– Людина – істота, яка звикає до всього, – посміхається майстер дільниці першої групи Новгород-Сіверської дільниці з експлуатації електромереж №3 Геннадій. – А тому для нас такі умови вже стали звичним явищем, як би сумно це не звучало. Перечікуємо, поки рашисти відстріляються, і виїжджаємо на місця пошкоджень. А вони у нас трапляються доволі часто. Особливо у двох селах – Кам’янській Слободі та Михальчиній Слободі. Чомусь за ціль москалі обрали саме їх. Ясно, що і мережі там постійно посічені, і з трансформаторами проблеми. Один нещодавно навіть замінити довелося. Усі роботи намагаємось виконати якомога швидше і повернутися назад. Хоч уже і не страшно, бо, як і казав, звикли, а все ж…
Півтора місяця від початку повномасштабного вторгнення Геннадій Євгенович разом із родиною прожив в окупації, як й інші люди, які 24 лютого перебували в Новгороді-Сіверському.
– Зранку ми почули вибухи, – згадує він. – Одразу зрозуміли, в чому справа. А тут і начальник зателефонував, сказав, щоб на роботу поки не виходили, бо росіяни вже в місті. Виїхати чи хоча б вивезти родину можливості із самого початку не було – не знали, чи москалі куди пропустять, бо ж їздили вони тут кругом, та й моста вже не було… До того часу, поки їх звідси не вибили, всі енергетики нашої дільниці були, як то кажуть, напохваті. Споживачі самі зв’язувалися з нами, щоб підказати, де є пошкодження. З квітня ж ми почали ремонтувати все, що окупанти знищили – міняли опори, лагодили дроти. Жаль тільки, що мережі руйнують і далі. Без світла і так не життя, а з холодами, які вже впритул підступили до нас, і поготів. Однак, якщо москалі думають, що цим вони залякають нас і примусять опустити голову, вони дуже помиляються. Українці – нація нескорених і готових на будь-які умови життя людей, аби тільки це життя було у вільній країні. А ми, енергетики, готові зробити все, щоб забезпечити електропостачанням кожного нашого споживача. У цьому всі вони можуть бути впевнені!
