що вони будуть.
Нас цікавить питання відновлення житлового фонду та використання найкращих доступних технологій з енергоощадної. Як буде з цим напрямком? Яке ваше уявлення, яка ваша візія?
Без інвестицій в енергозбереження і в енергоефективність ми не досягнемо успіху, ми не досягнемо тих результатів, яких хочемо досягнути з точки зору енергетичної незалежності й енергетичної безпеки. Хоча ці заходи достатньо дорого вартісні, але вони повинні бути зроблені й застосовані. Наприклад, використання природного газу підприємствами ТКЕ і побутовими споживачами. Якби ми зробили всі заходи з енергозбереження, які необхідно зробити і якби наш житловий фонд і ті ж самі ТЕЦ відповідали критеріям з енергоефективності й енергозбереження, які встановлені в країнах західної Європи, то споживання природного газу в нас скоротилось би мінімум на третину. А враховуючи те, що ми імпортозалежні по цьому продукту то в нас два варіанти для того, щоб зробити баланс нульовим як мінімум, а краще позитивним, і перейти з категорії країни імпортера природного газу в категорію експортера. Для цього нам потрібно зробити дві речі. Перша — енергоефективність та енергозбереження, тобто зменшити використання природного газу неефективно в побуті й при опаленні. І друга річ — це збільшити його видобуток. Тому з точки зору енергоефективності нам необхідно це робити. Хоча інвестиції на старті досить значні. Плюс треба розвивати такі технології, які дозволять взагалі відмовитись при опаленні від природного газу. Більшість країн північної Європи такі як Швеція, Норвегія, Фінляндія використовують теплові насоси для того, щоб опалювати приватні невеличкі будинки, але й значні великі будівлі. В них ця технологія дуже серйозно розвинута і використання такого обладнання на дуже високому рівні. Так, інвестиції значні, обладнання не дешеве, але ціна питання, насамперед з точки зору нашої енергетичної незалежності, значна і воно того варте. На такі речі треба звертати увагу. Я впевнений, що Агентство з енергоефективності над цим працює. Я знайомий з його керівником і впевнений, що саме так вони й рухаються.
Як на вашу думку, чи правильним є твердження, що вже зараз наша енергосистема під час аварійно відновлювальних робіт на об’єктах змінюється за своєю архітектурою. Тобто ми вже зараз проводимо ремонти з точки зору наступних операцій по модернізації.
По-перше, мабуть, не потрібно таку інформацію суттєво виносити на широкий загал. По-друге, відверто кажучи, я не знаю таких конкретних прикладів, але виходячи з власного багаторічного досвіду і з тієї ситуації, яка є і як я її розумію і бачу, то мені здається, що це не зовсім так, тому що швидко відремонтувати й швидко відновити, як правило, це якісь тимчасові рішення. В нас стоїть завдання забезпечити напругою, живленням, електроенергією, як завгодно можна сказати, споживачів як промислових, так і побутових. І якщо якісно змінювати архітектуру мереж, якщо якісно змінювати підхід і обладнання, на це все одно треба мати певний час і необхідне обладнання, яке допоможе це реалізувати. На сьогодні ми відновлюємо фактично за рахунок того, що є, або що нам дають. І якщо підходити з точки зору того, як повинно бути, тобто ТЕО, технічне завдання, розрахунки, проєкт, яке обладнання треба обирати, як треба проєктувати мережу і т. д., Ви ж розумієте, що в рамках ремонтів, на мою думку, це неможливо. Тобто можна досить ефективно ремонтуватись, можливо це потім стане таким фундаментом для того, щоб мережі розвивались саме в такому напрямку, але вказати, що ми образу відновлюємо і вони становляться якимись супер ефективними, або ми змінюємо архітектуру, ну я б так відверто не сказав.
Максиме Олександровичу, які зміни, на вашу думку, очікують учасників енергетичних ринків у післявоєнний період?
