Початок
Іншим пріоритетом було визначено розроблення і впровадження прогресивних технологій видобування та переробки нафти, газу і газового конденсату. За період 2017-2020 років при падінні видобутку товарного газу обсяги технологічних витрат газу при його видобуванні збільшився майже в три рази та досягли 1,5 млрд куб. м, що дало підставу звинувачувати Нафтогаз у порушеннях режимів видобутку.
Щодо пріоритету всебічного стимулювання підвищення рівня енергоефективності, то чи не єдиною «заслугою» енергоефективності стало кратне збільшення цін на природний газ для побутових споживачів.
У 2016 році Державний банк розвитку Китайської Народної Республіки запропонував профінансувати в Україні реалізацію п’яти проєктів з енергозбереження у рамках кредитної лінії на суму $3,65 млрд. Згідно з угодою, НАК "Нафтогаз України» повинна була подати до китайського банку офіційний лист з переліком проєктів до 24 червня 2016 року (згодом уряд подовжив термін до 25 грудня 2017 року). У 2017 році Міненерговугілля зазначало, що «НАК "Нафтогаз України" не надав достатнього обґрунтування щодо можливості використання китайського кредиту на суму 3,65 млрд дол. США». Як наслідок жодного інвестпроєкту щодо з енергозбереження в рамках зазначеної угоди реалізовано не було, кредит було втрачено.
Таким чином жоден із визначених пріоритетів підвищення енергетичної безпеки України не було виконано.
2) Щодо забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу та захисту побутових споживачів, зокрема за рішеннями Кабінету Міністрів України.
У 2019 році Кабінетом Міністрів України прийняв рішення щодо забезпечення всіх громадян України безкоштовними лічильниками за рахунок коштів НАК «Нафтогаз України», передбачивши таке фінансування у фінансовому плані Компанії. В Нафтогазі погоджувались профінансувати встановлення лічильників та зазначали: «якщо облгази не справилися, то Нафтогаз може забезпечити фінансування, якщо Кабмін передбачить це у фінплані Нафтогазу». В підсумку Нафтогаз повністю провалив фінансування встановлення лічильників для українських домогосподарств.
3) Щодо підвищення цінності активів, якими управляє Компанія, зокрема шляхом підвищення інвестиційної привабливості.
У 2013 році в межах програми реформування НАК «Нафтогаз України» компанія Baker Tilly провела оцінку газотранспортної системи України, виходячи з можливості створення на базі української ГТС консорціуму з її управління. За підсумками такої оцінки вартість української ГТС була визначена на рівні понад $26 млрд.
У 2014 році голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв заявляв про те, що «оцінка української ГТС коливається в межах 25-35 млрд дол. США».
Через чотири роки, у 2018 році в листі НАК «Нафтогаз України» до Прем'єр-міністра України зазначалось, що вартість ГТС за оцінкою авторитетної міжнародної компанії становить вже близько 14 млрд дол. США та пропонувалось продати 49% акцій оператора української ГТС міжнародному партнеру України за 7 млрд дол. США для гарантування збереження доходів від транзиту газу на поточному рівні.
Наприкінці 2017 року Кабінет Міністрів України офіційно розпочав процедуру відбору міжнародних партнерів для спільного управління українською газотранспортною системою.
Через рік, у грудні 2018 року голова наглядової ради Нафтогазу зазначала що міжнародні партнери зі спільного управління ГТС не готові входити в Україну з інвестиціями, в тому числі й через те, «що у них немає достатньої інформації, вони не проводили комплексну оцінку активів» та висловлювала сподівання «що після анбандлінгу "Нафтогазу" потенційні партнери будуть готові виходити в Україну з інвестиціями»
4) Щодо забезпечення належного внеску у створення конкурентного ринку природного газу.
Через три місяці після відкриття ринку природного газу для населення, в листі голови Антимонопольного комітету до Прем’єр-міністра України від 13 листопада 2020 року зазначалось, що суб'єкт господарювання в особі "НАК"Нафтогаз України", АТ "Укргазвидобування" та інших суб'єктів, пов'язаних з НАК, відносинами контролю, має ознаки монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку первинної реалізації природного газу. При цьому, Група Нафтогаз здійснює діяльність на різних рівнях дистрибуції природного газу від його видобутку до постачання споживачам", В АМКУ підкреслюють, що наявність у Групи Нафтогаз доступу до ресурсу "Укргазвидобування", який становить близько 70% від загального обсягу газу вітчизняного видобутку, може надавати групі "конкурентні переваги на ринку постачання газу і приводити до спотворення конкуренції на ринку".
