«Перший день війни згадувати не хочеться, – розповідає очільниця ЦОКу. – Зранку ввімкнула телевізор, почала переглядати новини – там розповідають про вибухи. У робочій групі у Viber вже почали писати про війну, але також висувати гіпотези, що це навчальні вибухи. Зрештою всі зібралися і вийшли на роботу. У мене як такої паніки не було, бо розуміла, що росія від нас далеко, і нехай білорусь поряд і звідти теж може бути напад, але за короткий час чужа армія нас не завоює, адже наші кордони під охороною».
На роботі, пригадує Наталя, у багатьох була істерика: хтось плакав, хтось просто мовчав і не міг слова видавити з себе. Всі розуміли, що сталося страшне, і в цій ситуації пропрацьовували варіанти для себе.
Співробітники приходили на роботу з «тривожними сумками», хтось працював дистанційно, бо дитсадки зачинилися, і не було на кого залишити дітей або не мали змогу дістатися до роботи через відсутність транспортного сполучення між населеними пунктами.
З часом до ЦОКу знову почали звертатися ковельчани, і це, зізнається очільниця, було чи не найкращим сигналом особисто для неї, що життя триває.
«Добре, що приходили споживачі, бо усталена робота допомогла повернутися до звичного ритму, мобілізуватися, зібратися з силами та виконувати свою роботу. І при цьому підтримувати колег, говорити їм, що ми не маємо права «розклеюватися», ми потрібні людям, ми повинні й надалі консультувати їх, надавати послуги, розв'язувати їхні проблеми».
Щоденна кропітка робота тримала всіх у тонусі, допомагала працівникам Центру триматися, гуртуватися. Чимало зусиль у цей час доводилося докладати для боротьби з фейковими повідомленнями – їх було багато, треба було перевіряти, спростовувати, заспокоювати людей.
Співробітники ЦОК долучаються до підтримки ЗСУ – переказують кошти, збирають харчі тощо. Підтримують і свого колегу, який зараз служить в Збройних Силах.
Підтримка ЗСУ, допомога вимушеним переселенцям, організація та перевезення гуманітарних вантажів чи переказ коштів на потреби військових – кожен із працівників Тоlk у ці дні у той чи інший спосіб долучається до волонтерського руху. Пишаємося нашими працівниками і закликаємо всіх продовжувати справу, яка додає наснаги кожному і яка наближає всіх нас до омріяної перемоги. Все є і буде Україна!