Учасників енергетичних ринків очікує повна інтеграція в ринки Європи. Тобто повна інтеграція ринків — це одна з умов та вимог і треба буде адаптуватись до правил роботи на європейських ринках. Ми повинні повністю синхронізувати наші правила з європейськими, повинні забезпечити таку складову як фінансовий напрямок роботи ринків. На сьогодні в Україні валюта гривня, в Європі це євро, а для швидких розрахунків треба прийняти певні акти й зробити певні процедури. Найбільші зміни це те, що треба буде працювати повністю за правилами європейських енергетичних ринків. Ми своєю чергою, робимо все можливе для того, щоб наш ринок став часткою європейського ринку і був дуже привабливим як для трейдерів, так і для інших учасників ринку, які надають певні послуги на ринку, які можуть користуватись послугами шляхом наших можливостей. Такі, наприклад, як наше газосховище. Ми повинні бути частиною газового ринку Європи, повноцінно. Ми можемо створити на базі України достатньо серйозний газовий хаб, в нас для цього все є. Я впевнений, що після нашої перемоги не буде більше питань стосовно постачання LNG в Україну, не буде питань, як опубліковувати, де точка обліку природного газу на кордоні України і Європи чи України й Росії. Ці всі питання будуть вирішені під час нашої перемоги. Ми це теж повинні фіксувати. А це все призведе до того, що наш ринок, по-перше, буде повністю інтегрований, по-друге, територіально він буде дуже привабливий для гравців на енергетичних ринках.
Говорячи про майбутній східноєвропейський газовий хаб на базі газотранспортної інфраструктури України, хотів би висловити такий прогноз, що будь-які маніпуляції та спекуляції навколо нібито створення газового хабу в Туреччині будуть практично знівельовані, адже за своєю потужністю, ліквідністю та розгалуженістю рівних газовому хабу в Україні просто бути не може.
Я повністю підтримую вашу думку, адже в нас найбільше газове сховище, найбільша газова магістральна труба високого тиску. В нас є диспетчера, в нас є відповідний кваліфікований персонал, в нас є власний видобуток, досить значний, який має потенціал для зростання та є досить значний власний ринок. В нас є всі складові, тому я повністю з вами погоджуюсь.
Пане Максиме, скажіть чи запланована зміна навчальних програм для підготовки кадрів з урахуванням досвіду аварійного відновлення об’єктів енергетичної галузі. Які зміни з точки зору людського ресурсу передбачає стратегія післявоєнного відновлення, яка розробляється Міненерго?
Планування навчання не зовсім знаходиться у сфері компетенції Міненерго, адже Міненерго відповідає за формування політики у сфері енергетики, а не за формування навчальних програм. Але безумовно, ви праві й бачите трохи далі, ніж є на сьогодні. Той досвід, який ми вже отримали під час протистояння агресору та те, що зберігаємо нашу енергосистему цілісною з можливістю досить надійного її функціонування, цей досвід обов’язково треба передавати. Програми, курси, можливо якісь семінари обов’язково повинні проводитись. Я впевнений, що наші навчальні інститути, які на сьогодні готують фахівців у сфері енергетики, обов’язково будуть цей досвід досліджувати. Та на базі подій, які відбуваються, будуть готувати такі програми. Я хочу сказати більше, на це буде попит у всьому світі. Якщо я не помиляюсь, то в травні до нас звертались країни Азії та Африки. А Саудівська Аравія взагалі просила, щоб ми провели денний семінар і розповіли про те, як нам вдалось на той час забезпечити стабільність функціонування енергетичної системи й з технічної точки зору, і з управлінської. Як ми проводили диспетчеризацію, як ми утримували систему, як ми планували й тримали ринок... Тобто з такими питаннями до нас вже звертаються. А це означає, що досвід, який ми на сьогодні набули, це неоціненний досвід, який, на жаль, можна набути тільки при таких трагічних подіях. І не використовувати його буде дуже великою помилкою, тому, я впевнений, що наші інститути й можливо навіть Міністерство освіти та науки зроблять окремі програми й будуть готувати окремих стрес-фахівців для енергетичних систем не тільки України, а й усього світу, тому що попит на це є.