Крім того, Асоціація постачальників енергоресурсів звинуватила Нафтогаз в тому, той хоче стати монополістом на ринку газу для населення через механізм постачальника останньої надії. В заяві Асоціації вказується на те, що «умови конкурсу на постачальника "останньої надії" на ринку природного газу для населення є дискримінаційними та економічно необґрунтованими. Серед вимог до кандидатів - наявність 3,5 млрд куб. м. газу в сховищах або укладені договори на вказаний обсяг з підтвердженням від оператора ГТС. Кошти, необхідні для покупки ресурсу в такому обсязі, становлять 14,5 млрд грн, а такий обсяг з урахуванням кризи приватному постачальнику буде важко залучити в українських банках. Така вимога виключає можливість участі в конкурсі практично всіх постачальників природного газу, крім одного - НАК "Нафтогаз України"
У листопаді 2020 року Громадська рада при НКРЕКП також звинуватила «Нафтогаз» у монополізмі. У своєму листі до Прем’єр-міністра України Громадська рада зазначає, що дочірнє підприємство Нафтогазу «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» встановлює демпінгові ціни на газ та вважає за необхідне вжити заходи для забезпечення прозорого та конкурентного механізму продажу вільного від ПСО ресурсу природного газу АТ «Укргазвидобування» та АТ «Чорноморнафтогаз».
В листопаді 2020 року Енергетичне Співтовариство (ЕС) висловило рекомендації щодо уникнення монополізації на ринку природного газу і збереження рівних умов для всіх учасників шляхом продажу ресурсу видобутку АТ «Укргазвидобування» на біржі.
В документі оприлюдненому ЕС зазначається, що «Нафтогаз та його дочірнє підприємство у 2019-2020 роках займали/займають монопольне (домінуюче) становище на оптовому та роздрібному ринках природного газу через високі частки ринку та привілейований доступ до національного видобутку газу». В ЕС вважають, що Нафтогаз купує та продає газ державного видобутку за значно нижчими цінами, ніж ті, що існують на конкурентному ринку, а ціни реалізації цього газу на УЕБ є значно вищими від тих, за якими компанія пропонує газ своїм прямим споживачам.
Таким чином за даним пріоритетом НАК «Нафтогаз України» виявив прямо протилежну діяльність.
5) Щодо набуття та підтримання статусу Компанії як провідної компанії у нафтогазовому секторі, яка провадить господарську діяльність з належним урахуванням її зобов’язань перед державою, суспільством, бізнес-партнерами та працівниками Компанії.
Одним із показників, що характеризують належне виконання зобов’язань Компанії Нафтогаз перед державою є обсяг чистих трансфертів до державного бюджету (перевищення податкових платежів над витратами бюджету на дотації газу). За період 2014-2020 років Нафтогаз сплатив до державного бюджету близько 640 млрд грн, при цьому отримав з державного бюджету фінансування на дотації газу - близько 450 млрд грн. Таким чином обсяг чистих трансфертів до державного бюджету за сім останніх років склав лише близько 190 млрд грн. Враховуючи зазначений показник та враховуючи сумарні доходи бюджету за ці роки обсяг середньорічних трансфертів до державного бюджету від НАК «Нафтогаз України» склали не 13-16%, як заявляють у Нафтогазі, а лише 3%.
Щодо необхідності врахування зобов’язань перед працівниками Компанії, то слід зазначити, що за період з 2015 року по 2019 рік середня заробітна плата працівників робочих професій практично не змінилась в доларовому еквіваленті та становила менш як 500 дол. США на місяць. При цьому за цей період середньомісячна заробітна плата членів правління та директорів Нафтогазу зросла з 2700 дол. США до понад 66 000 дол. США на місяць. При незмінності середньомісячної зарплати (в доларовому еквіваленті) для працівників робочих професій, середньомісячна заробітна плата членів правління та директорів Нафтогазу зросла у 25 разів.
Крім неадекватного зростання середньомісячної плати менеджменту Нафтогазу, Державна аудиторська служба України у 2019 році звинуватила НАК «Нафтогаз України» у безпідставній виплаті для керівника Компанії премії в розмірі понад 228 млн грн. Так листом від 20.02.2019 № 05-14/92-2019 Держаудитслужба направила ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимогу щодо усунення порушень законодавства в частині безпідставної виплати премії голові правління НАК «Нафтогаз України» у розмірі 228 834 009,69 грн у 2018 році. Нафтогаз оскаржив дане рішення в судовому порядку, але суд підтвердив висновок Держаудитслужби. (з акта ДАСУ).
6) Щодо забезпечення виконання Компанією вимог нормативно-правових актів, у тому числі Закону України “Про ринок природного газу”, та зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України “Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства”, а також відповідних міжнародних газових та енергетичних договорів.
З 1 серпня 2020 року уряд скасував дію ПСО для населення та як наслідок в Україні було відкрито ринок природного газу для побутових споживачів. Одночасно з цим дочірнє підприємство Нафтогазу стало Постачальником "останньої надії" (ПОН). За період після відкриття ринку для населення до Постачальника «останньої надії» починаючи з 1 жовтня 2020 року перейшло понад 400 тис. споживачів.
Відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку Постачальник "останньої надії" зобов’язаний припинити постачання природного газу споживачу.
Станом на 1 грудня 2020 року, значна частина споживачів, яким газ постачає ПОН не уклали договорів з новим постачальником природного газу. Попри вимоги Закону України «Про ринок природного газу» припинити постачання газу для таких споживачів підприємство Нафтогазу в порушення зазначених вимог продовжує здійснювати постачання газу для споживачів без належних договорів.
2. Щодо очікуваних результатів діяльності які повинна досягнути Компанія «Нафтогаз України» у 2017-2020 роках;
Очікуваними результатами діяльності Компанії у 2017-2020 роках було визначено:
1) збільшення обсягу видобутку газу Компанією (її дочірніми підприємствами), зокрема забезпечення видобутку у 2017 році - не менш як 15,2 млрд. куб. метрів газу, у 2018 році - не менш як 16,5 млрд. куб. метрів газу, у 2019 році - не менш як 18,2 млрд. куб. метрів газу, у 2020 році - не менш як 20,1 млрд. куб. метрів газу.
Зазначені показники видобутку газу, на чому базувалась енергетична стратегія України повністю провалені. Станом на кінець 2020 року Нафтогаз не тільки не забезпечив очікуваний результат видобутку газу в обсязі 20 млрд куб. м, а й допустив падіння обсягів товарного газу до найнижчого історичного рівня – близько 13,4 млрд куб.м.
2) прибутковість Компанії на рівні, не нижчому за визначений у фінансовому плані Компанії.
Фінансові плани Нафтогазу затверджуються несвоєчасно або ж взагалі не затверджуються. Основними факторами прибутковості Компанії в минулих роках були отриманні компенсації з державного бюджету та відображені результати Стокгольмського арбітражу по транзитному Контракту. Без цих двох складових діяльність Нафтогазу була збитковою.
У 2018 році (рік виплати премії для керівництва Нафтогазу за Стокгольмський арбітраж) фінансовий план не був затверджений урядом. За підсумками цього року Кабінет Міністрів України визнав роботу наглядової ради та правління НАК “Нафтогаз України” незадовільною.
Після такого рішення акціонера жоден із незалежних членів наглядової ради не подав у відставку і не виказав своєї позиції щодо незадовільної оцінки їх діяльності єдиним акціонером.
3) відрахування дивідендів державі в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У квітні 2019 року Рішенням Рахункової палати було встановлено, що внаслідок несвоєчасного затвердження фінансових планів НАК «Нафтогаз» на 2016 і 2017 роки та незатвердження фінансового плану НАК «Нафтогаз» на 2018 рік взагалі, Компанією не забезпечено належного планування, нарахування та сплати до державного бюджету дивідендів, нарахованих на акції НАК «Нафтогаз».
у січні 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі нарахувало НАК Нафтогаз України пеню в розмірі 2,448 мільярда гривень за несвоєчасно виплачені дивіденди за підсумками 2017 року.
В кінці 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі нарахувало НАК Нафтогаз України пеню в розмірі 163,5 мільйони гривень за несвоєчасно виплачені дивіденди за період з 2 по 22 липня 2019 року.
В жовтні 2020 року голова Державної аудиторської служби України направив для Прем'єр-міністра України лист з результатами ревізії діяльності НАК "Нафтогаз України" за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2019 року. В даному листі зазначається, що ревізія НАК Нафтогаз України встановила фінансових порушень і виявила факти неефективних управлінських дій (рішень) або ризикових операцій, які призвели або можуть призвести до втрат фінансових або матеріальних ресурсів на суму 176,2 млрд грн, в тому числі фінансових порушень, що призвели до втрат державного бюджету в сумі 75,5 млрд грн, за рахунок недоплати Компанією дивідендів на державну частку.
4) забезпечення прозорості, звітності та розкриття інформації щодо діяльності Компанії, зокрема з урахуванням міжнародних стандартів розкриття інформації, рекомендацій з корпоративного управління суб’єктів господарювання державного сектору економіки Організації економічного співробітництва та розвитку.
Відповідно до Керівних принципів ОЕСР національна Компанія «Нафтогаз України» у своїй діяльності повинна дотримуватися високих стандартів прозорості, високих стандартів якості бухгалтерського обліку, розкриття інформації, виконання законодавчих вимог і стандартів аудиту. Разом з тим, починаю з 2017 року Нафтогаз припинив публікацію своєї квартальної окремої фінансової звітності. При цьому ні консолідована квартальна фінансова звітність, ні окремі квартальні фінансові звітності підприємств групи Нафтогаз не перевіряються аудитом.
5) поліпшення фінансових результатів діяльності Компанії;
Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2014 рік (перевіреної аудитом) накопичений нерозподілений збиток на початок 2014 року становив 86, 69 млрд грн.
Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік (перевіреної аудитом) накопичений нерозподілений збиток на кінець 2019 року становив 123, 23 млрд грн.
За період з 2014 року до 2020 року середньорічні збитки АТ «Укртрансгаз», як Оператора газотранспортної системи та Оператора газових сховищ становили понад 15 млрд грн. Якщо у 2014 році накопичений нерозподілений прибуток АТ «Укртрансгаз» становив 1,24 млрд грн, то у 2019 році накопичений непокритий збиток сягнув 87,58 млрд грн
6) приведення контрактів на закупівлю газу та транзит газу з ВАТ “Газпром” у відповідність зі справедливими європейськими умовами торгівлі газом з урахуванням відповідних рішень трибуналу Стокгольмського арбітражу.
Новий п’ятирічний контракт на транзит газу через територію України укладено не напряму між Газпромом та Оператором газотранспортної системи України, а за посередництва НАК «Нафтогаз України», що суперечить справедливими європейськими умовами
7) фактична реалізація відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу відповідно до плану реструктуризації НАК “Нафтогаз України” з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 496
1 липня 2016 року Кабінет Міністрів України на основі пропозицій Плану Нафтогазу прийняв постанову №496 «Про відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу».
Даною постановою із двох моделей відокремлення, які передбачались Законом України «Про ринок природного газу» (ISO - Independent system operator або OU - ownership unbundling) було обрано модель відокремлення діяльності з транспортування природного газу, передбачену статтею 23 зазначеного Закону, а саме модель OU.
Основна відмінність між моделями ISO та OU полягає в механізмі контролю за магістральною мережею. По суті основною розбіжністю в обранні моделі відокремлення є контроль за газотранспортною системою, який дає право розпоряджатися мільярдами доларів. На відміну від моделі OU модель ISO передбачає користування газотранспортною системою на платній основі.
Слід наголосити, що модель OU була запропоновано самим Нафтогазом у 2016 році. Ось цитати із пропозицій Нафтогазу щодо порядку дій для повного відокремлення функції оператора ГТС від групи Нафтогаз надісланих для зацікавлених сторін 31 березня 2016 року:
«1. Пропозиція, наведена у цьому Плані, передбачає, що по відношенню до оператора газотранспортної системи, яка знаходиться у державній власності, має бути обрана модель відокремлення OU відповідно до Закону України «Про ринок природного газу».
2. Пропозиція, наведена у цьому Плані, передбачає, що:
1) оператором газотранспортної системи є акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» – господарське товариство, 100% акцій якого належать державі. Управління корпоративними правами держави в цьому товаристві здійснюватиме Фонд державного майна України.
Незалежність оператора газотранспортної системи забезпечуватиметься належною структурою корпоративного управління відповідно до Принципів корпоративного управління ОЕСР;
2) газотранспортна система, що є державною власністю та не підлягає приватизації, передається Фондом державного майна України на користь оператора газотранспортної системи як внесок до статутного капіталу;
3) оператор газотранспортної системи здійснює всі визначені законом функції та обов’язки без залучення ресурсів вертикально інтегрованих організацій.»
Надалі Нафтогаз без пояснень змінив власну позицію та протягом трьох років блокував виконання вимог постанови уряду №496, зазначаючи, що «тільки модель ISO є реалістичною та захищає інтереси держави».
В кінцевому підсумку, після зміни уряду у 2019 році новий міністр енергетики та захисту довкілля плутано пояснив, що уряд прийняв новий варіант відокремлення газотранспортної системи і анбандлінг відбуватиметься за моделлю ISO з переходом в OU. Наслідком такого варіанту анбандлінгу стало підписання між Нафтогазом та АТ «Магістральні газопроводи України» (МГУ) договору, відповідно до якого левова частка всіх доходів які зароблятиме державна газотранспортна система не може спрямовуватись на її потреби, а повинна сплачуватись на користь Нафтогазу. В листопаді 2020 року видання Бізнес Цензор опублікувало договір між Нафтогазом та МГУ, зазначивши, що «через боязнь урядовців впливу Андрія Коболєва, до $5 млрд доходів від транспортування газу магістральними газопроводами України замість державного бюджету будуть перераховані НАК "Нафтогаз України"
8) недопущення негативного небалансу споживання природного газу організаціями, щодо яких Компанія визначена постачальником зі спеціальними обов’язками, шляхом вжиття Компанією вичерпних заходів із врегулювання зазначеного питання.
За період 2016-2019 рр. в Нафтогазі було сформовано близько 44 млрд грн дебіторської заборгованості за негативними небалансами споживання природного газу. При цьому за цей період практично вся сума такої заборгованості була віднесена на формування збитків Оператора газотранспортної системи через механізм створення резерву сумнівних та безнадійних боргів.
Проблема негативного небалансу є штучно створеною самим Нафтогазом та стала однією із головних проблем внутрішнього ринку природного газу.
По суті, несанкціоновані відбори газу (небаланси) стали тіньовим ринком газу, на якому Нафтогаз впровадив надто сумнівні схеми із реалізації природного газу за завищеними цінами та гарантією оплати за цей газ коштами, отриманими від транзиту газу через територію України.
Причиною виникнення несанкціонованих відборів («небалансів») є рішення НАК Нафтогазу не надавати номінації для підприємств теплової комунальної енергетики (ТКЕ), постачання газу яким здійснюється в межах виконання спеціальних обов’язків (ПСО), визначених Кабінетом Міністрів України та покладених урядом на Компанію Нафтогаз.
Відсутність номінацій дає змогу Нафтогазу реалізувати газ не для підприємств ТКЕ за цінами в рамках ПСО, а для Оператора газотранспортної системи поза межами ПСО (нібито для закриття небалансів) і за значно вищими цінами, а також та зі 100 відсотковою гарантією оплати цього газу Оператором.
Внаслідок запровадження Нафтогазом такої «схеми» реалізації газу створюється піраміда з нарахування «дутих» боргів за всім ланцюгом постачання газу: Нафтогаз – Укртрансгаз – Оператори ГРМ – підприємства ТКЕ.
При цьому, для останнього учасника цієї піраміди (підприємств ТКЕ) ціни на газ можуть збільшуватись вдвічі, в порівнянні із ціною визначеною в рамках ПСО, а борги обраховані за такими цінами та нараховані на них пені й штрафи не можуть бути погашені коштом підприємств ТКЕ.
Зазначена «схема» реалізації газу закладає кризу неплатежів, вирішення якої потребуватиме прийняття окремого законодавства.
В даному ланцюгу тільки Нафтогаз використовуючи своє становище (основний тримач ресурсів газу) гарантовано отримує оплату за газ від Оператора ГТС, за рахунок коштів отриманих від транзиту газу.
Таким чином Нафтогаз вимиває грошові кошти Оператора газотранспортної системи, необхідні для виробничої діяльності, залишаючи «дуті» борги споживачів за газ, на які нараховуються резерви на знецінення торгової дебіторської заборгованості, що є прямими збитками Оператора. В кінцевому підсумку Оператор ГТС повинен буде списати таку заборгованість як безнадійну, адже контрагенти не визнають кредиторської заборгованості за такі «несанкціоновані відбори» газу.
Зазначені вище обсяги «несанкціонованого відбору» газу не відповідають змісту закладеному в таке визначення. Основними «винуватцями» «несанкціонованих відборів» газу є підприємства теплової комунальної теплоенергетики (ТКЕ), які споживають природний газ в рамках визначених урядом спеціальних обов’язків.
Так звані «несанкціоновані відбори» відбуваються цілком «санкціоновано», а саме - на підставі відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів України про «Деякі питання опалювального періоду», які уряд ухвалює восени кожного року та якими зобов’язує НАК «Нафтогаз України» та газорозподільні підприємства безперебійно постачати природний газ для підприємств ТКЕ в необхідних обсягах. На основі цих постанов Нафтогаз не має права не надавати номінацій для підприємств ТКЕ. Оператор ГТС вже програв ряд судів щодо нібито «несанкціонованого відбору» газу.
3. Щодо основних принципів та механізмів корпоративного управління Компанії.
Корпоративне управління повинно здійснюватись з урахуванням того, що відповідно до основних повноважень загальних зборів (Кабінету Міністрів України» належить обрання та припинення повноважень голови і членів правління НАК «Нафтогаз України» (на підставі подання наглядової ради).
20 січня 2020 року наглядова рада НАК «Нафтогаз України» всупереч зазначеним вимогам Основних засад здійснення державної власності своїм власним рішенням оновила склад правління компанії.
До складу правління увійшли: директор з юридичних питань Нафтогазу Ярослав Теклюк, фінансовий директор групи Нафтогаз Петер ван Дріл та виконавчий директор з трансформації групи Нафтогаз Отто Ватерландер. Натомість наглядова рада припинила повноваження членів правління компанії — Юрія Колбушкіна та Миколи Гавриленка.
Як зазначав сам Нафтогаз: «Цими змінами наглядова рада підтримала прагнення голови правління Андрія Коболєва трансформувати Нафтогаз, підвищити його ефективність та продуктивність, посилити спроможність групи виконувати завдання акціонера.»
Призначаючи нових та звільняючи діючих членів правління Нафтогазу рішенням наглядової ради, її члени прямо порушили вимоги, визначені Основними засадами здійснення державної власності.
При цьому після закінчення у березні 2020 року строку повноважень голови правління Нафтогазу, члени наглядової ради на відміну від попереднього самовільного призначення та звільнення членів правління підготували лише подання до Кабінету Міністрів України на призначення голови правління Компанії.
Оскільки й Основними засадами здійснення державної власності й Статутом НАК «Нафтогаз України» передбачалось, що призначення членів правління Компанії належить до повноважень загальних зборів, то члени наглядової ради, призначивши та звільнивши власним рішенням членів правління, крім порушення вимог Статуту та Основних засад здійснення державної власності надали привід сумніватись в легітимності нового складу правління Компанії «Нафтогаз України», а також в правомірності прийняття рішень таким складом правлінням.
Таким чином визначені Основними засадами здійснення державної власності цілі, пріоритети та очікувані результати не були виконані ні головою правління, ні наглядовою радою НАК «Нафтогаз України».
Усвідомлюючи невиконання та порушення Основних засад здійснення державної власності, які згідно зі згаданими вище постанови №526 та розпорядження №161-р є оцінкою результатів роботи наглядової ради та голови правління Компанії та не бажаючи звітувати перед суспільством та акціонером за результатами своєї роботи наглядова рада визначила свої першочерговим завданням просто змінити ці Основні засади здійснення державної власності щодо НАК «Нафтогаз України»
Підсумовуючи наведене вище можна зробити висновок, що робота наглядової ради та голови правління Національної компанії «Нафтогаз України» не тільки не відповідають, але й порушують основні Керівні принципи ОЕСР.
То чи можливо в будь-якій європейській країні перебування на посадах державного стратегічно важливого підприємства керівництва, яке не тільки не дотримується основних засад політики власності, визначених державою для такого підприємства, але і діє всупереч такій політиці?
